16 березня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/25216/25
Провадження № 22-ц/820/597/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2025 року (суддя Заворотна О. Л., повне судове рішення складено 11 грудня 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У червні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 19 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит № 6983944, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 7000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредитний договір підписаний електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір про відступлення прав вимоги № 110-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 6983944 від 19 травня 2024 року. Відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за договором, а тому виникла заборгованість у розмірі 22829,92 грн, з яких 7000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 10538,92 грн - прострочена заборгованість за сумою процентів, 391 грн - прострочена заборгованість за комісією, 4900 грн - неустойка. Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості № 23927606/5638 від 12 серпня 2025 року.
Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6983944 від 19 травня 2024 року в розмірі 16754,08 грн. Вирішено питання про судові витрати.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині відмови в позові та ухвалити нове судове рішення в цій частині про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вважає помилковим висновок суду щодо відмови у стягненні неустойки, оскільки спеціальним законом, що регулює відносини, Законом України «Про споживче кредитування» передбачена можливість покладення на боржника відповідальності а прострочення виконання зобов'язання. Процентна ставка за договором 1,4% в день визначена відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» і роз'яснень НБУ. Вважає також, що відповідає вимогам вказаного закону умова договору про сплату одноразової комісії за надання кредиту.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог фактично не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Установлено, що 19 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит № 6983944, за умовами якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 7000 грн на строк 360 днів (дата повернення кредиту 14 травня 2025 року). Загальні витрати позичальника за кредитом складають 27409,60 гр, денна процентна ставка 1,09%, орієнтована реальна річна процентна ставка 5222,34% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту 34409,60, комісія за надання кредиту 391 грн, яка нараховується за ставкою 5,75% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користуванням кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 255,50% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511% річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно з пунктом 1.5.2. та 1.5.3. договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 27018,60 грн. Тип процентної ставки фіксована. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Договір про споживчий кредит № 6983944 від 19 травня 2024 року, Графік платежів підписані ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (178076).
Відповідно до платіжного доручення № 131499591від 19 травня 2024 року ТОВ «Мілоан» перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 7000 грн за договором № 6983944.
Позичальник зобов'язання за договором не виконав.
Згідно з випискою ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з особового рахунку за кредитним договором № 6983944 від 19 травня 2024 року заборгованість за договором про споживчий кредит № 6983944 від 19 травня 2024 року складає 22829,92 грн, з яких: 7000 грн - прострочений кредит; 10538,92 грн - прострочені проценти; 391 грн - заборгованість за комісією, 4900 грн - неустойка.
За договором відступлення прав вимоги № 110-МЛ від 24 вересня 2024 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором № 6983944 від 19 травня 2024 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 .
Пунктом 6.2.3. цього договору визначено, що право вимоги переходить до нового кредитора у дату здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в пункті 7.1. цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
За змістом акту приймання-передачі реєстру боржників від 24 вересня 2024 року до Договору відступлення права вимоги № 110-МЛ від 24 вересня 2024 року ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло реєстр боржників кредитора від 24 вересня 2024 року, кількість боржників 2009, загальна сума заборгованості 39824961,28 грн.
Відповідно до витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6983944 від 19 травня 2024 року у сумі 22829,92 грн, з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10538,92 грн - заборгованість за процентами, 391 грн - комісія, 4900 грн - неустойка.
Згідно з платіжною інструкцією № 5898 від 24 вересня 2024 року здійснена оплата на користь кредитора за договором відступлення прав вимоги.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмову в позові суд мотивував невідповідністю умов договору вимогам діючого законодавства, а саме про сплату комісії Закону України «Про захист прав споживачів», про стягнення неустойки - пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, процентів - Закону України «Про споживче кредитування».
Висновок суду в частині відмови у стягненні комісії за користування кредитом не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв?язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).
Згідно з частинами 1 і 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 6983944 від 19 травня 2024 року від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «ФК «Кредит-Капітал» позивач підтвердив належними та допустимими доказами, які відповідач не спростував.
Установлено, що договір про споживчий кредит № 6983944 від 19 травня 2024 року з додатками підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 178076.
