Справа № 727/3195/26
Провадження № 1-кп/727/283/26
17 березня 2026 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під варту відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
за участю обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
за участю захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки 18.03.2026 закінчується строк тримання під вартою обвинуваченого.
Вказує на те, що 16.12.2025 близько о 16 год 30 хв ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовуючи застосунок «Телеграм», встановлений в його особистому телефоні, отримав від адміністратора телеграм-каналу «БОСС» пропозицію щодо незаконного заробітку, яка полягала у підпалі вантажівки у місті Чернівці, на яку ОСОБА_4 відповів згодою.
Після чого, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, з метою реалізації вказаного умислу, останній 16.12.2025 придбав паливно- мастильну суміш (бензин), яку перелив до пластикової пляшки.
В подальшому, за вказівкою адміністратора телеграм-каналу «БОСС», переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_4 . 17.12.2025 близько о 01 год 00 хв. прибув за адресою: вул. П. Кільцева, 51, м. Чернівці, Чернівецької області, де знаходився припаркований спеціалізований вантажний сідловий тягач марки «MERCEDES-BENZ», модель «ACTROS» білого кольору, VIN-код НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , із загальним напівпричепом платформою тентовою, обладнану стійками для перевезення скла марки SCHMITZ, сірого кольору VIN-код НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 .
Доводячи свій злочинний умисел, направлений на незаконне пошкодження чужого майна, знаходячись біля вказаного транспортного засобу, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, використовуючи заздалегідь підготовлену паливно-мастильну суміш (бензин), ОСОБА_4 вилив вказану суміш на передню панель зазначеної вантажівки та підпалив її, внаслідок чого відбулось загорання центральної частини сідельного тягача.
Впевнившись, що в результаті його умисних дій відбулось значне загорання сідельного тягача, ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення.
В результаті протиправних дій ОСОБА_4 відбулося займання спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «MERCEDES-BENZ», модель «ACTROS», та загального напівпричепу платформи тентової, обладнаної стійками для перевезення скла марки «SCHMITZ», що призвело до пошкодження зазначеного майна та завдало потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , майнової шкоди на загальну суму 1 952 844 грн. 07 коп.
17.12.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
18.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Слідчим суддею Першотравневого районного суду м. Чернівці 18.12.2025 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 13.02.2026.
У зв'язку із складністю провадження та значним обсягом слідчих дій, 05.02.2026 керівником Окружної прокуратури міста Чернівці ОСОБА_7 задоволено клопотання про продовження строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 18.03.2026.
10.02.2026 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на час досудового розслідування, а саме: до 18.03.2026.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, що відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, тому згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що не зменшилися з моменту обрання останньому запобіжного заходу у виді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Чернівецького районного суду м. Чернівці від 18.12.2025, а саме:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та санкцію інкримінованої статті, ОСОБА_4 , може переховуватись з метою уникнення покарання, так як будь-якої альтернативної міри покарання ніж позбавлення волі за вчинення вказаного злочину законом не передбачено).
Відповідно до практики ЄСГІЛ, тяжкість обвинувачення не самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСГІЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторног о вчинення злочинів»;
-незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними показань про обставини вчинення злочину для покращення свого кримінально-процесуального становища і уникнення кримінальної відповідальності, а також створення перешкоди досудовому розслідуванню у встановленні усіх обставин скоєного кримінального правопорушення та дотримання вимог ст. 23 КПК України в судовому засіданні;
-вчинити інше кримінальне правопорушення (враховуючи те, що ОСОБА_4 , не працює, не має постійного джерела доходів, та вказане свідчить про стійку системність та схильність обвинуваченого до вчинення протиправних дій, в тому числі кримінального правопорушення).
Також, слід зазначити, що в умовах воєнного стану на території України з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою особи. До вказаних ризиків безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на території України та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обгрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження. ІІри цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При обранні запобіжного заходу також необхідно враховувати наступні обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, які на даний час доводять причетність ОСОБА_4 , до вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.
У даному випадку, зважаючи на те, що вчинивши кримінальне правопорушення, ОСОБА_4 порушив основні цінності суспільства, з метою забезпечення охорони загальносуспільних прав та інтересів інших громадян, існує необхідність в обранні запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного, вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , не забезпечить у повній мірі виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та не надасть реальної змоги запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, слід врахувати, що обвинувачений ОСОБА_4 , на даний час не працює, є особою, що досягла повноліття, не є особою похилого віку, без будь-яких фізичних чи психічних вад, тому на даний час відсутні будь-які переконливі дані про застереження, які б унеможливлювали перебування ОСОБА_4 , під вартою.
При цьому, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , не порушить правову позицію рішення ЄСПЛ «Мамедов проти Росії», оскільки тяжкість можливого покарання є визначальним при вирішення питання про ризик його переховування від слідства та суду.
Згідно з ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
З огляду на вищевикладене, аналізуючи матеріали кримінального провадження та отримані відомості у їх сукупності, а також характер вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КГЖ України, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України та забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважають його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, просили суд замінити запобіжний заходу у виді тримання під вартою на більш м'який.
Заслухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого та захисника, суд доходить наступних висновків.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК).
Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК вбачається, що суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК.
Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Розглядаючи питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Існування обґрунтованої підозри, що ув'язнений вчинив злочин, є умовою sine qua non для законності тривалого тримання його чи її під вартою. Але коли національні судові органи вперше «негайно» після затримання розглядають питання про необхідність застосування до затриманого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, цієї підозри вже буде недостатньо, й органи державної влади повинні також навести інші відповідні та достатні підстави для обґрунтування тримання під вартою. Цими іншими підставами можуть бути ризик переховування, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину або спричинення порушення громадського порядку та пов'язана з цим необхідність захисту затриманого. Ці ризики мають бути належним чином обґрунтовані, і міркування органів державної влади з цих питань не можуть бути абстрактними, загальними або стереотипними (див. рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії» [ВП] (Merabishvili v. Georgia) [GC], заява № 72508/13, пункт 222, від 28 листопада 2017 року).
Суд погоджується з прокурором у тому, що органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку суду, прокурором правильно наведені підстави вважати, що наявні ризики.
(1)Ризик переховування від суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України)
«Обираючи запобіжний захід заявнику, суд першої інстанції встановив існування ризику його переховування. Для такої оцінки було вказано лише одну причину: покарання, яке загрожувало заявнику. У цьому контексті Суд повторює усталений принцип своєї практики, згідно з яким ризик переховування не може оцінюватися виключно на підставі тяжкості можливого покарання (див. згадане рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia), пункт 223). Аби переконати суд, що насправді існував ризик переховування заявника, жодного іншого факту чи причини, які конкретно стосувалися справи заявника, наведено не було» (Рішення ЕСПЛ від 25.03.2021 у справі «Авраімов проти України» пункт 64).
Водночас, на переконання суду, однією з підстав в сукупності з іншими підставами ймовірної можливості переховування ОСОБА_8 може бути те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими злочином, за який законом передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років позбавлення волі (ч. 2 ст. 194 КК України, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
До того ж, що є більш важливим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2402-ІХ. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією Російської Федерації проти України, у ОСОБА_4 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого.
Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що наразі продовжує існувати ризик переховування від суду.
(2) Ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України)
Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків та потерпілого, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд вважає, що ризик впливу на свідків та потерпілого, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілих та дослідження їх судом.
Оскільки свідки та потерпілий не допитані та можуть бути допитані повторно, окрім того, якщо під час судового розгляду з'ясується, що свідки можуть надати показання стосовно обставин, щодо яких вони ще не допитувалися або якщо суд призначить одночасний допит двох чи більше вже допитаних свідків для з'ясування причин розбіжності в їхніх показаннях, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_4 , на потерпілого та свідків можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.
Суд вважає, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою застерігатиме обвинуваченого від незаконного впливу на потерпілих та свідків.
(3) Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується (п.5 ч.1 ст. 177 КПК України)
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінального правопорушення, то ОСОБА_4 може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як ОСОБА_4 не працює, не має постійного джерела доходів.
Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим уважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , для запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, та оцінюючи в сукупності всі обставини, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; а також враховуючи його вік та стан здоров'я, відсутність постійного місця роботи, відсутність міцних соціальних зв'язків, суд вважає, що обрання обвинуваченому іншого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки, а тому вважає недоцільним застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 184, 197, 331, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів терміном до 16 травня 2026 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити до Державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1