"29" грудня 2010 р.
Справа № 01/63-93
Господарський суд Волинської області, суддя Якушева І.О., при секретарі Пономаренко О.О.,
розглянувши за участю представників сторін:
від позивача: Семенюк С.П. -директор ТзОВ «Мікс і Д»,
від відповідача: Колєсов М.Г. (дов. № 90 від 14.04.2010р.), Оксентюк А.М. (дов. № 128/12 від 01.12.2010р.)
справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс і Д», м.Луцьк
до приватного підприємства «Європацукор», смт. Іваничі
про визнання договору зберігання №20-05-08 від 20.05.2008р. та акту приймання-передачі на зберігання майна припиненими,
позивач - ТзОВ «Мікс і Д»звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати припиненими договір зберігання №20-05-08 від 20.05.2008р. та акт приймання-передачі на зберігання майна.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням господарського суду від 16.04.2009р. у справі №1/51-77 позов ПП «Європацукор»було задоволено, у зв'язку із відсутністю товару у зберігача судом постановлено стягнути із ТзОВ «Мікс і Д»на користь ПП «Європацукор»400 800 грн. вартості напівтуш свинячих, переданих йому на зберігання на підставі договору зберігання №20-05-08 від 20.05.2008р.
Проте, як вказує позивач, м'ясо свиняче морожене, саме те, яке знаходилось у нього на зберіганні на підставі договору №20-05-08 від 20.05.2008р., було вивезено ПП «Європацукор»і реалізовано. На підтвердження цього факту ТзОВ «Мікс і Д»посилається на ухвалу господарського суду Волинської області від 18.11.2009р. у справі №1/51-77, відповідь Управління ветеринарної медицини у м.Луцьку №152 від 28.09.2010р., лист УМВС України у Волинській області від 21.09.2009р.
Як вважає позивач, наведені обставини свідчать про те, що зі сторони ТзОВ «Мікс і Д» договір зберігання №20-05-08 від 20.05.2008р. було виконано повністю, а відтак в силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання щодо зберігання майна припинилися у зв'язку з виконанням, проведеним належним чином.
А тому є підстави для визнання договору зберігання №20-05-08 від 20.05.2008р. припиненим.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Крім цього, звернувся до суду з клопотаннями:
- про витребування у відповідача інформації щодо всіх фактів укладення ПП «Європацукор»договорів зберігання м'яса мороженого в морозильних камерах які розміщені за адресою: м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13а та зобов'язання останнього надати оригінали таких договорів та актів приймання - передачі до них;
- про залучення в дану справу ТзОВ «М'ясний альянс»та ЗАТ «Ковельські ковбаси», як третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача; зобов'язання ТзОВ «М'ясний альянс»та ЗАТ «Ковельські ковбаси»надати інформацію (із її документальним підтвердженням, - копії договорів, накладних, товаротранспортних накладних, ветеринарних документів), щодо фактів одержання від ПП «Європацукор»свинини мороженої, яка зберігалась за адресою м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13а.
Відповідач -ПП «Європацукор»у відзиві № 410 від 15.12.2010р., представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечують, просять у задоволенні позову відмовити, посилаючись на таке:
- факти щодо наявності станом на 16 .04.2009 року невиконаного зобов'язання з боку ТзОВ «Мікс і Д»перед ПП «Європацукор»щодо повернення із зберігання напівтуш свинячих заморожених в кількості 20 040 кг загальною вартістю 400800 грн. встановлені рішенням господарського суду Волинської області від 16.04.2009 року по справі №1/51-77, а тому в силу ст.35 ГПК України є преюдиційними;
- після набрання законної сили рішенням господарського суду Волинської області від 16.04.2009 року по справі №1/51-77 зобов'язання ТзОВ «Мікс і Д « перед ПП «Європацукор»щодо повернення із зберігання напівтуш свинячих заморожених в кількості 20 040 кг загальною вартістю 400800 грн., які ґрунтувалися на договорі № 20-05-08 від 20.05.2008 року, фактично припинилися, натомість, виникло зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю « Мікс і Д»перед приватним підприємством «Європацукор»щодо сплати вартості неповерненого товару в сумі 400 800 грн. 00 коп. та відшкодування судових витрат відповідно до рішення та наказу суду; позивач в обґрунтування своїх вимог про припинення договору та акту зазначає, що протягом травня-червня 2008 року ПП «Європацукор»відправляло м'ясо свинину заморожене, яке знаходилося на зберіганні у позивача згідно з договором № 20-05-08, підприємствам м.Києва та м.Ковеля. Таким чином позивач вважає, що договір зберігання ним виконаний і є припиненим. Однак, доводи позивача в першу чергу зводяться до переоцінки висновків, встановлених рішенням господарського суду від 16.04.2009року по справі №1/51-77 і суперечать їм;
- позивач просить визнати припиненим договір № 20-05-08 від 20.05.2008 року та акт приймання - передачі на зберігання майна. Однак, договір зберігання № 20-05-08 від 20.05.2008 року на даний час не діє і є припиненим. Спір з приводу його дії та виконання вирішений судом у справі № 1/51-77. Тобто, предмет спору щодо його припинення на даний час взагалі відсутній;
- в даному випадку позовні вимоги про визнання договору та акту припиненими не відповідають способам захисту цивільних прав, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Аналогічна норма міститься і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Вимога про визнання договору припиненим є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення. Чинним законодавством не передбачено вказаного способу захисту цивільним прав та інтересів. Даний факт може встановлюватись судом лише при розгляді між сторонами спору про право цивільне і його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Щодо вимоги про визнання акту приймання-передачі майна припиненим, то ця вимога взагалі не узгоджується із способами захисту прав, визначеними ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.
Таким чином, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді вимоги про визнання договору та акту припиненими не кореспондується із застосуванням одного з наведених вище способів захисту прав, передбачених законом, а отже, не відповідає приписам статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, підстави для задоволення позову відсутні.
З огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає встановленим законодавством способам захисту прав, судом відхилено клопотання представника позивача про витребування у відповідача інформації щодо всіх фактів укладення ПП «Європацукор»договорів зберігання м'яса мороженого в морозильних камерах які розміщені за адресою: м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13а та зобов'язання останнього надати оригінали таких договорів та актів приймання - передачі до них; про залучення в дану справу ТзОВ «М'ясний альянс»та ЗАТ «Ковельські ковбаси», як третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача; зобов'язання ТзОВ «М'ясний альянс»та ЗАТ «Ковельські ковбаси»надати інформацію (із її документальним підтвердженням, - копії договорів, накладних, товаротранспортних накладних, ветеринарних документів), щодо фактів одержання від ПП «Європацукор»свинини мороженої, яка зберігалась за адресою м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13а.
Разом з цим, при прийнятті рішення судом враховано наступне.
Рішенням господарського суду від 16.04.2009р. у справі №1/51-77 було задоволено позов ПП «Європацукор», у зв'язку із відсутністю у зберігача товару судом постановлено стягнути із ТзОВ «Мікс і Д»на користь ПП «Європацукор»400 800 грн. вартості напівтуш свинячих, переданих йому на зберігання на підставі договору зберігання №20-05-08 від 20.05.2008р.
Приймаючи рішення у справі №1/51-77, суд виходив із встановлених ним фактів: укладення договору зберігання №20-05-08 від 20.05.2008р., виконання умов договору сторонами: поклажодавцем - ПП «Європацукор»- передачі товару, зберігачем - ТзОВ «Мікс і Д» - прийняття його; відсутності товару у зберігача - ТзОВ «Мікс і Д». Судом також відзначено, що вимога про визнання договору зберігання №20-05-08 від 20.05.2008р. недійсним не заявлялась і не була предметом судових розглядів.
Таким, чином, із змісту рішення випливає, що суд виходив із чинності договору зберігання.
За результатами перегляду рішення за нововиявленими обставинами судом 18.11.2009р. прийнято ухвалу, якою рішення суду від 16.04.2009р. у справі №1/51-77 залишено без змін.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Судові витрати у відповідності із ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.ст.35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя І.О.Якушева
Дата виготовлення повного тексту рішення: 30.12.12.2010р.