Справа № 163/2526/25
Провадження № 2/163/84/26
( З А О Ч Н Е )
03 березня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Шеремети С.А.,
з участю секретаря Голядинець О.В.,
розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про стягнення із ОСОБА_1 32 716,23 гривень заборгованості за договором про надання банківських послуг №0109/980/0768212/19 від 20.08.2019 .
Позовні вимоги мотивує тим, що 20.08.2019 між АТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було підписано Заяву-Анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 0109/980/0768212/19, відповідно до якої Банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав відповідачу електронний платіжний засіб із можливістю встановлення кредитного ліміту, а відповідач зобов'язався повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування ним, однак своїх зобов'язань належним чином не виконував, в результаті чого у нього утворилась заборгованість в розімір 32 716,23 гривень. 24.03.2023 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладений договір факторингу №24/03/23, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №0109/980/0768212/19 від 20.08.2019, у зв'язку із чим позивач стосовно відповідача набув статусу кредитора.
Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 24 листопада 2025 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У зв'язку з поверненням адресованого відповідачу поштового відправлення з копією вказаної ухвали без вручення у зв'язку із закінченням терміну зберігання, ухвалою від 30 грудня 2025 року судом постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання сторони не з'явились.
Представник позивача через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи за її відсутності та висловила згоду на ухвалення заочного рішення.
Відповідач про розгляд справи по суті двічі у встановленому порядку був повідомлений, у тому числі шляхом публікації судового оголошення на офіційному веб сайті судової влади, однак в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, про причини неможливості розгляду справи за його відсутності не сповістив.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі № 911/3142/19 висловив правову позицію про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
З огляду на викладене суд провів заочний розгляд позову відповідно до положень ст.ст.280, 281 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами (ч.2 ст.247 ЦПК України).
Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.
Судом встановлено, що 20 серпня 2019 року між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 підписано Заяву-анкету про надання банківських послуг AT «ОТП Банк» №109/980/0768212/19 від 20 серпня 2019 року, що є невід'ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та Правил користування карткою, інформаційного листка, Тарифів Банку/Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційному сайті Банку.
Відповідно до вказаної вище заяви-анкети Банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав відповідачу електронний платіжний засіб, що підтверджується розпискою про отримання картки.
Також, ОСОБА_1 20 серпня 2019 року підписав паспорт споживчого кредиту, з якого вбачається інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.
Згідно з розрахунком заборгованості наданим первісним кредитором АТ «ОТП Банк», станом на 14 березня 2023 року заборгованість за договором №0109/980/0768212/19 від 20.08.2019 склала 32716,23 гривень.
Як вбачається із виписки з рахунку приватного клієнта №0109/980/0768212/19 відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами.
24.03.2023 року АТ «ОТП Банк» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» уклали договір факторингу №24/03/243 відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» прийняло право грошової вимоги, що належить АТ «ОТП Банк», та стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості згідно Реєстру божників.
З витягу з реєстру боржників вбачається, що до нього включений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором № 0109/980/0768212/19 від 20.08.2019 із загальною сумою заборгованості 32 716,23 грн, у тому числі: тіло кредиту - 16 400 грн, відсотки - 16 316,23 грн.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Статтю 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статті 512, 514 ЦК України передбачають, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно із ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Дослідженими доказами стверджено укладення відповідачем кредитного договору №0109/980/0768212/19 від 20.08.2019 і отримання за ним кредитних коштів у вигляді встановлених лімітів під відсотки, порядок нарахування яких, відсоткова ставка та терміни сплати чітко визначені умовами цього договору.
Після підписання договору у його сторін виникли взаємні права та обов'язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків.
Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов'язання кредитодавець АТ «ОТП Банк» виконав у повному обсязі.
Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав.
Факт отримання та використання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором та випискою з рахунку за період з 20.08.2019 по 24.03.2023, в яких відображений рух коштів, а саме: використання кредитних коштів позичальником. Розрахунок заборгованості за кредитом відповідач не спростував, свого розрахунку не навів.
Позивач ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло права вимоги до відповідача за цим кредитним договором на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу, а тому є належним позивачем.
Заявлена до стягнення сума кредитної заборгованості по своєму розміру та складових відповідає реєстру боржників до договору факторингу, узгоджується з умовами кредитного договору.
Позивач після отримання права вимоги до відповідача жодних нарахувань по кредиту не здійснював.
08.09.2025 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак остання повернулась на адресу позивача у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
При розгляді справи суд відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК України керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання ним умов договору, наявності заборгованості та її розміру, через що у суду відсутні підстави не приймати надані позивачем докази.
На підставі цих доказів суд встановив, що відповідач взятого на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, тим самим порушив його умови, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача у сумі заявлених позовних вимог в розмірі 32716,23 грн.
Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і доведеними, тому підлягають повному задоволенню.
Ураховуючи повне задоволення позову та положення ч.1 ст.141 ЦПК України, сплачений за позовом судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
До стягнення представник позивача також заявила 8500,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Надання позивачеві правничої допомоги підтверджується: укладеним між позивачем ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» та АБ "Юлії Чміль" договором про надання правової (правничої) допомоги №01/05-23 від 01.05.2023, Додатком 1 до договору від 01.05.2023, актом про надання правової допомоги №0312-25/К.
Загальна вартість наданих послуг 8500,00 грн.
Питання витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.
Разом з цим, під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.
Саме про такий підхід у питанні витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Проте, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Тому, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.
Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 0109/980/0768212/19 від 20.08.2019 в загальній сумі 32 716 (тридцять дві тисячі сімсот шістнадцять) гривень 23 копійки, яку становлять:
- 16 400 (шістнадцять тисяч чотириста) гривень заборгованості за тілом кредиту;
- 16 316 (шістнадцять тисяч триста шістнадцять) гривень 23 копійки заборгованості по відсотках.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте Любомльським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Інформація про учасників справи:
позивач - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ»; місце знаходження - вулиця Січових Стрільців, буд.9, місто Дніпро; код ЄДРПОУ - 43115064;
відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .
Головуючий : суддя С.А.Шеремета