Справа №754/2099/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2728/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
11 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні №12026100030000315 від 11.02.2026 - прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12026100030000315 від 11.02.2026 про накладення арешту на майно, яке вилучено в ході обшуку 11.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1, з забороною його відчуження, розпорядження та користування.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на майно у кримінальному провадженні № 12026100030000315 від 11.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою та такою, що підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (п. 2 ч. 1 ст. 405, 411 КПК України) та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (п. 3 ч. 1 ст. 409, 412 КПК України).
Апелянт вказує на те, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні досліджуються обставини здійснення незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор за адресою: АДРЕСА_1. 11.02.2026 у період часу 22:08 год. до 22:37 год. у відповідності до положень ч. 3 ст. 233 КПК України з метою врятування майна, а саме: речей, які є доказами вчинення кримінального правопорушення, проведено обшук у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлене та вилучено:
- системні блоки у загальній кількості чотири одиниці, які опечатано бирками NPU - 1030322,1030324 ,1030325,1030327;
- комп'ютерні монітори у загальні кількості 4 (чотири) одиниці, які опечатано бирками NPU - 1030321,1030323,1030326,1030328;
- 6 комп'ютерних мишок, які поміщено до поліетиленового пакету та опечатано біркою NPU-1030329;
- 6 комп'ютерних клавіатур, які поміщено до до поліетиленового пакету та опечатано біркою NPU-1030329.
Відповідно до постанови слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 12.02.2026, виявлені та вилучені в ході обшуку речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що саме вилучена техніка є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України та на ній збереглись, сліди кримінального правопорушення, вона повністю підпадає під ознаки речового доказу у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 98 КПК України та це є підставою для її арешту - тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування з метою запобігання можливості її приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Вилучені речі під час обшуку від 11.02.2026 використовувалися невстановленими особами, як засіб вчинення кримінального правопорушення, таким чином до них може бути застосована спеціальна конфіскація, відповідно до вимог ст. 96-2 КК України.
Таким чином, висновки слідчого судді є передчасними, зроблені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не відповідають завданням кримінального провадження.
Власник майна та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду не подавали.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, а також позиції прокурора, який не заперечував щодо проведення апеляційного розгляду у відсутності зазначених учасників судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, з наведених в ній підстав, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, що у провадженні СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12026100030000315 від 11.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.203-2 КК України, в якому встановлено, що група невстановлених осіб, в порушення вимог Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», згідно з яким в Україні заборонено гральний бізнес - діяльність, пов'язану з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера, що дає змогу учаснику, як отримати грошовий виграш, так і не отримати його залежно від випадковості, діючи умисно, з метою отримання прибутку, організували гральний заклад з метою надання доступу до азартних ігор за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, вказані невстановлені особи з метою отримання незаконного прибутку, координували дії учасників організованої групи під час незаконної діяльності, усували перешкоди для забезпечення діяльності гральних закладів, погоджували отримання в оренду та суму орендної плати за нежитлові приміщення, підшукані для організації діяльності гральних закладів, організовували конспірацію гральних закладів, забезпечували обладнанням для повного функціонування гральних закладів (меблями, камерами відеоспостереження, службовими мобільними телефонами, тощо), координували та контролювали роботу по наданню гравцям послуг з проведення і надання доступу до азартних ігор, здійснювали контроль за прибутками та витратами закладу як особисто, так і через учасників злочинної організації, розподіляли отримані гральним закладом незаконні прибутки між іншими співучасниками, отримували щоденні звіти у формі повідомлень щодо прибутків, сум входу, виходу, різниці грошових коштів - прибутку, чим забезпечували умови для зайняття гральним бізнесом та надання доступу до азартних ігор.
Отриманий прибуток від зайняття гральним бізнесом невстановлені особи розподіляють між собою, в залежності від ступеню участі, а решту витрачають на потреби функціонування та розвитку мережі гральних закладів.
Так, 11.02.2026 на спец-лінію «102» надійшло повідомлення з приводу здійснення незаконної діяльності з організації та проведення азартних ігор за адресою: АДРЕСА_1.
Виїздом слідчо-оперативної групи Деснянського УП ГУНП у м. Києві вказана інформація підтвердилась.
На момент прибуття працівників Деснянського УП ГУНП у м. Києві, за адресою проведення незаконної діяльності у сфері азартних ігор, а саме: АДРЕСА_1, доступ до таких приміщень не обмежувався.
Так, 11.02.2026 у період часу 22:08 год. до 22:37 год. у відповідності до положень ст. 233 ч. 3 КПК України з метою врятування майна, а саме: речей, які є доказами вчинення кримінального правопорушення, проведено обшук у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено:
- системні блоки у загальній кількості чотири одиниці, які опечатано бирками NPU - 1030322,1030324 ,1030325,1030327;
- комп'ютерні монітори у загальні кількості 4 (чотири) одиниці, які опечатано бирками NPU - 1030321,1030323,1030326,1030328;
- 6 комп'ютерних мишок, які поміщено до поліетиленового пакету та опечатано біркою NPU-1030329;
- 6 комп'ютерних клавіатур, які поміщено до до поліетиленового пакету та опечатано біркою NPU-1030329.
Відповідно до постанови старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 12.02.2026 вилучені в ході обшуку речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12026100030000315.
Також під час проведення моніторингу сайту «Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей» https://www.gc.gov.ua/ua/Reiestry.html встановлено відсутність адреси розташування «підпільного» грального закладу, а саме: АДРЕСА_1 , в офіційних реєстрах, щодо наявності у суб'єктів господарювання права на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор за вказаною адресою.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема нежитлове приміщення №1, 2 (група приміщень №7) в літері А, загальною площею 82.2 кв.м., на праві власності належать: ОСОБА_7 , вид спільної власності - спільна часткова, розмір частки 1/2.
Вилучене майно за адресою: АДРЕСА_1, безпосередньо використовувалося для організації доступу до азартних ігор, тобто були засобами (знаряддями) вчинення злочину; містить на цифрових носіях відомості, що мають значення для встановлення обставин вчинення правопорушення, у тому числі інформацію про облікові записи, інтерфейс гральної платформи; можуть бути об'єктами спеціальної конфіскації, якщо буде доведено, що вони використовувалися з прямою метою порушення закону.
12.02.2026 прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні №12026100030000315 від 11.02.2026 про накладення арешту на майно, яке вилучено в ході обшуку 11.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1, з забороною його відчуження, розпорядження та користування, а саме:
- системні блоки у загальній кількості чотири одиниці, які опечатано бирками NPU - 1030322,1030324 ,1030325,1030327;
- комп'ютерні монітори у загальні кількості 4 (чотири) одиниці, які опечатано бирками NPU - 1030321,1030323,1030326,1030328;
- 6 комп'ютерних мишок, які поміщено до поліетиленового пакету та опечатано біркою NPU-1030329;
- 6 комп'ютерних клавіатур, які поміщено до до поліетиленового пакету та опечатано біркою NPU-1030329.
13.02.2026 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12026100030000315 від 11.02.2026 про накладення арешту на майно, яке вилучено в ході обшуку 11.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1, з забороною його відчуження, розпорядження та користування.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя суду першої інстанції, встановив, що 12.02.2026 слідчий СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 подав до суду клопотання про дозвіл на проведення обшуку в кримінальному провадженні №12026100030000315 від 11.02.2026, на що ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 12.02.2026 у задоволенні вказаного клопотання, було відмовлено.
Положення ст. 233 ч. 3 КПК України, серед іншого визначають наступне, якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Враховуючи вищевказане, у задоволенні клопотанні прокурора про накладення арешту на майно, яке вилучено в ході обшуку 11.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1, з забороною його відчуження, розпорядження та користування, слідчим суддею відмовлено.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, виходячи з наданих прокурором матеріалів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.
ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Кримінальний процесуальний закон передбачає обов'язкові вимоги, яким має відповідати клопотання про арешт майна і перевірку відповідності клопотання вказаним вимогам покладено на слідчого суддю.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні про арешт майна має бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, тобто правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Колегія суддів звертає увагу, що кожне кримінальне провадження має здійснюватись із суворим дотриманням норм кримінального процесуального законодавства, та до кожного учасника кримінального провадження має бути застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПКніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 233 КПКслідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Як убачається із даних протоколу обшуку від 11.02.2026, цього ж дня у період часу 22:08 год. до 22:37 год., у зв'язку із необхідністю врятування майна, було проведено невідкладний обшук на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, за відсутності ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук.
У подальшому, після проведеного обшуку, слідчий у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України звернувся до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_1, за наслідками розгляду якого ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 12.02.2026 відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.
Згідно положень ч. 3 ст. 233 КПК України, якщо слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255цього Кодексу.
Відтак, станом на день розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна, вилученого у ході невідкладного обшуку, слідчим суддею у кримінальному провадженні № 12026100030000315 у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України було встановлено відсутність підстав для проникнення до приміщення за адресою: АДРЕСА_1, та відмовлено у клопотанні слідчого про проведення обшуку за вказаною адресою, що свідчить про відсутність у слідчого судді правових підстав для застосування зазначених в клопотанні обмежувальних заходів до вилученого в ході невідкладного обшуку 11.02.2026 майна.
Таким чином, арешт на вказане у клопотанні майноне може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні прокурора про арешт майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на вилучене майно,а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 13 лютого 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4