Постанова від 09.03.2026 по справі 44/258-б

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2026 р. Справа№ 44/258-б (910/3932/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Остапенка О.М.

Отрюха Б.В.

секретар судового засідання Дюкарєва І.М.

за участю представників згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Догмат"

на рішення господарського суду м.Києва від 20.10.2025р.

(повний текст складено 05.11.2025р.)

у справі №44/258-б(910/3932/25) (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України")

до ТОВ "Догмат"

про стягнення заборгованості у розмірі 173 475,22 грн.

в межах справи № 44/258-б

за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Київський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України")

до ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 20.10.2025р. у справі №44/258-б(910/3932/25) позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Догмат" на користь ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованість в розмірі 100 000 грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 50 765 грн. 64 коп., 3 % річних в розмірі 9 484 грн. 93 коп., пеню в розмірі 13 224 грн. 65 коп., судовий збір в розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, 09.12.2025р. ТОВ "Догмат" подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду м.Києва від 20.10.2025р. у справі №44/258-б(910/3932/25), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволені позовних вимог ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; судові витрати покласти на позивача у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" просить відмовити ТОВ "Догмат" у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м.Києва від 20.10.2025р. у справі №44/258-б(910/3932/25) залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Догмат" на рішення господарського суду м.Києва від 20.10.2025р. у справі №44/258-б(910/3932/25) та призначено її до розгляду на 09.03.2026р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ТОВ "Догмат" і ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 ГПК України).

У провадженні господарського суду м.Києва перебуває справа №44/258-б за заявою ДП "Київський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на стадії процедури санації, введеної ухвалою господарського суду м.Києва від 25.02.2013р.

28.03.2025р. до господарського суду м.Києва звернулось ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з позовом до ТОВ "Догмат" про стягнення заборгованості у розмірі 173 475,22 грн.

Також, 28.03.2025р. до місцевого суду від ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою місцевого суду від 01.04.2025р. було відмовлено в задоволенні заяви ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про забезпечення позову.

Ухвалою місцевого суду від 23.04.2025р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до ТОВ "Догмат" про стягнення заборгованості у розмірі 173 475,22 грн. в межах справи № 44/258-б про банкрутство ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; постановлено позовну заяву розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

09.05.2025р. до місцевого суду від ТОВ "Догмат" надійшли відзив на позовну заяву, заява про застосування позовної давності та клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 12.05.2025р. у справі №44/258-б(910/3932/25) було призначено розгляд справи; викликано у судове засідання представників сторін.

Переглянувши матеріали справи, оцінивши докази, апеляційний суд зазначає наступне.

25.08.2021р. між ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач, виконавець) та ТОВ "Догмат" (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір про надання послуг по зберіганню матеріалів та паркування автомобілів №65-07 (далі - договір).

За умовами зазначеного договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по зберіганню матеріалів в частині приміщень РММ площею 10 кв.м. та паркуванню транспортних засобів на асфальтованому майданчику площею 275 кв.м. (п.1.1 договору).

Розділом 2 договору передбачено, що виконавець зобов'язується надати місця для зберігання матеріалів (обладнання, металевих конструкцій, інструменту) та надати місця для паркування транспортних засобів. В свою чергу, замовник зобов?язується: дотримуватись правил внутрішнього розпорядку, визначених виконавцем, нести відповідальність за дотримання вимог Правил охорони праці, які затверджені наказом Державного комітету України по нагляду за охорони праці №5 від 13.01.1997, пожежну безпеку, своєчасно і в повному обсязі сплачувати виконавцю вартість наданих послуг по зберіганню матеріалів та паркуванню транспортних засобів.

Згідно із п.п.3.1, 3.4, 7.1, 7.2 договору за надані послуги замовник щомісяця перераховує на поточний рахунок виконавця грошові кошти в сумі 10 000,00 грн., разом з ПДВ.

Рахунки на оплату за надані згідно договору послуги надаються замовнику щомісячно. Термін сплати - до 20 чиста поточного місяця.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2021р. Дія договору може бути пролонгована на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін, за десять днів до закінчення договору не виявили бажання його припинити.

Як стверджує позивач, ним взяті на себе зобов'язання за договором виконано належним чином, що підтверджується щомісячними підписаними з обох сторін актами виконаних робіт, наданих послуг. В свою чергу, відповідач систематично порушував умови договору щодо щомісячної оплати наданих послуг, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, наданих послуг та актом звірки взаємних розрахунків, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 100 000,00 грн.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, згідно із ч.1 ст.936, ч.1 ст.946 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобовґязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовґязання (неналежне виконання).

В матеріалах справи містяться докази, зокрема, акти виконаних робіт, наданих послуг та акт звіряння взаємних розрахунків, що підтверджують порушення строків оплати ТОВ "Догмат" за укладеним Договором про надання послуг по зберіганню матеріалів та паркування автомобілів №65-07 від 25.08.2021р., відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 100 000,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, проти задоволення позову заперечив та зазначив, що матеріали позовної заяви, як і додані документи на підтвердження її вимог, не містять доказів на підставі яких можливо було б зробити висновки про прострочення виконання зобов'язань з оплати послуг за договором. Що для того, щоб визначити чи настало прострочення оплати за послуги за кожен із місяців у якому вони надавались, необхідно визначити дату надання замовнику рахунків на оплату.

Водночас, наведене спростовується позивачем, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер, на це звернув увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №915/641/19.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити вартість наданих послуг. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №910/32579/15, від 22.05.2018р. у справі №923/712/17, від 21.01.2019р. у справі №925/2028/15, від 02.07.2019р. у справі №918/537/18, від 29.08.2019р. у справі №905/2245/17, від 26.02.2020р. у справі №915/400/18.

Пунктом 3.1. договору передбачено що замовник щомісяця перераховує на поточний рахунок виконавця грошові кошти, пунктом 3.4. договору передбачено що термін сплати - до 20 числа поточного місяця, тому місцевий суд правильно погодився з доводом позивача, про те, що відповідач був обізнаний про суму та строки оплати, яку мав здійснити за отримані послуги.

Щодо наданого акту звіряння взаємних розрахунків, відповідач зазначав, що зазначений акт не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Однак позивач акцентував увагу суду на тому, що в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт, наданих послуг, які підписані уповноваженими особами сторін і які підтверджують факт надання послуг. Акт звіряння розрахунків, був доданий до позовної заяви для інформування суду щодо стану розрахунків між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із порушенням умов договору і, як наслідок, виникненням заборгованості, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №01/784 від 29.10.2024р. з вимогою погасити заборгованість розмірі 70 000,00 грн.

В матеріалах справи містяться квитанція та опис вкладення у цінний лист, якими підтверджується факт направлення претензії відповідачу, проте останній на претензію не відповів, заборгованість у повному розмірі не погасив (т.1 а.с. 52, 53, 59).

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначав, що при перевірці трекінгу відправлень Укрпошта, який зазначений в описі та квитанції, а саме, 0215400031351, було встановлено, що дані відправлення за вказаним номером на даний час відсутні, тому що незареєстровані у системі Укрпошта, тож лише наявність опису та чеку відправлень не є належним свідченням направлення претензії відповідачу, а дані трекінгу відправлень Укрпошта повністю спростовують факт такого направлення.

Проте позивач зауважував, що відповідно до п.п. 106-109,113 Правил надання послуг поштового зв'язку, відправник, адресат, або уповноважена ними особа мають право звернутися з заявою до оператору поштового зв'язку для отримання необхідної інформації про реєстроване поштове відправлення протягом шести місяців з дня прийняття його до пересилання. Заява не розглядається у разі, коли заявник не є ні відправником, ні адресатом, ні уповноваженою особою; минув встановлений для прийняття заяв строк.

Як наслідок, оскільки з дати відправки листів минуло понад 6 місяців - відомості про вручення листів відповідачу відсутні, відтак і чек, і опис вкладення є належним і допустимим доказами направлення претензії відповідачу.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ "Догмат", в порушення вищезазначених норм законодавства та умов Договору про надання послуг по зберіганню матеріалів та паркування автомобілів №65-07 від 25.08.2021р., не здійснив оплати за надані послуги, а тому законно і обгрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 100 000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 9 484,93 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 50 765,64 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019р. у справі №905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційний суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, погоджується з висновком місцевого суду, що дані розрахунки виконані позивачем вірно, є обґрунтованими та такими, що не суперечить положенням договору та нормам чинного законодавства, а тому законно і обгрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Догмат" 3 % річних в розмірі 9 484,93 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 50 765,64 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 13 224,65 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.218 ГК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч.1 ст.230 ГК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.4.3.5 договору, замовник за порушення строку оплати за вимогою виконавця зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день такого прострочення.

На думку ТОВ "Догмат", виконавцем (позивачем) не виконаний п.4.3.5. договору в частині направлення замовнику вимоги про сплату пені, а тому обов'язок такої сплати у відповідача відсутній.

В свою чергу, як було зазначено вище, матеріалами справи підтверджується факт направлення відповідачу претензії за вих.№ 01/784 від 29.10.2024р. з вимогою про сплату заборгованості.

Окрім цього, ТОВ "Догмат" просив місцевий суд зменшити розмір штрафних санкцій, мотивоване тим, що прострочення виконання зобов'язань виникло під час дії військового стану, що зумовило зниження економічних показників підприємства, а також те, що порушення строків оплати відповідачем не спричинило негативних наслідків для кредиторів позивача.

Позивач щодо таких вимог заперечував та просив звернути увагу на те, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт зниження економічних показників ТОВ "Догмат".

До того ж, у позовній заяві міститься інформація про те, що позивач перебуває в процесі санації і договір, що є предметом спору, було укладено на виконання плану санації позивачем. Невиконання відповідачем зобов'язань за договором перешкоджає, а іноді і унеможливлює здійснювати позивачем розрахунки з кредиторами, сплачувати податковий борг, сплачувати податки та заробітну плату.

Щодо твердження відповідача, про те, що діями позивача завдано збитків відповідачу, у зв'язку з тим, що позивачем не дотримано умови договору та діючого законодавства в частині реєстрації податкових накладних, що позбавило відповідача права на податковий кредит у розмірі 33 333,40 грн., частина якого вже безповоротно втрачена у зв'язку з протермінуванням часової межі, яка надає право на включення несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних, місцевий суд правильно погодився з доводом позивача, що відшкодування збитків на користь відповідача внаслідок нереєстрації податкових накладних не є предметом даного спору, а тому вірно відхилив вимогу відповідача про зменшення розміру пені.

Апеляційний суд, здійснивши перевірку розрахунку пені в розмірі 13 224,65 грн., погоджується з висновком місцевого суду, що даний розрахунок є обґрунтованим та таким, що не суперечить положенням договору та нормам чинного законодавства, а тому законно і обгрунтовано задовольнив позовну вимогу про стягнення з ТОВ "Догмат" пені в розмірі 13 224,65 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності в частині нарахування інфляційних витрат та 3% річних за період з 01.01.2022р. - 28.03.2022р., апеляційний суд зазначає наступне.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020р. на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023р. №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено.

Законом України від 30.03.2020р. №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, п.12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Отже, у п.12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020р. №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) до 30.06.2023р.

Крім того, 24.02.2022р. у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб. В подальшому, указами Президента воєнний стан неодноразово продовжено, зокрема, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №793/2025 від 20.10.2025р. строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 05.11.2025р. строком на 90 діб.

Законом України від 15.03.2022р. №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Отже, з наведеного вбачається, що у п.19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 15.03.2022р. № 2120-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності.

Законом України від 14.05.2025р. №4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності" виключено п.19 розділу "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України".

Вищевказаний закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні "Голос України" від 03.06.2025р. №108, відтак, набирає чинності з 04.09.2025р.

Таким чином, з 04.09.2025р. поновлюються строки, перелік яких був визначений пунктом 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України.

З рахуванням положень п.12 та п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, місцевий суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача в частині нарахування інфляційних витрат та 3% річних за період 01.01.2022р. - 28.03.2022р. заявлені у межах строку позовної давності, а тому законно і обгрунтовано відмовив ТОВ "Догмат" у застосуванні до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності в частині нарахування інфляційних витрат та 3% річних за період 01.01.2022р. - 28.03.2022р.

Місцевий суд законно і обґрунтовано задовольнив позов ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до ТОВ "Догмат" про стягнення заборгованості у розмірі 173 475,22 грн., стягнувши з відповідача судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Догмат" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 20.10.2025р. у справі №44/258-б(910/3932/25) - без змін.

Справу №44/258-б(910/3932/25) повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складений 16.03.2026р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді О.М. Остапенко

Б.В. Отрюх