номер провадження справи 7/254/25
16.03.2026 Справа № 908/3895/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику представників сторін справу № 908/3895/25
за позовом: Департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 84, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33708439)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40308189)
про розірвання договорів та стягнення коштів
Процесуальні дії у справі.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі «Електронний суд» 26.12.2025, зареєстрований у канцелярії Господарського суду Запорізької області 29.12.2025) Департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» у якому позивач просить суд:
- Розірвати договір поставки від 11 листопада 2024 року № 830;
- Розірвати договір поставки від 18 грудня 2024 року № 918;
- Стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 11 листопада 2024 року № 830 у розмірі 1 424,43 грн, яка складається з: вартості товару за договором, з якого допущено прострочення виконання та вартість якого підлягає поверненню 1 060,00 грн; пені 262,88 грн; інфляційних нарахувань 101,55 грн.
- Стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 18 грудня 2024 року № 918 у розмірі 31 041,78 грн., яка складається з: вартості товару за договором, з якого допущено прострочення виконання та вартість якого підлягає поверненню 23 100,00 грн; пені 5 728,80 грн; інфляційних нарахувань 2 212,98 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 29.12.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3895/25 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
Розглянувши зазначену позовну заяву господарський суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Ухвалою суду від 05.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
На виконання ухвали суду позивачем подано заяву про усунення недоліків (зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 497/08-08/25 від 08.01.2026). Заява про усунення недоліків подана в установлений судом строк, недоліки позову усунуті.
Ухвалою суду від 13.01.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3895/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Установлено відповідачеві строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з даними підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС відповідач має зареєстрований електронний кабінет.
Ухвала суду від 13.01.2026 про відкриття провадження у справі № 908/3895/25 була надіслана відповідачу до електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 13.01.2026.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 12.02.2026 сплинув тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення 16.03.2026.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Стислий виклад позицій учасників страви.
Позивач - Департамент агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (надалі - ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС») у якому позивач просить суд:
- Розірвати договір поставки від 11 листопада 2024 року № 830;
- Розірвати договір поставки від 18 грудня 2024 року № 918;
- Стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 11 листопада 2024 року № 830 у розмірі 1 424,43 грн, яка складається з: вартості товару за договором, з якого допущено прострочення виконання та вартість якого підлягає поверненню 1 060,00 грн; пені 262,88 грн; інфляційних нарахувань 101,55 грн.
- Стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 18 грудня 2024 року № 918 у розмірі 31 041,78 грн., яка складається з: вартості товару за договором, з якого допущено прострочення виконання та вартість якого підлягає поверненню 23 100,00 грн; пені 5 728,80 грн; інфляційних нарахувань 2 212,98 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаними вище договорами поставки, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 526, 610, 611, 612, 622, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач правами, наданими процесуальним законом, зокрема, ст.ст. 42, 165, 169 ГПК України, не скористався, відзив на позов, жодних доказів суду не надав, позицію щодо предмету спору не висловив.
Керуючись положеннями ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.
Між Департаментом агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (далі - відповідач, постачальник) укладено договори поставки від 11 листопада 2024 року № 830 та від 18 грудня 2024 року №918 (далі - договори).
Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договорів (умови договорів є ідентичними), в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується поставити у 2024 році, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за предметом закупівлі ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-95 (талони).
Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна товару визначаються умовами даних договорів.
За умовами договору від 11 листопада 2024 року №830, постачальник зобов'язується поставити товар, а саме: бензин А 95, кількістю 300,00 літрів за ціною 53,00 грн з ПДВ за 1 літр. Загальна ціна договору складає 15 900,00 грн., у тому числі ПДВ - 2 650,00 грн.
За умовами договору від 18 грудня 2024 року № 918 - бензин А95, кількістю 500 літрів за ціною 55,00 грн, з ПДВ за 1 літр. Загальна ціна договору складає 27 500,00 грн, у тому числі ПДВ - 4 583,33 грн.
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-карти) на отримання (пункт 1.5. договорів).
Товар постачається у формі скретч-карт згідно з номіналом 20 літрів та у кількості відповідно до накладної, шляхом заправки автомобіля покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (пункт 5.2.1 договорів).
Згідно з видатковою накладною від 11 листопада 2024 року № 0008/0002186 відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах постачальник передав, а покупець прийняв скретч-картки на бензин у кількості 15 (п'ятнадцяти) штук, що у кількості 300 (триста) літрів бензину А-95 відповідає загальному обсягу бензину, визначеному умовами Договору.
А також, згідно з видатковою накладною від 18 грудня 2024 року № 0008/0002545 відпущених скретч карток на нафтопродукти по купюрах постачальник передав, а покупець прийняв скретч-картки на бензин у кількості 25 (двадцять п'ять) штук, що у кількості 500 (триста) літрів бензину А-95 відповідає загальному обсягу бензину, визначеному умовами Договору.
На підставі платіжних інструкцій покупцем здійснено оплату за отримані скретч-картки на бензин, а сааме:
- 12 листопада 2024 року № 201 у сумі 15 900,00 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок);
- 18 грудня 2024 року №233 у сумі 27 500,00 грн. (двадцять сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
Відповідно до пункту 5.2.1. договорів, передача покупцю товару здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобіля Покупця при пред'явленні довірчими особами покупця скретч-картки.
Зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними після відвантаження покупцю всієї партії товару на АЗС (пункт 5.2.2. договорів).
Постачальник зобов'язаний забезпечити передачу покупцю талонів та відпуск товару на АЗС в порядку та у строки, встановлені цим договором (пункт 6.3. договору).
Всупереч наведеним умовам договорів, з грудня 2024 року почалися перебої з обслуговуванням талонів, а з середини січня 2025 року відвантаження паливно мастильних матеріалів взагалі припинилося.
Відповідно до оборотної відомості по рахунку 1514 станом на 01 грудня 2025 року покупцем не отримано з вини постачальника (АЗС не приймають скретч-картки постачальника) наступний товар:
- бензин А 95 у кількості 20 (двадцять) літрів на суму 1 060,00грн за договором №830 від 11.11.2024;
- бензин А95 у кількості 420 (чотириста двадцять) літрів на суму 23 100,00 грн за договором № 918 від 18.12.2024.
Загальна вартість неотриманого Департаментом агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації за скретч-картками бензину А 95 складає 24 160,00 грн.
Пунктом 5.2.1 договорів передбачено, що постачання товару по талонам здійснюється на АЗС партіями, у асортименті та кількості зазначеній в талонах постачальника. відвантаження товару покупцю здійснюється за умови пред'явлення скретч-картки на АЗС.
Відповідно до пункту 5.3. договорів, покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
На скретч-картках термін дії не вказаний.
Одностороння відмова від виконання сторонами своїх зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених цим Договором та чинним законодавством (пункт 8.1. договору).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, Департамент агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації направив лист від 04.03.2025 № 04.01-15/362/0.24 "Про повернення коштів" із запитом щодо виконання умов договору. Відповіді на даний лист позивач не отримав.
Департаментом агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації на юридичну адресу відповідача була надіслана претензія від 15.03.2025 № 24.01-15/1294/0.24. Претензія позивача також залишена відповідачем без уваги.
Ураховуючи невиконання позивачем умов договору стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач не спростував викладені обставини, відзив на позовну заяву суду не надав.
Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з такого.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших акті цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як свідчать матеріали справи, між сторонами були укладені Договори про закупівлю № 830 від 11.11.2024 та № 918 від 18.12.2024.
На виконання умов договору позивач переказав відповідачу кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідач не виконав свої зобов'язання за договорами у повному обсязі, залишені непогашеними скретч-карти на загальну суму 24160,00 грн.
На претензії позивача відповідач не відповів, товар не поставив, кошти не повернув.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі № 918/631/19.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з порушенням умов договору, Позивач направив відповідачу Претензію про повернення коштів сплачених за товар. Відповідачем на претензію відповідь на надана, кошти не повернуто.
Таким чином, з викладених обставин вбачається невиконання Відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із повернення Позивачу передоплати за непоставлений товар.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи викладене, відповідачем порушено умови договорів, оскільки позивачем не було отримано товар, вартість якого сплачена.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Розділом 7 договорів встановлена відповідальність сторін за порушення зобов'язань за Договором. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (пункт 7.1. договорів).
Також пунктом 7.2. договорів визначені види порушень та санкції за них, а саме: за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Судом установлено, що позивач рахує початок прострочення зобов'язань ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» з дня отримання повідомлення про вручення листа від 10.03.2025 року на лист від 04.03.2025 № 24.01-15/362/0.24 поштою.
Таким чином, замовнику нараховано пеню за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки № 830 від 11.11.2024 в сумі 262,88 грн, а також за договором № 918 від 18.12.2024 в сумі 5728,80грн з 10.03.2025 по 26.12.2025.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий суду розрахунок пред'явлених до стягнення сум пені, суд установив, що суми пені, за період, визначений позивачем у розрахунку пені, нараховані позивачем правильно.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми пені за договором поставки № 830 від 11.11.2024 в сумі 262,88 грн, а також за договором поставки № 918 від 18.12.2024 в сумі 5728,80грн слід задовольнити повністю.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 101,55 грн за договором поставки № 830 від 11.11.2024, а також за договором поставки № 918 від 18.12.2024 в сумі 2121,98грн за період з березня 2025 по грудень 2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Крім того, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а згідно ч.2 ст.625 цього кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий суду розрахунок пред'явлених до стягнення сум інфляційних втрат суд установив що пред'явлені до стягнення суми розраховані неправильно.
За перерахунком суду сума інфляційних втрат, за період з березня 2025 по грудень 2025, за договором поставки № 830 від 11.11.2024 становить 61,83грн та за договором поставки № 918 від 18.12.2024 становить 1347,37грн. Вказані суми пред'явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню. В решті пред'явлених до стягнення сум слід відмовити як пред'явлених необґрунтовано.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо недопоставки товару, не надано власного розрахунку суми боргу.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивач надав докази оплати на користь відповідача грошових коштів за товар.
Відповідач не надав доказів надання позивачу попередньо оплаченого товару на суму або доказів повернення коштів передоплати. Заперечень проти позову відповідач також не надав.
Визначаючись щодо позовної вимоги про розірвання Договорів поставки № 830 від 11.11.2024 та № 918 від 18.12.2024, суд враховує таке.
В силу приписів ч.ч. 1,2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Поряд з цим строк дії обох Договорів визначено до 31.12.2024.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 щодо змісту понять "строк договору", "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" відзначила таке:
"29. Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
30. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
31. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
32. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
33. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
34. Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
35. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання".
Отже, "строк дії договору" та "строк/термін виконання зобов'язання" за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.
Так, відповідно до сталої та послідовної позиції Верховного Суду наслідком розірвання договору є припинення зобов'язання, а тому розірвано може бути лише чинний договір, оскільки "строк дії договору" та "строк/термін виконання зобов'язання" за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19, від 21.06.2022 у справі № 911/3276/20 та від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18. Таку ж позицію підтримав КГС ВС у постанові від 11.09.2025 у справі № 925/1565/24.
Отже, оскільки спірні договори діяли до 31.12.2024, тому станом на даний час такі договори втратили свою чинність та не підлягають розірванню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Разом з тим відповідачем не подано до суду жодних доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог.
У відповідності до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, ураховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити частково.
Судові витрати.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2354 гривні 57 копійок судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40308189) на користь Департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 84, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33708439) вартості неотриманого товару за договором №830 від 11.11.2024 у розмірі 1 060 (одна тисяча шістдесят) гривень 00 копійок; пеню у розмірі 262 (двісті шістдесят дві) гривні 88 копійок; інфляційні нарахування у розмірі 61 (шістдесят одну) гривню 83 копійки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40308189) на користь Департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 84, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33708439) вартості неотриманого товару за договором № 918 від 18.12.2024 у розмірі 23 100 (двадцять три тисячі сто) гривень 00 копійок, пеню у розмірі 5 728 (п'ять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 80 копійок; інфляційні нарахування у розмірі 1347 (одну тисячу триста сорок сім) гривень 37 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40308189) на користь Департаменту агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 84, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33708439) 2354 (дві тисячі п'ятдесят чотири) гривні 57 копійок судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
У решті пред'явлених вимог щодо стягнення суми інфляційних втрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 16.03.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна