вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"16" березня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/282/26
Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Квадрат», код ЄДРПОУ - 32579788, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Озерна, будинок 45,
до відповідача: Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 33868924, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок 3,
про визнання незаконним і скасування рішення в частині відмови в передачі в оренду земельної ділянки та визнання укладеним договору оренди земельної ділянки,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Квадрат» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «БКК») звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 11.03.2026 (зареєстрованою за вх.№02.3.1-05/298/26 від 12.03.2026) до Ужгородської міської ради (далі - відповідач, Міська рада) про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради від 13.11.2025 №2536 в частині відмови ТОВ «Будівельна компанія Квадрат» у передачі в оренду земельної ділянки площею 0,7430 га, кадастровий номер 2124883600:10:010:0047 та про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки площею 0,7430 га, кадастровий номер 2124883600:10:010:0047, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Успенська, без номера, в редакції договору відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначає, що воно з 2009 року є власником 8/100 частини будівлі літ. Б, б поз. 14, площею 223,2 кв.м.; поз. 1 - 26,2 кв.м., поз. 1-1 - 62,3 кв.м., що складається з: № 1 - поз. 14 - приміщення літера Б, загальною площею 223,2 кв.м; № 2 - поз. 1, 1-1 - загальною площею 88,5 кв.м. та знаходяться по вул. Паризької Комуни № 10, у м. Ужгород, Закарпатської області (далі - нерухоме майно, будівля), що підтверджується договором купівлі - продажу від 31 липня 2009 року.
На підтвердження перебування у власності Товариства означеного нерухомого майна до позовної заяви долучені копія витягу №23660035 від 25.08.2009 про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода» Ужгородської міської ради та копія Витягу з Державного реєстру речових прав №422278347 від 11.04.2025, в якому зазначено про реєстрацію на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2009 права власності за ТОВ «Будівельна компанія Квадрат» 8/100 частини будівлі літ. Б, б поз. 14, поз. 1, поз. 1-1 загальною площею 314,9 кв.м, а також зазначена адреса розташування нерухомого майна: вулиця Мартина Сергія, будинок 10, у м. Ужгород, Закарпатської області.
Товариство стверджує, що, реалізуючи своє право на оформлення землекористування під належною йому нерухомістю, позивач звертався до Міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під належним йому нерухомим майном.
Така заява була задоволена Ужгородською міською радою, яка відповідно до рішення від 20.02.2025 №2159 надала ТОВ «Будівельна компанія Квадрат» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її в оренду площею 0,8000 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вулиці Успенській, без номера.
На підставі розробленої ФОП Шестак Я.О. згідно рішення Міської ради від 20.02.2025 №2159, на замовлення Товариства документації із землеустрою 17.03.2025 відділ №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області зареєстрував у Державному земельному кадастрі земельну ділянку за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Успенська, без номера, площею 0,7430 га, цільове призначення - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (далі - земельна ділянка). Наведене вбачається із долученого до позовної заяви Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6100482352025 від 17.03.2025.
На підставі поданої технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2124883600:10:010:0047, Ужгородська міська рада прийняла рішення від 13.11.2025 №2536, згідно з п.4 якого, затвердивши ТОВ «БКК» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2124883600:10:010:0047 площею 0,7430 га, водночас безпідставно, на переконання Товариства, відмовила позивачу у передачі цієї ділянки в оренду та доручила Департаменту міської інфраструктури зареєструвати право комунальної власності на таку земельну ділянку.
Позивач наголошує, що з огляду на наведені вище обставини справи (наявність на земельній ділянці нерухомого майна позивача; прийняття Міською радою рішення від 20.02.2025 №2159 про надання ТОВ дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її в оренду, а також розроблення сертифікованим інженером-землевпорядником (ФОП Шестак Я.О.) на замовлення Товариства проекту документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею в оренду ТОВ «БКК»); враховуючи приписи ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України та дію принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, що зобов'язує орган місцевого самоврядування передати земельну ділянку в користування власнику майна; Товариство вважає незаконним та просить скасувати рішення Ужгородської міської ради від 13.11.2025 №2536 в частині відмови ТОВ «Будівельна компанія Квадрат» у передачі в оренду земельної ділянки площею 0,7430 га, кадастровий номер 2124883600:10:010:0047.
ТОВ «БКК» у позовній заяві стверджує, що про відсутність в Ужгородської міської ради намірів укладати з позивачем договір оренди землі також свідчить прийняття Міською радою рішення від 19.02.2026 №2668, яким надано згоду ТОВ «Карпатська Нафтова Компанія» на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою зміни конфігурації та площі земельної ділянки з кадастровим номером 2124883600:10:010:0047 площею 0,7430 га на площу 0,1493 га.
Відтак, позивач листом направив відповідачу для узгодження та підписання проект договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2124883600:10:010:0047 площею 0,7430 га, а тому згідно прохальної частини позовної заяви ТОВ «БКК» також просить визнати укладеним договір оренди земельної ділянки площею 0,7430 га, кадастровий номер 2124883600:10:010:0047, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Успенська, без номера, в редакції договору Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Квадрат».
3. Разом з позовною заявою від 11.03.2026, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Квадрат» до суду була скерована заява про забезпечення позову від 11.03.2026, згідно з якою позивач просить:
- постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «Будівельна компанія Квадрат» шляхом заборони Ужгородській міській раді вчиняти будь-які дії щодо передачі, відчуження або укладення договорів оренди спірної земельної ділянки до вирішення справи;
- заборонити Ужгородській міській раді вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо в тому числі, але не виключно: про продаж прав на земельних торгах, про здійснення поділу та/або об'єднання земельної ділянки, про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, про передачу у власність, про передачу в оренду чи постійне користування, про зміну конфігурацій, про зміну цільового призначення, про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, про зміну кадастрових номерів земельної ділянки 2124883600:10:010:0047 та вчинення інших дій;
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у тому числі акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчинення будь-яких реєстраційних дій та/або прийняття будь-яких рішень, спрямованих на реєстрацію речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності, у тому числі оренди, суборенди, емфітевзису щодо земельної ділянки 2124883600:10:010:0047;
- заборонити державним кадастровим реєстраторам, які діють на підставі Закону України «Про державний земельний кадастр», вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки 2124883600:10:010:0047.
До заяви про забезпечення позову відповідно до ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) долучено квитанцію про сплату судового збору за подання заяви.
4. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, Товариство посилається на свою добросовісну поведінку як власника частини будівлі та відповідно його права і його обов'язку як власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, необхідної для обслуговування такого майна, що передбачено приписами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України (щодо дії принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі). Враховуючи такі обставини та вимоги земельного і цивільного законодавства, ТОВ «БКК» звертає увагу на обставини справи, згідно з якими йому як власнику частини будівлі, яка розташована на спірній земельній ділянці, Міською радою рішенням від 20.02.2025 №2159 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її в оренду, у зв'язку з чим на замовлення позивача сертифікованим спеціалістом (ФОП Шестак Я.О.) було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її в оренду ТОВ «БКК», яка була підставою реєстрації 17.03.2025 земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047 у Державному земельному кадастрі.
Навівши такі обставини справи та вказавши про свою добросовісну поведінку щодо вчинення дій, спрямованих на отримання в оренду земельної ділянки, одночасно Товариство зазначає про суперечливу та необґрунтовану поведінку Ужгородської міської ради, яка після прийняття рішення від 20.02.2025 №2159 про надання ТОВ «Будівельна компанія Квадрат» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її в оренду, після розроблення такої технічної документації на замовлення позивача з подальшою передачею її в оренду та після реєстрації 17.03.2025 земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, в подальшому прийняла рішення від 13.11.2025 №2536, згідно з яким, затвердивши ТОВ «БКК» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2124883600:10:010:0047 площею 0,7430 га, водночас безпідставно відмовила позивачу у передачі цієї ділянки в оренду.
У заяві про забезпечення позову Товариство стверджує, що загроза ефективному захисту його прав є реальною та очевидною, оскільки, відмовивши у передачі земельної ділянки в оренду, відповідач уже розпочав дії щодо розпорядження цією ж земельною ділянкою на користь третіх осіб, зокрема прийняв рішення від 19.02.2026 №2668, згідно з яким надано згоду ТОВ «Карпатська Нафтова Компанія» на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою зміни конфігурації та площі земельної ділянки з кадастровим номером 2124883600:10:010:0047 площею 0,7430 га на площу 0,1493 га. Щодо цього позивач наголошує, що така поведінка Міської ради вказує про вжиття нею дій, спрямованих на фактичний поділ та зміну меж спірної земельної ділянки. А тому вчинення таких дій Ужгородською міською радою під час існування спору про право оренди ТОВ «БКК» на спірну земельну ділянку та вчинення у подальшому дій іншими особами, зокрема, ТОВ «Карпатська Нафтова Компанія», спрямованих на зміну конфігурації та площі земельної ділянки з кадастровим номером 2124883600:10:010:0047 площею 0,7430 га на площу 0,1493 га (на виконання рішення Міської ради від 19.02.2026 №2668), призведуть до фізичного зникнення об'єкта спору як юридичної одиниці з відповідним кадастровим номером, що - у випадку задоволення позову - унеможливить виконання судового рішення у даній справі про визнання договору оренди укладеним, змусить позивача звертатися з новими позовами до нових землекористувачів та остаточно заблокує реалізацію його законного права на землекористування під належним йому нерухомим майном.
Навівши положення статей 136 - 138 ГПК України та багаточисельну практику Верховного Суду; обґрунтовуючи прохання про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що такі заходи забезпечення позову пропонуються ним у межах заявлених позовних вимог та враховуючи предмет спору. У заяві позивач стверджує, що невжиття у даній справі заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду,
На підставі викладеного, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, про які зазначено у заяві. Такі заходи забезпечення позову, на думку позивача, враховують подачу Товариством позову із заявленими ним позовними вимогами немайнового характеру, так як наведені ним у заяві обставини справи, зокрема, поведінка відповідача, спрямована на зміну конфігурації та площі спірної земельної ділянки (тобто спрямована на поділ земельної ділянки на підставі рішення Міської ради від 19.02.2026 №2668), обгрунтовано свідчать, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених і оспорюваник прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; а невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, так як позивач не зможе захистити свої порушені відповідачем права та інтереси в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
5. Відповідно ст. 138ГПК України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з'ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення позову у справі №907/282/26, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з такого.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки, щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
6. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
У п.п. 2 і 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
У постанові від 19.12.2024 у cправі № 910/6192/24 Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 16.05.2023 у справі № 906/151/23, від 07.02.2022 у справі № 916/3594/21, від 28.06.2024 у справі № 910/1758/24.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу чи заходів забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового
У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
7. Згідно позовної заяви ТОВ «Будівельна компанія Квадрат» до Ужгородської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення в частині відмови в передачі в оренду земельної ділянки та про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, встановлено, що ТОВ «БКК» як власник з 2009 року частини будівлі, яка розташована на спірній земельній ділянці - з урахуванням приписів ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України (щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, що розміщене на ній) - на підставі свого звернення отримав рішення Ужгородської міської ради від 20.02.2025 №2159, яким Товариству надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її в оренду. На підставі означеного рішення Міської ради на замовлення позивача сертифікованим спеціалістом (ФОП Шестак Я.О.) було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки з подальшою передачею її в оренду ТОВ «БКК», яка була підставою реєстрації 17.03.2025 земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047 у Державному земельному кадастрі.
Суд звертає увагу, що такі доводи позивача те, що він є власником нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, отримав рішення Ужгородської міської ради від 20.02.2025 №2159 про дозвіл йому на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її в оренду та реєстрація 17.03.2025 земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047 у Державному земельному кадастрі на підставі розробленої на замовлення позивача сертифікованим спеціалістом технічної документації із землеустрою підтверджена доказами, які долучені до позовної заяви.
Також доводи ТОВ «БКК» про відмову йому в передачі в оренду спірної земельної ділянки на підставі рішення від 13.11.2025 №2536, після прийняття позивачем рішення від 20.02.2025 №2159, після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її в оренду та після реєстрації 17.03.2025 земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047 у Державному земельному кадастрі, а також доводи ТОВ «БКК» про його звернення до Ужгородської міської ради із заявою про укладення договору оренди спірної земельної ділянки (до якої долучено проект договору оренди земельної ділянки) підтверджені долученими до позовної заяви копіями рішення Міської ради від 13.11.2025 №2536 та заявою ТОВ «БКК» до Ужгородської міської ради про укладення договору оренди спірної земельної ділянки із доказами її направлення (перед подачею заяви в суд) на адресу Міської ради.
Навівши такі обставини справи щодо подачі в Господарський суд Закарпатської області позовної заяви ТОВ «БКК» з додатками і заяви про забезпечення позову, суд ще раз наголошує, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
У той же час, суд зазначає, що, заявивши в справі позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Міської ради в частині відмови в передачі в оренду земельної ділянки та про визнання укладеним договору оренди спірної земельної ділянки, в позовній заяві підставами позову Товариством визначено порушення відповідачем прав позивача, як власника нерухомого майна щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування такого нерухомого майна, тим більше враховуючи, що Міська рада прийняла рішення від 20.02.2025 №2159 про дозвіл Товариству на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її в оренду.
Отже, врахувавши предмет і підстави позову в даній справі, докази, які долучені до позовної заяви, суд зазначає, що спір у справі стосується спірної земельної ділянки, зареєстрованої у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047, площею 0,7430 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Успенська, на якій розміщене нерухоме майно ТОВ «БКК».
8. З урахуванням наведеного суд зазначає, що ТОВ «БКК» заявлені дві позовні вимоги немайнового характеру про визнання незаконним і скасування рішення Ужгородської міської ради в частині відмови в передачі в оренду земельної ділянки та про визнання укладеним договору оренди спірної земельної ділянки.
У постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21 Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК.
У постановах від 28.01.2025 у справі № 906/780/24, від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24 Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що предметом судового розгляду є питання щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом заборони вчинення, зокрема, реєстраційних дій. Верховний Суд вказав, що з огляду на те, що у цій справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена ВС у постановах від 16.08.2018 у справі № 10/1040/18, постановах ВС від 19.11.2020 у справі № 10/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 10/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 10/2287/21 та від 28.06.2024 у справі №910/1758/24. Усталена практика ВС щодо застосування інституту забезпечення позову виходить з того, що у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Отже, судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Квадрат» до Ужгородської міської ради позовні вимоги немайнового характеру з огляду на те, що у разі задоволення позову в справі, таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню.
9. Водночас, слід зазначити, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/11678/22).
Не надаючи оцінку обгрунтованості заявленого позову в даній справі, однак, виконуючи вимоги процесуального закону щодо встановлення під час розгляду заяви про забезпечення позову наявності спору між сторонами і реальної загрози що невжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких позивач у справі звернувся до суду, суд зазначає, до позовної заяви долучено копію рішення Ужгородської міської ради від 19.02.2026 №2668, яким надано згоду ТОВ «Карпатська Нафтова Компанія» на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою зміни конфігурації та площі земельної ділянки з кадастровим номером 2124883600:10:010:0047 площею 0,7430 га на площу 0,1493 га.
У той же час, як було вказано вище, спір у справі стосується спірної земельної ділянки, зареєстрованої у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047, на якій розміщене нерухоме майно ТОВ «БКК», та стосовно якої - після прийняття рішення від 20.02.2025 №2159 про дозвіл ТОВ «БКК» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її в оренду та після державної реєстрації 17.03.2025 спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі - Міська рада прийняла рішення від 19.02.2026 №2668 про надання згоди ТОВ «Карпатська Нафтова Компанія» на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою зміни конфігурації та площі спірної земельної ділянки.
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
У постанові від 20.12.2024 у справі № 910/3871/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України). Вирішуючи питання про забезпечення позову господарському суду слід виходити з приписів ст.ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 904/5876/19, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).
Отже, врахувавши такі позовні вимоги у справі, предмет спору, предмет і підстави позову, докази, долучені до позовної заяви, суд зазначає, що рішення Ужгородської міської ради від 19.02.2026 №2668 про надання згоди ТОВ «Карпатська Нафтова Компанія» на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою зміни конфігурації та площі спірної земельної ділянки площею 0,7430 га на площу 0,1493 га стосуються цієї ж земельної ділянки, стосовно якої ТОВ «Будівельна компанія Квадрат» звернулося із позовною заявою до Ужгородської міської ради з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Міської ради від 13.11.2025 №2536 в частині відмови Товариству у передачі в оренду земельної ділянки та про визнання укладеним договору оренди цієї ж земельної ділянки.
За таких обставин, заходи забезпечення позову, які просить вжити ТОВ «БКК» згідно заяви про забезпечення позову («крім заборони Ужгородській міській раді вчиняти інші дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047») стосуються предмету спору в даній справі, а долучені позивачем до заяви наведені вище докази (рішення Ужгородської міської ради від 19.02.2026 №2668) підтверджують доводи позивача, що у разі зміни конфігурації та площі спірної земельної ділянки, вчинення відповідачем та/чи ТОВ «Карпатська Нафтова Компанія» інших дій на виконання означеного рішення Міської ради від 19.02.2026 №2668, то наведене істотно ускладнить та/чи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених і оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; а невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, так як позивач не зможе захистити свої порушені права та інтереси в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Іншими словами, такі обставини справи щодо прийняття Ужгородською міською радою рішення від 19.02.2026 №2668, вчинення відповідачем та/чи ТОВ «Карпатська Нафтова Компанія» дій на виконання означеного рішення Міської ради від 19.02.2026 №2668 щодо спірної земельної ділянки протягом розгляду цієї справи судом унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів Товариства, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Отже, суд погоджується з аргументами позивача, що такий поділ або зміна меж ділянки (як наслідок вчинення дій на виконання рішення Ужгородської міської ради від 19.02.2026 №2668) призведе до фактичного зникнення спірної земельної ділянки, щодо якої заявлено вимогу про укладення договору оренди, а тому в разі задоволення позову, наведене унеможливить виконання судового рішення та змусить позивача знову звертатися до суду за захистом своїх прав. Враховуючи, що між сторонами існує реальний спір, а запропоновані позивачем заходи забезпечення у вигляді заборони вчиняти дії є співмірними із заявленими вимогами, суд констатує, що саме такі обмеження, про які зазначено у заяві про забезпечення позову, спроможні забезпечити ефективний захист інтересів позивача до вирішення справи по суті.
Також, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову (до такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.11.2018 у справі №915/508/18, від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 07.09.2020 у справі №904/1766/20, від 19.10.2020 у справі №916/30/20 від 16.12.2020 у справі №915/2460/19).
Відтак, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти конкретно визначені у заяві дії та приймати рішення, заборона державним кадастровим реєстраторам та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки унеможливить подальше її відчуження, поділ чи об'єднання, зміну конфігурації та реквізитів, чим гарантуватиме подальше виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
За таких обставин, врахувавши наявність реальної загрози порушення інтересів ТОВ «БКК» у разі невжиття відповідних заходів забезпечення стосовно предмету спору (спірної земельної ділянки), суд виснує про наявність підстав для застосування запропонованих заявником заходів забезпечення позову, про які зазначено в резолютивній частині ухвали, оскільки в протилежному випадку - наведене може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів позивача щодо спірної земельної ділянки, за захистом яких Товариство звернулося до суду, унеможливити виконання майбутнього судового рішення та позбавити позивача у справі ефективного захисту інтересів держави у межах одного судового провадження.
Отже, такі заходи забезпечення позову відповідають заходам забезпечення позову, встановленим у ст.137 ГПК України, предмету позову, стосуються предмету спору, відповідають принципам розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав та інтересів позивача в обраний ним спосіб у разі задоволення цього позову.
Разом з тим, з урахуванням наведених вище мотивів, суд зазначає, що невжиття таких заходів забезпечення позову ускладнить відновлення порушених прав та інтересів позивача, зокрема з урахуванням того, що очікувано виникають побоювання, що повно захистити інтереси Товариства в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.
Щодо цього, суд зазначає, що інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків від відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Цей інститут є гарантією захисту та відновлення прав осіб, а отже, елементом правосуддя.
Отже, заходи забезпечення позову, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову («крім заборони Ужгородській міській раді вчиняти інші дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047») жодним чином не обмежують права та законні інтереси ані відповідача, ані інших осіб, оскільки вони не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, мають тимчасовий характер та їх вжиття (з урахуванням застосованого судом зустрічного забезпечення) забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критерієм розумності, обґрунтованості та адекватності.
З приводу цього, суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову забезпечать підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06).
10. У той же час щодо вимог позивача в заяві про забезпечення позову про заборону Ужгородській міській раді вчиняти інші дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047 (крім заборони на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі вчиняти будь-які дії щодо передачі, відчуження або укладення договорів оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047; вчиняти будь-які дії та приймати рішення про продаж прав на земельних торгах, про здійснення поділу та/або об'єднання земельної ділянки, про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, про передачу у власність, про передачу в оренду чи постійне користування, про зміну конфігурацій, про зміну цільового призначення, про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, про зміну кадастрових номерів земельної ділянки 2124883600:10:010:0047), то суд зазначає, що заборона на вчинення інших дій (крім тих, що пов'язані із передачею її в оренду, відчуження, поділу, об'єднання, зміни конфігурацій, цільового призначення і про які зазначено в резолютивній частині ухвали) не може бути загальною (тотальною), заборона на вчинення інших дій (крім зазначених в резолютивній частині ухвали суду) суперечить приписам процесуального закону, так як п.п. 2 і 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачені заходи забезпечення позову у виді заборони вчиняти певні (конкретно визначені) дії.
При цьому, за змістом ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникові належить, крім права розпорядження своїм майном, також права володіння і користування.
Згідно зі ст. 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
А тому запропоновані позивачем заходи забезпечення позову у виді «забороні Ужгородській міській раді вчиняти інші дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047» (крім тих, що пов'язані із передачею її в оренду, відчуження, поділу, об'єднання, зміни конфігурацій, цільового призначення і про які зазначено в резолютивній частині ухвали) призвели би до обмеження Ужгородської міської ради як представника територіальної громади міста Ужгорода у користуванні земельною ділянкою, що суперечить як нормам матеріального права (ст. 317, 319, 172 ЦК України), так і приписам процесуального права (ст.ст.136 і 137 ГПК України).
11. Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову, крім «заборони Ужгородській міській раді вчиняти інші дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047», є обгрунтованими, адекватними, необхідними, пропорційними та співмірними предмету і підставам позову, мета їх заявлення відповідає застосуванню заходів забезпечення позову як таких.
Задовольнивши частково за вказаних мотивів заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову фактично не підмінюють собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
12. Відповідно до змісту ч. 1-4 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
При зверненні в суд із заявою про забезпечення позову Товариство не вказало про застосування зустрічного забезпечення.
У 09.02.2021 910/6503/19 , ? , ? ? , ? ..139, 140 .
Щодо цього, суд зазначає, що реалізація права на звернення до суду з заявою про забезпечення позову є складовою правосуб'єктності сторони в господарському процесі та може покладати на відповідного учасника справи встановлені процесуальним законом додаткові обов'язки, в тому числі щодо сплати зустрічного забезпечення.
У пунктах 59 - 62 постанови від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що положення статті 141 ГПК України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову.
Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
На відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Такі висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.
Підсумовуючи наведене, з метою дотримання таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, пропорційність, дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи критерії розумності, обґрунтованості та адекватності, суд вважає, що наявні підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення, враховуючи застосування судом запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.
13. Щодо розміру зустрічного забезпечення, суд зазначає, що такий розмір визначається судом з урахуванням обставин справи та приписів Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову (ч.3 ст. 141 ГПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії».
Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно долученого до позовної заяви витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки № НВ 9955860792026 від 06.03.2026 встановлено, що її нормативна грошова оцінка станом на 2026 рік становить 8392837,10 грн.
У п. 10 договору оренди землі, який наведений у прохальній частині позовної заяви та який ТОВ «БКК» просить визнати укладеним, зазначено, що розмір орендної плати визначено у вигляді 4 % від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі, що становить 335713, 48 грн на рік.
Наводячи у позовній заяві доводи про відсутність в Ужгородської міської ради намірів укладати з позивачем договір оренди землі та обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Товариство посилається на прийняте Ужгородською міською радою рішення від 19.02.2026 №2668, яким надано згоду ТОВ «Карпатська Нафтова Компанія» на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою зміни конфігурації та площі земельної ділянки з кадастровим номером 2124883600:10:010:0047 площею 0,7430 га на площу 0,1493 га.
Отже, врахувавши нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки на 2026 рік у розмірі 8392837,10 грн; врахувавши запропонований позивачем розмір орендної плати у вигляді 4 % від нормативної грошової оцінки, наведений у п.10 договору оренди землі, що зазначений у прохальній частині позовної заяви та який ТОВ «БКК» просить визнати укладеним; враховуючи прийняте Ужгородською міською радою рішення від 19.02.2026 №2668 про надання згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо зміни конфігурації та площі спірної земельної ділянки площею 0,7430 га на площу 0,1493 га, а тому з метою забезпечення збалансованості інтересів учасників спору, суд вважає за доцільне застосувати захід зустрічного забезпечення шляхом зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 67143 грн. За позицією суду, з урахуванням обставин справи, такий розмір зустрічного забезпечення є пропорційним застосованим судом заходам забезпечення позову та ймовірним, у зв'язку з цим, негативним наслідкам для відповідача у даній справі чи інших осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси можуть бути порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.ч. 7 і 8 статті 141 ГПК України особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
14. Частиною 6 ст. 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Квадрат» про забезпечення позову в справі №907/282/26 задовольнити частково.
Заборонити Ужгородській міській раді (код ЄДРПОУ - 33868924, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок 3) на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі вчиняти будь-які дії щодо передачі, відчуження або укладення договорів оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047, площею 0,7430 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Успенська, без номера; вчиняти будь-які дії та приймати рішення про продаж прав на земельних торгах, про здійснення поділу та/або об'єднання земельної ділянки, про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, про передачу у власність, про передачу в оренду чи постійне користування, про зміну конфігурацій, про зміну цільового призначення, про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, про зміну кадастрових номерів земельної ділянки 2124883600:10:010:0047, площею 0,7430 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Успенська, без номера
Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у тому числі акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі вчиняти будь-які реєстраційні дії та/або приймати будь-які рішення, спрямовані на реєстрацію речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності, у тому числі оренди, суборенди, емфітевзису щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047, площею 0,7430 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Успенська, без номера.
Заборонити державним кадастровим реєстраторам, які діють на підставі Закону України «Про державний земельний кадастр» на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки за кадастровим номером 2124883600:10:010:0047, площею 0,7430 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Успенська, без номера.
Відмовити у задоволенні решти вимог позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Квадрат», наведених у заяві про забезпечення позову в справі №907/282/26.
Застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов'язання позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Квадрат» (код ЄДРПОУ - 32579788, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Озерна, будинок 45) внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області (код ЄДРПОУ 03499922; рахунок в форматі IBAN - UA868201720355209001000018459; ДКСУ м. Київ; МФО 820172) грошові кошти в сумі 67143,00 грн (шістдесят сім тисяч сто сорок три гривень 00 копійок) у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Квадрат», код ЄДРПОУ - 32579788, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Озерна, будинок 45.
Боржник: Ужгородська міська рада, код ЄДРПОУ - 33868924, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок 3.
Ухвала набирає законної сили з 16.03.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 16.03.2029.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 16 березня 2026 року.
Суддя С.В. Сисин