Ухвала від 16.03.2026 по справі 914/2468/20

УХВАЛА

16 березня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/2468/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.11.2025

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026

у справі № 914/2468/20

за заявою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області

про банкрутство Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.11.2025 у справі №914/2468/205 у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області з грошовими вимогами до Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» у розмірі 1 404 185,66 грн - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив відкрити апеляційне провадження, скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.11.2025 у справі та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ГУ ДПС у Львівській області в повному обсязі в сумі 1 404 185,66 грн., в тому числі судовий збір.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у Господарського суду Львівської області від 19.11.2025 у справі №914/2468/20 - залишено без змін.

До Верховного Суду від ГУ ДПС у Львівській області надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.11.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі №914/2468/20 та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Львівської області в повному обсязі в сумі 1 404 185,66 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2468/20 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.02.2026.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2026 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.11.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі №914/2468/20 залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху у такий спосіб:

- обґрунтувати належним чином підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга.

Роз'яснено скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

27.02.2026 до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Львівській області надійшла заява про усунення недоліків. На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу скаржник вказує, що є підстави для касаційного оскарження оскільки ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки висновки Верховного Суду у цій справі будуть поширюватись на широку масу спорів та створить тривалий у часі підхід до вирішення актуальної правової проблеми, а саме уникнення сплати зобов'язань перед бюджетом через процедуру неплатоспроможності, що йде всупереч податковому законодавству.

Також скаржник вказує, що справа становить значний суспільний інтерес оскільки стосується надходження коштів до державного бюджету України, а отже має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому.

Розглянувши заяву про усунення недоліків, суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно повернути скаржнику, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 287 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали;

4) ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Виходячи з аналізу наведених норм, положення частини третьої статті 287 ГПК України застосовуються тільки у разі подання касаційної скарги на судові рішення, визначені у пункті 1 частини першої статті 287 ГПК України.

У даному ж випадку, касаційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції після її перегляду судом апеляційної інстанції про розгляд грошових вимог кредитора, можливість оскарження якої передбачено у пункті 4 частини першої статті 287 ГПК України).

Водночас, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга у даному випадку може бути оскаржена на підставі пунктів 1-4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Проте скаржник у касаційній скарзі обґрунтував вказані підстави неналежним чином, а у заяві про усунення недоліків взагалі на посилається на вказані підстави касаційного оскарження. Натомість скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, які можуть бути викладені скаржником у разі оскарження судових рішень у малозначних справах.

З огляду на викладене, у касаційній скарзі та заяві про усунення недоліків відсутні обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 287 цього Кодексу.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене, скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушення принципу "правової визначеності".

За таких обставин вимоги процесуального закону щодо змісту касаційної скарги, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 та частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржником виконані не були, а отже відсутні підстави вважати, що недоліки касаційної скарги були усунуті Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Статтею 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Згідно з частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до приписів статті 292 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами, а касаційна скарга залишається в суді касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.11.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі №914/2468/20 підлягає поверненню на підставі статті 174 та частини 5 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.11.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі №914/2468/20 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

2. Оригінал касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

3. Копію касаційної скарги залишити в матеріалах справи №914/2468/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік