Справа № 344/790/26
Провадження № 2/344/2905/26
заочне
17 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, в якій просить: стягнути заборгованість за кредитним договором № 28.02.2025-100002300 від 28.02.2025 у розмірі 22803,60 грн. та судові витрати.
В обґрунтування вимог зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 28.02.2025-100002300 від 28.02.2025. Відповідно до умови даного Кредитного договору: сума кредиту 28000 грн., строк 140 дні, дата повернення (виплати) 17.07.2025. Відповідачем 28.02.2025 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, Паспорт кредиту, Графік, підтверджено укладення кредитного договору та отримано кошти у розмірі 28000 грн., а отже акцептовано умови Договору. Позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів. Кредитний договір було продовжено шляхом укладення додаткових договорів до кредитного договору, в загальному до 168 днів, дата повернення кредиту 14.08.2025.
Відповідачем 22.10.2025 проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1000 грн. В свою чергу ОСОБА_2 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на момент пред'явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 22803,60 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13002,14 грн., по процентам в розмірі 5880,90 грн., неустойки в розмірі 3920,56 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». У зв'язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість та судові витрати (а.с. 1-16).
16.01.2026 справа надійшла до суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Кіндратишин Л.Р. (а.с. 48-49).
21.01.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 54-55).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив проводити розгляд даної справи за відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у тому числі через сайт «Судова влада». Правом на подання відзиву не скористалася. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавала.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.
Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 12.03.2026 не з'явилися, суд, з дотриманням положень ч.6 ст. 259 ЦПК України і ч. 5 ст.268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч.4 ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 28.02.2025-100002300 шляхом підписання Заявки електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Е862, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору, заявки від 28.02.2025 та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, які є невід'ємною частиною пропозиції про укладення договору, відповідачу надано кредит у розмірі 28000 грн. (п. 2), на строк 140 дні (п. 3), дата повернення (виплати) кредиту - 17.07.2025 (п. 4); процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,0% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (п. 6). Комісія пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та становить 4200 грн. ( п. 7 Договору). Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,82% = (32311,54/28000)/140 * 100% (п. 10). Орієнтована реальна процентна річна ставка за кредитом становить 6469,12%, орієнтована загальна вартість кредиту - 60311,54 грн., загальні витрати за споживчим кредитом 32311,54 грн. (п. 14). Неустойка: 280 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (п. 15).
Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору, кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісії. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4449-50XX-XXXX-6150.
Згідно п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця а днем погашення Кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої Кредитодавцем платіжної операції з надання Кредиту не з вини Кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання Кредиту. Неможливість видачі Кредиту готівкою у зв'язку з нез'явленням Позичальника для її отримання у Дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання Кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний Договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в Заявці У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.
Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) та Заявка, яка є частиною кредитного договору, підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е862 (а.с. 30-36).
19.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір до кредитного договору (кредитної лінії) шляхом підписання Пропозиції про укладення додаткового договору, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором К (а.с. 36 зворот-37).
Відповідно до умов пропозиції про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) - звернення позичальника та відповіді кредитора про прийняття пропозиції (акцепт) к про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії), строк на який надається кредит - 154 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 31.07.2025.
03.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір до кредитного договору (кредитної лінії) шляхом підписання Пропозиції про укладення додаткового договору, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором К893 (а.с. 38-39).
Відповідно до умов пропозиції про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) - звернення позичальника та відповіді кредитора про прийняття пропозиції (акцепт) к про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії), строк на який надається кредит - 168 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 14.08.2025.
Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1301 від 13.01.2026 перераховано 28000 грн. на карту № НОМЕР_1 , призначення платежу: видача за договором кредиту № 28.02.2025-100002300 (а.с. 43).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З вищевикладеного випливає, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Так, 28.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 28.02.2025-100002300.
До позовної заяви представником позивача долучено розрахунок заборгованості за договором 03.07.2025-100000257 від 03.07.2025, станом на 06.01.2026, щодо видачі кредиту 03.07.2025-100000257 від 03.07.2025, сума наданого кредиту 14002,14 грн., ОСОБА_2 , станом на 06.01.2026, заборгованість становить 22803,60 грн., яка складається з : 13002,14 грн. - суми основного боргу, 5880,90 грн. - залишок відсотків, 3920,56 грн. - залишок штрафів. Проценти за кредитом нараховані за період з 03.07.2025 по 06.01.2026, процентна ставка - 1% (а.с. 44-46).
Проте, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження заборгованості відповідача за кредитним договором № 28.02.2025-100002300 від 28.02.2025.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Таким чином, відсутні підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, що зазначений в розрахунку, є правильним.
Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Зазначене вище узгоджується із правовим висновками, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
В цьому контексті слід звернути увагу, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 у справі № 640/1288/18 зазначив, що розрахунок заборгованості повинен бути чітким, зрозумілим та підтвердженим первинними документами, а у разі невідповідності або відсутності зв'язку між доказами та предметом спору такі докази не можуть бути покладені в основу рішення.
У постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 753/14606/18 зроблено висновок, що суд зобов'язаний перевіряти належність доказів саме до спірного правовідношення, а недоведеність розміру заборгованості є підставою для відмови у задоволенні позову.
Схожу правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 522/11234/19, де зазначено, що розрахунок, який містить розбіжності у реквізитах договору або не підтверджений належними доказами, не може вважатися належним та допустимим доказом існування заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Беручи до уваги вищевикладене, оцінивши докази суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № 28.02.2025-100002300 від 28.02.2025 в сумі 22803,60 грн., з яких : заборгованість по тілу кредиту в розмірі 13002,14 грн., по процентам в розмірі 5880,90 грн., неустойки в розмірі 3920,56 грн., оскільки така вимога не підтверджена належними та допустимими доказами, враховуючи розмір кредиту, відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує положення ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, відтак суд приходить до висновку про те, що сума сплаченого судового збору покладається на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833; адреса: вул. Саксаганського, 133- А, м. Київ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 17.03.2026.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.