Справа № 344/14981/25
Провадження № 1-кп/344/598/26
17 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Івано-Франківськ, місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з середньою освітою, військовослужбовця, у військовому званні солдат, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого:
- вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22.11.2018 за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить 850 грн;
- вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.03.2023 за ч.3 ст.27 ч.2 ст.186, ч.2 ст.186, ч.1 ст.187, ч.2 ст.187, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці, покарання відбуто;
- вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить 34000 гривень, покарання не відбуто,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, -
ОСОБА_6 вчинив самовільні залишення військової частини військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.
Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», 19.02.2024 ОСОБА_6 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 №58 від 26.02.2024 солдата ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині, солдат ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно з п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_6 достеменно відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни, крім того останній призваний на військову службу саме під час мобілізації.
Однак солдат ОСОБА_6 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 01.03.2025 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 09.02.2025, проводячи службовий час на власний розсуд за місцем проживання до 05.06.2025, цим самим проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язуючи його із проходженням військової служби.
05.06.2025 солдат ОСОБА_6 , самостійно прибув до військової частин НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 05.06.2025 №163 зарахований на всі види забезпечення.
У подальшому солдат ОСОБА_6 , діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 06.06.2025 повторно самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 17.07.2025, тим самим проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків.
17.07.2025 солдат ОСОБА_6 самостійно прибув до військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 17.07.2025 №211 зарахований на всі види забезпечення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив обставини вчинених кримінальних правопорушень відповідно до викладеного в обвинувальному акті. Так, ОСОБА_6 суду показав, що 19.02.2024 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 за мобілізацією до лав ЗСУ. Служив у ЗСУ, повернувся на реабілітацію у Івано-Франківськ у липні 2024 року, пів року був тут на реабілітації, після чого на службу вирішив не повертатися. Наприкінці лютого 2025 був затриманий у м.Івано-Франківську працівниками ВСП, які направили для подальшого проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 . 01.03.2025, пробувши у в/ч НОМЕР_2 НГУ 2 дні, самовільно залишив цю військову частину, оскільки не сподобалося ставлення командирів. До 05.06.2025 був вдома, обов'язки служби не виконував. 05.06.2025 був затриманий працівниками поліції, знову скерований до в/ч НОМЕР_2 НГУ. Однак наступного дня - 06.06.2025 після отримання робочого одягу знову самовільно покинув в/ч НОМЕР_2 НГУ через погане ставлення командирів. До 17.07.2025 був вдома, проводив час на власний розсуд. 17.07.2025 знову був затриманий працівниками поліції і повернутий у в/ч НОМЕР_2 НГУ. За час перебування у СЗЧ не перебував у лікувальних закладах, до військових органів для зміни місця служби не звертався. Щиро розкаявся у вчиненому, має намір повернутися на військову службу.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений раніше судимий (довідка №75-05052025/26210 від 05.05.2025, копія вироків), відповідно до довідки КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» №1348 від 06.05.2025, у КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» та протягом життя у КНП «ПНЦ ІФ ОР» не звертався, амбулаторну допомогу не отримує; неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має; проходив військову службу за призовом під час мобілізації у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_2 НГУ, у військовому званні солдат, відповідно до службової характеристики в/ч НОМЕР_2 НГУ, ОСОБА_6 характеризується негативно, враховуючи професійні, ділові і моральні якості не рекомендується для подальшого проходження служби в лавах Національної Гвардії України, в той же час згідно письмової згоди від 13.11.2025 командування в/ч НОМЕР_3 надало згоду на подальше проходження військової служби ОСОБА_6 (а.с.79). Суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень як обставини, що пом'якшують покарання, та вчинення злочину особою повторно як обставину, що обтяжує покарання.
Відповідно до досудової доповіді, беручи до уваги отриману інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_6 , його спосіб життя, історію правопорушень, високий рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та високий рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, Івано-Франківський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 може становити високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб) (а.с.58-61).
З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому мінімальне покарання у межах санкції ч.5 ст.407 КК України - позбавлення волі на строк 5 років, визначивши остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України, позицію обвинуваченого та його захисника, що просили обвинуваченого суворо не карати, досудову доповідь про обвинуваченого, суд враховує, що в умовах воєнного стану, коли військовослужбовці виконують свій військовий обов'язок безпосередньо у регіонах ведення бойових дій, ризикуючи своїм життям, захищаючи суверенітет України, звільнення військовослужбовців, які ухиляються від виконання таких обов'язків, від виконання покарання з випробуванням демотивує та знижує рівень військової дисципліни і боєготовність підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань, що є неприпустимим наслідком такого правозастосування (постанова Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №336/5209/22, провадження №51-4750км23), а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.5 ст.407 КК України, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Крім того, суд звертає увагу, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.407 КК України, вчинено як до, так і після ухвалення попереднього вироку Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 за ч.1 ст.309 КК України, за яким йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить тридцять чотири тисячі гривень.
Відповідно до постанови об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08.02.2021 (справа №390/235/19, провадження №51-2177кмо20), коли в діях особи має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч.1 ст.32 КК України, і ця особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК України, і при цьому одне або кілька з них були вчинені до ухвалення попереднього вироку, а ще одне або декілька - після його ухвалення, то спеціальні правила ч.4 ст.70 КК України не застосовуються. У такому випадку суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК України і призначає покарання, передбачене її санкцією, а остаточне покарання призначає за правилами ст.71 КК України за сукупністю вироків.
Аналогічна позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2024 (справа №236/4167/20, провадження №51-1565кмо23), а також у постанові Верховного Суду від 08.05.2025 (справа №646/7597/24, провадження №51-5605км24).
За таких обставин остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити за правилами, передбаченими ст.71 КК України за сукупністю вироків.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ч.3 ст.72 КК України, основне покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Підстав для зміни запобіжного заходу - застави з покладеними обов'язками ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Процесуальні витрати відсутні. Речові докази відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд-
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання - позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати ОСОБА_6 невідбуте покарання за попереднім вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 за ч.1 ст.309 КК України у виді штрафу у розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить тридцять чотири тисячі гривень. Визначити остаточне покарання ОСОБА_6 за сукупністю вироків - позбавлення волі на строк п'ять років та штраф в розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить тридцять чотири тисячі гривень, що відповідно до вимог ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_6 рахувати з часу фактичного затримання для відбуття покарання за цим вироком. Відповідно до ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення з 16 серпня 2025 року до 10 вересня 2025 року у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді застави у розмірі шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень, що внесена ОСОБА_7 згідно квитанції від 09.09.2025 за обвинуваченого ОСОБА_6 з покладеними обов'язками до вступу вироку у законну силу залишити без змін. Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень - повернути заставодавцю ОСОБА_7 .
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Суддя ОСОБА_8