17 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 903/525/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
за участю представників:
прокурора - Ковальчука О. І.,
відповідача - 1 - Шевчика О. І. (адвоката),
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання керівника Рівненської обласної прокуратури
про зупинення провадження у справі
за касаційною скаргою Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025
(головуючий - Василишин А. Р., судді: Маціщук А. В., Бучинська Г. Б.)
у справі за позовом Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Павлівської сільської ради та Західного офісу Держаудитслужби
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут",
2) Центру надання соціальних послуг Павлівської сільської ради
про визнання недійсним договору та стягнення 82 025,65 грн.
1. У травні 2024 року Володимирська окружна прокуратура (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Павлівської сільської ради (далі - Сільрада) та Західного офісу Держаудитслужби (далі - Служба) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (далі - Товариство) та Центру надання соціальних послуг Павлівської сільської ради (далі - Центр) про визнання недійсним договору на постачання природного газу від 19.04.2023 № 41АВ200-1267-23, укладеного між останнім і Товариством, як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Просила застосувати наслідки недійсності цього правочину шляхом стягнення з Товариства на користь Центру грошових коштів у розмірі 82 025,65 грн, отриманих за цим договором, а також на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України одержані останнім за судовим рішенням кошти стягнути у дохід держави.
2. 19.11.2024 Господарський суд Волинської області ухвалив рішення про задоволення позову. Мотивував тим, що Товариство як учасник закупівлі підпадало під санкції, обумовлені пунктом 25 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", а саме: "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом "Про санкції", позаяк винагородоодержувачем (кінцевим бенефеціаром) його є громадянин України ОСОБА_1 , до якого рішенням від 18.06.2021 Ради національної безпеки і оборони України "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведеним у дію Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 (далі - рішення РНБО), застосовані санкції терміном на три роки.
3. 05.03.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про скасування цього рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову у позові. Послався на відсутність у санкційному переліку застосованих до кінцевого бенефіціарного власника Товариства та самого Товариства як учасника процедури закупівлі санкцій саме у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції". Звернув увагу на те, що серед рішень, обумовлених пунктом 538 додатку № 1 до рішення РНБО, яке стосується кінцевого бенефіціарного власника Товариства ОСОБА_1., йдеться про "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції". Натомість суд не повноважний ототожнювати їх саме із санкцією у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції". Спростував аргументи прокурора, який переконував, що це є "інші санкції" з посиланням на відсутність рішення уповноваженого органу про відповідність (ототожнення) спірної санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель "іншим санкціям", що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України "Про санкції".
4. Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
5. 27.05.2025 Верховний Суд за клопотанням Товариства зупиняв провадження у цій справі до закінчення розгляду Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 922/3456/23, а 12.01.2026 його поновив і призначив справу до розгляду 10.02.2026.
6. 09.02.2026 від керівника Рівненської обласної прокуратури надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, що розглядається, до закінчення розгляду Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 927/994/23, у якій має бути сформований висновок щодо застосування мораторію на виконання грошових зобов'язань, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" (далі - Постанова № 187), до юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є особа, на яку накладені персональні економічні санкції (аналогічно як справі, що розглядається, - ОСОБА_1 ), та стосовно правових наслідків застосування такого мораторію.
7. У судовому засіданні 17.02.2026 представники прокурора і позивачів підтримали це клопотання, а представники відповідачів заперечили проти його задоволення.
8. Колегія суддів розглянула клопотання керівника Рівненської обласної прокуратури і вважає, що підстави для його задоволення відсутні з огляду на таке.
9. Так, у справі, що розглядається, на вирішення суду касаційної інстанції поставлено питання, чи міг Центр укласти за результатами проведення процедури публічних закупівель договір з юридичною особою - Товариством, кінцевий бенефіціарний власник якої ОСОБА_1 перебуває під санкціями, встановленими рішенням РНБО. Тож йдеться про застосовність чи незастосовність пункту 25 частини першої статті 4 Закону України ''Про санкції'' до кінцевого бенефіціарного власника Товариства ОСОБА_1 і самого Товариства саме у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із названим Законом і рішенням РНБО.
10. Натомість у справі № 927/994/23, до закінчення розгляду якої керівник Рівненської обласної прокуратури клопоче про зупинення провадження у цій справі, на вирішення Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду поставлено питання існування різних правових позицій Верховного Суду, застосування яких у одних випадках свідчить, що у разі з'ясування, що позивач підпадає під визначення осіб, зазначених у пункті 1 Постанови № 187 як такі, що "пов'язані з державою-агресором", це є підставою для відмови в позові, а в інших випадках свідчить, що у разі з'ясування, що позивач підпадає під визначення осіб, зазначених у пункті 1 Постанови № 187 як таких, що "пов'язані з державою-агресором", це не впливає на можливість задоволення позову, однак є підставою для зупинення виконання майбутнього судового рішення під час виконавчого провадження.
11. Як наслідок, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, приймаючи справу № 927/994/23 до розгляду, виснував про існування неоднакового правозастосування Верховним Судом пункту 1 Постанови № 187 в аспекті того, чи підлягає застосуванню зазначений у цьому пункті мораторій щодо виконання грошових зобов'язань на користь осіб, пов'язаних з державою-агресором, на будь-якій стадії судового процесу, обмежуючи суб'єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів) у реалізації ними права вимоги до зобов'язаної сторони як шляхом звернення за судовим захистом, так і шляхом примусового виконання, чи вказаний мораторій, як такий, що означає відстрочення виконання певних зобов'язань, а не звільнення юридичних осіб України від виконання зобов'язань за укладеними ними угодами, не має бути підставою для припинення зобов'язання та відмови у захисті порушеного права.
12. Тож у справі № 927/994/23 йдеться про вирішення питання застосування визначених законодавцем певних особливостей, пов'язаних із примусовим виконанням рішень, якщо стягувачами у виконавчому провадженні є особи, пов'язані з державою-агресором, з метою акумулювання майна для майбутнього звернення стягнення. Тобто на розгляд Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду передано питання, чи за наявності встановленого Постановою № 187 мораторію на виконання грошового зобов'язання має бути відмовлено у позові про стягнення заборгованості з саме підстав пов'язаності особи з державою-агресором, чи цей мораторій розповсюджується лише на стадію виконання судового рішення про стягнення боргу.
13. Статтями 227, 228 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав, відповідно до яких суд зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
14. Зокрема, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
15. Водночас, правовідносини у цій справі № 903/525/24 та у справі № 927/994/23, що перебуває на розгляді Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, не є подібними за суб'єктним складом спірних правовідносин, предметом спору та правовим регулюванням спірних правовідносин. Звідси підстави для зупинення провадження у справі, що розглядається, відсутні.
Керуючись статтями 228, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання керівника Рівненської обласної прокуратури про зупинення провадження у справі № 903/525/24 до закінчення розгляду Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 927/994/23 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко