11 березня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/24968/25
Провадження № 11-кп/820/221/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 грудня 2025 року у кримінальному провадженні №12025000000002131, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 серпня 2025 року, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Хмельницького, громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судиму, визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 307 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 грудня 2025 року ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України та призначено їй покарання у виді 9 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ст.71,72 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.05.2024 з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 9 років 5 місяців 1 дня позбавлення волі з конфіскацією майна.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, зараховано у строк покарання ОСОБА_7 строк її попереднього ув'язнення з дати затримання, тобто з 15.10.2024 року до дня набрання вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою без визначення розміру застави.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог статті 100 КПК України.
Арешт, накладений на речові докази ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року (справа № 759/16405/25, провадження №1-кс/759/4548/25) - скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 157717,81 грн. процесуальних витрат на залучення експерта.
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_7 , яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, порушуючи правовий режим обігу наркотичних засобів та психотропних речовин в Україні, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел, направлений на особисте збагачення шляхом вчинення систематичного оплатного придбання, перевезення, пересилання психотропних речовин з метою збуту та на збут таких речовин, у
точно неустановлений час та місці, перебуваючи на території м. Хмельницького, у неустановлений спосіб вийшла на зв'язок із неустановленою особою, яка керувала роботою наркокрамниці із назвою «Doors Market» та запропонувала свої послуги в якості «кур'єра» та «складу» (тобто придбанні на території різних областей України у певних осіб, яких в подальшому їй вказувала зазначена вище неустановлена особа та які займались незаконним виготовленням психотропних речовин, так званих «майстер-кладів», тобто психотропних речовин у особливо великих розмірах, їх подальшому перевезенні до м. Хмельницького, зберігання за місцем свого проживання, фасування та подальшій передачі іншим визначеним особам для подальшого роздрібного збуту через «наркокрамниці» в меседжері «Телеграм»), та була залучена вказаною вище неустановленою особою до цієї діяльності.
Після цього, приблизно наприкінці серпня 2024 року неустановлена особа через наркокрамницю «Total Black» замовила придбання особливо небезпечної речовини PVP шляхом так званого «майстер кладу», масою близько 2 кг, який за попередньою домовленістю після виготовлення потрібно було забрати на території м. Житомира.
Надалі неустановлена особа, яка діяла від імені наркокрамниці «Total Black», не пізніше 29.08.2024, у неустановлений спосіб повідомила особу, матеріали щодо якої виділено у інше кримінальне провадження (далі - ОСОБА_1), про необхідність збуту вказаної речовини у вказаній кількості.
Після цього ОСОБА_1 не пізніше 29.08.2024 повідомив про це особу, матеріали щодо якої виділено у інше кримінальне провадження (далі - ОСОБА_2), з яким попередньо вступив злочинну змову, направлену на незаконне виготовлення і збут психотропної речовини PVP, який у невстановлений період часу, але не пізніше вказаної дати, в орендованому ним приміщенні приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , незаконно виготовив особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, у точно не установленій кількості, після чого став незаконно зберігати її у вказаному місці з метою подальшого збуту.
У подальшому, 29.08.2024 приблизно о 15 год. 50 хв., ОСОБА_2, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , взяв із собою точно не установлену кількість психотропної речовини PVP, після чого помістив її до автомобіля «BMW Х3», д.н.з. НОМЕР_1 , та незаконно перевіз її до місця мешкання ОСОБИ_1, а саме до будинку АДРЕСА_4 з метою подальшого збуту.
В той же день, близько 18 год. 22 хв., ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи поблизу місця проживання останнього, пересіли до автомобіля «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_2 , що знаходився в користуванні ОСОБИ_1 та поїхали на ньому до лісового масиву по вул. Санаторній в м. Житомирі, де в подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у купі сміття у місці із координатами: 50.26855900, 28.6139260, залишили три пакунки із кристалічною речовиною загальною вагою 2073 г, після чого передали інформацію про місце так званої «закладки» неустановленій особі, а та в свою чергу - іншій неустановленій особі (замовнику). Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишили місце вчинення злочину на вказаному вище автомобілі.
У подальшому, 29.08.2024 в період часу з 19 год. 20 хв., по 19 год. 50 хв., в ході огляду вказаних вище трьох пакунків, залишених ОСОБОЮ_1 та ОСОБОЮ_2 було відібрано зразки речовини, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 44,3297 г.
Приблизно 29.08.2024 неустановлена особа, особистий номер якої у мобільному телефоні ОСОБА_7 зазначений як « ОСОБА_8 », яка була «працівником» наркокрамниці «Doors Market» та керувала її діями, пов'язаними із незаконним придбанням, перевезенням психотропної речовини PVP, надавала їй відповідні вказівки та виплачувала їй незаконну винагороду за збут такої речовини, надала ОСОБА_7 вказівку їхати до м. Житомира, де у відповідному місці із наданими географічними координатами необхідно забрати «майстер-клад» речовини, що містить у собі психотропну речовину PVP, масою близько 2 кг (тобто становить особливо великий розмір), та перевезти її до м. Хмельницького для подальшого збуту.
Після цього, 30.08.2024 у другій половині дня, ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, маючи не погашену та не зняту в установленому порядку судимість, діючи за попередньою змовою групою осіб із неустановленою особою, особистий номер якої у її мобільному телефоні зазначений як « ОСОБА_8 », отримавши від неї координати із місцем зберігання психотропної речовини, прибула з м. Хмельницького до м. Житомира.
Того ж дня, приблизно о 20.00 год., ОСОБА_7 у супроводі свого знайомого ОСОБА_9 , який не був обізнаний із її злочинними намірами та якого вона попросила супроводити її для власної безпеки, прибула до лісового масиву по вул. Санаторній в м. Житомирі, де у місці із координатами: 50.26855900, 28.6139260 віднайшла та забрала раніше заховані ОСОБОЮ_1 та ОСОБОЮ_2 три поліетиленові пакунки із психотропною речовиною PVP, таким чином незаконно придбавши не менше 44,3297 г, особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонений PVP, з метою її подальшого збуту.
Крім того, ОСОБА_7 , на виконання спільного злочинного умислу, спрямованого на незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини PVP в особливо великих розмірах, діючи групою осіб за попередньою змовою із неустановленою особою, особистий номер якої у її мобільному телефоні зазначений як « ОСОБА_8 », та за його вказівкою, за невстановлених обставин та у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 15.10.2024, у неустановлений спосіб та місці, повторно незаконно придбала та перевезла до місця свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 , особливо небезпечну психотропну речовину PVP у невстановленому розмірі, але масою не менше 715,0599 г, яку з метою роздрібного збуту розфасувала на дрібні партії відповідної ваги у полімерні пакети, обгорнувши їх ізоляційною стрічною різних кольорів, а решту помістила до двох інших полімерних пакетів, після чого стала незаконно зберігати її за вказаною адресою з метою подальшого збуту.
15.10.2024 під час обшуку за місцем тимчасового проживання ОСОБА_7 - у кв. АДРЕСА_5 було виявлено та вилучено: шість прозорих поліетиленових пакетів із упакуваннями ізоляційної стрічки білого та окремо зеленого з жовтим кольорів, а також окремо одне упакування із кристалічною речовиною всередині в загальній кількості 342 шт., два поліетиленові прозорі пакети із кристалічною речовиною, електронні ваги сірого кольору у кількості 2 штук, 6 поліетиленових пакетиків з нашаруваннями речовини, металевий пристрій для подрібнення з нашаруваннями речовини, 2 рулони ізоляційної стрічки білого кольору, 4 поліетиленові пакети із зіп-пакетами різних розмірів, 3 поліетиленових пакети, один з яких із кристалічною речовиною білого кольору, другий з кристалічною речовиною більшої фракції у вигляді каменів, третій з кристалічною речовиною фіолетового кольору, 16 згортків ізоляційної стрічки білого кольору та 12 поліетиленових пакетиків з кристалічною речовиною, фрагмент паперу з кристалічною речовиною, поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження у подрібненому стані, трубка з полімерного матеріалу з нашаруваннями невідомої речовини.
Вилучені у ОСОБА_7 речовини містять у собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою 146,9637 г.
Крім цього:
- у кристалічній речовині в полімерному пакеті міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, масою 91,0 г;
- у кристалічній речовині що містилась у 3 зіп пакетиках із речовинами бежевого, фіолетового та білого кольорів міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, масою 1,6099 г, 0,8400 г, 0,5146 г (загальною масою 2,9645 г);
- у 299 згортках з клейкої полімерної стрічки типу «ізоляційна» з полосками жовтого та зеленого кольорів, 201 згортку з клейкої полімерної стрічки білого кольору, та одному пакетику з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовим замком та смужкою фіолетового кольору міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 451,6334 г;
- у 12 зіп-пакетах та 14 згортках з ізоляційної стрічки білого кольору, паперовому згортку із аркуша в клітинку із кристалічною речовиною всередині міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP загальною масою 22,4983 г.
Згідно з Таблицею №1, списку №2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, із наступними змінами, PVP віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
Відповідно до Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» Наказу Міністерства охорони здоров'я України 01.08.2000 № 188 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29.07.2010 № 634) «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» маса PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) від 1,5 г до 15 г і більше становить великий розмір, від 15 г і більше - особливо великий.
За незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великому розмірі, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, повторно, ОСОБА_7 підлягає кримінальній відповідальності за ч.3 ст.307 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 , не оспорюючи вирок у частині доведеності вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій, просить вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 грудня 2025 року змінити та призначити їй покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України.
Посилається на те, що суд при призначенні покарання не врахував щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Зазначає, що при проведенні досудового слідства вона добровільно повідомила де знаходились три пакунки із забороненою речовиною PVP у м. Житомирі, також викрила інших учасників вчинення злочину.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник ОСОБА_6 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити повністю, з наведених в апеляційній скарзі підстав.
Обвинувачена просила застосувати вимоги ст.69 КК України та врахувати, що вона розкаюється у скоєному.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просила залишити без змін вирок суду першої інстанції, а апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - без задоволення, оскільки суд першої інстанції з урахуванням всіх обставин справи постановив законне і обґрунтоване рішення, відсутні підстави для застосування вимог статті 69 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 , дав належну юридичну оцінку її діям і у відповідності із вимогами норм КК України кваліфікував її дії за частиною 3 статті 307 КК України. Провадження розглянуто судом першої інстанції у відповідності з вимогами ч.3 ст. 349 КПК України.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, наведених у вироку, правильність кваліфікації її дій за частиною 3 статті 307 КК України, ніким із учасників судового провадження не оспорюється, а тому, відповідно до положень частини 1 статті 404 КПК України, фактичні обставини вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, доведеність вини й кваліфікація злочинних дій в апеляційному порядку не перевіряються.
У своїй апеляційній скарзі обвинувачена оскаржує рішення суду в частині призначеного покарання, вважаючи його занадто суворим, просить застосувати статтю 69 КК України та призначити покарання більше м'яке, ніж передбачено законом.
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими апеляційними доводами та вважає, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченій покарання, обранні його виду та розміру, керувався положеннями статей 50, 65-67 КК України, правові позиції Верховного Суду, та належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також конкретні обставини кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченої, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, пов'язаним із незаконним обігом особливо небезпечних психотропних речовин у особливо великих розмірах, який визначається високим ступенем суспільної небезпечності, особу обвинуваченої, яка є особою молодого віку, працездатною, проте не працює, неодружена, має малолітню доньку, характеризується посередньо, під диспансерним наглядом у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше судима за вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із незаконним обігом психотропних речовин, визнавши обставинами, які пом'якшують покарання, щире каяття, обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Також місцевим судом взято до уваги, що ОСОБА_7 засуджена вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.05.2024 року за ч.1 ст. 309 КК Українидо покарання у виді 2 років пробаційного нагляду, вчинила кримінальне правопорушення після ухвалення стосовно неї вироку та до повного відбуття покарання, тому їй призначено остаточне покарання за цим вироком на підставі ст.71 КК України.
Зазначене у своїй сукупності стало підставою для ухвалення судом рішення про призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених частиною 3 статті 307 КК України, при цьому санкцією ч.3 ст.307 КК України передбачене обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також враховуючи вимоги статті 71, статті 72 КК України, суд першої інстанції за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.05.2024 року з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного наглядута призначив остаточне покарання у виді 9 років 5 місяців 1 дня позбавлення волі з конфіскацією майна, яке вважав необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої, а також для попередження вчинення нових злочинів самою обвинуваченою та іншими особами.
Колегія суддів погоджується з призначеним судом першої інстанції покаранням ОСОБА_7 та вважає, що судом були дотримані вимоги кримінального закону в повному обсязі, а висновки суду належним чином вмотивовані.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах її ізоляції від суспільства на строк, який суд призначив майже в мінімальних межах санкції частини 3 статті 307 КК України.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до практики призначення кримінальних покарань, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Досліджуючи інформацію про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Призначення покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до вимог статті 69 КК України, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за конкретний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
У своєму висновку по справі № 629/2739/18 від 03.02.2021 Верховний Суд вкотре наголосив, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду лише у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто такі обставини або сукупність обставин мають одночасно відповідати двом умовам: вони визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Встановлені судом у даному кримінальному провадженні обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, а також наявність у обвинуваченої малолітньої дитини, за своєю суттю не є тими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою умисного корисливого злочину в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Їх наявність сама по собі не тягне за собою безумовного застосування ст.69 КК України та призначення обвинуваченій покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті кримінального закону.
Таким чином, враховуючи обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, кількість епізодів злочинної діяльності, суспільну небезпечність і характер вчиненого кримінального правопорушення, беручи до уваги дані про особу обвинуваченої, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, колегія суддів не вбачає підстав та можливостей для застосування положень статті 69 КК України та зменшення розміру призначеного судом обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією частини 3 статті 307 КК України та вважає, що призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень статті 69 КК України не сприятиме виправленню обвинуваченої, а також може створити у обвинуваченої та інших осіб схильність до вчинення аналогічних злочинів, хибне уявлення про безкарність за вчинення злочинів, і не буде запобігати вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
Посилання обвинуваченої ОСОБА_7 , що при проведенні досудового слідства вона добровільно повідомила де знаходились три пакунки із забороненою речовиною PVP у м. Житомирі, також викрила інших учасників у вчиненні злочину, не є обставинами, що зменшують суспільну небезпечність і тяжкість вчиненого злочину та не можуть слугувати безумовними підставами для призначення обвинуваченій покарання з застосуванням положень статті 69 КК України, з огляду на перелічені вище обставини.
Посилання обвинуваченої ОСОБА_7 на наявність такої пом'якшуючої покарання обставини, як активне сприяння розкриттю злочину, не підтверджуються матеріалами провадження.
Так, визнання чи невизнання тієї чи іншої пом'якшуючої або обтяжуючої обставини є правом суду, а не обов'язком. Крім того, така обставина, як активне сприяння розкриттю злочину, не була вказана стороною обвинувачення в обвинувальному акті. Також, активне сприяння розкриттю злочину, полягає у наданні особою органу досудового розслідування будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин або фактів, проте такі обставини не були встановлені судом і в ході судового розгляду.
Таким чином, зважаючи на обставини справи, враховуючи зазначені вище факти, характеристику особи обвинуваченої ОСОБА_7 , колегія суддів вважає призначене їй судом покарання необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів, та відсутність підстав вважати призначене покарання несправедливим через його суворість, не вбачаючи підстав для пом'якшення цього покарання, із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України, про що ставиться питання в її апеляційній скарзі.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_7 не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції ухвалено законне, вмотивоване і обґрунтоване рішення, матеріальний закон застосований правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при ухваленні вироку не встановлено, апеляційних підстав для зміни або скасування вироку колегія суддів не вбачає.
Керуючись статями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_7 , залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3