79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" березня 2026 р. Справа №914/1872/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Желік М.Б.
суддів Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 21.01.2026 (вх. №01-05/208/25 від 22.01.2026)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.01.2026 (суддя Трускавецький В.П.)
у справі: №914/1872/25
за заявою: Головного управління ДПС у Львівській області, м. Львів
про: грошові вимоги у розмірі 421 612,83 грн.
до боржника Фізичної особи - підприємця Сиклівець Марії Дмитрівни (РНОКПП НОМЕР_1 )
за участю представників сторін:
від кредитора - ГУ ДПС у Львівській області : Манзиняк Г.В.
арбітражний керуючий (скаржник) Литвиненко С.С. (поза межами приміщення суду)
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.01.2026 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Львівській області до Фізичної особи-підприємця Сиклівець Марії Дмитрівни у розмірі 427 668,83 грн, з яких: 6056,00 грн судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; 10 636,94 грн заборгованості підлягають внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів; 410 975,89 грн штрафу підлягають внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів; у задоволені клопотання керуючого реструктуризацією Литвиненка С.С. про визнання податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню (вх. № 28265/25 від 23.10.2025) - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу, відкрити апеляційне провадження, скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.01.2026 у справі №914/1872/25 повністю та прийняти нове рішення, яким задоволити клопотання керуючого реструктуризацією боргів про визнання податкового боргу ФОП Сиклівець М.Д. безнадійним і таким, що підлягає списанню відповідно до імперативної норми ч.2 ст.125 КУзПБ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 апеляційну скаргу Литвиненка Сергія Сергійовича у справі №914/1872/25 залишено без руху, встановлено скаржнику строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме: привести апеляційну скаргу у відповідність до вимог п.3 ч.2 ст.258 ГПК України щодо зазначення відомостей про кредитора - АТ “Сенс Банк» та надати докази надсилання копії скарги кредитору - АТ “Сенс Банк».
30.01.2026 скаржник подав суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано апеляційну скаргу із зазначенням усіх учасників справи та докази надіслання апеляційної скарги учасникам справи.
04.02.2026 ухвалою Західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Литвиненка Сергія Сергійовича б/н від 21.01.2026 (вх. №01-05/208/25 від 22.01.2026) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.01.2026 у справі №914/1872/25; призначено розгляд справи на 04.03.2026; встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 27.02.2026; витребувано матеріали справи №914/1872/25 у Господарського суду Львівської області в частині розгляду заяви Головного управління ДПС у Львівській області про визнання грошових вимог до боржника та в частині розгляду клопотання керуючого реструктуризацією Литвиненка С.С. про визнання податкового боргу безнадійним та таким, що підлягає списанню.
06.02.2026 скаржник подав до суду клопотання (вх. № 01-04/1146/26) про участь в судовому засіданні 04.03.2026 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів, яке ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 задоволено.
26.02.2026 представник кредитора - Головного управління ДПС у Львівській області через систему “Електронний суд» подав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/1732/26), в якому просить суд в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін.
В судове засідання 04.03.2026 кредитор - Головне управління ДПС у Львівській області та скаржник участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення щодо вимог та доводів апеляційної скарги та просили врахувати їх при прийнятті постанови. Інші учасники участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча матеріали справи місять належні докази на підтвердження їх поінформованості про розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов'язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України»).
Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи наведені представниками сторін доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, а оскаржена в частині п.2 резолютивної частини ухвала Господарського суду Львівської області від 14.01.2026 у справі № 914/1872/25 скасуванню, з огляду на наступне.
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст вимог та ухвала суду першої інстанції.
23.10.2025 арбітражний керуючий керуючий реструктуризацією Литвиненко С.С. звернувся до Господарського суду Львівської області в межах справи №914/1872/25 з клопотанням про списання податкового боргу боржника на підставі положень ч.2 ст. 125 КУзПБ зазначивши, що грошові вимоги Головного управління ДПС у Львівській області на загальну суму 421 612,83 грн. є обґрунтованими та документально підтвердженими.