Наведене підтверджується також довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Мілоан».
Перерахування кредитних коштів у сумі 7000 грн платником ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) підтверджено платіжним дорученням 131499591 від 19 травня 2024 року.
Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, адресу проживання, номер мобільного телефону, електронну пошту.
У кредитному договорі визначено порядок та умови надання споживчого кредиту, сплати процентів, комісії та строк його дії.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
У пункті 1.5.1. договору про споживчий кредит № 6983944 від 19 травня 2024 року сторони погодили сплату комісії за надання кредиту у сумі 391 грн, яка нараховується за ставкою 5,75% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Правових підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною немає.
Тому вимоги позивача про стягнення комісії підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови у стягненні процентів апеляційний суд відхиляє з таких підстав.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов?язані з переходом від існуючого правового регулювання до того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір про споживчий кредит № 6983944 укладений 19 травня 2024 року, а тому положення пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.
За договором, який укладений з відповідачем, денна процентна ставка повинна розраховуватись на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладення такого договору (не може перевищувати 1%).
Суд першої інстанції стягнув проценти за договором, які нараховані у певний період за більшою процентною ставкою (1,23%, 1,26%, 1,29%, 1,32%, 1,37%, 1,4%).
Апеляційний суд зауважує, що позивач, який оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що досягнув в попередній інстанції, в результаті своєї ж скарги.
Тому рішення суду в частині відмови в позові про стягнення процентів необхідно залишити без змін.
Посилання в апеляційній скарзі на незаконність відмови у стягненні з відповідача неустойки за кредитним договором не ґрунтується на законі.
Відповідно до частин 1-3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (частини 1, 2 статті 551 ЦК України).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати, серед іншого, неустойки.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває по теперішній час.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постановах від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 та від 28 листопада 2024 року у справі № 756/8788/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Колегія судів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що пріоритетними є спеціальні норми, що регулюють спірні правовідносини - Закон України «Про споживче кредитування», не заслуговує на увагу, оскільки згідно з частиною 2 статті 66 Закону України «Про правотворчу діяльність» у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.
Отже, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про відмову у стягненні неустойки в сумі 4900 грн.
З урахуванням наведеного вище апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення комісії необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Рішення суду в частині визначення загальної суми заборгованості до стягнення необхідно змінити та збільшити стягнуту загальну суму заборгованості за договором до 17145,08 грн.
В решті вимог рішення суду потрібно залишити без змін.
Зміні підлягає розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Стягнуті з відповідача на користь товариства документально підтверджені судові витрати позивача по сплаті судового збору (платіжна інструкція № 19236 від 20 серпня 2025 року) та на професійну правничу допомогу (договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» та АБ «Апологет», ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1581388 від 02 липня 2025 року, акт № Д/1547 наданих послуг (правової (правничої) допомоги), складений 20 серпня 2025 року, детальний опис наданих послуг до акту № № Д/1547 від 20 серпня 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року) відповідно до вимог частин 1, 2 статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (75%) підлягають збільшенню відповідно судовий збір до 1816,80 грн, витрати на правову допомогу до 6000 грн.
На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати позивача по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги (платіжна інструкція № 124 від 05 січня 2026 року) необхідно стягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 62,17 грн.
При цьому колегія суддів враховує суму судового збору, яка підлягала сплаті при оскарженні рішення суду в частині відмови в позові, а не сплачену в більшому розмірі суму судового збору.
Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2025 року в частині відмови в позові про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» комісії скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2025 року в частині визначення загальної суми заборгованості до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», а також суми судового збору і витрат на правову допомогу змінити та збільшити стягнуту загальну суму заборгованості за кредитним договором № 6983944 від 19 травня 2024 року до 17145,08 грн (сімнадцять тисяч сто сорок п'ять грн 08 коп.), суму витрат на правову допомогу до 6000 грн (шість тисяч грн), суму судового збору до 1816,80 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн 80 коп.).
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження вулиця Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, ІК ЄДРПОУ 35234236) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 62,17 грн (шістдесят дві грн 17 коп.).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 16 березня 2026 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта