27.12.10р.Справа № 9/348-10
За позовом Фізичної особи - підприємець ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Фізичної особи - підприємець ОСОБА_2, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про захист прав інтелектуальної власності
стягнення 20000, 00 грн.
Суддя Подобєд І.М.
При секретарі судового засідання Синяговська Є.С.
Представники:
Від позивача - ОСОБА_3, адвокат, довіреність ВМХ 048247 від 09.11.2010 р.
Від відповідача - ОСОБА_4, представник, довіреність ВРД № 872260 від 23.12.2010 р.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся у листопаді 2010 року із позовом до Фізичної особи - підприємець ОСОБА_2, в якому просить господарський суд заборонити ОСОБА_2 використовувати товарний знак "Рекламіст" для виготовлення зовнішньої реклами, а також стягнути з Фізичної особи - підприємець ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду в розмірі 20000 грн. Вказує, що 17.05.2004р. Позивач був зареєстрований як фізична особа підприємець, а 15.04.2005р. Позивачу було видано Свідоцтво на знак товарів і послуг "Рекламист". Відповідач 17.12.2002р. була зареєстрована як фізична особа підприємець, основною діяльністю якої є роздрібна торгівля непродовольчими товарами, яку ОСОБА_2 здійснювала в магазині під вивіскою "РЕКЛАМІСТ", за адресою: АДРЕСА_1. Вказує, що на цей час Відповідач надає послуги з виготовлення зовнішньої реклами із використанням належного Позивачу товарного знака "Рекламист", що є грубим порушенням законодавства України.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважаючи їх безпідставними. Вказує, що ФОП ОСОБА_2 ніколи рекламу не виготовляла, а здійснювала підприємницьку діяльність відповідно до зареєстрованого виду діяльності, тобто по продажу матеріалів для виготовлення реклами, згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку від 17.12.2009р. Вважає, що: - Позивач не навів жодного доказу на підтвердження факту використання відповідачем товарного знаку «Рекламіст», не вказав у який спосіб, для яких товарів (послуг) та за який період Відповідач використовував зареєстрований Позивачем товарний знак; - надання послуг з виготовлення реклами іншим суб'єктом підприємницької діяльності на тій же території але не під товарним знаком Позивача, не може бути розцінене як порушення Відповідачем правил добросовісної конкуренції, або прав Позивача; - графічне зображення товарного знаку «Рекламіст»суттєво відрізняється від графічної вивіски назви магазину «РЕКЛАМІСТ», що торгує матеріалами для виготовлення реклами. Звертає увагу суду на той факт, що зареєстрований на ім'я Позивача товарний знак на виготовлення реклами «Рекламіст»візуально відрізняється від вивіски назви магазину з роздрібної торгівлі «РЕКЛАМІСТ», а слово «РЕКЛАМІСТ»у даному випадку є нічим іншим, як однаковим комерційним найменуванням, зовсім іншого виду підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2, проти якого, до-речі, Позивач не заперечував і навіть зазначив про це у своєму позові.
В судовому засіданні 27.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -
ОСОБА_1, який з 17.05.2004р. зареєстрований Виконавчим комітетом криворізької міської ради Дніпропетровської області як фізична особа-підприємець (Позивач), видами діяльності якого є рекламні послуги, оптова торгівля непродовольчими товарами (згідно свідоцтва про сплату єдиного податку від 10.12.2009р.) є власником майнових прав на знак для товарів та послуг (торговельну марку) «Рекламист»згідно Свідоцтва України № 48971 від 15.04.2005р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності відповідно до Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”.
Торговельна марка «Рекламист»зареєстрована стосовно наступних товарів згідно Переліку товарів та (або) послуг (510) Міжнародної кваліфікації товарів та послуг:
Клас 20 - Бібліотечні полиці; буфети; буфети перемюні (меблі); верстати, верстатні лещата неметалеві; вирізьблені вироби; високі кріселка для дітей; візки (меблі); віконні обладунки неметалеві; вітрини; вітрини (меблі); вішалки плечикові; вішалки-стояки для одягу; вішалкові гачки неметалеві; застібки неметалеві до вмістищ, посудин, дверні обладунки неметалеві; дверцята до меблів; дерев'яні смужки; держаки, ручки до інструментів неметалеві; дивани; дитячі ліжка; дошки для об'яв; драбини дерев'яні або пластмасові; дюбелі неметалеві; журнальні полиці; капелюхові вішалки; каркаси ліжок дерев'яні; карнизи до завісок, фіранок, запон; карнизи картинних рам; картинні рами; рейки картинних рам; картотечні шафи (меблі); кафедри; колиски; комоди; конторки (меблі); конторські меблі; креслярські столи; лави (меблі); ліжка; лікарняні ліжка; лікарські шафи; меблеві коліщата неметалеві; меблеві обладунки неметалеві; меблеві переділки дерев'яні; меблеві полиці; меблі; переділки дерев'яні до меблів; меблі шкільні; мисники (шафи, полиці на посуд); ослони (меблі); письмові столи; підставки (меблі); стелажі (меблі); стільниці; стільчики; столи; столи на коліщатах для комп'ютерів; туалетні столики; умивальники (меблі); шафи; шафи на документи; шафи на одяг.
Клас 35 - Влаштовування виставок на комерційні або рекламні потреби; влаштовування ярмарків на торговельні або рекламні потреби; демонстрування товарів; ділове інформування; допомога у комерційному або промисловому керуванні; оновлювання, коригування та удосконалювання рекламних матеріалів; наймання (прокат) рекламних матеріалів; публікування рекламних текстів; послуги постачання для інших (закуповування товарів та надавання постачальницьких послуг іншим фірмам); реклама поштою; наймання (орендування) місця на реклами; рекламні агентства; розповсюджування рекламних матеріалів; готування рекламних смуг; рекламування; рекламування через комп'ютерну мережу; розклеювання афіш, об'яв; розміщування об'яв поза приміщеннями; розповсюджування зразків; розсилання поштою рекламних матеріалів; сприяння продажеві (посередництво).
Клас 42 - Дизайн в оформлянні інтер'єру; дизайн пакування (послуги); дизайн промисловий; образотворче оформляння; стилізований промисловий дизайн.
Стаття 492 Цивільного кодексу України визначає, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінація кольорів.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 495 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно ч. 2 ст. 495 Цивільного кодексу України, майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
Отже, Позивачу, як власнику Свідоцтва України на знак для товарів і послуг «Рекламист»по класам 20, 35 42 згідно Переліку товарів та (або) послуг (510) Міжнародної кваліфікації товарів та послуг, належать виключні майнові права інтелектуальної власності на відповідну торговельну марку, зокрема, виключне право дозволяти використання торговельної марки та виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.
За твердженням Позивача, під зареєстрованим знаком «Рекламист»на товари та послуги Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 працював на протязі 5 років, надаючи загалом послуги з виготовлення зовнішньої реклами.
Позивач вказує, що в магазині під вивіскою «РЕКЛАМІСТ»за адресою: АДРЕСА_1 Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (Відповідачем) деякий час здійснювалася роздрібна торгівля непродовольчими товарами, і що ці сфера діяльності Відповідача не суперечила інтересам Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у сфері виготовлення реклами під вказаним знаком. В подальшому Відповідач, використовуючи авторитет назви «Рекламист», розпочав надавати послуги з виготовлення зовнішньої реклами з використанням належного Позивачу знаку «Рекламист», тобто зайнялася видом діяльності, не зареєстрованою за нею Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витяг з якого за № 944771 станом на 23.06.2010р. Позивач долучив до матеріалів справи.
Дії Відповідача з використання товарного знаку «Рекламист»Позивач, як власник Свідоцтва на вказаний знак, який не укладав із Відповідачем ніяких договорів щодо передачі права власності Свідоцтва, розцінює як незаконні та неправомірні, згідно приписів ст. 20 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”. Вказує, що на попередження у добровільному порядку зупинити використання товарного знаку «Рекламист»Відповідач не реагував.
За викладених обставин Позивач просить заборонити Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 використовувати товарний знак «Рекламист»для виготовлення зовнішньої реклами.
Іншою позовною вимогою є стягнення з Відповідача моральної шкоди у розмірі 20000 грн., завданої Позивачу підривом його ділової репутації, спричиненням душевних страждань та переживаннях, що призвело до перебування ОСОБА_1 на лікарняному протягом періоду з 29.09.2010р. по 03.1.1.2010р., як це вбачається з наданої Позивачем довідки Криворізької інфекційної лікарні від 03.11.2010р.
Отже, спричинену моральну шкоду Позивач оцінює у 20000 грн., застосування якої Позивач обґрунтовує приписами ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України.
