11 березня 2026 року
м. Київ
справа № 344/8228/24
провадження № 61-4357св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць, Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - російська федерація в особі представницьких органів: Міністерства юстиції російської федерації, Міністерства фінансів російської федерації, Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року у складі судді Татарінової О. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2025 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В.,Максюти І. О., Баркова В. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до російської федерації в особі представницьких органів: Міністерства юстиції російської федерації, Міністерства фінансів російської федерації, Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ», про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок націоналізації майна і житла в окупації.
Позовна заява мотивована тим, що 24 лютого 2022 рокуросійська федерація здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою длявведення з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, який триває до цього часу.
Позивачі вказували, що вони є громадянами України, які зареєстровані та до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України проживали в квартирі АДРЕСА_1 . З 21 липня 1979 року вони перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» Кам'янсько-Дніпровська міська територіальна громада з 27 лютого 2022 року є тимчасово окупованою російською федерацією.
За час шлюбу вони набули у власність таке нерухоме майно: земельну ділянку із кадастровим номером 23215810000:03:007:0023, площею 1,8027 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, Гнаровська сільська рада, що перебуває в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєга» (далі - ТОВ «Вєга»); земельну ділянку із кадастровим номером 23215810000:03:005:0031, площею 2,2219 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, Гнаровська сільська рада, що перебуває в оренді у ТОВ «Вєга»; квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,27 га, яка знаходиться на АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 на праві власності належить таке майно: земельна ділянка та житловий будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; гараж з надбудовою на АДРЕСА_3 ; транспортний засіб марки «OPEL OMEGA», номерний знак НОМЕР_1 ; мисливська гладкоствольна рушниця марки «ИЖ-18Е» та мисливські ножі № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 .
Зазначали, що 03 квітня 2022 року вiйcькoві особи російської федерації вибили ОСОБА_1 зуби та ребра, погрожували вбивством, свідком чого була ОСОБА_2 , тому задля збереження свого життя, вони були вимушені покинути будинок, залишивши на окупованій території все нажите ними майно: квартиру та майно у ній, житловий будинок, гараж, земельні ділянки, автомобіль.
04 квітня 2023 року їм стало відомо про те, що озброєні pociйcькі вiйcькoві особи вигнали з квартири АДРЕСА_1 їхнього родича, забравши ключі від житла, оголосили про те, що вказана квартира та майно, яке в ній знаходиться, нaцioнaлiзoвaнi та є власністю російської федерації. За даним фактом ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - РУП ГУНП в Івано-Франківській області) із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке були внесені 02 травня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вказували, що з 08 серпня 2022 року ОСОБА_1 був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_4 . У подальшому вони змінили своє місце проживання/перебування як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_5 .
У протоколі допиту потерпілого ОСОБА_1 від 25 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 12023091010001401 від 02 травня 2023 року останній повідомив, що внаслідок «націоналізації майна» йому завдана майнова шкода в особливо великих poзмipax, оскільки вартість квартири АДРЕСА_1 становить приблизно 50 000 дoлapiв CШA. У квартиpi було проведено газ, вона забезпечена тепловим опаленням, кондиціонером, каналізацією, водою, в квартирі встановлені пластикові вікна, є лоджія, балкон, сучасні двері, тепла підлога, шпалери, люстри та інше майно, зокрема:
- холодильник двокамерний марки «Самсунг», 2021 року, вартістю 25 000 грн;
- морозильна камера марки «Argo», 2018 року, вартістю 7 000 грн;
- двоконтурний котел газовий марки «Ferolli», 2017 року, вартістю 19 000 грн;
- вбудована газова поверхня «Piramida», 2017 року, вартістю 7 000 грн;
- вбудована духовка (електрична шафа) «Piramida», 2017 року, вартістю 16 000 грн;
- вбудована посудомийна машина «Simens», 2017 року, вартістю 12 000 грн;
- мікрохвильова пічка «Samsung», 2017 року, вартістю 4 000 грн;
- витяжка «Piramida», 2018 року, вартістю 3 000 грн;
- раковина кам'яна «Franke», 2017 року, вартістю 7 000 грн;
- змішувач та кран «Franke», 2017 року, вартістю 6 000 грн;
- електрочайник «Philips», вартістю 4 000 грн;
- кухня вартістю 20 000 грн;
- стіл червоний скляний, вартістю 5 000 грн;
- три італійські стільці вартістю 4 500 грн;
- пральна машинка «Samsung», 2021 року, вартістю 19 000 грн;
- душова кабіна вартістю 8 000 грн;
- два телевізори «Philips», 2020 року, вартістю 25 000 грн;
- кондиціонер «Libertoo», 2019 року, вартістю 9 000 грн;
- три дивани («АДК-Флекс» вартістю 28 000 грн, «Мілен» - 32 000 грн, «Мілен» - 16 000 грн);
- вбудована шафа-купе вартістю 20 000 грн;
- шафа (1,5 м) вартістю 4 000 грн;
- електром'ясорубка «Zelmer» вартістю 3 000 грн;
- кухонне приладдя: ножі на стійці «Vinzer» вартістю 3 800 грн; кастрюлі «Berhoff» вартістю 15 000 грн; сковорідки «Giafel» тарілки «Berhoff» вартістю 4 000 грн, чашки;
- годинник настінний «Berhoff», вартістю 500 грн;
- штори вартістю 25 000 грн;
- чотири люстри вартістю 25 000 грн;
- гітара в чохлі (колекційна) вартістю 10 000 грн;
- комп'ютер (системний блок, монітор, ксерокс) вартістю 15 000 грн;
- волейбольний м'яч «Мікаса» вартістю 3 000 грн;
- скляна тумба під телевізор вартістю 10 000 грн;
- алюмінієві італійські батареї отеплення (60 секцій) вартістю 50 000 грн;
- дзеркало у ванній кімнаті вартістю 500 грн;
- умивальник у ванній кімнаті «КОЛО» вартістю 1 000 грн та змішувач вартістю 1 000 грн;
- сушка для рушників у ванній кімнаті вартістю 200 грн;
- унітаз «Коло» з керамікою, вартістю 10 000 грн;
- сейф для мисливської рушниці вартістю 2 000 грн;
- мисливська рушниця (екземпляр) вартістю 50 000 грн;
- колекційні мисливські ножі вартістю 20 000 грн;
- ікона «Матір Божа» вартістю 50 000 грн;
- офісний шкіряний портфель вартістю 5 000 грн;
- комп'ютерний стіл вартістю 10 000 грн;
- ноутбук вартістю 20 000 грн;
- жіночий одяг вартістю 100 000 грн;
- чоловічий одяг вартістю 100 000 грн;
- дитячий одяг вартістю 100 000 грн;
- жіноче взуття вартістю 50 000 грн;
- чоловіче взуття вартістю 50 000 грн;
- дитяче взуття вартістю 50 000 грн;
- подушки, ковдри, простирадло, покривала вартістю 100 000 грн;
- стаціонарний стабілізатор напруги, 220 Вт, вартістю 10 000 грн;
- стабілізатор напруги для холодильника «Шторм» вартістю 2 000 грн;
- металеві вхідні дверi вapтіcтю 30 000 грн;
- міжкімнатні двері з ключами (п'ять штук) вартістю 25 000 грн;
- ламінат у трьох кімнатах вартістю 100 000 грн;
- кафель на підлозі в кухні, коридорі, ванній кімнаті вартістю 100 000 грн;
- кафель на стіні в кухні вартістю 50 000 грн;
- праска «Браун» вартістю 2 000 грн;
- фен «Браун» вартістю 1 000 грн;
- чоловіча машинка для стрижки вартістю 3 000 грн;
- пластикові вікна «Рехау» (чотири штуки) вартістю 150 000 грн;
- тепла підлога в кухні та коридорі вартістю 10 000 грн;
- пластикові вікна на балконі «Рехау» вартістю 150 000 грн;
- пуф «АДК» вартістю 2 000 грн;
- вікна пластикові на лоджії «Рехау» вартістю 15 000 грн.
Загальну вартість матеріальних збитків оцінено у сумі 561 000 грн.
Вартість квартири становить 1 980 000 грн, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 50 000 доларів США.
Позивачі стверджували, що рішенням виконавчого комітету Кам'янко-Дніпровської міської ради народних депутатів Запорізької області від 15 квітня 1997 року № 69 ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , дата закінчення будівництва - до 15 квітня 2000 року. Після деокупації м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області вони зареєструють у встановленому законодавством порядку право на земельні ділянки та житловий будинок.
Відповідно до опису забудови земельної ділянки на АДРЕСА_2 та оцінки будівельних матеріалів:
- земельна ділянка 0,54 га, вартість якої становить 200 000 доларів США;
- паркан по периметру земельної ділянки (442 м) вартістю 14 800 доларів США;
- 15 штук електроопор РЕС 3 000 доларів США;
- водопровід (150 м) вартістю 5 000 доларів США;
- лінія інтернет (150 м) вартістю 1 000 доларів США;
- металеві ворота з хвірткою вартістю 5 000 доларів США;
- гараж вартістю 30 000 доларів США;
- 40 блоків ФЕС-50 вартістю 8 000 доларів США;
- 1 500 штук шлакоблока вартістю 3 000 доларів США;
- 1 000 штук цегли вартістю 1 000 доларів США;
- 40 штук плит перекриття вартістю 8 000 доларів США;
- 100 листів шифера вартістю 50 000 доларів США;
- 60 дерев'яних балок вартістю 12 000 доларів США;
- 4 дошки «20» (6 м) вартістю 4 000 доларів США;
- сад (200 дерев) вартістю 50 000 доларів США;
- скважина води вартістю 1 000 доларів США;
- душ, туалет вуличний вартістю 20 000 доларів США;
- газонокосарка вартістю 10 000 грн;
- бензопила вартістю 10 000 грн;
- зварювальний апарат «Кондор» вартістю 10 000 грн;
- електроперфоратор вартістю 10 000 грн;
- електромашинка «Болгарка» Макіта вартістю 20 000 грн;
- електромашинка Болгарка вартістю 10 000 грн;
- лопати, граблі, оприскувачі, мотиги вартістю 20 000 грн.
Посилалися на те, що внаслідок загарбницьких дій російської федерації, вони позбавлені права власності на будинок, вартість якого становить 150 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 5 940 000 грн.
У житловому будинку знаходилося таке майно:
- холодильник двокамерний «ІНДЕЗІТ» вартістю 25 000 грн;
- вбудована газова поверхня «Піраміда», 2017 року, вартістю 19 000 грн;
- вбудована духовка електрична вартістю 16 000 грн;
- мікрохвильова пічка «Самсунг» вартістю 4 000 грн;
- камера «Franse» вартістю 6 000,00 грн;
- електрочайник «Філіпс» вартістю 4 000 грн;
- кухня навісна вартістю 20 000 грн;
- червоний скляний стіл вартістю 5 000 грн;
- стільці 3 штуки вартістю 4 500 грн;
- пральна машина «Самсунг», 2020 року, вартістю 19 000 грн;
- душова кабіна вартістю 8 000 грн;
- телевізор «Філіпс» вартістю 25 000 грн;
- кондиціонер «Ліберта» 2019 року вартістю 9 000 грн;
- дивани 3 штуки вартістю 76 000 грн;
- електроінструмент вартістю 3 000 грн;
- штори вартістю 25 000 грн;
- люстри 4 штуки вартістю 30 000 грн;
- ноутбук вартістю 20 000 грн;
- комп'ютерний стіл вартістю 2 000 грн;
- кухонне приладдя: ножі, каструлі, сковорідки, тарілки, чашки вартістю 25 000 грн;
- комп'ютер вартістю 20 000 грн;
- ксерокс вартістю 10 000 грн.
Загальна вартість житлового будинку та майна, що знаходилось у ньому, становить 6 410 000 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 161 688,68 доларів США. Вартість майна на території забудови (будівельні матеріали, інвентар, тощо) становить 365 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 14 454 000 грн.
Вартість збитків від націоналізації російською федерацією транспортного засобу марки «OPEL OMEGA», номерний знак НОМЕР_1 , позивачі оцінили у розмірі 10 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 396 000 грн.
Оскільки вони позбавлені можливості користуватися належним їм майном та вилучати його корисні властивості для задоволення власних потреб, вважали, що з відповідачів солідарно на їхню користь підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 27 713 000 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 699 823,23 доларів США, тобто по 13 856 500 грн кожному.
Крім того, ОСОБА_1 вважав справедливим стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вартість протезування (імплантації) 10 зубів, які йому було вибито прикладом рушниці військовими російської федерації під час спроби вбивства. Вартість середньої якості імплантату у приватній стоматологічній клініці становить 100 Євро або 4 227,89 грн, тобто загальна вартість імплантації 10 зубів із супутніми (додатковими) процедурами становить 2 000 Євро або 84 557,80 грн.
Посилалися на те, що вищевказаними діями російської федерації їм було завдано моральної шкоди. Ураховуючи характер та обсяг заподіяних моральних страждань, істотність порушень їхніх конституційних прав, умисного характеру дій російської федерації, а також почуття безпорадності та розчарування, які вони відчувають внаслідок втрати майна, соціальних зв'язків, житла, вважали достатнім розмір компенсації за завдану моральну шкоду у сумі 2 376 000 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 60 000 доларів США, яку слід стягнути з відповідачів солідарно на користь кожного з позивачів.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд:
-стягнути солідарно з російської федерації в особі представницьких органів: Міністерства юстиції російської федерації, Міністерства фінансів російської федерації, Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 13 941 057,80 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 352 046,91 доларів США; моральну шкоду у розмірі 2 376 000 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 60 000 доларів США;
-стягнути солідарно з російської федерації в особі представницьких органів: Міністерства юстиції російської федерації, Міністерства фінансів російської федерації, Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 13 856 500 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 349 911,61 доларів США; моральну шкоду у розмірі 2 376 000 грн, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 60 000 доларів США.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з російської федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі
60 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 2 376 000 грн.
Стягнуто з російської федерації на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 60 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 2 376 000 грн.
У задоволенні решти вимог позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимогиОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що в результаті збройної агресії російської федерації проти України позивачів було позбавлено можливості користуватися належним їм майном та вилучати корисні властивості належного майна для задоволення власних потреб, а також вони втратили можливість розпоряджатися ним. Суд урахував, що позивачі були вимушені переселилися з постійного місця проживання до інших населених пунктів України. Після чого, їм довелося пристосовуватися до нових життєвих умов та відновлювати прийнятний для себе рівень життя. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були позбавлені звичного ритму життя, спілкування з близькими та друзями, а також можливості на повернення додому. Районний суд вважав доведеним те, що втративши житло та майно, можливість проживати на рідній землі, спілкуватися з близькими людьми, позивачі відчувають розчарування, безсилля та безпорадність, що завдає їм моральну шкоду. Крім того, вони вимушені вживати додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушених прав.
Урахувавши характер і обсяг завданих моральних страждань, істотність порушених їхніх конституційних прав, районний суд вважав доведеним факт завдання російською федерацією позивачам моральних страждань, розмір яких суд визначив у сумі 60 000 доларів США кожному, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 квітня 2024 року еквівалентно 2 376 000 грн.
Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі не довели належними та допустимими доказами підтвердження факту спричинення їм шкоди у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у заявленому розмірі. Суд зазначив, що заявлена позивачами шкода не відноситься до реальних збитків або втрат, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням їхнього майна та речей.
Районний суд також відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому вартості протезування (імплантації) 10 зубів у розмірі 29 000 грн, які йому було вибито прикладом рушниці військовими російської федерації, оскільки позивач не надавналежних і допустимих доказів, зокрема, медичної документації, спричинення військовими особами російської федерації шкоди його здоров'ю.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачі не надали належних і допустимих доказів спричинення їм майнової шкоди у заявленому розмірі, у зв'язку із чим законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в частині відшкодування майнової шкоди. Суд урахував, що позивачами не надано акту оцінки, експертного висновку, який би визначив вартість належного їм майна, а з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи позивачі до суду не зверталися.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що на підтвердження вартості квартири АДРЕСА_1 позивачі посилалися лише на показання, викладені у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_1 від 25 травня 2023 року та неможливість отримати дані про інвентарну оцінку квартири внаслідок окупації м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області. Щодо іншого майна, позивачі вказують власну оцінку належного їм рухомого та нерухомого майна. Апеляційний суд вважав, що надані позивачами докази не є належними та допустимими для оцінки розміру спричиненої їм шкоди, оскільки проведення такої оцінки потребує спеціальних знань, відповідної методики та врахування різних факторів, зокрема, стану об'єкта, його розташування та попиту на ринку, що не може бути об'єктивно визначено на основі загальних знань.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я, оскільки позивач не надав доказів, що підтверджують спричинення йому шкоди та її розмір.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржувалося та не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просять заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.
В іншій частині судові рішення у касаційному порядку не оскаржуються, тому, відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, Верховним Судом не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У червні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди.
Посилаються на те, що суди попередніх інстанцій не врахували положення статті 1166 ЦК України, а також те, що наведені ним обставини втрати контролю над майном не спростовані відповідачем, внаслідок чого належне їм рухоме та нерухоме майно перейшло під контроль окупаційної влади. Також російською федерацією не було спростовано визначеної ними розміру матеріальної шкоди, а тому суди дійшли необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди у зв'язку із недоведеністю належними доказами спричинення їм такої шкоди у розумінні статті 22 ЦК України. На думку заявників, суд першої інстанції міг здійснити розрахунок вартості майнової шкоди на підставі наданих ними письмових характеристик нерухомого майна на сайті Фонду державного майна України.
Зазначають, що суд першої інстанції належно не роз'яснив їм процесуальні права, не запропонував надати докази реальної ринкової вартості об'єктів нерухомого майна або заявити відповідне клопотання про призначення судової експертизи, що б дало суду можливість самостійно витребувати такі докази. Апеляційний суд не усунув допущених судом першої інстанції процесуальних порушень та безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про призначення у справі будівельно-технічної та судово-медичної експертиз, чим позбавив їх компенсації матеріальної шкоди за експропріацію російською федерацією належного їм майна.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вказують необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, що був застосований апеляційним судом в оскаржуваній постанові, що передбачено пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначають про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 від 21 липня 1979 року підтверджується факт реєстрації Любимівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини замінено на « ОСОБА_4 » (том 1, а. с. 46-47).
Рішенням Кам'янсько-Дніпровської міської ради народних депутатів Запорізької області від 18 квітня 1989 року № 42 ОСОБА_1 дозволено будівництво гаража, площею 35 кв. м, на АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 96).
Рішенням виконавчого комітету Кам'янсько-Дніпровської міської ради народних депутатів Запорізької області від 20 лютого 1990 року № 10 ОСОБА_1 дозволено надбудову існуючого гаража для господарсько-побутових потреб (том 1, а. с. 98).
Свідоцтвом на забудову земельної ділянки у населених пунктах України підтверджується право на будівництво надбудови над гаражем на АДРЕСА_3 відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради народних депутатів Запорізької області від 20 лютого 1990 року № 10 (том 1, а. с. 99) та погоджено план забудови земельної ділянки ОСОБА_1 (том 1, а. с. 100).
Рішенням Кам'янсько-Дніпровської міської ради народних депутатів Запорізької області від 15 квітня 1997 року дозволено ОСОБА_1 будівництво житлового будинку на АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 90, 91).
У 1997 році Кам'янсько-Дніпровською міською радою народних депутатів Запорізької області ОСОБА_1 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки на АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 88-89).
У паспорті на будівництво садиби на АДРЕСА_2 визначено, що початок будівництва - 15 квітня 1997 року, кінець - 15 квітня 2000 року (том 1, а. с. 92).
Згідно з державним актом на право власності на землю ОСОБА_2 на підставі рішення Кам'янсько-Дніпровської міської ради народних депутатів Запорізької області від 21 січня 1998 року № 19 є власницею земельної ділянки, площею 0,27 га, яка розташована на АДРЕСА_2 , для особистого підсобного господарства. Акт зареєстровано у книзі записів державних актів про право приватної власності на землю за № 2890 (том 1, а. с. 84).
Рішенням виконавчого комітету Кам'янсько-Дніпровської міської ради Кам'янсько-Дніпровської району Запорізької області від 24 листопада 2009 року № 201 «Про приватизацію квартири АДРЕСА_1 » затверджено документацію по приватизації квартири АДРЕСА_1 за громадянкою ОСОБА_2 (том 1, а. с. 79).
Відповідно до технічної характеристика квартири АДРЕСА_1 загальна площа квартири становить 70,2 кв. м, житлова площа - 46,3 кв. м, квартира розташована на другому поверсі п'ятиповерхового будинку (том 1, а. с. 80-82).
Рішенням сьомої сесії сьомого скликання Кам'янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області від 16 лютого 2016 року № 2 «Про перейменування вулиць, провулків та парків АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з офіційного сайту Кам'янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області (том 1, а. с. 70-71).
Відповідно до виписки Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 від 27 жовтня 2021 року № 15948 останній встановлено діагноз - серопозитивний ревматроїдний артрит, множинні локалізації активність II R II ст. НФС ІІ гіпертонічна хвороба ІІ ст. (ГЛШ) 3 ступеня група високого ризику СНІ ст. ФК ІІ (том 1, а. с. 118-121).
Згідно з довідкою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи від 08 серпня 2022 року № 1319-7001407823 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 (том 1, а. с. 42).
05 вересня 2022 року ОСОБА_2 видано тимчасове посвідчення № НОМЕР_5 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово проживає на території Івано-Франківської територіальної громади, та яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_5 (том 1, а. с. 45).
02 травня 2023 року до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області надійшла ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/5863/23 про зобов'язання внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 , відповідно до якої 01 квітня 2023 року внаслідок повномасштабного збройного вторгнення та посягання на територіальну цілісність і недоторканість України представниками збройних сил та інших силових відомств російської федерації було незаконно відібрано майно за адресою: АДРЕСА_6 , яке зареєстровано за заявником.
02 травня 2023 року Івано-Франківським РУП ГУНП в Івано-Франківській області внесено відомості до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження № 12023091010001401 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 438 КК України (том 1, а. с. 72).
25 травня 2023 року старшим слідчим слідчого відділу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Матківською В. А. проведено допит потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12023091010001401 від 02 травня 2023 року (том 1, а. с. 73-76).
Під час проведення допиту потерпілий ОСОБА_1 дав такі показання: 03 квітня 2022 року військові російської федерації за його проукраїнську позицію вибили йому зуби та ребра, погрожували його вбити, через що він разом із дружиною був вимушений покинути свою квартиру АДРЕСА_1 та залишити окуповану територію. В квартирі залишився проживати його зять, оскільки у зв'язку із інвалідністю він не міг виїхати. 04 квітня 2023 року у телефонному режимі зять повідомив його про те, що група озброєних російських військових солдатів армії російської федерації з автоматами, погрожуючи вбивством, вигнали його з квартири АДРЕСА_1 , забрали ключі від житла, а також повідомили, що квартира та майно, яке в ній знаходиться, націоналізовані, є власністю російської федерації. Власниками цього майна є він та його дружина. Йому була завдана майнова шкода в особливо великих розмірах, оскільки вартість квартири становить приблизно 50 000 доларів США. В квартирі проведено газ, вона забезпечена тепловим опаленням, кондиціонером, каналізацією, водою, у квартирі є пластикові вікна, лоджія, балкон, сучасні двері, тепла підлога, шпалери, люстри. Опис майна, яке знаходилося в квартирі:
- холодильник двокамерний марки «Самсунг», 2021 року, вартістю 25 000 грн;
- морозильна камера марки «Argo», 2018 року, вартістю 7 000 грн;
- двоконтурний котел газовий марки «Ferolli», 2017 року, вартістю 19 000 грн;
- вбудована газова поверхня «Piramida», 2017 року, вартістю 7 000 грн;
- вбудована духовка (електрична шафа) «Piramida», 2017 року, вартістю 16 000 грн;
- вбудована посудомийна машина «Simens», 2017 року, вартістю 12 000 грн;
- мікрохвильова пічка «Samsung», 2017 року, вартістю 4 000 грн;
- витяжка «Piramida», 2018 року, вартістю 3 000 грн;
- раковина кам'яна «Franke», 2017 року, вартістю 7 000 грн;
- змішувач та кран «Franke», 2017 року, вартістю 6 000 грн;
- електрочайник «Philips», вартістю 4 000 грн;
- кухня вартістю 20 000 грн;
- стіл червоний скляний, вартістю 5 000 грн;
- три італійські стільці вартістю 4 500 грн;
- пральна машинка «Samsung», 2021 року, вартістю 19 000 грн;
- душова кабіна вартістю 8 000 грн;
- два телевізори «Philips», 2020 року, вартістю 25 000 грн;
- кондиціонер «Libertoo», 2019 року, вартістю 9 000 грн;
- три дивани («АДК-Флекс» вартістю 28 000 грн, «Мілен» - 32 000 грн, «Мілен» - 16 000 грн);
- вбудована шафа-купе вартістю 20 000 грн;
- шафа (1,5 м) вартістю 4 000 грн;
- електром'ясорубка «Zelmer» вартістю 3 000 грн;
- кухонне приладдя: ножі на стійці «Vinzer» вартістю 3 800 грн; кастрюлі «Berhoff» вартістю 15 000 грн; сковорідки «Giafel» тарілки «Berhoff» вартістю 4 000 грн, чашки;
- годинник настінний «Berhoff», вартістю 500 грн;
- штори вартістю 25 000 грн;
- чотири люстри вартістю 25 000 грн;
- гітара в чохлі (колекційна) вартістю 10 000 грн;
- комп'ютер (системний блок, монітор, ксерокс) вартістю 15 000 грн;
- волейбольний м'яч «Мікаса» вартістю 3 000 грн;
- скляна тумба під телевізор вартістю 10 000 грн;
- алюмінієві італійські батареї отеплення (60 секцій) вартістю 50 000 грн;
- дзеркало у ванній кімнаті вартістю 500 грн;
- умивальник у ванній кімнаті «КОЛО» вартістю 1 000 грн та змішувач вартістю 1 000 грн;
- сушка для рушників у ванній кімнаті вартістю 200 грн;
- унітаз «Коло» з керамікою, вартістю 10 000 грн;
- сейф для мисливської рушниці вартістю 2 000 грн;
- мисливська рушниця (екземпляр) вартістю 50 000 грн;
- колекційні мисливські ножі вартістю 20 000 грн;
- ікона «Матір Божа» вартістю 50 000 грн;
- офісний шкіряний портфель вартістю 5 000 грн;
- комп'ютерний стіл вартістю 10 000 грн;
- ноутбук вартістю 20 000 грн;
- жіночий одяг вартістю 100 000 грн;
- чоловічий одяг вартістю 100 000 грн;
- дитячий одяг вартістю 100 000 грн;
- жіноче взуття вартістю 50 000 грн;
- чоловіче взуття вартістю 50 000 грн;
- дитяче взуття вартістю 50 000 грн;
- подушки, ковдри, простирадло, покривала вартістю 100 000 грн;
- стаціонарний стабілізатор напруги, 220 Вт, вартістю 10 000 грн;
- стабілізатор напруги для холодильника «Шторм» вартістю 2 000 грн;
- металеві вхідні дверi вapтіcтю 30 000 грн;
- міжкімнатні двері з ключами (п'ять штук) вартістю 25 000 грн;
- ламінат у трьох кімнатах вартістю 100 000 грн;
- кафель на підлозі в кухні, коридорі, ванній кімнаті вартістю 100 000 грн;
- кафель на стіні в кухні вартістю 50 000 грн;
- праска «Браун» вартістю 2 000 грн;
- фен «Браун» вартістю 1 000 грн;
- чоловіча машинка для стрижки вартістю 3 000 грн;
- пластикові вікна «Рехау» (чотири штуки) вартістю 150 000 грн;
- тепла підлога в кухні та коридорі вартістю 10 000 грн;
- пластикові вікна на балконі «Рехау» вартістю 150 000 грн;
- пуф «АДК» вартістю 2 000 грн;
- вікна пластикові на лоджії «Рехау» вартістю 15 000 грн.
Загальну вартість матеріальних збитків оцінено у сумі 561 000 грн.
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03 червня 2023 року № 2615-7001800731 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_5 (том 1, а. с. 43).
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03 червня 2023 року № 2615-7001800730 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_5 (том 1, а. с. 44).
Відповідно до прейскуранту цін Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна стоматологічна поліклініка Івано-Франківської міської ради» від 01 липня 2023 року на виготовлення знімних пластинчатих, незнімних литих та металокерамічних протезів вартість повного знімного протезу (пластинковий з корекцією протезу) з пластмасовими зубами становить 2 900 грн (том 1, а. с. 112-113).
Згідно з виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 14623/23 ОСОБА_1 перебував в амбулаторно-поліклінічному закладі з 09 листопада 2023 року до 15 листопада 2023 року з діагнозом: гострий розлад мозкового кровообігу по типу ішемічного інсульту в басейні правої СМА (09 листопада 2023 року) з легким лівобічним геміпарезом, елементами сенсорної, частково моторної афазії. ТЛТ (09 листопада 2023 року). NIHSS при поступленні - 9 б, при виписці - 1 б. Шкала Ренкіна - 1б, Індекс Бартел - 100б. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. ст.3 ризик 4.ІХС. Кардіосклероз дифузний (том 1, а. с. 114-115).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 06 грудня 2023 року дохід ОСОБА_1 за період з 01 кварталу 2022 року до 03 кварталу 2023 року становив 13 443,29 грн (том 1, а. с. 116).
Згідно з довідкою про доходи від 08 червня 2023 року № 3580 5754 9697 1544 ОСОБА_1 у 2023 році отримав пенсійні виплати у розмірі 33 758,07 грн (том 1, а. с. 117).
З огляду на виписку Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1 Івано-Франківської міської ради» № 3015 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 07 вересня 2023 року ОСОБА_2 перебувала у стаціонарі з 31 серпня 2023 року до 07 вересня 2023 року з діагнозом пневмонія не уточнена та вказано супутній діагноз гіпертензивна гіпертонічна хвороба. Призначення лікувальних та трудових рекомендацій: диспансерне спостереження у сімейного лікаря, уникнення переохолодження, дихальна гімнастика та медичні препарати (том 1, а. с. 122-123).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 06 березня 2024 року № 368720135 ОСОБА_2 належить на праві приватної власності таке нерухоме майно: земельна ділянка із кадастровим номером 2321581000:03:007:0023, площею 1,8027 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, Гнаровська сільська рада; земельна ділянка із кадастровим номером 2321581000:03:005:0031, площею 2,2219 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 29361291, дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 30 грудня 2009 року (том 1, а. с. 48-51).
Згідно з листом Територіального сервісного центру МВС № 2641 від 16 березня 2024 № 31/28/1-2641-Д-156-ОП транспортний засіб марки «OPEL OMEGA», номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 16 червня 1999 року в Територіальному сервісному центрі № 2346 (Запорізька область, м. Енергодар, вул. Будівельників, 21) (том 1, а. с. 103).
Відповідно до листа Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області від 28 березня 2024 року № 7160/108/46/04-2024 за ОСОБА_1 зареєстрована мисливська гладкоствольна рушниця марки «ИЖ-18Е» № НОМЕР_6 , дозвіл № НОМЕР_7 на право носіння та зберігання зброї, виданий відділенням поліції № 1 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області 17 березня 2009 року терміном дії до 18 березня 2024 року; мисливський ніж № НОМЕР_2 , дозвіл № НОМЕР_7 на право носіння та зберігання зброї, виданий відділенням поліції № 1 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області 17 березня 2009 року терміном дії до 18 березня 2024 року; мисливський ніж № Т1751, дозвіл № НОМЕР_7 на право носіння та зберігання зброї, виданий відділенням поліції № 1 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області 17 березня 2009 року терміном дії до 18 березня 2024 року, знято з обліку ГУНП в Запорізькій області (ЄО № 1105 від 13 вересня 2022 року). Вказана зброя обліковується в розділі «Кримінальна зброя» і вважається втраченою оскільки органами Національної поліції України втрачено контроль за обігом вищевказаної зброї і місцезнаходження даної зброї невідомо (том 1, а. с. 104-105).
Представник ОСОБА_1 - адвокат Белей О. Б. зверталася до Приватного підприємства (далі - ПП) «ВАМБУД» із адвокатським запитом від 11 квітня 2024 року щодо надання інформації про вартість трьох кімнатної квартири до третього поверху, вартість таунхаусу, вартість гаражного приміщення, площею 30-35 кв. м, та/або паркомісця у житлових комплексах ПП «Вамбуд» на етапах завершеного, незавершеного будівництва у м. Івано-Франківську та/або приміській зоні (том 1, а. с. 107-108).
Згідно з листом директора ПП «Вамбуд» від 25 квітня 2024 року на адвокатський запит на даний момент відсутня вільна для продажу житлова нерухомість в будинках, замовником будівництва яких є ПП «ВАМБУД». Щодо об'єктів будівництва, які споруджуються, то вартість нерухомості буде визначатися після введення в експлуатацію (том 1, а. с. 110).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині відповідають, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Згідно із частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
За змістом частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним.
Згідно із частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (частина перша статті 1 Першого протоколу до Конвенції).
Загальновідомою обставиною, тобто такою що не потребує доказування (частина третя статті 82 ЦПК України) є те, що російська федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.
02 березня 2022 року збройну агресію російської федерації проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від російської федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі, жінок і дітей.
14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія російської федерації проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.
Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
Звернення позивачів до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.
Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21), від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21) від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14365/21 (провадження № 61-4498св22), від 12 жовтня 2022 року справі № 463/14366/21 (провадження № 61-3713св22).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).
У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частинами першою, другою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, на підставі якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (див.: постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
За загальним правилом шкода, завдана фізичним та юридичним особам внаслідок військової агресії російської федерації та тимчасової окупації суверенної території України відшкодовується російською федерацією (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилалися на те, що внаслідок збройного вторгнення російської федерації на територію України було незаконно відібрано їхнє майно, яке наразі перебуває в окупації. Позивачі зазначали, що вони як співвласники майна, втратили можливість володіти та користуватися ним, зокрема: квартирою АДРЕСА_1 , а також всім майном, що знаходиться в цій квартирі; земельними ділянками та житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 , а також всім майном, що там знаходилося; гаражем з надбудовою, розташованим на АДРЕСА_3 ; транспортним засобом марки «OPEL OMEGA»; мисливською гладкоствольною рушницею марки «ИЖ-18Е» та мисливськими ножами № Ч3860, № НОМЕР_3 . Внаслідок збройної агресії російської федерації, примусової націоналізації належного ним рухомого та нерухомого майна, їм було завдано майнову шкоду у розмірі 27 713 000 грн.
Позивачі обґрунтовували розмір завданої їм шкоди власною оцінкою рухомого та нерухомого майна, посилалися на показання ОСОБА_1 , викладені у протоколі допиту потерпілого у кримінальному провадженні № 12023091010001401 від 02 травня 2023 року.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (частина п'ята статті 12 ЦПК України).
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20 (провадження № 61-7276св21) вказано, що «метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших проявів принципу змагальності у цивільному процесі».
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див.: пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок націоналізації майна і житла в окупації у зв'язку із ненаданням позивачами належних і допустимих доказів розміру спричиненої їм шкоди, що є їхнім процесуальним обов'язком відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України.
Верховний Суд погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір (див.: постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21)).
Позивачі, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, протягом всього часу розгляду справи у суді першої інстанції, не використали своє право на звернення до суду з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи з метою визначення реальної ринкової вартості об'єктів рухомого та нерухомого майна, у тому числі, без огляду майна.
Щодо того, що суди самостійно не витребували такі докази, слід зауважити, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина сьома статті 81 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання заявників про призначення у справі будівельно-технічної та судово-медичної експертиз, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).
За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Згідно із частиною першою статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Отже, суд має право для з'ясування обставин, що мають значення у справі і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки чи ремесла, призначити експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи.
Згідно із частиною першою та другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що 13 вересня 2024 рокуОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року (том 1, а. с. 214-230).
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року; витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та роз'яснено учасникам справи право подати відзив на апеляційну скаргу (том 1, а. с. 237).
24 вересня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до апеляційного суду доповнення до апеляційної скарги на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року (том 2, а. с. 11-17).
24 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про призначення у справі судово-медичної експертизи з метою підтвердження факту спричинення військовими особами російської федерації шкоди його здоров'ю, оскільки, у порушення норм процесуального права, суд першої інстанції не залучив до розгляду справи спеціаліста, не запропонував йому надати докази ушкодження здоров'я або ж заявити відповідне клопотання (том 2, а. с. 22-24).
24 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання про призначення у справі судової будівельної експертизи, яке обґрунтоване тим, що, у порушення норм процесуального права, суд першої інстанції не залучив до розгляду справи спеціаліста, не запропонував позивачам надати докази реальної (ринкової) вартості об'єктів нерухомого майна або ж заявити відповідне клопотання, що дало б можливість суду самостійно витребувати такі докази. Також 27 вересня 2024 року клопотання про призначення судової будівельної-технічної експертизи подано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (том 2, а. с. 28-31).
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2025 року у задоволенні клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про призначення у справі судово-медичної експертизи та будівельно-технічної експертизи відмовлено (том 3, а. с. 93-95).
Відмовляючи у задоволенні вказаних клопотань, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачі не надали до апеляційного суду доказів поважності причин неподання зазначених клопотань у суді першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від них та наявності виняткових обставин щодо подання нових доказів у суді апеляційної інстанції. Суд урахував, що доказів порушення районним судом вимог норм процесуального права щодо роз'яснення процесуальних прав учасникам справи позивачі не надали.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Апеляційний суд встановив, а також аналіз матеріалів справи свідчить, що клопотання про призначення судової технічної експертизи позивач у суді першої інстанції не заявляла. Сторона позивача указаного у судовому засідання в апеляційному суді указаного також не заперечувала.
У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/7772/15-ц (провадження № 61-12848св21) зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18), від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18)».
Оскільки позивачі не надали до апеляційного суду доказів неможливості звернення до суду першої інстанції з клопотанням про проведення судово-медичної та будівельно-технічної експертиз, з відповідним клопотанням до суду першої інстанції не зверталися, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаних клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Отже, судові рішення апеляційного суду про відмову у призначенні у справі експертизи повністю відповідають вимогам статті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції.
При цьому відсутні підстави для відступлення від правових висновків Великої Палати Верховного Суду,викладених у постановівід 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, як цього просять заявники касаційної скарги, оскільки Верховний Суд повністю з ним погоджується, а доводи касаційної скарги у цій частин є немотивованими та зводяться до неналежної, на їхню думку, оцінки судом обставин справи у конкретній справі.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи судами та неврахування наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вважає, що суди встановили обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законних судових рішень по суті спору.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій належно досліджено всі зібрані у справі докази та надано їм правильну правову оцінку, отже, спір вирішено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 рокута постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок націоналізації майна і житла в окупації, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк