Рішення від 02.03.2026 по справі 908/1860/25

номер провадження справи 7/119/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2026 Справа № 908/1860/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 908/1860/25

за позовом: Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (69002, м.Запоріжжя, вул. Залізнична, 17, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ/умовний код 0290997325) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -

позивача 1: Павлівська сільська рада (70005, Запорізька область, Запорізькій район, с.Павлівське, вул. Залізнична, буд. 28, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04353285)

позивач 2: Східний офіс Держаудитслужби (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 22 корпус 2, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40477689) в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 129, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 411127371)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (69063, м.Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42093239)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 57208,76 грн,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Стешенко В.Є. - прокурор (Запорізька обласна прокуратура) службове посвідчення № 075793 від 01.03.2023

від позивача1: не з'явився

від позивача 2: не з'явився

від відповідача: Аксарін Р.М., дов. № 8 від 02.01.2026, свідоцтво ЗП 002435 від 21.11.2019

Процесуальні дії у справі. Процесуальні питання, вирішені судом.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі “Електронний суд» 17.06.2025, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області 17.06.2025 за вх. № 2021/08-07/25) Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах позивача 1: Павлівська сільська рада, позивача 2: Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», в якій прокурор просить суд:

1. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 06.02.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №171 від 27.12.2023 , укладеного між Павлівською сільською радою (код ЄДРПОУ 04353285, вул. Залізнична, буд. 28, с. Павлівське, Запорізький р-н, Запорізька обл., 70005) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (код ЄДРПОУ: 42093239, вул.Олександрівська, 35, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69063).

2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 08.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №171 від 27.12.2023 , укладеного між Павлівською сільською радою (код ЄДРПОУ 04353285, вул. Залізнична, буд. 28, с. Павлівське, Запорізький р-н, Запорізька обл., 70005) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (код ЄДРПОУ: 42093239, вул.Олександрівська, 35, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69063).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (код ЄДРПОУ 42093239, вул. Олександрівська, 35, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69063) кошти в сумі 57 208,76 грн в дохід місцевого бюджету Павлівської сільської територіальної громади в особі Павлівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04353285, вул. Залізнична, буд. 28, с. Павлівське, Запорізький р-н, Запорізька обл., 70005, розрахунковий рахунок: UA628999980314080544000008421, отримувач: ГУК у Запорізькій області/ТГ с. Павлівське/24060300).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 17.06.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1860/25 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.

Як фактичні підстави для звернення з позовом прокурор вказує на те, що Павлівською сільською радою 13.12.2023 на офіційному веб-сайті системи публічних закупівель “Prozorro» оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів за № UA-2023-12-13-017734-a (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-12-13-017734-a) з очікуваною вартістю 737 217,00 грн. Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 21.12.2023 переможцем визначено ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» з ціновою пропозицією 736 271,85 грн. За результатами проведеної закупівлі між Павлівською сільською радою та ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» укладено договір про постачання електричної енергії №171 від 27.12.2023 з додатковими угода № 1,2 до договору (далі - Договір №171). При цьому укладені додаткові угоди № 1 від 06.02.2024 та № 2 від 08.07.2024 до договору № 171 від 27.12.2023 суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними.

З урахуванням додаткових угод №1 від 06.02.2024 та №2 від 08.07.2024 укладених до договору №171 від 27.12.2023, якими збільшено ціну за одиницю товару, за поставлену електричну енергію зайво перераховано кошти в сумі 57 208,76 грн. (439 993,78 - 382 785,02 = 57 208,76), що і стало підставою для звернення з позовної заявою до суду.

Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. ст. 23, 24 Закону України “Про прокуратуру», ст. ст. 203, 215, 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 23.06.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1860/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.07.2025 о 09 год. 30 хв.

Від Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області 07.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення (вх. №13878/08-08/35), в яких Управління просить розгляд справи проводити без участі його представника.

Також від Східного офісу Держаудитслужби 07.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення (вх. №13884/08-08/35), в яких останній просить розгляд справи проводити без участі його представника.

Відповідачем у системі “Електронний суд» 21.07.2025 сформовано клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 (зареєстровано в канцелярії суду за № 14759/08-08/25 від 21.07.2025).

Судове засідання перенесено з 22.07.2025 на 31.07.2025 о 10 год. 00 хв. У зв'язку із перебуванням судді на лікарняному, про що учасників справи повідомлено шляхом направлення відповідної ухвали суду до їх електронних кабінетів (довідки про доставлення електронного листа наявні в матеріалах справи).

У підготовчому засіданні 31.07.2025 брали участь прокурор та представник відповідача.

Представники позивачів підготовче засідання не з'явилися. Про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі. Прокурор залишив вирішення зазначеного клопотання на розсуд суду.

Ухвалою суду від 31.07.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (вх. № 14759/08-08/25 від 21.07.2025) про зупинення провадження у справі №908/1860/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 судом задоволено з підстав, викладених в ухвалі. Зупинено провадження у справі № 908/1860/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Заступником керівника обласної прокуратури 05.12.2025 у системі “Електронний суд» сформовано заяву про поновлення провадження у справі. В обґрунтування поданого клопотання прокурор вказує на те, що відповідно до Єдиного деревного реєстру судових рішень постанова Великої Палати верховного Суду у справі № 920/19/24 ухвалена 21.11.2025 та оприлюднена 25.11.2025. Відтак, прокурор вважає, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 908/1860/25, на даний час відпали.

Ухвалою суду від 16.12.2025 поновлено провадження у справі №908/1860/25, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 05.01.2026 о/об 10 год. 00 хв.

У підготовчому засіданні 05.01.2026 брали участь прокурор Запорізької обласної прокуратури та представник відповідача. Позивачі, повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання належним чином, шляхом направлення відповідної ухвали суду до їх електронних кабінетів (довідки про доставлення електронного листа наявні в матеріалах справи) у підготовче засідання не з'явились. Позивач 1 Павлівська сільська рада позиції щодо позову не висловила, процесуальні документи у справі не подавала, про причини неявки уповноваженого представника у судове засідання не повідомила. Позивач 2 Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області у письмових пояснення просив розглядати справу без участі його представника.

У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.

Судом у підготовчому засіданні 05.01.2025 з'ясовано у прокурора та представника відповідача, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Прокурор та представник відповідача повідомили суд, що всі докази надані та не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 05.01.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 20.01.2026 о 12 год. 00 хв.

Представником Запорізької окружної прокуратури 07.01.2026 у системі “Електронний суд» сформовано додаткові пояснення щодо підстав представництва інтересів держави.

У зв'язку з перебуванням судді Лєскіної І.Є. на лікарняному виникла необхідність перенести судове засідання на іншу дату, про що сторони повідомлені телефонограмами, які долучені до матеріалів справи та повідомленням суду про призначення судового засідання на 28.01.2026 о 11 год. 00 хв.

До того ж, дане повідомлення було розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5009.

У судовому засіданні 28.01.2026 приймав участь прокурор Запорізької обласної прокуратури та представник відповідача.

У судовому засіданні прокурор у вступному слові підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у вступному слові заперечив проти заявлених позовних вимог.

Заслухавши думку представників сторін, зважаючи на обсяг доказів, що підлягають дослідженню, суд ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 16.02.2026 о 12 год. 30хв.

У судовому засіданні 16.02.2026 приймали участь прокурор Запорізької обласної прокуратури та представник відповідача.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.

Суд закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати, на підставі ст. 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив про відкладення його проголошення до 02.03.2026 о 11 год. 30 хв.

Суд 02.03.2026 проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій учасників справи.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою на адресу Павлівської сільської ради 20.03.2025 скеровано лист з викладом виявлених порушень вимог законодавства у сфері публічних закупівель та наявності підстав для вжиття відповідних заходів, у тому числі в судовому порядку.

Листом № 01-30/0794 від 23.04.2025 Павлівська сільська рада повідомила, що заходи, спрямовані на поновлення порушених інтересів громади не вживались.

Таким чином, протягом тривалого часу з моменту отримання інформації про порушення прав та інтересів громади Павлівською сільською радою не вжито заходів щодо стягнення з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» надмірно сплачених бюджетних коштів за договором №171 від 27.12.2023, та їх вжиття не планується.

Вказане свідчить про нездійснення Павлівська сільська рада захист інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - який обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Порушення процедури державних закупівель унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів територіальної громади і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави та територіальної громади.

Зволікання зі зверненням уповноважених органів до суду з вимогою про визнання недійсним внесення змін до договорів постачання електричної енергії щодо збільшення вартості одиниці товару призводить до зайвих витрат замовників та необґрунтованих прибутків постачальника, що у свою чергу, завдає шкоди економічним інтересам держави у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, а також порушення державної політики та принципів у сфері публічних закупівель, щодо максимальна економії, ефективності та пропорційність, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.

Прокурор пред'явив цей позов в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Окружною прокуратурою скеровано запит від 02.05.2025 №54-4068ВИХ-25 до Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області з метою інформування про встановлені порушення, з'ясування інформації про вжиті заходи на захист інтересів держави, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а якщо такі заходи не вживалися, то у зв'язку з чим.

Згідно з листом Східного офісу Держаудитслужби від 26.05.2025 № 040425-17/3231-2025 враховуючи те, що здійснення державного фінансового контролю та реалізація його результатів на території Запорізької області покладено на структурний підрозділ Офісу, відповідь про результати розгляду по суті буде надано Управлінням.

Відповідно заходи щодо встановлення та усунення порушень, допущених Павлівською сільською радою та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» при укладенні додаткових угод №1 від 06.02.2024 та №2 від 08.07.2024 до договору №171 від 27.12.2023, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом, не вживалися.

Таким чином, органом фінансового контролю протягом тривалого часу не вживалися заходи щодо перевірки дотримання вимог законодавства при проведенні закупівлі UA-2023-12-13-017734-a, укладення додаткових угод за завищеними цінами, вжиття таких заходів не планується

Прокуратура обґрунтувала необхідність звернення з цим позовом потребою захистити інтереси держави у воєнний час у зв'язку з нездійсненням відповідних повноважень органом Державної аудиторської служби України - Східним офісом Держаудитслужби, який держава наділила повноваженнями щодо реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, зокрема при здійсненні державних закупівель.

Таким чином, звернення прокурора до суду в інтересах держави, а саме Павлівської сільської ради та Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, має на меті комплексний захист прав держави та є правомірним і виправданим, оскільки, як зазначалося вище, вказаними органами самостійно таких заходів не вжито і, як наслідок, інтереси держави залишилися незахищеними.

Як фактичні підстави для звернення з позовом прокурор вказує на те, що Павлівською сільською радою 13.12.2023 на офіційному веб-сайті системи публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів за № UA-2023-12-13-017734-a (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-12-13-017734-a) з очікуваною вартістю 737 217,00 грн.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 21.12.2023 переможцем визначено ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» з ціновою пропозицією 736 271,85 грн.

За результатами проведеної закупівлі між Павлівською сільською радою та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» укладено договір про постачання електричної енергії №171 від 27.12.2023 з додатковими угода № 1,2 до договору (далі - Договір №171).

При цьому укладені додаткові угоди № 1 від 06.02.2024 та № 2 від 08.07.2024 до договору № 171 від 27.12.2023 суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними.

Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. 207 Господарського кодексу України, ст. ст. 203, 215, 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог.

Позивач 1 не скористався своїм правом на подання письмових пояснень по суті заявлених вимог.

Позивачем 2, Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, у системі «Електронний суд» 07.07.2025 сформовані письмові пояснення, в яких Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області вказує на те, що за період з 2023 року по теперішній час заходи державного фінансового контролю, під час яких здійснювалось дослідження процедури закупівлі UA-2023-12-13-017734-а, не проводились, встановлення та документування порушень не відбувалось. Враховуючи, що заходи державного фінансового контролю Офісом та Управлінням, під час яких здійснювалось дослідження закупівлі UA-2023-12-13-017734-а та договору №171 від 27.12.2023, укладеного між укладеного між Павлівською сільської радою та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» не проводились, встановлення та документування порушень не відбувалось, Офіс позбавлений можливості надати пояснення щодо суті позовних вимог.

Аналогічні за змістом пояснення надані Східним офісом Держаудитслужби.

Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.

Павлівською сільською радою 13.12.2023 на офіційному веб-сайті системи публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів за № UA-2023-12-13-017734-a (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-12-13-017734-a) з очікуваною вартістю 737 217,00 грн.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 21.12.2023 переможцем визначено ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» з ціновою пропозицією 736 271,85 грн. За результатами проведеної закупівлі між Павлівською сільською радою та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» укладено договір про постачання електричної енергії №171 від 27.12.2023 (далі - Договір №171).

Предметом договору є електрична енергія (ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія) з річним обсягом постачання 94 515 кВт/год, загальна сума договору визначена у розмірі 736 271,85 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору №171 споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Пунктом 1 Комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до договору №171, визначено, що ціна 1 кВт/год електричної енергії становить 7,79 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 13.1 Договору №171, останній діє з 01.01.2024 по 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх фінансових зобов'язань.

У подальшому між замовником та постачальником укладено 2 додаткові угоди, зокрема:

- Додатковою угодою № 1 від 06.02.2024 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 92 414,962 кВт*год та збільшено ціну за одиницю товару до 7,96702 грн. (на 2,27 % більше від ціни, визначеної договором №171 від 27.12.2023 - );

- Додатковою угодою № 2 від 08.07.2024 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у кількості до 78322,76 кВт*год та збільшено ціну за одиницю товару до 10,151202 грн. (на 30,31 % більше від ціни, визначеної договором №171 від 27.12.2023 ).

Таким чином, внаслідок укладення додаткової угоди №2 від 08.07.2024 ціну за 1 кВт*год електричної енергії збільшено з 7,79 грн до 10,151202 грн, тобто на 2,361202 грн. (на 30,31 % від первинної ціни ), та зменшено кількість товару зі 94 515 кВт*год до 78 322,76 кВт*год, що на 16 192,24 кВт*год менше від обсягу, визначеного сторонами у договорі №171 від 27.12.2023.

Постачальником за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 поставлено електричну енергію в обсязі 49 138 кВт*год, а споживачем сплачено кошти за отриману електричну енергію в розмірі 439 993,78 грн, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції за договором про постачання електричної енергії споживачу № 171 від 27.12.2023 та платіжними інструкціями (арк. 80-101, т. 1).

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Щодо позовних вимог про визнання додаткових угод недійсними.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад встановлює Закон України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон).

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду від 10.02.2024 у справі № 924/413/24, від 05.10.2024 у справі № 918/18/24, від 08.10.2024 у справі № 918/728/23).

Отже, передбачені Законом України «Про публічні закупівлі» процедури закупівель визначені з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах (ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»). Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт. Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм «ціна». Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необґрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін на електричну енергію повністю знецінює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові.

Відповідно до вимог ст. ст. 632, 638 Цивільного кодексу України «ціна» є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.

Тобто, із врахуванням положень зазначених статей, Відповідач під час укладання договору №171 від 11.01.2021 був згоден з пунктом 2 Комерційної пропозиції (додаток №2 до договору), згідно з яким ціна 1 кВт/год електричної енергії, станом на дату укладання цього Договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 7,79 грн. за кВт*год з урахуванням ПДВ.

Тож, рішення переможця про підписання договору є його добровільним волевиявленням про те, що він погоджується на умови договору, в тому числі на ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Згідно п. 3 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), замовники, що зобов'язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.

Відповідно до пп.2 п. 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

За приписами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, норма пп. 2 п. 19 Особливостей, яка регламентує можливість змінювати ціну за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, є відмінною від тієї, що закріплена у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Зокрема, Особливостями на час дії воєнного стану не передбачено допустимий відсоток підвищення ціни на товар.

Водночас, частиною 1 ст. 41 Закону визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 180 ГК України (істотні умови господарського договору), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, саме Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Крім того, з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону вбачається, що сторони договору про закупівлю електричної енергії можуть без обмежень строків змін укладати додаткові угоди щодо ціни відповідного товару (частіше ніж один раз на 90 днів), однак кінцеве підвищення ціни не може перевищувати в цілому 10% від ціни, визначеної в договорі.

Правильність такого правозастосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону підтверджується висновками постанови Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, згідно з пунктами 5.47 - 5.60 якої передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Аналогічні висновки щодо застосування обмеження у 10% як максимального ліміту щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) викладені також у п.124 постанови Верхового Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, а також у постановах Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 13.04.2023 у справі № 908/653/22 та від 07.12.2022 у справі № 327/189/22.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо застосування норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п. п. 56, 57).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 виснувала, що умови договору про закупівлю, предметом якого є бензин та дизельне пальне, природний газ та електрична енергія, не можуть бути змінені щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, та зазначила про відсутність підстав для відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Згідно з п. 1.1 договору №171 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2024 він укладений сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

При цьому постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі», а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану, про що Верховний Суд неодноразово зазначав у постановах від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 21.08.2024 у справі № 918/16/24, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі №916/747/24.

Також, згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою (п 6.61).

Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/1313/23, від 06.02.2025 у справі № 916/747/24.

В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладання договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Отже, будь-яке інше трактування закону та укладання договорів, коли їх сумарна вартість за одиницю товару збільшується більш, ніж на 10% у порівнянні з тендерною пропозицією та основним договором, повністю нівелює саму процедуру закупівель та спричинює шкоду інтересам держави, оскільки учасником (переможцем) пропонується найнижча ціна, а потім після проведення торгів додатковими угодами вона необґрунтовано суттєво завищується. Як наслідок, заподіюється пряма шкода державі, оскільки кошти за поставлені продукти фінансуються виключно за рахунок видатків бюджетних асигнувань, а збільшення ціни за одиницю товару автоматично тягне за собою зменшення обсягів поставленої продукції.

У свою чергу, укладення додаткової угоди №2 від 08.07.2024 призвело до збільшення ціни за одиницю товару від ціни, визначеної у договорі №171 від 27.12.2023, на 30,31% відповідно, що є прямим порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.

Крім того, неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.

Відповідно до пп. 2 п. 19 Особливостей зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

У пп.2 п. 13.3 договору №171 від 27.12.2023 також визначено, що істотні умови договору про постачання електричної енергії не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару декілька разів, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, постанова Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі №904/3255/13).

Разом з тим, Верховним Судом у постанові від 06.02.2025 у справі № 916/747/24 наведено висновки про те, що під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження (п.п. 67-68). Аналогічні висновки зазначено в постановах Верховного Суду від 18.03.2021 № 924/1240/18, від 18.07.2023 № 916/944/22.

Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов'язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції (постанова Верховного Суду від 02.07.2024 № 910/13579/23).

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й: 1) обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі; 2) довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції); 3) обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні; 4) навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. До таких висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 18.06.2021 № 927/491/19; від 16.02.2023 №903/366/22, від 11.05.2023 № 910/17520/21; від 05.03.2024 № 918/323/23; від 26.09.2024 № 904/4302/23.

Чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ч. 5 ст. 41 Закону дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Крім того, виключно коливання ціни на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару (постанови Верховного Суду від 16.02.2023 № 903/366/22, від 23.11.2023 № 917/1009/22, від 07.03.2024 № 910/401/23). Натомість, сторони послідовно збільшували вартість електроенергії за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для постачальника.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» (дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Також, відповідно до п. 13.2 договору Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 календарних днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов'язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

Так, однією з підстав укладення додаткової угоди №2 від 08.07.2024 був скерований ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на адресу Павлівської сільської ради лист № 212 від 28.06.2024, згідно з яким у червні 2024 року відбулось зростання ціни на ринку «на добу наперед» у порівнянні з січнем 2024 року. Враховуючи наведене, у випадку подальшого зростання ринкової ціни електричної енергії, ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» буде змушене змінити ціну за договором про постачання електричної енергії Споживачу, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022.

Проте у даному листі відсутнє попередження про підвищення ціни за одиницю товару з 01.06.2024 на 30,31% від ціни, визначеної договором, не наведено обґрунтування того, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції); чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні; не наведено причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.

Крім того, інформаційна довідка Хмельницької торгово-промислової палати №22 05/780, яка була документальним підтвердженням коливання цін на ринку електричної енергії під час укладання додаткової угоди №2, складена та надіслана на адресу Павлівської сільської ради - 01.07.2024, відповідно сільська рада не була повідомлена про підвищення ціни за одиницю товару на 30,31% (або як зазначено в самій додатковій угоді на 40,04 %) за 20 календарних днів, що суперечить встановленому порядку внесення змін до договору (п. 13.2 договору №171 від 27.12.2023, а також пп.2 п. 3.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312).

Посилання у тексті додаткової угоди №2 на інформаційно-цінову довідку, яка видана Хмельницькою торгово-промисловою палатою №22-05/780 від 01.07.2024, яким Відповідач просто констатував факт підвищення вартості електроенергії на +40,04% за період січень-червень 2024 року та повідомив, що у разі підвищення ціни на електроенергію будуть запропоновані зміни до договору, свідчить про намір приховати факт недодержання п. 13.2 договору щодо завчасного, за 20 календарних днів, повідомлення Споживача про зміну ціни за одиницю товару.

Як уже зазначалося позивачем, однією з підстав укладення додаткової угоди №2 стала інформаційна довідка Хмельницької торгово-промислової палати № 22-05/780 від 01.07.2024, в якій зазначено, що згідно з оприлюдненими даними ДП «Оператор ринку» у січні 2024 року середньозважена ціна електричної енергії становила 3858,57 грн за Мвт*год, у червні 2024 року - 5403,38 грн за Мвт*год, а коливання ціни між зазначеними періодами склало +40,04%.

Однак у даній інформаційній довідці відсутня інформація про розмір цін на електричну енергію на момент укладання договору (27.12.2023), коливання середньозважених цін в період до укладення додаткової угоди №2, станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (протягом січня-травня 2024 року), натомість вона відображає середньозважені ціни на електричну енергію як товар на РДН (ОЕС України) станом на певні місяці 2024 року, що не узгоджується з положеннями Закону, умовами договору, а також правовими позиціями Верховного Суду в частині належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин.

Із змісту інформаційної довідки вбачається, що вона не містить аналізу динаміки ціни на товар у періоди між Договором та додатковою угодою №2.

Даний документ за своїм змістом має довідково-інформаційний характер.

Відтак, така інформаційна довідка Хмельницької торгово-промислової палати від 01.07.2024 № 22-05/780 не є належним доказом коливання ціни на електричну енергію, оскільки вказаний документ лише констатує рівень середньозважених цін купівлі продажу електричної енергії на певні місяці року та не доводить її коливання.

Також у листі №212 від 28.06.2024 Постачальник зазначає, що він не мав змоги спрогнозувати ситуацію на ринку електричної енергії України у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією, в умовах воєнного стану та у зв'язку з постійними обстрілами критичної інфраструктури та втратою значних обсягів генеруючих потужностей.

Проте дане обґрунтування є неспроможним з огляду на те, що договір між сторонами укладено у грудні 2023 року, тобто в умовах воєнного стану, який на момент укладення договору тривав майже 2 роки. Загальновідомо, що вже з осені 2022 року енергосистема України потерпала від масованих ракетних обстрілів. Проте у листах ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» не зазначено, які саме його генеруючі потужності були втрачені.

Звертаючи увагу на момент укладення договору у співвідношенні з датою введення воєнного стану, Відповідач мав враховувати умови, в яких укладається договір. Крім того, має бути причинно-наслідковий зв'язок між обставинами, вказаними ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», та підвищенням ціни за одиницю товару. Відповідач міг і повинен був при певній обачності передбачити підвищення ціни на електроенергію в умовах воєнного стану, зважаючи на те, що воєнний стан було введено по всій території України з 24.02.2022. Тож настання вказаних подій не може розглядатись як підстава для внесення змін в умови договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10.10.2024 у справі № 910/665/24.

Постачальником не доведено підвищення ціни на електричну енергію за допомогою належних доказів, не обґрунтовано для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, не доведено, чому неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції.

Таким чином, додаткова угода №2 від 08.07.2024 до договору №171 від 27.12.2023 укладена з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», пп. 2 п. 19 Особливостей (в частині відсутності документального обґрунтування коливання ціни на ринку товару та перевищення максимально встановленого 10-відсоткового ліміту), п.13.2 договору №171 від 27.12.2023 (в частині неповідомлення за 20 календарних днів про зміну ціни за одиницю товару), що також є підставою для визнання їх недійсними.

Відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, від 05.03.2024 у справі № 918/323/2, від 28.05.2024 у справі №915/75/23, від 10.09.2024 у справі №918/703/23).

З цього приводу слід зазначити, що додаткову угоду №2 сторонами підписана 08.07.2024. Умови даної додаткової угоди застосовуються, починаючи з 01.06.2024 (п. 6 додаткової угоди №3). При цьому, відповідач протягом червня 2024 року постачав, а позивач приймав та споживав електричну енергію за ціною визначеною саме в додатковій угоді №1 від 06.02.2024. Однак, сторони підписуючи вказану додаткову угоду, змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана позивачу та спожита ним в червні 2024 року. Отже, товар, поставлений Відповідачем за період з 01.06.2024 по 01.07.2024 був не тільки прийнятий у власність, а й спожитий.

Аналогічно, п. 7 додаткової угоди №1 від 06.02.2024, встановлено, що її умови застосовуються, починаючи з 01.01.2024, а саме здійснено зміну ціни на електричну енергію, яка вже була поставлена Павлівській сільській раді, прийнята нею у власність та спожита у період з 01.01.2024 по 06.02.2024.

Враховуючи, що згідно з п. 5.6 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, при укладенні додаткових угод № 1 та № 2 сторонами змінено ціну на електричну енергію за попередні розрахунковий період, коли електрична енергія вже була поставлена та спожита.

Таким чином, додаткові угоди № 1 від 06.02.2024 та № 2 від 08.07.2024 до договору №171 від 27.12.2023 укладені з порушенням вимог ч. 3 ст. 632 ЦК України (в частині зміни ціни за товар в договорі після його виконання), що є підставою для їх скасування.

Враховуючи викладене, додаткова угода №1 від 06.02.2024 до договору № 171 від 27.12.2023 підлягає визнанню недійсною у зв'язку з тим, що укладена з порушенням вимог ст. 632 ЦК України (в частині зміни ціни за товар в договорі після його виконання), а додаткова угода № 2 від 08.07.2024 до договору № 171 від 27.12.2023 - у зв'язку з порушенням при її укладенні та виконанні вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», пп. 2 п. 19 Особливостей, п. 13.3 договору №171 від 27.12.2023 (в частині відсутності документального обґрунтування коливання ціни на ринку товару та перевищення максимально встановленого 10-відсоткового ліміту), у зв'язку з порушенням п.13.2 договору №171 від 27.12.2023 (в частині неповідомлення за 20 календарних днів про зміну ціни за одиницю товару), а також порушенням вимог ст. 632 ЦК України (в частині зміни ціни за товар в договорі після його виконання).

Щодо позовних вимог про стягнення коштів.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності.

Натомість, неодноразове підвищення ціни за одиницю товару з ініціативи ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» не відповідає принципу добросовісної конкуренції серед учасників. Укладення Павлівською сільською радою додаткових угоди №1 від 06.02.2024 та №2 від 08.07.2024до договору №171 від 27.12.2023 зі збільшенням ціни за товар та загальної вартості договору жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/366/22 вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Враховуючи наведене, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету, укладення договору про закупівлю електричної енергії за ціною 7,79 грн. за 1 кВт*год та її подальше підвищення шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, що призвело до загального збільшення ціни на 30,31%, є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЦК України, не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Відповідно до ч. 1, 2, 9, 10 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Загальні положення та умови договору мають бути справедливими і прозорими, викладеними чітко і ясно, не містити процедурних перешкод, що ускладнюють здійснення прав споживача. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов'язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно зі ст. 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні процедур закупівель порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зроблено висновок, згідно якого додаткові угоди, укладені з порушенням законодавства, підлягають визнанню судом недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами регулюються договором, а грошові кошти є такими, що були безпідставно одержані постачальником електричної енергії, підстава їх набуття відпала, у зв'язку з чим вони підлягають поверненню на підставі ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Оскільки додаткові угоди №1 та №2 до вказаного договору визнаються недійсними, то зобов'язання сторін регулюються умовами Договору, а розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, визначеною умовами додатку 2 до Договору №171 від 27.12.2023, а саме 7,79 грн за кВт*год.

Відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції за договором про постачання електричної енергії, складеними протягом 2024 року на виконання договору №171 від 27.12.2023, за період з січня по грудень 2024 року загальна кількість отриманої Павлівською сільською радою електричної енергії становить 49 138 кВт*год.

Ціна за 1кВт*год, що визначена п. 1 додатку 2 до договору №171 від 27.12.2023 , складає 7, 79 грн.

З огляду на викладене, сума перерахованих коштів постачальнику за поставлену електричну енергію мала б становити 382 785,02 грн (49 138*7,79 = 382 785,02). Фактично Позивачем сплачено 439 993,78 грн.

Отже, на підставі недійсних додаткових угод №1 від 06.02.2024 та №2 від 08.07.2024 до договору №171 від 27.12.2023 протягом строку його дії зайво сплачено бюджетних коштів на загальну суму 57 208,76 грн, які підлягають стягненню з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».

Ураховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що додаткові угоди №1 від 06.02.2024 та №2 від 08.07.2024 до договору №171 від 27.12.2023 суперечать вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», а, отже, підлягають з визнанню недійсними, а також позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» суми надмірно сплачених за договором коштів у сумі 57 208,76 грн підлягають задоволенню.

Щодо наявності підстав представництва інтересів держави прокурором.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або Держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних держави у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ст. 53 ГПК України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності і господарювання рівні перед законом.

Інтереси держави, за загальним правилом, охоплюють собою і суспільні (публічні) інтереси, оскільки основне покликання держави - це максимально забезпечувати інтереси всіх соціальних груп для досягнення в суспільстві справедливості як найвищого блага. У зв'язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно- правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично стверджує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Виконання зобов'язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням імперативних норм, закріплених законодавством у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання державних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 5 даного Закону, а отже створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу держави, чим останнім завдається значна матеріальна шкода.

Порушення принципів максимальної економії та ефективності під час здійснення закупівель призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання, може призвести до грубого порушення конституційних прав громадян. Зазначене перешкоджає забезпеченню виконання органом місцевого самоврядування основних функцій та завдань.

Отже, в даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що під час виконання договору, укладеного за результатами проведення процедури закупівлі порушено вимоги чинного законодавства, принцип максимальної ефективності та економії, що зумовило протиправне витрачання коштів бюджету, нераціональне та неефективне їх використання.

Окрім того, відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі», цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

При цьому згідно з п. 1 Особливостей, відповідно до яких здійснювалася зазначена закупівля електричної енергії, вони спрямовані на забезпечення захищеності замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Порушення вказаних вище принципів публічних закупівель призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів і значною мірою порушує економічні інтереси держави в особі Павлівської сільської територіальної громади, так як призвело до надмірних витрат бюджетних коштів. При цьому вказані кошти могли бути використані для подолання наслідків військової агресії рф, підтримки сімей військовослужбовців, матеріально-технічного забезпечення бойової готовності та боєздатності підрозділів Збройних Сил України, та як наслідок, забезпечення національної безпеки України.

Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь i гідність інших людей), є обов'язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів місцевого бюджету.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Згідно з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 № 912/2385/18 відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20).

У спірних правовідносинах органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, є Павлівська сільська рада з огляду на наступне.

Так, статтею 143 Конституції України визначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання відповідно до закону тощо. Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Згідно з оголошенням про проведення відкритих торгів UA-2023-12-13-017734-a джерелами фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету. Замовником виступає саме Павлівська сільська рада, як самостійна юридична особа. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів (ч. 6 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно зі ст. 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Частиною 5 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

За приписами ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно з ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету. сайті

Згідно з довідником місцевих бюджетів (станом на 01.01.2025), розміщеним на офіційному Міністерства https://mof.gov.ua/uk/dovidnyky-misc-budg) фінансів України (режим доступу розпорядником бюджету Павлівської сільської територіальної громади є Павлівська сільська рада.

Таким чином, ефективним засобом захисту інтересів держави у цьому випадку є стягнення безпідставно отриманих Відповідачем коштів до бюджету, а саме на рахунок органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами. Саме Позивач-1 наділений владними повноваженнями щодо прийняття рішень щодо формування місцевого бюджету та забезпечує його виконання заради забезпечення потреб територіальної громади, у тому числі і щодо раціонального та максимально ефективного використання бюджетних коштів, а також він є стороною спірних правочинів. Такий підхід повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.02.2025 у справі № 925/889/23.

З урахуванням викладеного, а також того, що в платіжних документах платником вказано Павлівську сільську раду саме з її місцевого бюджету виділено кошти на оплату за відповідним договором, надмірно сплачені бюджетні кошти у розмірі 57 208,76 грн. мають бути повернуті до бюджету Павлівської сільської територіальної громади, головним розпорядником якого є Павлівська сільська рада.Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру», рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновків про те, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як установлено судом, на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою на адресу Павлівської сільської ради 20.03.2025 скеровано лист з викладом виявлених порушень вимог законодавства у сфері публічних закупівель та наявності підстав для вжиття відповідних заходів, у тому числі в судовому порядку. Листом № 01-30/0794 від 23.04.2025 Павлівська сільська рада повідомила, що заходи, спрямовані на поновлення порушених інтересів громади не вживались.

Також прокурором пред'явлено позов в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, з огляду на наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені у Законі України «Про публічні закупівлі». Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено, зокрема, їх максимальну економію та ефективність.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 цього Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 2 цього Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», п. п. 3, 4, 9 ч. 4 Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 10 цього Закону органу державного фінансового контролю, зокрема, надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі Положення) Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, окрім іншого, перевірки закупівель (підпункт 3 пункту 4 вказаного Положення).

Згідно з п. 1 Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23, Східний офіс Держаудитслужби (далі-Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській областях (далі - управління). Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно. Згідно з п. 3 Положення основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської областей, а також інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників. Відповідно до пп. 18 п. 6 зазначеного Положення Східний офіс Держаудитслужби має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Із системного тлумачення вищенаведених правових норм вбачається, що саме до повноважень Держаудитслужби та її підрозділів належить вжиття заходів контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також звернення до суду в інтересах держави з позовними заявами у разі невиконання ними вимог про усунення виявлених порушень.

Зокрема, відповідно до п. 3 Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 29.08.2016 № 3, основним завданням управління є реалізація повноважень Офісу на території Запорізької області.

У зв'язку з цим, окружною прокуратурою скеровано запит від 02.05.2025 №54-4068ВИХ-25 до Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області з метою інформування про встановлені порушення, з'ясування інформації про вжиті заходи на захист інтересів держави, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а якщо такі заходи не вживалися, то у зв'язку з чим.

Відповідно до листа Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 27.05.2025 № 040831-17/1452-2025 заходи державного фінансового контролю у Павлівській сільській раді з питань, порушених у запиті, Управлінням не проводились та не планується їх проведення. Відповідно заходи щодо встановлення та усунення порушень, допущених Павлівською сільською радою та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» при укладенні додаткових угод №1 від 06.02.2024 та №2 від 08.07.2024 до договору №171 від 27.12.2023, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом, не вживалися.

Необхідність звернення з цим позовом обґрунтована прокурором потребою захистити інтереси держави у воєнний час у зв'язку з нездійсненням відповідних повноважень органом Державної аудиторської служби України - Східним офісом Держаудитслужби, який держава наділила повноваженнями щодо реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, зокрема при здійсненні державних закупівель.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 29.07.2020 у справі №924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі №911/1534/19, від 06.10.2020 у справі №905/121/19 та ін.

З урахуванням викладеного, Східний офіс Держаудитслужби є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель на території Запорізької області.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.01.2025 №916//1137/24, щодо визначення прокурором суб'єктного складу учасників спірних правовідносин сільрада (орган місцевого самоврядування, який є однією з двох сторін спірних додаткових угод правочину), яка уповноважена здійснювати функції держави у спірних правовідносинах та звертатись до суду з позовом, та Держаудитслужба (місцевого державного органу, уповноваженого на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю) за умови фактичного не здійснення захисту відповідних інтересів держави та не реагування на повідомлення прокурора про порушення державних інтересів та наявність підстав для звернення до суду з відповідним позовом є належними позивачами

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що прокурором у відповідності до ст. 53 ГПК України доведено належними та допустимим доказами необхідність захисту інтересів держави та обґрунтовано підстави для звернення до суду, при цьому вірно визначено суб'єктний склад учасників справи.

Висновки суду.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, ураховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Щодо решти пояснень та доводів учасників справи суд зауважує таке.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.

Судові витрати.

Судовий збір на підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача шляхом стягнення з останнього на користь Запорізької обласної прокуратури 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) гривень 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 06.02.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №171 від 27.12.2023 , укладеного між Павлівською сільською радою (код ЄДРПОУ 04353285, вул. Залізнична, буд. 28, с. Павлівське, Запорізький р-н, Запорізька обл., 70005) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (код ЄДРПОУ: 42093239, вул.Олександрівська, 35, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69063).

Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 08.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №171 від 27.12.2023 , укладеного між Павлівською сільською радою (код ЄДРПОУ 04353285, вул. Залізнична, буд. 28, с. Павлівське, Запорізький р-н, Запорізька обл., 70005) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (код ЄДРПОУ: 42093239, вул.Олександрівська, 35, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69063).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (код ЄДРПОУ 42093239, вул. Олександрівська, 35, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69063) кошти в сумі 57 208 (п'ятдесят сім тисяч двісті вісім) гривень 76 копійок в дохід місцевого бюджету Павлівської сільської територіальної громади в особі Павлівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04353285, вул. Залізнична, буд. 28, с. Павлівське, Запорізький р-н, Запорізька обл., 70005, розрахунковий рахунок: UA628999980314080544000008421, отримувач: ГУК у Запорізькій області/ТГ с. Павлівське/24060300).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (код ЄДРПОУ: 42093239, вул. Олександрівська, 35, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69063) на користь Запорізької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02909973, вул. Дмитра Апухтіна, 29А, м. Запоріжжя, 69005, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату у 2025 році судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) гривень 20 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16.03.2026, з огляду на погіршення безпекової ситуації в місті Запоріжжі, яке є безпосередньо наближеним до лінії фронту, постійними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці суддів, працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням перебування судді на лікарняному.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Лєскіна

Попередній документ

134875143

Наступний документ

134875145

Інформація про рішення:

№ рішення:	134875144
№ справи:	908/1860/25
Дата рішення:	02.03.2026
Дата публікації:	19.03.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Запорізької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (02.03.2026)
Дата надходження:	17.06.2025
Предмет позову:	про визнання недійсним додаткових угод та стягнення коштів (57 208,76 грн.)

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

22.07.2025 09:30	Господарський суд Запорізької області
31.07.2025 10:00	Господарський суд Запорізької області
05.01.2026 10:00	Господарський суд Запорізької області
20.01.2026 10:00	Господарський суд Запорізької області
20.01.2026 12:00	Господарський суд Запорізької області
28.01.2026 11:00	Господарський суд Запорізької області
16.02.2026 12:30	Господарський суд Запорізької області
02.03.2026 11:30	Господарський суд Запорізької області