Проте позовні вимоги Позивача до Відповідача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та недоведеність їх належними доказами.
Так з наданих Відповідачем фотокарток вбачається, що стенд зазначеного магазину містить вказівку на замовника зовнішньої реклами - СПД ОСОБА_5, тобто іншої особи -суб'єкта підприємницької діяльності, що спростовує доводи Позивача про виготовлення реклами з використанням спірного товарного знаку саме Відповідачем.
Також Відповідачем надано в матеріали справи докази на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог, зокрема, з картки реєстрації об'єкта торговельної діяльності № 15030 від 14.01.2003р. - магазину «РЕКЛАМІСТ», розташованого по АДРЕСА_1 та належного приватному підприємцю ОСОБА_2, з яких вбачається, що згідно свідоцтва № НОМЕР_1 про державну реєстрацію цієї особи у якості фізичної особи -підприємця видом підприємницької діяльності останньої є роздрібна торгівля не продовольчими товарами (матеріалами для реклами).
На підставі положень ст. 16 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”, свідоцтво надає його власнику виключне право використовувати знак. Свідоцтво на знак надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак або позначення, схоже із зареєстрованим знаком настільки, що його можна сплутати, стосовно наведених у свідоцтві товарів та послуг.
Водночас графічне зображення зареєстрованого на ім'я Позивача товарного знаку на виготовлення реклами «Рекламист»відрізняється від графічної вивіски назви магазину «РЕКЛАМІСТ», що торгує матеріалами для виготовлення реклами. Відповідно до законодавства України, при реєстрації товарного знаку заповнюється заява, у розділі 2 якої надається опис знаку і додається у вигляді графічного файлу, а у розділі 3 цієї ж заяви зазначається перелік послуг, що позначаються знаком. Тобто, специфічне графічне зображення товарного знаку на конкретний перелік товарів чи послуг і є об'єктом охорони з боку держави.
Так, у графічному зображенні товарного знаку, зареєстрованого на ім'я Позивача, перша літера «Р»має відмінне зображення від інших літер цього слова. Літера «Р», розташована на чорному фоні окремо від інших літер, у два рази перевищує розмір інших літер, які розташовані поряд з верхньою частиною літери «Р». У зображенні назві магазину «РЕКЛАМІСТ»всі літери зображені у вигляді друкованих «головних»літер. До того ж, шрифти в обох назвах на вигляд зовсім різні і мають суттєві графічні відмінності.
Таким чином, товарний знак «Рекламист»візуально відрізняється від вивіски назви магазину «РЕКЛАМІСТ», а слово «РЕКЛАМІСТ»у даному випадку є комерційним найменуванням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2, проти якого Позивач у своєму позові не заперечував.
Отже, графічне позначення назви належного Відповідачу магазину «РЕКЛАМІСТ»та зареєстрований на ім'я Позивача товарний знак на виготовлення реклами «Рекламист»не є схожими настільки, що їх можна сплутати.
Згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку від 17.12.2009 року відповідач здійснює вид діяльності: Роздрібна торгівля непродовольчими товарами (матеріалами для реклами).
Обов'язковою умовою використання знака для товарів і послуг власником є його використання саме стосовно тих товарів і послуг, щодо яких цей знак зареєстровано.
Вказані обставини свідчать, що Позивач та Відповідач займаються різними видами діяльності, вони не функціонують на одному ринку товарів або послуг, а відтак споживачі не можуть змішувати послуги, що надає позивач, і послуги, що надає Відповідач.
Таким чином, послуги (види діяльності), які здійснюють позивач та відповідач не є ідентичними, а тому надання позивачем послуг з роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (матеріалами для реклами) у магазині під зареєстрованою в 2002 році назвою «Рекламіст»не є порушенням прав позивача на знак для товарів та послуг.
Щодо вимог Позивача про відшкодування йому моральної шкоди з мотивів підриву його ділової репутації та внаслідок душевних хвилювань і хвороби, то ці обставини не підтверджені належними доказами в матеріалах цієї судової справи. Зокрема, наведені Позивачем хвороби не можуть бути визнані такими, що спричинені діями Відповідача.
На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги Позивача безпідставними, тому у їх задоволенні слід відмовити.
Судові витрати у справі, згідно ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід повністю покласти на Позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити.
Судові витрати у справі покласти на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.М. Подобєд
Повне рішення складено-12.01.2010р.