Справа № 496/3974/24
Провадження № 1-кс/496/365/26
06 березня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
слідчий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 2 Одеського районного управління № 2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження № 42024162250000008 від 31.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України,
Слідча СВ Відділення поліції № 2 Одеського районного управління № 2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 звернулася до суду із клопотанням та просить клопотання про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024162250000008 від 31.05.2024 року- задовольнити і накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5121082400:01:001:0292, яка належить ОСОБА_5 , та будівлі та споруди, що на ній розташовані, з забороною користування, розпорядження та відчуження.
Клопотання мотивує тим, що в провадженні СВ відділення поліції № 2 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024162250000008 від 31.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України. Так, в ході досудового розслідування встановлено, що 30.05.2024 року на адресу Біляївської окружної прокуратури надійшли матеріали з ДП «Ліси України» про те, що службовими особами вказаного підприємства виявлений факт самовільного зайняття невстановленою особою земельної ділянки, яка перебуває в охоронній зоні у власності ДП (відділ 1 квартал 15 Дачнянського лісництва), на якій наявні самовільно збудовані будівлі та споруди. Відповідно до акту за результатами проведеного контрольного заходу у філії «Одеське лісове господарство» Південного лісового офісу складеного 22.04.2024 року Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» департаментом безпеки відділу № 7 (сектор №3) управління безпеки, в результаті контрольного заходу встановлено: оглянуто квартал 15 виділ 1 площа 30 га виявлено факт самозахоплення земель лісового господарства. На площі близько 0,3 та виявлено встановлений залізо бетонний паркан по периметру. Прохід на огороджену ділянку не можливий, в зв'язку з відсутністю на об'єкті осіб. За парканом виявлено побудований двоповерховий будинок. В той же час, відповідно до даних Державного земельного кадастру, спірний об'єкт розташований уздовж всієї земельної ділянки, з кадастровим номером 5121082400:01:001:0292, площею 0,1 га, що значно більше ніж 133,1 кв. м, а також значна частина вказаного об'єкта розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5121082400:01:001:0349. Згідно даних Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 5121082400:01:001:0349, цільове призначення якої - для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, не містить відомостей про право власності ОСОБА_5 або будь-яких інших осіб.Згідно даних Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 5121082400:01:001:0292, цільове призначення якої - для індивідуального садівництва, містить відомості про право власності розмір частки 1/1, за ОСОБА_5 , номер запису про право власності 40578297. Земельна ділянка з кадастровим номером 5121082400:01:001:0349 відноситься до земель наданих в постійне користування філії відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013-2014 рр. Дачнівського лісництва квартал 15 виділи 1-23. Правовстановлюючих документів на дану площу немає, філія веде господарську діяльність згідно 5 пункту прикінцевих положень Лісового кодексу України, а саме - до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. За результатами інвентаризації лісів Одеської області ділянку віднесено до земель лісогосподарського призначення, за наявності Розпорядження про затвердження матеріалів інвентаризації філія «Одеське лісове господарство» звернеться до Одеської ОДА з клопотанням про надання ділянки в постійне користування. Також Філія «Одеське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» повідомила, що інформації про добровільну відмову, згоду на вилучення вищевказаної земельної ділянки у філії, а також інформації щодо укладення правочинів, надання дозволів, які надають право користування земельною ділянкою, немає. З викладеного, вбачається, що ОСОБА_5 самовільно зайняла земельну ділянку з кадастровим номером 5121082400:01:001:0349, яка перебуває в охоронній зоні, на якій вчинила самовільне будівництво будівель та споруд, тобто вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України. 23.07.2024 року проведено огляд земельних ділянок з кадастровими номерами 5121082400:01:001:0292 та 5121082400:01:001:0349, відповідно до якого встановлено наявність огородженої території металевим парканом, що схоплює земельну ділянку з кадастровим номером 5121082400:01:001:0292 та частину земельної ділянки з кадастровим номером 5121082400:01:001:0349. Вхід по вищевказаної території обмежується для сторонніх осіб. На вищевказаній території розміщені будівлі та споруди. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 5121082400:01:001:0292 - належить ОСОБА_5 . Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з растровим номером 5121082400:01:001:0349 має цільове призначення - для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, яка не містить відомостей про право власності, однак відповідно до діючого земельного законодавства України належить державі в особі ДП «Ліси України». Постановою слідчого від 20.02.2026 року земельна ділянка з кадастровим номером 5121082400:01:001:0292, яка належить ОСОБА_5 та розташовані на ній об'єкти будівництва визнані речовими доказами. Фактичний стан земельних ділянок, їх межі, розташування споруд, характер забудови та сліди використання мають істотне доказове значення для: встановлення способу вчинення кримінального правопорушення; визначення площі самовільно зайнятої ділянки; проведення будівельно-технічної експертизи; визначення розміру заподіяної шкоди.
У даному кримінальному провадженні арешт необхідний саме з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст. 170 КПК України - для забезпечення збереження речових доказів, а також недопущення їх пошкодження або зміни та забезпечення безперешкодного доступу до земельної ділянки для проведення слідчих (розшукових) дій. У вказаному кримінальному провадженні існують обґрунтовані підстави вважати, що без накладення арешту можливі:подальша забудова або зміна стану земельної ділянки; знищення або перебудова наявних об'єктів; обмеження доступу сторони обвинувачення до території; відчуження або передача у користування іншим особам.
Незастосування арешту унеможливить проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, що суперечитиме вимогам ст. 9 КПК України.
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явилися, в прохальній частині клопотання слідчий вказав, що просить розглянути клопотання без їх участі.
Власник майна ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, причини неявки до суду не повідомила, заяв та клопотань від неї не надходило.
Неприбуття у судове засідання вказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання, відповідно до положень ч.1 ст. 172 КПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється, згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання та додані на його обґрунтування письмові докази, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна згідно з ч.2 ст.170КПК України допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
За ч.3 ст. 170 КПК України задля збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як передбачено ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з'ясовувати обставини, визначені ч.2 ст. 173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.
Відповідно до ч.4 ст. 197-1 КК України кримінально-караним є, зокрема самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті. Частина 2 ст. 197-1 КК України передбачає відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене, зокрема, щодо земель в охоронних зонах.
Правомірність набуття ОСОБА_5 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5121082400:01:001:0292, ніким не оспорюється.
В разі необхідності проведення додаткових оглядів або експертиз вказані дії можливо провести без накладення арешту.
Слід також зауважити, що в разі поділу або об'єднання земельної ділянки з іншою це не призведе до безповоротної втрати об'єкта нерухомості як такого (в натурі, на місцевості). Так само, зміна власника, присвоєння нового кадастрового номеру не унеможливить ідентифікацію земельної ділянки на місцевості та не призведе до втрати відомостей про скасований кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування (ст. 1 Закон України «Про державний земельний кадастр»).
Відповідно до ст. 16 Закон України «Про державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно. Крім того, відповідно до п.136 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, кадастровий реєстратор вносить до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об'єднання земельних ділянок, запису про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованого кадастрового номера земельної ділянки. Отже, навіть в разі відчуження, поділу або об'єднання земельної ділянки, відомості про скасований кадастровий номер продовжують зберігатися і за його даними можна відтворити попередню конфігурацію земельної ділянки.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
На думку слідчого судді, накладення арешту на земельну ділянку не забезпечуватиме справедливу рівновагу між суспільним інтересом у вигляді ефективного й оперативного розслідування та інтересом власника ділянки.
За таких умов, органом досудового розслідування не доведена необхідність арешту земельної ділянки та наявність ризиків передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України.
Враховуючи викладене, суд не знаходить розумних та законних підстав для втручання у право власника мирно володіти своїм майном, та вважає за необхідне відмовити у задоволенні поданого клопотання про накладення арешту на земельну ділянку.
Керуючись ст. ст. 132, 170-173, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 2 Одеського районного управління № 2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження № 42024162250000008 від 31.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
З урахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Біляївському районному суді Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту рішення суду, та відрядження судді, згідно наказу від 04.03.2026 року № 2-вд (з 09.03.2026 року по 13.03.2026 року включно), повний текст судового рішення виготовлено 16.03.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1