179/456/26
1-кс/179/62/26
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
17 березня 2026 року с-ще Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Відділення поліції № 1 Самарівського районного ВП Головного управління поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Катеринівка Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової служби за контрактом, номера обслуги 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
17.03.2026 старший слідчий СВ Відділення поліції № 1 Самарівського районного ВП Головного управління поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджене ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
16.03.2026 ОСОБА_5 було письмово повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 отримав копію клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання - 16.03.2026, підтвердженням вручення є: розписка у клопотанні.
Клопотання слідчого мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, і проходячи її на посаді номера обслуги 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків 22 вересня 2024 року самовільно, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, з щорічної основної відпустки за 2024 рік до місця несення служби - пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану) не повернувся, чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та вибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків до 16 березня 2026 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місцезнаходження за вказаною адресою.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
У ході досудового розслідування 16.03.2026 ОСОБА_5 було письмово повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: актом службового розслідування, проведеного посадовими особами військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини, відпускним квитком від 04.09.2024 № 6446, та іншими матеріалами кримінального провадження, які як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами містять відомості, як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення. -
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років.
В ході досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме:
- Підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від п'яти до десяти років, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання. ОСОБА_5 не має офіційного джерела доходу, що дозволяє йому легко змінювати місце перебування без відома органів досудового розслідування. Факт його самовільного залишення військової частини вже свідчить про схильність ухилятися від виконання обов'язків та ігнорувати законні вимоги. Крім того, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки (не одружений, не має дітей), що зменшує його прив'язаність до місця проживання та підвищує ризик втечі за межі регіону чи навіть держави.
- Підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_5 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 разом з іншими військовослужбовцями, які можуть бути допитані як свідки у цьому кримінальному провадженні. Враховуючи, що зазначені особи перебували з ним у безпосередніх службових відносинах, підозрюваний може впливати на їхні показання шляхом особистих контактів, умовлянь або погроз, з метою спотворення фактичних обставин справи. Додатково слід враховувати, що не всі свідки встановлені та допитані, що створює ризик їхнього подальшого незаконного впливу. Умови воєнного стану посилюють небезпеку такого впливу, адже військовослужбовці, які залишають частину, можуть чинити психологічний тиск на тих, хто залишився служити.
- Підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_5 був затриманий поліцією поза межами військової частини, що свідчить про відсутність у нього наміру повернутися на службу добровільно. Його поведінка демонструє стійку схильність ухилятися від військової служби та невиконання наказів командування. В умовах воєнного стану продовження чи повторення таких дій створює пряму загрозу обороноздатності держави, підриває військову дисципліну та може негативно вплинути на інших військовослужбовців.
Крім того, застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання з підстав, наведених у клопотанні, та просили його задовольнити.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки вважає, що ризики, зазначені у клопотання є необґрунтованим та не доведеними прокурором, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 з 2024 року перебував за місцем свого проживання у с. Топчине Самарівського району Дніпропетровської області. Підозрюваний ОСОБА_5 при допиті провину визнав. На теперішній час підозрюваний бажає у подальшому проходити військову службу, тому просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Разом з цим, якщо суд прийде до висновку застосувати до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то просив визначити підозрюваному розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши доводи, якими обґрунтовується клопотання та заперечення проти клопотання, а також документи, які містяться у матеріалах справи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченні частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що відділенням поліції № 1 Самарівського районного ВП Головного управління поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026042470000061 від 16.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У рамках зазначеного кримінального провадження 16.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Під час вирішення питання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що в матеріалах клопотання є достатньо фактів та інформації для обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: актом службового розслідування, проведеного посадовими особами військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини, відпускним квитком від 04.09.2024 № 6446, та іншими матеріалами кримінального провадження, які як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами містять відомості як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об'єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі Браво проти Італії», факти, що викликали підозру, не обов'язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Згідно з правовою позицію, яка закріплена у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення від 28.10.1994), факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Отже, органом досудового розслідування доведене, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Проаналізувавши надані органом досудового розслідування докази на підтвердження обґрунтованості підозри, слідчий суддя прийшов до висновку, що у розумінні вимог ч. 1 ст. 194 КПК України органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Отже, ризик полягає не в настанні певних негативних для кримінального провадження обставин, а в можливості підозрюваного чи обвинуваченого вчинити спроби на досягнення такого результату. Тому слідчий суддя має оцінювати існування такої можливості саме на теоретичному рівні відповідно до наявних в провадженні відомостей, передбачених в статті 178 КПК України.
В судовому засіданні прокурор та слідчий обґрунтовували ризик:
1) Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити свої злочинні дії.
Слідчий суддя враховує, що у судовому засіданні прокурором доведено, що існує ризик того, що підозрюваний може продовжувати свої злочинні дії, оскільки ОСОБА_5 не здійснював заходів, спрямованих на повернення до розташування військової частини та на службу, продовжував протягом тривалого часу ухилятися від виконання свого обов'язку, як військовослужбовець, а тому може і далі продовжувати свої злочинні дії, тому суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.
З огляду на характер інкримінованого злочину, який вчинено в умовах воєнного стану проти порядку несення військової служби, що свідчить про особливе зухвале відношення ОСОБА_5 до діючого порядку, з урахування тяжкості кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може продовжити протиправну діяльність.
2) Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Слідчий суддя враховує, що у судовому засіданні прокурором доведено, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років. Так, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, він дійсно може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки наслідки та ризик втечі ним можуть бути визнані менш небезпечними ніж можливе покарання, що загрожує у разі визнання винуватим. Наявність будь-яких стримуючих факторів задля виключення, в умовах воєнного стану, наявності ризику переховування, суду не доведена.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, враховується введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання до 10 років позбавлення волі, підозрюється в нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тривалий час ухилявся від проходження військової служби, до військової частини не повертався, поки не був затриманий співробітниками правоохоронних органів, що дає підстави стверджувати про можливість переховування його від органів досудового розслідування.
Виходячи з практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочину та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою, однак є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
У зв'язку з цим слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, не з'явився вчасно на службу без поважних причин, протягом тривалого часу з 22.09.2024 до проходження військової служби не повертався. Доказів того, що існували об'єктивні перешкоди для повернення на військову службу, слідчому судді надано не було.
Про своє місцезнаходження ОСОБА_5 не повідомляв ані слідчому, ані жодній службовій особі органів військового управління. Його місцезнаходження було встановлене працівниками правоохоронного органу лише у березні 2026 року.
Відтак, ризик переховування підозрюваного від досудового слідства та суду є реальним і високим.
3) Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_5 є військовослужбовцем, свідками у кримінальному провадженні є військовослужбовці, яким відомі обставини кримінального правопорушення, на даний час досудове розслідування триває, не проведено всіх необхідних і можливих слідчих дій, тому є підстави стверджувати, що існують ризики незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 не судимий, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України відповідно до ч. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Під час розгляду також встановлено, що ОСОБА_5 не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей, є військовослужбовцем, задовільно характеризується з місця служби, має місце реєстрації та проживання.
Слідчим суддею враховано, що ОСОБА_5 не судимий, у зв'язку з чим до нього відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_5 слідчий суддя вважає неможливим, оскільки, такі заходи будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам, особливо в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 8 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Слідчий суддя зважає на те, що у відповідності до п. 5 ч. 1 та ч. 8 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні передбаченого ст. 407 КК злочину, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Доводи захисника щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя не бере до уваги, оскільки на неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, вказує норма ч. 8 ст. 176 КПК України, яка передбачає застосування під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються, в тому числі, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України, виключно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , є тяжкими злочином і передбачає покарання у виді позбавлення волі та, враховуючи встановлені ризики, обставини кримінального правопорушення, який вчинено проти порядку несення військової служби, слідчий суддя вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою слід обраховувати з 16.03.2026.
На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Аналіз вищезазначеної норми свідчить проте, що визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченою ст. 407 КК України, є дискреційним повноваженням суду.
Приймаючи до уваги зазначене, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , враховуючи особу підозрюваного, те, що він, будучи військовослужбовцем, підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти порядку несення служби під час воєнного стану, зважаючи, що зазначена категорія справ викликає значний суспільний інтерес, слід дійти висновку про неможливість запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України у разі звільнення підозрюваного під заставу.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого в період дії воєнного стану, яке законодавцем віднесено до злочинів, що відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України надають слідчому судді, за конкретних обставин, які підтверджують ймовірність ризиків, не визначати заставу, яка надасть підозрюваному вчинити ті дії, які негативно впливатимуть на хід досудового розслідування, зокрема, вільно пересуватись по території України, змінити місце свого проживання та переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що матиме наслідком затягування строків визначених для проведення слідчих дій, а тому слідчий суддя вважає, що на даний час визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Таким чином, із врахуванням вимог ст. 183 КПК України та враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, врахувавши особу обвинуваченого та враховуючи, що підозрюваний підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тяжкість і суспільний інтерес інкримінованого злочину, суд в межах своїх дискреційних повноважень, не вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 заставу, що в повній мірі узгоджується із вимогами ст. 183 КПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 176-178, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Відділення поліції № 1 Самарівського районного ВП Головного управління поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпропетровської установа виконання покарань № 4» підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, а саме: з 16.03.2026 до 14.05.2026 без визначення розміру застави.
Термін початку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відраховувати з 16.03.2026.
Ухвала про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала втрачає силу 14.05.2026, якщо строк тримання під вартою не буде продовжено.
Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпропетровської установа виконання покарань № 4».
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1