25 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 715/1144/24
провадження № 61-1436св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Розенбойм Юрій Олександрович,
на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області
від 08 листопада 2024 року у складі судді Григорчака Ю. П. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 січня 2025 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.
у справі
за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач)
до
відповідача ОСОБА_3 (далі - відповідач)
третя особа - ОСОБА_1 (далі - третя особа)
про стягнення грошових коштів,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики.
2. Суд першої інстанції позов задовольнив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.
3. Третя особа оскаржила судові рішення в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.
Також посилається на те, що суди не дослідили докази недостовірності наданої позивачем розписки про передачу в борг 2 000 000 дол. США особою, яка таких коштів не заробила та не мала в наявності, особі, якої в момент нібито отримання коштів, в Україні вже майже рік не було.
Також вказує, що суд першої інстанції помилково не застосував під час розгляду справи положення статті 109 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), проігнорував її клопотання з цього приводу та не відобразив його у рішенні, пославшись на те, що саме вона не надала до суду запитуваних експертом документів, а не сторони у справі.
4. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 ЦПК, у зв'язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
5. Позов обґрунтований так:
- 18 лютого 2023 року між позивачем і відповідачем укладено договір позики;
- відповідачем надано розписку від 18 лютого 2023 року, згідно з якою він отримав від позивача 2 000 000 дол. США та зобов'язався повернути їх до 18 жовтня 2023 року;
- відповідач свої зобов'язання з повернення коштів не виконав;
6. Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідача 2 000 000 дол. США, що становить 77 600 000 грн.
ІII. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
7. Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області
від 08 листопада 2024 року, яке залишене без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 23 січня 2025 року, позов задоволено.
Стягнено з відповідача на користь позивача несплачену суму боргу
в розмірі 2 000 000 дол. США, що еквівалентно 77 600 000 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
8. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, з урахуванням того, що відповідач не заперечував проти задоволення позову, пояснивши, що дійсно отримував в борг кошти від позивача, проте не має можливості їх повернути, виходив з того, що відповідач свої зобов'язання з повернення коштів не виконав, тому має повернути борг позивачу.
IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
9. У касаційній скарзі третя особа просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
10. Касаційна скарга мотивована таким:
- суди не дослідили докази недостовірності наданої позивачем розписки про передачу в борг 2 000 000 дол. США особою, яка таких коштів не заробила та не мала в наявності, особі, якої в момент нібито отримання коштів, в Україні вже майже рік не було;
- поза увагою судів залишилося те, що позивач взагалі не мав доходів, які б дозволили йому позичити так суму коштів, бо протягом тривалого часу працює охоронцем в АТ «Укрзалізниця», а відповідач 18 лютого 2023 року взагалі не був в Україні, а отже фізично не міг отримати в цей день будь-які кошти в Україні;
- суди не дослідили як докази лист-відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31 травня 2024 року
№ 1300-5901-796458 та додану до нього інформацію про доходи позивача за період з 01 січня 2010 року до 18 лютого 2023 року; лист-відповідь Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 05 червня 2024 року вих №717715.13-01-54-02 та додану до нього інформацію про доходи позивача за період з 01 січня 2010 року до 18 лютого 2023року;
- суди проігнорували її клопотання про застосування процесуальних наслідків ухилення обох сторін у справі від надання експерту необхідних документів, передбачених статтею 109 ЦПК, визнання факту, для з'ясування якого експертиза була призначена;
- суди попередніх інстанцій припустилися цілком формального підходу до розгляду справи всупереч принципу «балансу вірогідностей»;
- апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі
№ 551/2272/22, від 06 листопада 2024 року у справі № 459/2030/21,
від 31 жовтня 2024 року у справі № 554/1824/22, від 28 жовтня 2024 року
у справі № 674/908/23, від 26 вересня 2024 року у справі № 703/141/23,
від 27 листопада 2024 року у справі № 132/3338/19, від 14 серпня 2024 року у справі № 2601/15824/12, від 06 листопада 2024 року у справі № 334/6732/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 758/7498/20, від 27 листопада 2024 року у справі № 577/3233/23, від 20 листопада 2024 року у справі № 948/1065/22,
від 17 липня 2024 року у справі № 182/3021/21, від 31 липня 2024 року
у справі № 487/2593/20, від 23 липня 2024 року у справі № 757/7769/23-ц,
від 28 листопада 2024 року у справі № 127/3013/23, від 14 серпня 2024 року
у справі № 537/3556/22, від 10 липня 2024 року у справі № 523/7796/19,
від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
11. 02 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення районного суду та постанову апеляційного суду.
12. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження.
13. 22 квітня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
14. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.
15. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.
VI. Фактичні обставини, встановлені судами
16. Згідно з розпискою відповідача від 18 лютого 2023 року він отримав від ОСОБА_2 2 000 000 дол. США та зобов'язався повернути їх
до 18 жовтня 2023 року.
17. Згідно з довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 01 листопада 2024 року
№ 9782/06.4 щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_3 встановлено виїзд 08 лютого 2022 року.
18. Заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області
від 28 лютого 2024 року у справі № 715/3990/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розпискою) від 10 липня 2023 року в розмірі 300 000 дол. США.
19. Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2024 року скасовано заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28 лютого 2024 року.
20. Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2024 року стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розпискою) від 10 липня 2023 року в розмірі
300 000 дол. США.
21. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 січня 2025 року
у справі № 715/3990/23 рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2024 року скасовано, у позові ОСОБА_1 до
ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено.
VII. Позиція Верховного Суду
22. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 4), Верховний Суд зазначає таке.
23. Цей спір пов'язаний із стягненням заборгованості за договором позики (див. пункти 5-6).
24. Відповідач у судовому засіданні позов визнав (див. пункт 8).
25. Третя особа заперечувала щодо стягнення заборгованості за договором позики, оскільки розписка є недостовірною і відповідач
є боржником перед третьою особою в інших зобов'язаннях (див. пункт 10).
26. Верховний Суд звертає увагу на те, що необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов'язань, обов'язковість договору і наслідки не виконання зобов'язання передбачені статтями 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
27. А в статтях 1046-1050 ЦК міститься визначення договору позики, вимоги до його форми, обов'язок позичальника повернути позику та наслідки порушення договору позичальником.
28. Велика Палата Верховного Суду вказувала, що, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц).
29. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору, зміст його умов, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми (див. постанови Верховного Суду від 23 квітня 2020 року
у справі № 501/1773/16-ц, від 10 серпня 2022 року у справі № 504/369/18).
30. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
31. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав цієї вимоги, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (частини третя та шоста статті 13 ЦК).
32. Важливим для спірних правовідносин є те, що у разі використання приватноправового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для уникнення чи унеможливлення виконання судового рішення, судове рішення стосується прав та/або інтересів особи на користь якої постановлено таке судове рішення (див. постанову Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 522/2736/16-ц).
33. Касаційний суд зауважує, що учасники цивільного обороту доволі часто намагаються використовувати правомірний цивільно-правовий інструментарій для унеможливлення чи ускладнення виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, тощо), тобто з неправомірною метою, не для заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Очевидно, що суд не
є місцем для «безцеремонної процесуальної гри» (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 17 вересня 2025 року у справі № 753/7566/24).
34. Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
- особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;
- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);
- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 925/1248/21).
35. У цій справі суди встановили, що 18 лютого 2023 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики, оформлений виданою відповідачем письмовою розпискою (див. пункт 16).
36. За умовами розписки позивач надав відповідачу в борг 2 000 000 дол. США, які той зобов'язався повернути до 18 жовтня 2023 року.
37. Відповідач у цій справі не заперечував проти задоволення позову, пояснивши, що дійсно отримував в борг кошти від позивача, проте на даний момент не має можливості повернути їх.
38. Верховний Суд наголошує на тому, що за змістом статті 206 ЦПК відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
39. Суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19).
40. Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 зазначив, що в розумінні приписів статті 206 ЦПК суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
41. У цій справі, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взятих у позивача в борг коштів не повернув, у судовому засіданні вказаного не заперечував, отже, наявні підстави для захисту порушеного права позивача за договором позики (див. пункт 8).
42. Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції погодився, додатково вказавши, що судом обґрунтовано відхилено твердження
ОСОБА_1 про фіктивність правочину та розписки, оскільки ОСОБА_1 не оспорювала вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору позики від 18 лютого 2023 року, отже, не спростувала презумпцію правомірності правочину.
43. Разом з тим, суди, вказавши, що позивач довів факт порушення його прав внаслідок неповернення коштів, взятих відповідачем за розпискою, дійшли передчасного висновку про задоволення позову та не дали відповіді на ключові аргументи ОСОБА_1 .
44. Верховний Суд наголошує, що умотивованість судового рішення є однією із гарантій права на справедливий суд, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
45. Вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення передбачені статтею 263 ЦПК.
46. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в контексті права на справедливий суд наголошує, що міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04).
47. Суди мають обов'язок відповісти на основні аргументи сторони (див. пункт 67 рішення ЄСПЛ від 24 травня 2005 року у справі «Бузеску проти Румунії», заява № 61302/00).
48. В апеляційній скарзі третя особа посилалася на те, що розписка є такою, що складена з метою штучного створення підстав для позбавлення її можливості виконання заочного рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28 лютого 2024 року, яким задоволено її позов до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики.
49. Слід звернути увагу на те, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, доступ до публічної частини якого є відкритим Національним агентством з питань запобігання корупції, ОСОБА_4 , який є батьком позивача, у декларації вказав, що він з відповідачем є співвласником квартири, що може свідчити про пов'язаність сторін.
50. Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2024 року, яка залишена без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 вересня 2024 року, заяву позивача про забезпечення позову задоволено.
Заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, яке належить відповідачу, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер: 7321082700:01:004:0582, площею 0, 0442 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Коровія Чернівецького (Глибоцького) району Чернівецької області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 913336873210; об'єкта незавершеного будівництва, який знаходиться в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:910923073210; земельної ділянки, кадастровий номер: 7321082700:01:004:0583, площею 0,1217 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:913272273210.
51. Апеляційний суд, переглядаючи ухвалу про забезпечення позову (див. пункт 50), встановив, що постановою виконавця від 11 квітня 2024 було здійснено опис та арешт нерухомого майна боржника. При цьому ОСОБА_1 вважала, що вжиті оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову прямо перешкоджають виконанню рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28 лютого 2024 року у справі №715/3990/23.
52. Верховний Суд у своїй практиці зазначав, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання питання про стягнення боргу за договором позики та визнання позову відповідачем при наявності невиконаного судового рішення про стягнення з боржника боргу для створення переваг одного кредитора перед іншим в процедурі виконавчого провадження є недопустимим. При цьому, у разі ініціювання питання про стягнення боргу за договором позики та визнання позову відповідачем при наявності невиконаного судового рішення про стягнення з боржника боргу для створення переваг одного кредитора перед іншим в процедурі виконавчого провадження судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора (див. постанову Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 753/9175/20).
53. Отже суди не перевірили у спірних правовідносинах обставин, щодо формування так званого «дружнього кредитора», тобто ініціювання питання про стягнення боргу за договором позики та визнання позову відповідачем при наявності невиконаного судового рішення про стягнення з боржника боргу для створення переваг одного кредитора перед іншим в процедурі виконавчого провадження.
54. Таким чином, судами не встановлено всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що унеможливлює дійти висновку про наявність/відсутність законних підстав для задоволення позову.
VIII. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. Верховний Суд частково погоджується із доводами касаційної скарги, які дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.
56. Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, оскаржені судові рішення не відповідають вимогам ЦПК щодо законності й обґрунтованості.
57. Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів, за змістом частини першої статті 400 ЦПК, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
58. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд скасовує рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а справу передає на новий розгляд до суду першої інстанції, що відповідає статті 411 ЦПК.
59. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Розенбойм Юрій Олександрович,задовольнити частково.
2. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області
від 08 листопада 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 23 січня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2024 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 23 січня 2025 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко