16 березня 2026 року
м. Київ
справа №440/559/25
адміністративне провадження №К/990/28793/25
1. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд) 1 березня 2026 року розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі також - позивач) на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2025 року у справі № 440/559/25 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Верховний Суд в цій справі ухвалив постанову, якою касаційну скаргу задовольнив, скасував постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2025 року, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 6 березня 2025 року - залишив без змін.
Короткий виклад історії справи
3. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з позовом до ГУ ПФУ в Полтавській області, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року із врахуванням базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, розміру доплат за вислугу років (70 %) і за перебування на адміністративній посаді в суді (10 %), виходячи з прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, який визначений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»; зобов'язати відповідача здійснити йому як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, із врахуванням базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, розміру доплат за вислугу років (70 %) і за перебування на адміністративній посаді в суді (10 %), виходячи з прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, який визначений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
4. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 6 березня 2025 року позов задовольнив.
Таке рішення суд першої інстанції ухвалив, оскільки вважав, що Пенсійний фонд України та його органи зобов'язані проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді, як про це неодноразово виснував Верховний Суд, зокрема в постановах від 27 жовтня 2022 року у справі № 640/10564/21, від 12 вересня 2023 року у справі № 540/7777/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 640/16655/21 та від 12 вересня 2024 року у справі № 580/2522/24.
Суд першої інстанції також наголосив на неправомірності заміни однієї із гарантованих Конституцією України складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року, на іншу розрахункову величину, яка не передбачена Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), - прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн, на підставі статті 7 Закону України 9 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460-IX).
З огляду на зазначене суд першої інстанції виснував, що відповідач протиправно не здійснив перерахунок раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року.
5. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 5 червня 2025 року скасував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 6 березня 2025 року та прийняв у цій справі нове рішення, яким у задоволені позову відмовив.
Своє рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що за приписами
Закону № 3460-IX прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102,00 грн, тому немає підстав для застосування іншої розрахункової величини для визначення посадового окладу як діючого судді, так і судді у відставці, а отже, немає й підстав для задоволення позову про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо критерію застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів (2102,00 грн), починаючи із 2021 року, висловлену в постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
Встановлені обставини справи
6. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та з 28 березня 2018 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
7. На підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі № 440/2145/23 територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області видало позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 листопада 2023 року № 02/3029/23.
8. На запит представника позивача ГУ ПФУ в Полтавській області повідомило, що з 1 січня 2023 року йому перераховане і виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді згідно з рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі № 440/17611/23 в розмірі 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Заява щодо перерахунку раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року із врахуванням базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, розміру доплат за вислугу років (70 %) і за перебуванням на адміністративній посаді в суді (10 %), виходячи з прожиткового мінімуму за одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, який визначений статтею 7 Закону № 3460-IX не надходила, такий перерахунок не проводився.
9. Позивач звернувся до суду з цим позовом, уважаючи, що відповідач мав автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, здійснити перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Постанова Верховного Суду (основні мотиви)
10. Верховний Суд, оцінивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносинах та дотримання процесуальних норм у межах доводів, наведених в касаційній скарзі, дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував відповідні норми матеріального права, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
11. Постанову вмотивовано, зокрема, тим, що Закон № 3460-IX всупереч приписам Закону № 1402-VIII фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, чим, на думку суду, порушив одну з гарантій незалежності суддів, передбачену частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII. Такий висновок Верховного Суду основується на правовій позиції Судової палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній в постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.
12. У підсумку Верховний Суд погодилася з висновком суду першої інстанції, що ГУ ПФУ в Полтавській області, неперерахувавши позивачу як судді у відставці щомісячне довічне грошове утримання у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2024 року, діяло протиправно.
Мотиви окремої думки
13. Не погоджуюсь з мотивами судового рішення, а тому відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висловлюю свою окрему думку з таких міркувань.
14. Спір у цій справі стосується питання наявності підстав для перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з огляду на збільшення з 1 січня 2024 розміру базового посадового окладу судді місцевого суду, обчисленого з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року, який становить 3028,00 грн.
15. Згідно із частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Указана норма Конституції України означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
18. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
19. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
20. У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
21. Статтею 4 Закону № 1402-VIII унормовано, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
22. Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
23. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VІІI суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативними актами.
24. Так, згідно із частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
25. Частиною третьою статті 4 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
26. За змістом статті 7 Закону № 3460-IX, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні.
27. Водночас вказана норма передбачала й те, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року становить 2102 гривні (абзац п'ятий).
28. Маю зауважити, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (законом) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
29. Так, Конституційний Суд України у своїх рішеннях (зокрема від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018) неодноразово наголошував, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; установлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу.
30. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є похідним від розміру суддівської винагороди діючого судді.
31. Єдність статусу судді означає однаковість нормативного способу розрахунку цих виплат і не допускає автономного коригування їх елементів, який суд вважатиме доцільним.
32. Відмінний підхід має наслідком ситуацію, коли довічне грошове утримання судді обчислюється у спосіб, що не відповідає чинному порядку визначення суддівської винагороди діючих суддів. Такий підхід порушує принцип єдності правового регулювання.
33. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, проаналізувавши, серед іншого, положення статті 135 Закону № 1402-VIII у взаємозв'язку з положеннями Законів про Державний бюджет України починаючи з 2021 року, зокрема й статті 7 Закону № 3460-IX, сформулювала висновок про необхідність застосування показника 2102 грн у відповідному бюджетному періоді для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
34. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також підкреслила, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону № 3460-IX є чинними, Конституційний Суд України не визнавав їх такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
35. Переконана, що наведені висновки Великої Палати Верховного Суду прямо і однозначно стосуються обчислення розміру суддівської винагороди і, як наслідок, розміру довічного грошового утримання суддів, виходячи з базового розміру прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн, який визначався починаючи з 2021 року у Законах про Державний бюджет України на відповідний рік.
36. Отже, такі висновки мають універсальний характер та безпосередньо стосуються спірних правовідносин.
37. Водночас Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25, на яку покликається Верховний Суд у цій справі, висновуючи про протиправність застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, який застосовується для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді на підставі абзацу п'ятого статті 7 Закону № 3460-IX, фактично застосувала підхід, відмінний від викладеного у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду.
38. Частиною четвертою статті 346 КАС України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
39. Порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначено в статті 347 КАС України.
40. Проте як справа № 200/2309/25, так і справа № 440/559/25 не були передані на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
41. Таким чином, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 фактично відступила від правової позиції у подібних правовідносинах, викладеної в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, без дотримання передбаченої законом процедури, що суперечить принципам єдності судової практики та передбачуваності правозастосування.
42. З огляду на зазначене вважаю, що у цій справі Верховний Суд мав керуватися саме правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо застосування абзацу п'ятого статті 7 Закону № 3460-IX, висловленою у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, або ж передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до вимог частини четвертої статті 346 КАС України.
43. У контексті обставин цієї справи варто підкреслити і те, що за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
44. Однак у цій справі судовим розглядом не встановлено наявності такої підстави для здійснення раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання.
45. На підставі викладеного переконана, що Верховний Суд мав би касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2025 року без змін.
...........................
Н.В. Шевцова,
Суддя Верховного Суд