18 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
адвоката - ОСОБА_5
власника майна - ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2025 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на майно вилучене під час проведення 30.09.2025 обшуку за місцем знаходження Департаменту охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації, за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 19, а саме: копія посадової інструкції Директора департаменту охорони здоровя; посадова інструкція Берестовенко; Посадова інструкція Борятинська; посадова інструкція Беденюк; посадова інструкція Лучкіна; посадова інструкція Тісова; посадова інструкція Фанта; Копія наказу №336/к; копія наказу №1092/к; копія наказу №220/к; копія наказу №219/к; копія наказу №69/к; копія наказу №1056/к; копія наказу №74/к; Копія наказу №573/к; Копія наказу №1054/к; Копія наказу №19/к; копія наказу №142/к; копія наказу №260/к; копія наказу №42/к; копія наказу №155/к; копія наказу №298/к; копія наказу №890/к; копія наказу №943/к; копія наказу №1030/к; копія наказу №1032/к; копія наказу №1153/к; копія наказу №124/к; копія наказу №212/к; копія наказу №362/к; копія наказу №1154/к; копія наказу №143/к; копія наказу №235/к; копія наказу №300/к; копія наказу №1096/к; копія наказу №164/к; копія наказу №674/к; копія наказу №121/к; копія наказу №135/к; копія наказу №303/к; копія наказу №34/к; копія наказу №319/к; копія наказу №354/к; копія наказу №788/к; копія наказу №26/к; копія наказу №187/к; копія наказу №262/к; копія наказу №1038/к; копія наказу №240/к; копія наказу №375/к; копія наказу №1034 + склад робочої групи; копія наказу №1079 + положення про робочу групу, порядок підготовки та погодження інформації щодо предмета закупівлі, робоча група ДОЗ; копія особової справи ОСОБА_8 ; особова справа ОСОБА_9 ; особова справа ОСОБА_10 ; особова справа ОСОБА_11 ; особова справа ОСОБА_12 ; особова справа ОСОБА_13 ; особова справа ОСОБА_6 ; моніторинг цін на закупівлі ендопротезів за 2025 рік; договір №69 від 14.05.2025 року; додаток №1 від 14.05.2025 року; видаткова накладна №9072025/1; видаткова накладна №9072025/1/2; довіреність №166; видаткова накладна №9072025/1/1; платіжна інструкція №2614; виписка з рахунка від 18.07.2025; Договір №72 від 14.05.2025 року; Додаток №1 від 14.05.2025 року; видаткова накладна №9072025/2; видаткова накладна №9072025/2/1; Довіреність №000212; видаткова накладна №9072025/2/2; Довіреність №249; видаткова накладна №9072025/2/3; Довіреність №167; платіжна інструкція №2615; виписка з рахунка від 18.07.2025; мобільний телефон Iphone 11 Pro, IMEI НОМЕР_1 , пароль НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 ; жорсткий диск Kingston, с.н.SA400S37 з ПК ОСОБА_12 ; флеш-носій Goodram 32 GB, флеш-носій Goodram 32 GB, з інформацією з робочих комп'ютерів працівників ДОЗ.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2025 року в частині арешту майна - мобільного телефону Iphone 11 Pro, IMEIНОМЕР_1 , належного ОСОБА_6 .
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, а тому підлягає скасуванню.
Вказує на те, що власник майна ОСОБА_6 не має жодного відношення до кримінального провадження, в рамках якого внесено клопотання про арешт майна.
Крім того, стороною обвинувачення не доведено, що саме цей мобільний телефон будь-яку протиправну інформацію, містить на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення чи набутий злочинним шляхом.
Враховуючи, що копія оскаржуваної ухвали отримана лише 13.11.2025, тому підстави пропущення строку на апеляційне оскарження є поважним, а строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді, думку власника майна та її представника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2025 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а також його апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні СУ Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000988 від 31.07.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Постановою слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 від 30.09.2025 вилучене майно визнано в кримінальному провадженні № 12025100000000988 від 31.07.2025 речовими доказами.
Клопотання про арешт майна подане у зв'язку з необхідністю збереження речових доказів, тобто з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Кримінальний процесуальний закон передбачає обов'язкові вимоги, яким має відповідати клопотання про арешт майна і перевірку відповідності клопотання вказаним вимогам покладено на слідчого суддю. Серед таких вимог згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, зокрема, є те, що в клопотанні про арешт майна має бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв'язку з якими майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, не можуть бути визнані достатніми для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.
З огляду на те, що вказане в клопотанні майно лише формально визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, без зазначення яким критеріям, визначеним ст. 98 КПК України воно відповідає, правові підстави для накладення арешту на це майно були відсутні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що існування правової підстави для арешту вказаного майна не підтверджується відповідними доказами і саме тому на вищезазначене майно, не може бути накладено арешт без наявності на це законних підстав.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора в накладенні арешту на майно, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_7 в частині арешту майна - мобільного телефону Iphone 11 Pro, IMEIНОМЕР_1 , належного ОСОБА_6 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_7 в частині арешту майна - мобільного телефону Iphone11 Pro, IMEIНОМЕР_1 , належного ОСОБА_6 ,- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/1138/2026 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 752/22962/25
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_15
Доповідач: ОСОБА_1