Дата документу 17.03.2026
Справа № 334/10864/25
Провадження № 2/334/1185/26
17 березня 2026 р. м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Гнатюка О.М.,
при секретарі судового засідання: Якущенко Е.Р.,
за участю позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, про визнання права на приватизацію та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання права на приватизацію та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 1971 року зареєстрована та проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Ця квартира неприватизована. Відповідальним квартиронаймачем є позивачка. Окрім неї ніхто в квартирі не зареєстрований та не проживає.
Позивач звернулась до відповідача із заявою про приватизацію, однак їй було відмовлено оскільки відсутній ордер про надання житлової площі.
Оскільки в позасудовому порядку позивач не може вирішити питання щодо приватизації житлового приміщення, вона просить суд зобов'язати відповідача прийняти пакет документів та провести приватизацію вказаної квартири за відсутності ордеру.
В судовому засіданні позивач, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, відповідно до якого районна адміністрація ЗМР по Дніпровському району в цілому погоджується щодо наведених у позові обставин про неможливість реалізувати право позивача приватизувати житло у зв'язку з відсутністю чіткого правового регулювання взаємовідносин органу приватизації та громадянина при втраті або неможливості отримання документів, та покладається на розсуд суду з урахуванням, що вказана ситуація виникла не з вини органу приватизації, а у зв'язку з неможливістю надати позивачем необхідних документів для здійснення приватизації вищезазначеної квартири та відсутністю механізму вирішення вказаного питання у позасудовому порядку. Заперечували щодо задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає з 1971 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією її паспорта, копією витягу з реєстру територіальної громади.
Квартира неприватизована. Відповідальним квартиронаймачем є позивачка.
Листом Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 22.12.2025 р. №П-969 позивачу відмовлено у здійсненні приватизації квартири за адресою: : АДРЕСА_1 , через те, що не було надано копію ордеру про надання жилої площі.
Відповідно до листа Департаменту з управління житлово-комунальним господарством ЗМР від 25.11.2025р. №П-2576, позвачку повідомлено про те, що копію державного ордеру не можливо отримати, оскільки у відділі обліку та розподілу житлової площі департаменту корінці ордерів на заселення зберігаються лише з 1984 року. Розшукати корінець ордеру або будь-які інші документи про надання житла не виявляється можливим.
Згідно з довідкою AT «Ощадбанк» № 107.40/0357-05/1932 від 10.12.2025, позивачка не використовувала житлові чеки на приватизацію житла.
Відповідно до п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордеру про надання жилої площі, документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документу, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири.
При цьому частина 10 наведеної статті зазначає, що органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків - пам'ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС. Тобто, перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п.п. 4, 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Згідно з нормами ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. В п. 3 цієї статті зазначено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації. Згідно п. 11 спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
Статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Так як спірне житло є квартирою в житловому будинку та не відноситься до житла, що не підлягає приватизації, а також враховуючи неможливість надання позивачем ордеру, який йому не було видано через незалежні від нього обставини, то суд приходить до висновку про неправомірність відмови відповідача, оформленої листом.
Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
З наведеного вище суд дійшов висновку, що неможливість надання позивачкою ордеру, через незалежні від неї обставини, факт реєстрації позивача в спірній квартирі, яка була проведена у відповідності до чинного законодавства та підтверджується належними доказами, свідчить про наявність у позивачки права на приватизацію квартири.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Оцінивши наведені обставини справи у відповідності до вимог ст. 12 ЦПК України, суд дійшов висновку про задоволення позову про визнання права на приватизацію житлового приміщення без надання ордеру та захисту права, у обраний позивачем спосіб.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, про визнання права на приватизацію та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Зобов'язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району прийняти пакет документів від ОСОБА_1 та вчинити необхідні дії з приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» за відсутності ордеру про надання житлової площі за вказаною адресою.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: Гнатюк О. М.