Постанова від 25.02.2026 по справі 914/466/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року

м. Київ

cправа № 914/466/23(916/551/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025

(Суддя - Цікало А.І.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025

(Колегія суддів: Желік М.Б. - головуючий, Орищин Г.В., Галушко Н.А.)

у справі №914/466/23(916/551/25)

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл"

про стягнення 3 408 395,18 грн,-

в межах справи №914/466/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл",-

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» провадження в якій відкрито ухвалою суду від 15.02.2023 р. Вказана справа перебуває на стадії судової процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл». Повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович.

2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 р. у справі № 914/466/23 припинено повноваження керівника боржника - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтереншнл» Марченка В. Г.; виконання обов'язків керівника боржника - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтереншнл» покладено на розпорядника майна, арбітражного керуючого Сокола О. Ю.

3. 17.02.2025 р. до Господарського суду Одеської області за вх. № 569/25 надійшла позовна заява Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про стягнення заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 р. у розмірі 3408395 грн. 18 коп. (з яких: 2048365,79 грн. - пеня; 232789,20 грн. - 3% річних; 1127240,19 грн. - інфляційні втрати).

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

4. Оскаржується рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025, яким позов ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) до ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" - задоволено частково; стягнуто з ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) 2338913,04 грн (з яких: 978883,65 грн - пеня; 232789,20 грн - 3% річних; 1127240,19 грн - інфляційні втрати) та 42990,07 грн витрат зі сплати судового збору; в задоволенні позову в частині стягнення 1069482,14 грн пені - відмовлено.

5. Також оскаржується постанова Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025, якою рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 у справі №914/466/23 (916/551/25) скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 352 554,12 грн та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 352 554,12 грн задоволено. В задоволенні позову в частині стягнення 716 928,02 грн пені - відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

6. До Верховного Суду від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі №914/466/23(916/551/25) в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 716 928,02 грн пені та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 2 048 365,79 грн задовольнити у повному обсязі. В решті рішення залишити без змін.

7. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

7.1. Суди попередніх інстанції істотно порушили вимоги статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, оскільки зменшили пеню без дотримання правових висновків Верховного Суду, які є обов'язковими при застосуванні цих норм відповідно ст.ст. 236, 237 ГПК України, зокрема, висновків, щодо:

- існування обставин щодо зменшення неустойки пені (постанова КГС ВС від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20));

- співвідношення розміру заборгованості та пені - (постанови КГС ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 16.10.2018 у справі №910/22964/17);

- індивідуального характеру існування підстав для зменшення судом розміру неустойки - (постанови КГС ВС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 16.11.2024 911/952/22).

7.2. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та процесуального права, порушивши статті 546, 549, 551 та 611 ЦК України, 236, 237 ГПК України, повністю проігнорували обов'язкову практику Верховного Суду щодо критеріїв зменшення неустойки.

Відзиви

8. Від "Олімпекс Купе Інтернейшнл" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому заявлено прохання касаційну скаргу залишити без задоволення, та здійснювати розгляд касаційної скарги ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» в особі ОДЕСЬКОЇ ФІЛІЇ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» без участі Відповідача.

Інші заяви та клопотання

9. Відсутні.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

10. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

11. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

12.07.2018 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (основний споживач за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" (користувач за договором, відповідач у справі) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 (надалі - договір), відповідно до умов якого основний споживач забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача, а користувач зобов'язується своєчасно відшкодовувати витрати на електрозабезпечення (витрати на забезпечення технологічної можливості передачі електричної енергії та утримання технологічних електричних мереж) (п. 1.1.1. та п. 1.1.2. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 08.06.2021 р.).

Оплата користувачем відшкодування витрат на електрозабезпечення здійснюється платіжним дорученням на підставі оформленого "Акта відшкодування витрат" та виставленого основним споживачем рахунка не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним періодом (п. 7.3. договору).

Так, відповідно до контрольних показників лічильників електроспоживання та розрахунку споживання електроенергії по об'єктам відповідача, загальний об'єм електроенергії, спожитої відповідачем за лютий 2024 року - травень 2024 року становить 1758328 кВт*год (у лютому 2024 року - 603127 кВт*год, у березні 2024 року - 516849 кВт*год, у квітні 2024 року - 379729 кВт*год та у травні 2024 року - 258623 кВт*год).

Відповідно до п.3 додатку №5 договору, основний споживач враховуючи умови п.1 оформлює "Акт відшкодування витрат" та надає їх на узгодження користувачу. Користувач у впродовж трьох календарних днів зобов'язується повернути погоджений "Акт відшкодування витрат".

Відповідно до п.7.4. договору, рахунки направляються користувачу на його фактичну адресу рекомендованим листом з повідомленням вказаним в договорі або надаються уповноваженому представнику користувача під підпис.

За надану в зазначений період електричну енергію, позивачем було направлено відповідачу для підписання акти відшкодування витрат на загальну суму 11290283,66 грн. та виставлено для оплати відповідні рахунки, а саме:

- за лютий 2024 року - акт № 95 від 29.02.2024 та рахунок №560181 від 29.02.2024 на суму 4163964,68 грн. - отримано відповідачем 11.03.2024, що підтверджується підписом представника відповідача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ; акт відшкодування витрат відповідачем підписано;

- за березень 2024 року - акт № 223 від 31.03.2024 та рахунок №560262 від 31.03.2024 на суму 3417411,79 грн. - отримано відповідачем 08.04.2024, що підтверджується підписом представника відповідача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ; акт відшкодування витрат відповідачем підписано;

- за квітень 2024 року - акт № 294 від 30.04.2024 та рахунок №560343 від 30.04.2024 р. на суму 2240534,76 грн. - отримано відповідачем 09.05.2024, що підтверджується підписом представника відповідача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ; акт відшкодування витрат відповідачем не підписаний без зазначення причин непідписання;

- за травень 2024 року - акт № 340 від 31.05.2024 р. та рахунок № 560422 від 31.05.2024 р. на суму 1468372,43 грн. - отримано відповідачем 12.06.2024 р., що підтверджується підписом представника відповідача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ; акт відшкодування витрат відповідачем не підписаний без зазначення причин непідписання.

30.12.2024 відповідно до договору доручення № 01/22 від 01.12.2024, ТзОВ "Пріста Ойл-Україна" було сплачено заборгованість у розмірі 11290283,66 грн. за ТзОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл" за відшкодування витрат на електрозабезпечення, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями від 30.12.2024.

Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 погашена у повному обсязі, однак з порушенням термінів такої оплати.

Згідно з п.8.5. договору, за внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1. розділу 4 цього договору, з порушенням терміну (строку), користувач сплачує основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

За неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо вчасного відшкодування витрат на електрозабезпечення, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 8.5. договору, позивач нарахував 2048365,79 грн. пені, 232789,20 грн. 3% річних та 1127240,19 грн. інфляційних втрат.

13. Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

14. У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

15. Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях встановлено, що основна заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню витрат на електрозабезпечення за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 погашена у повному обсязі 30.12.2024, однак з порушенням термінів такої оплати.

16. Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

17. Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

18. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

19. Як встановлено в оскаржуваних судових рішеннях, пунктом п.8.5. укладеного між сторонами договору про спільне використання технологічних електричних мереж №2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 встановлено, що за внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1. розділу 4 цього договору, з порушенням терміну (строку), користувач сплачує основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

20. За неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо вчасного відшкодування витрат на електрозабезпечення, відповідно до ст.625 ЦК України та п. 8.5. договору, позивач нарахував відповідачу 2048365,79 грн. пені, 232789,20 грн. 3% річних та 1127240,19 грн. інфляційних втрат.

21. Щодо розрахунку пені, здійсненого позивачем за період з 21.03.2024 до 30.12.2024 по кожному рахунку окремо, суд першої інстанції вказав, що позивач не врахував положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (чинного станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення), а отже неправильно визначив період закінчення нарахування пені на заборгованість по відшкодуванню витрат на електрозабезпечення.

22. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

23. З встановлених обставин справи про те, що у п.8.5 договору сторони передбачили, що за внесення передбачених договором платежів з порушенням терміну (строку), користувач сплачує основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони визначили інший строк нарахування пені - до дня фактичної оплати включно.

24. Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи про те, що датою фактичної оплати заборгованості за договором є 30.12.2024, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями від 30.12.2024, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив в оскаржуваній постанові, що позивач правильно визначив періоди нарахування пені за кожним з рахунків:

- за період з 21.03.2024 до 30.12.2024 на заборгованість у розмірі 4 163 964,68 грн. за лютий 2024 року згідно з рахунком №560181 від 29.02.2024 (пеня - 862 941,86 грн);

- за період з 21.04.2024 до 30.12.2024 на заборгованість у розмірі 3 417 411,79 грн. за березень 2024 року згідно з рахунком № 560262 від 31.03.2024 (пеня - 624 284,57 грн);

- за період з 21.05.2024 до 30.12.2024 на заборгованість у розмірі 2 240 534,76 грн. за квітень 2024 року згідно з рахунком №560343 від 30.04.2024 (пеня - 359 097,73 грн);

- за період з 21.06.2024 до 30.12.2024 на заборгованість за травень 2024 року у розмірі 1 468 372,43 грн. згідно з рахунком № 560422 від 31.05.2024 (пеня - 202 041,63 грн).

25. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо того, що позовні вимоги в частині стягнення 2 048 365,79 грн. пені є обґрунтованими.

26. Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

27. Зазначене клопотання обґрунтоване, зокрема тим, що основна заборгованість за договором погашена в повному обсязі, порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, відповідач перебуває в судовій процедурі банкрутства, у відповідача наявна велика кредиторська заборгованість, фінансовий стан відповідача характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.

28. Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

29. Взявши до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи фінансовий стан відповідача, а також враховуючи повне погашення основної заборгованості за договором, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, на 35%.

30. Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

31. Верховний Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та ін.).

32. Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).

33. Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

34. Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

35. Отже, під час здійснення касаційного перегляду судових рішень, в яких судами реалізовувалися дискреційні повноваження, перед судом касаційної інстанції ставляться наступні питання: чи належно суд вмотивував рішення; чи не є воно свавільним (довільним), нераціональним, не підтвердженим доказами або ж помилковим щодо юридичних фактів; чи не є судове рішення необ'єктивним або явно несправедливим, тобто таким, що порушує баланс інтересів сторін. Вказані обставини обумовлені межами здійснення касаційного перегляду визначеними статтею 300 ГПК, відповідно до яких, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, при цьому не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

36. У цій справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, на 35%.

37. Верховний Суд наголошує, що в цій справі суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи та реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 233 ГК України, дійшли цілком законних та обґрунтованих висновків про можливість зменшення розміру пені та штрафу, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу розумного балансу між інтересами сторін, що запобігатиме настанню негативних наслідків для них.

38. Наведене спростовує доводи касаційної скарги та свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанції положень ст. ст. 232, 233 ГК України при ухваленні оскаржуваної постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Відповідно до положень ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

40. З урахуванням тих обставин, що при ухваленні постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі № 914/466/23(916/551/25) було правильно застосовано положення ст. ст. 232, 233 ГК України, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції постановлена за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для її зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не має.

41. Беручи до уваги викладене, касаційна скарга Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" підлягає залишенню без задоволення, а постанова Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі № 914/466/23(916/551/25) - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі № 914/466/23(916/551/25) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік