16 березня 2026 року
м. Київ
справа №160/19568/23
адміністративне провадження №К/990/1540/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Логойда Тетяна Василівна, на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі №160/19568/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання противоправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/19568/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі №160/19568/23 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУНП в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року залишено без змін.
18 березня 2024 року представниця позивача звернулася із заявою про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі №160/19568/23 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року, відмовлено у відкритті провадження за заявою представниці позивача - адвокатки Логойди Т.В. про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі №160/19568/23 за нововиявленими обставинами за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді.
Верховний Суд постановою від 24 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Логойда Тетяна Василівна, задовольнив.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі №160/19568/23 скасував, направивши справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі № 160/19568/23 за нововиявленими обставинами та залишено вказане судове рішення в силі.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, представниця позивача звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 09 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд».
Представниця позивача просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12 січня 2026 року указану касаційну скаргу передано колегії суддів у складі головуючого судді Мартинюк Н. М., суддів Єресько Л. О., Мацедонської В. Е.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2026 року, який здійснено на підставі розпорядження Заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року №220/0/78-26, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Загороднюк А.Г., судді: Єресько Л.О., Соколов В.М.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17 ( відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 КАС України.
За правилами абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, у разі оскарження ухвал визначених у частині другій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути помилки судів в питаннях права (застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права), але не в питаннях факту.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
В обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, представниця скаржника зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування правових позицій Верховного Суду у справі №820/1400/17, Великої Палати Верховного Суду у справах №917/1739/17, №19/028-10/13, №910/11027/18 та рішень ЄСПЛ від 06 грудня 2005 року у справі «Popov v. Moldova» № 2 (заява № 19960/04), від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. R., заява № 69529/01, пункти 28, 32-34), у справі «Лізанець проти України» (Lizanets v. Ukraine, заява № 6725/03, пункти 33-35), у подібних правовідносинах, зокрема, в частині того, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, існування доказу, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Так, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У цьому контексті Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
Проаналізувавши доводи автора касаційної скарги, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки автор касаційної скарги лише зазначив про постанови Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, проте, не указав норми щодо якої такий висновок сформовано та в чому саме полягає її неправильне застосування судами попередніх інстанцій, обмежившись лише викладенням правових позицій Суду, не зазначаючи конкретної норми права, щодо якої сформовано висновок Верховного Суду, належний, на його думку, до застосування до спірних правовідносин.
Окрім цього, Верховний Суд зазначає, що цитування уривків з постанов Верховного Суду, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також варто зазначити, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання представниці скаржника на не врахування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України) як на підставу касаційного оскарження.
Зі змісту рішень судів попередніх інстанцій, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що представниця позивача звернулася із заявою про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року за нововиявленими обставинами, в обґрунтування заяви стверджувала, що нововиявленою обставиною є те, що член дисциплінарної комісії ОСОБА_2 був двічі допитаний в якості свідка у кримінальному провадженні №42022040000000143 від 12 травня 2022 року, в якому було оголошено про підозру позивачеві, про що складено відповідні протоколи від 22 листопада 2022 року та 13 грудня 2022 року. Сторона позивача зазначала, що член дисциплінарної комісії ОСОБА_2 як оперуповноважений брав участь у досудовому слідстві у вказаному кримінальному провадженні, виконував доручення слідчого та прокурора, тому, беручи участь у діяльності дисциплінарної комісії, мав вже заздалегідь сформовану думку щодо позивача.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на момент вирішення справи, по-друге, те, що ці обставини не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одному учаснику судового процесу, є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях висновували, що нововиявлена обставина мала існувати на момент вирішення справи, проте, у цій справі, сторона позивача ставить питання про виявлення, встановлення та доведення існування такої обставини (факт існування приватного інтересу, що міг вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, вчинення чи невчинення ним дій під час виконання повноважень члена дисциплінарної комісії) саме в процесі перегляду судового рішення. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
До того ж, судами попередніх інстанцій установлено, що порядок формування дисциплінарної комісії, в тому числі за участі у складі такої комісії осіб, що не мали конфлікту інтересів, пов'язаного із участю у досудовому розслідуванні відносно позивача, не був підставою позову.
Відтак, з урахуванням вимог частини шостої статті 361 КАС України, суд при перегляді судового рішення за нововиявленими не може розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Нова обставина, на яку посилається заявник, а саме - порядок утворення дисциплінарної комісії та участь в ній члена комісії ОСОБА_2 існувала на час розгляду справи в судах як першої так і апеляційної інстанції, а тому не вважається нововиявленою обставиною.
Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що в заяві про перегляд судового рішення за вказаними вище обставинами, заявник не зазначає, яким чином участь члена дисциплінарної комісії ОСОБА_2 могла вплинути на рішення вказаної комісії, до складу якої входили, крім ОСОБА_2 , ще вісім осіб.
Отож, колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції, що наведені заявником обставини не відповідають вищезазначеним ознакам та критеріям, а тому не можуть вважатися нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення.
Водночас автор касаційної скарги, оскаржуючи в цій справі рішення суду визначене у частині другій статті 328 КАС України, не наводить обґрунтувань помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо порушення норм процесуального права при відмові у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, автор касаційної скарги повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які, на його думку, допущені судами при їх ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України, Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, шляхом подання до суду: уточненої касаційної скарги із обґрунтовуванням в чому полягає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень та докази надсилання копії уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Логойда Тетяна Василівна, на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 160/19568/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання противоправним та скасування наказу, поновлення на посаді,- залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду