Справа № 456/2204/23
Провадження № 2-др/456/9/26
іменем України
16 березня 2026 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бораковського В. М. ,
секретар судового засідання Яніцька М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Моршинська міська рада Львівської області про встановлення порядку користування земельною ділянкою, -
встановив:
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 покликається на те, що ОСОБА_2 у квітні 2023 року подала до Стрийського міськрайонного суду Львівської області позов до нього про встановлення порядку користування земельною ділянкою, як співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 . Проте даний позов є безпідставним та не обґрунтованим, оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1 не належить ні позивачці ні йому, дана земельна ділянка для будівництва будинку належним чином не була передана, в облікових документах Моршинської міської ради вона не значиться та не закріплена ні за цим будникам, ні за ним, ні за позивачкою чи її мамою ОСОБА_3 . Фактично дана земельна ділянка є у комунальній власності і питання щодо її використання, у відповідності до вимог ЗК України може вирішувати тільки Моршинською міською радою шляхом передачі її у власність чи в оренду співвласникам цього будинку, за наявності виготовлення відповідної технічної та іншої документації. За таких обставин ні він, ні позивачка не мають повноважень та прав самостійно здійснювати розподіл цієї земельної ділянки. Крім того, вимога позивачки встановити порядок користування земельною ділянкою взагалі незрозуміла з точки зору правової конструкції вимог та наслідків встановлення порядку користування.
Звернув увагу, що його представник 07.07.2023 підготував відзив на позовну заяву, де просив у позові відмовити за безпідставністю та неодноразово просив у судових засіданнях відмовити у клопотаннях позивачки, оскільки позов не підлягав до задоволення. Зазначив, що між 12.08.2025 та винесенням судом ухвали 10.02.20026 про залишення позову без розгляду відбулося 4 судові засідання. На цих судових засіданнях, ОСОБА_2 , зловживаючи своїми процесуальними правами, діючи умисно, під різними приводами безпідставно подавала клопотання про продовження підготовчого засідання. Зокрема, сторона позивача просила витребувати від Моршинської міської ради документи, які не мали значення для розгляду справи, заявляла про відкладення підготовчого судового засідання для укладення мирової угоди, проте проекту мирової угоди суду не надала і взагалі не вчинила жодних дій для укладення мирової угоди. В останньому судовому засіданні 03.02.2026 позивачка просила відкласти підготовче судове засідання для надання додаткових доказів. Така поведінка позивачки по поданню необґрунтованих клопотань з метою продовження підготовчого засідання за надуманими підставами та небажання розгляд справу по суті за позовом, який є безпідставним, свідчить про її свідомі недобросовісні, які є проявом зловживання процесуальними правами, що у відповідності до ч.5 ст. 142 ЦПК України є підставою стягнення з позивачки на його користь вартості послуг за надану професійну правничу допомогу адвокатом.
Звернув увагу, що згідно розрахунком процесуальних витрат на професійну правничу допомогу його витрати становить 4900,00 грн., в межах договору про надання правової допомоги від 15.06.2023, з яких 500,00 грн. - за вивчення матеріалів позовної заяви, 800, 00 грн. - за складання відзиву на позовну заяву, 3600,00 грн. - за участь адвоката у 6 судових засіданнях із розрахунку по 600,00 грн. за кожне судове засідання із виїздом адвоката із м. Болехова до м. Стрия у призначені дні розгляду справи 12.12.2023,19.01.2024, 22.09.2025, 20.10.2025, 29.12.2025, 03.02.2026.
Враховуючи вищенаведене, просить ухвалити додаткове судове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на його користь вартості послуг адвоката (судових витрат) в розмірі 4900,00 грн.
16.03.2026 від ОСОБА_2 на адресу суду надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому позивачка заперечує твердження відповідача, викладені у заяві, та заявлений розмір витрат на правничу допомогу. Так, звернення її до суду не є безпідставним, оскільки їй належить в АДРЕСА_1 , частка житлового будинку, а й відповідно земельної ділянки для її обслуговування. Між нею та відповідачем не було згоди щодо порядку користування земельною ділянкою, відповідно вона звернулась із позовом до суду. Після подачі позову до суду було встановлено, що земельної ділянки будинку в тому розмірі, як надавались уже не має. Моршинська міська рада значну частину земельної ділянки, без її відома виділила для громадських потреб, а саме проходу, проїзду. Відповідно на даний момент слід вирішити питання про повернення вилученої земельної ділянки, тому позов вона просила залишити без розгляду. Зазначила, що справа є нескладною на неї витрачено мінімальний час на її вивчення та участь у судових засіданнях, а сам ОСОБА_1 жодного разу до суду не з'являвся. Звернула увагу, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю і має право на безоплатну правову допомогу.
Зважаючи на наведене, ОСОБА_2 просить у заяві про ухвалення додаткового рішення відмовити
Заявник та його представник у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили.
Позивачка - ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За змістом ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вивчивши матеріали заяви та долучені до неї документи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (ч. ч. 3, 5 ст. 142 ЦПК України).
Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Подання заяви про відмову від позову є реалізацією позивачем його диспозитивних прав, передбачених нормами ЦПК України (Постанова Верховного Суду від 20.10.2020 в справі №2-2394/2009).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України сторона, яка понесла витрати, має право заявити про їх відшкодування та подати докази судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів вона заявила про такий намір.
Відповідно до ч.1 п.3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що провадження по справі відкрито 25.04.2023, ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 лютого 2026 року у справі №456/2204/23 позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_1 та адвокатом Дуткевич М.В. 15.06.2023 укладено договір про надання правової допомоги № 41. Відповідно до п. 3.1. договору за надання правової допомоги та покриття фактичних витрат клієнт сплачує адвокату гонорар за спільною домовленістю з урахуванням тривалості затраченого часу на вивчення, підготовку та складання відзиву на позов та веденням справи у Стрийському міськрайонному суді Львівської області з виїздом на суд із м. Болехова до м. Стрия в розмірі 5000 грн. /а.с.42/.
Згідно ордеру про надання правничої допомоги ОСОБА_1 , такий видано адвокатом Дуткевич М.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 41 від 15.06.2023 /а.с.43/.
Як вбачається із квитанції до прибуткового касового ордера № 9 від 12.02.2026, Федусів Р.М. здійснив оплату за ведення справи в суді №456/2204/23 у розмірі 4900, 00 грн.
Відповідно до розрахунку процесуальних витрат, такий узгоджено між адвокатом Дуткевич М.В. та клієнтом ОСОБА_1 , який визначається як акт виконаних робіт, за надані послуги по підготовці та складанні відзиву на позов, а також веденню справи № 456/2204/23 в суді. Зокрема за вивчення позовної заяви та консультацію з приводу доказів відповідач поніс витрати у розмірі - 500, 00 грн., за складання відзиву на позов відповідач поніс витрати у розмірі - 800, 00 грн., за виїзд адвоката на 6 судових засідань відповідач поніс витрати у розмірі - 3600, 00 грн.
Статтею 59 Конституції України визначено, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною 2 ст.15 ЦПК України визначено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями ст.137 ЦПК України регламентовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану з справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт( надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Питання розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду також врегульовано частиною 5 статті 142 ЦПК України, згідно якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У частинах п'ятій-шостій статті 142 ЦПК України зазначено, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду можливе лише в випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, також постановах Верховного Суду від 20 червня 2023 року в справі № 925/1372/21, від 11 травня 2023 року в справі № 921/811/21, від 25 квітня 2023 року в справі № 924/341/22).
ЦПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під цими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка/які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.
Слід зазначити, що механізм стягнення витрат з позивача за статтею 142 ЦПК повинен застосовуватися таким чином, щоб не порушувати саму суть права на доступ до суду, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Відповідно суд приходить до висновку, що твердження заявника, про те що позивач не мала підстав для звернення з даним позовом до суду не заслуговують на увагу.
Проте, суд звертає увагу, що позивачкою неодноразово заявлялись клопотання про відкладення розгляду справи з метою укладення мирової угоди, однак такої подано не було.
Суд, з метою всебічного та належного розгляду справи відкладав такий розгляд, з метою реалізації сторонами своїх прав, зокрема і щодо укладення мирової угоди.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Суд звертає увагу, що відповідачем на понесення витрат на правову допомогу надано розрахунок процесуальних витрат, який узгоджено між адвокатом Дуткевич М.В. та клієнтом ОСОБА_1 . Згідно наданого розрахунку відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема за вивчення позовної заяви та консультацію з приводу доказів у розмірі - 500, 00 грн., за складання відзиву на позов у розмірі - 800, 00 грн., за виїзд адвоката на 6 судових засідань у розмірі - 3600, 00 грн.
Суд звертає увагу, що заявник вказав, що його представник 12.12.2023, 19.02.2024, 22.09.2025, 20.10.2025, 29.12.2025, 03.02.2026 брав участь у 6 судових засіданнях, відповідно просить стягнути на його користь дані витрати у розмірі 3600, 00 грн.
Однак, як вбачається із матеріалів справи 17.10.2025 представник відповідача - адвокат Дуткевич М. подав на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи призначеної на 20.10.2025.
Відповідно, 20.10.2025 відкладено розгляд справи, зважаючи на заяву адвоката Дуткевича М.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що представник відповідача - адвокат Дуткевич М. брав участь у п'яти судових засіданнях, відповідно вимога про стягнення на користь заявника витрати у розмірі 3600, 00 грн. за участь в судових засіданнях його представника підлягає до задоволення частково, а саме у розмір 3000, 00 грн., враховуючи що адвокат брав участь у 5 судових засіданнях.
Окрім цього, суд звертає увагу на ст. 59 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Зважаючи на наведене, твердження позивача, що відповідач мав право на безоплатну допомогу, відповідно заява про відшкодування судових витрат не підлягає задоволенню не заслуговує на увагу, оскільки відповідач є вільним у виборі захисника своїх прав, обмеження таких прав не допустимі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4300, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 142, 270ЦПК України, суд
постановив:
Заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 4300, 00(чотири тисячі триста) гривень.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя В. М. Бораковський