Справа № 496/4259/25
Провадження № 2/496/1754/26
06 березня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пасечник М.Л.
за участю секретаря - Кабанової К.С.
представника позивача - Журик С.В.
представника відповідача - Полілової С.І., яка приймає участь у режимі відеоконференції,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву адвоката Журик Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання заповіту недійсним, визнання недійсними договорів дарування, визнання об'єктів нерухомості такими, що входять до складу спадщини,
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області про визнання заповіту недійсним, визнання недійсними договорів дарування, визнання об'єктів нерухомості такими, що входять до складу спадщини.
Від представника позивача - Журик С.В. надійшла заява (доповнення до позовної заяви), в якій він просить суд негайно забезпечити позов шляхом: накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; два земельних паї, кожен по 3,5 гектарів, загальною площею - 7 гектарів, які розташовані на території села Троїцьке Одеського (колишній Біляївський) району Одеської області Яськівської територіальної громади; заборони відповідачу та третім особам користуватися будинком, проводити сільсько-господарчі роботи на земельних паях, які є предметом судового спору.
В обґрунтування заяви зазначено, що предметом спору є житловий будинок, земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, два земельних паї, кожен по 3,5 гектарів, загальною площею - 7 гектарів, які розташовані за вищевказаною адресою. Позивачці стало відомо, що відповідач бажає провести відчуження майна, яке є предметом спору. Представник позивача вважає, що невжиття заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Адвокат Полілова С.І. в інтересах ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» надіслала заперечення, в яких просила у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування поданих заперечень представник відповідача зазначила, що така форма письмової заяви учасника справи, як «Доповнення до позову» не передбачена положеннями ЦПК України. Підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів. Лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. В даному випадку, заява про забезпечення позову не містить посилань на докази, які б вказували на вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію спірного майна. Сама лише потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову. Будь-яких доказів на підтвердження необхідності накладати арешт на спірне майно не додано. Ніяким чином не обґрунтовано твердження про те, що «відповідач бажає провести відчуження майна, яке є предметом спору». Справа знаходиться на розгляді суду з липня 2025 року. Проте оскаржувані договори дарування укладені ще 20.09.2016 року, свідоцтва про право на спадщину отримані відповідачем 02.05.2023 року. Та за цей час відповідач майном не розпорядився. Вимога про заборону відповідачу та третім особам користуватись будинком та проводити сільсько-господарські роботи на земельних паях також жодним чином не обґрунтована, не вказано, яким чином обраний спосіб забезпечення позову є співмірним з позовними вимогами. В даному випадку застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона користування майном, є прямим порушенням права власності, та може призвести до незворотних наслідків і порушення прав та інтересів відповідача. Доказів сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову до заяви не надано.
Представник позивача у підготовчому судовому засіданні подану заяву підтримав, зазначив, що наявна інформація про те, що відповідач має намір відчужити спірне майно.
Представник відповідача у підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про забезпечення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Представник Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області у підготовче судове засідання не з'явилася, надіслала лист, в якому просила справу розглянути за її відсутності.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява представника позивача задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Згідно із п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Захід забезпечення позову є хоча і тимчасовим, але суттєвим обмеженням прав певних осіб, яке застосовується наперед, до визнання особи, якої стосується захід забезпечення, відповідальною за порушення прав заявника та до встановлення судом дійсної наявності порушення права заявника. Тому захід забезпечення позову має бути найменш обтяжливим, і крім його співмірності має бути дійсно необхідним і таким, що є єдиною найбільш доцільною можливістю запобігти неможливості виконання рішення про задоволення позову
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Таким чином, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на позивача.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Так, дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому доводи представника позивача в цій частині є необґрунтованими та базуються лише на припущеннях.
Стороною позивача не надано жодних доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в майбутньому, доводи представника позивача ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої поведінки відповідача в частині відчуження спірного майна, та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.
Тобто, у заяві наведені лише припущення представника позивача щодо ймовірності відчуження відповідачем спірного майна, на підтвердження вказаних обставин жодних доказів не надано (оголошення про продаж майна, листування, тощо).
Викладені в заяві мотиви не дають підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Разом з цим, вимога про заборону відповідачу та третім особам користуватися будинком, проводити сільськогосподарські роботи на земельних паях, які є предметом судового спору, взагалі жодним чином не обґрунтована.
Крім того, відповідно до п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Частиною 1 ст. 154 ЦПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Заявник має зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо позивач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України в частині її змісту, оскільки не містить пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення, належного обґрунтування з посиланням на докази необхідності забезпечити позов саме в обраний спосіб.
Крім того, подана заява не відповідає вимогам ч.1 ст. 151 ЦПК України, оскільки подана у вигляді доповнень до позовної заяви, а не окремою заявою з дотриманням вимог ч.1 ст. 151 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.149-154, 353 ЦПК України, суд -
Заяву адвоката Журик Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання через Біляївський районний суд Одеської області апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складення.
Повний текст ухвали виготовлено 16.03.2026 року.
Суддя М.Л. Пасечник