Відмовляючи у задоволенні поданого клопотання місцевий господарський суд виснував наступне:
- у другому реченні пункту 102.4 статті 102 ПК України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
- ГУ ДПС у Львівській області, дотримавшись спеціального строку давності, звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом у справі № 380/9891/24.
- за наслідками розгляду цієї справи Львівським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 14.11.2024, яким позовні вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ФОП Сиклівець М. Д. задоволено та присуджено до стягнення з останньої до бюджету 417 524,83 грн податкового боргу, з яких: 410 295,89 грн - пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД (у тому числі за порушення вимог валютного законодавства), яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № 27324/13-01-24-08 від 23.11.2023, а також 7 228,94 грн - заборгованості зі сплати єдиного податку (за 1 місяць 2022 року - 652,94 грн, за 5 місяців 2023 року - 4 020,00 грн (804,00*5) та за 3 місяців 2024 року - 2 556,00 грн (852,00*3). Вказане рішення набрало законної сили 17.12.2025.
- за наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу презюмується, що контролюючий орган нарахував та ініціював стягнення цього податкового боргу до закінчення строків давності, передбачених пунктами 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, а тривале невиконання боржником відповідного судового рішення не може бути підставою для звільнення його від обов'язку сплатити присуджену до стягнення суму боргу, відтак такий податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення платежу або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.
- наведене узгоджується з висновками про застосування пункту 102.4 статті 102 ПК України, викладеного у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.04.2020 у справі № 822/2243/17, від 19.05.2020 у справі № 826/8231/15, від 11.06.2020 у справі № 823/127/17 та Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.07.2020 у справі № Б8/129-11, від 18.08.2021 у справі № 922/2727/20, від 15.07.2025 у справі № 910/5902/18, від 02.12.2025 у справі № 908/673/24.
- оскільки податковий борг ФОП Сиклівець М. Д. у розмірі 410 295,89 грн - пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД (у тому числі за порушення вимог валютного законодавства), яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № 27324/13-01-24-08 від 23.11.2023, а також 7 228,94 грн - заборгованості зі сплати єдиного податку (за 1 місяць 2022 року - 652,94 грн, за 5 місяців 2023 року - 4 020,00 грн (804,00*5) та за 3 місяців 2024 року - 2 556,00 грн (852,00*3) не належить до жодної з перелічених категорій визначених положеннями ст. 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України, суд дійшов висновку, що такий борг не може бути визнаний безнадійним.
- щодо податкового боргу зі сплати єдиного податку за 4 місяці 2024 року у розмірі 3 408,00 грн (852,00*4) та податкового боргу за податковим повідомленням рішенням № 37250/13-0102401203203606382 від 28.08.2024 у розмірі 680,00 грн, суд зазначає, що такий не підлягає до визнання безнадійним, оскільки також не підпадає під жоден із випадків, передбачених пунктом 101.2 статті 101 ПК України.
Узагальнені доводи апелянта, заперечення інших учасників.
Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду арбітражний керуючий керуючий реструктуризацією Литвиненко С.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.01.2026 у справі №914/1872/25 повністю та прийняти нове рішення яким задоволити клопотання керуючого реструктуризацією боргів про визнання податкового боргу ФОП Сиклівець М.Д. безнадійним та таким, що підлягає списанню відповідно до імперативної норми ч.2 ст. 125 КУзПБ, мотивуючи свої вимоги наступним:
- системний аналіз частини першої, третьої статті 125 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що кодексом визначено перелік боргів, які не підлягають реструктуризації і повне погашення яких є імперативною умовою для затвердження господарським судом плану реструктуризації.
- натомість частиною другою статті 125 КУзПБ визначено наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника та початку процедури реструктуризації боргів боржника щодо податкового боргу, який виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника. Такими наслідками, зокрема є визнання податкового боргу безнадійним та його списання.
- керуючий реструктуризацією зауважує, що кодексом інших умов, окрім наявності провадження у справі про неплатоспроможність та виникнення податкового боргу протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника зазначеним кодексом не передбачено.
- визнання безнадійним та списання у процедурі реструктуризації боргів боржника податкового боргу, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, є передбаченим законом способом захисту інтересів фізичної особи.
- податковий кодекс України, відповідно до п.1.3 ст. 1, не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства
- судом не було враховано позицію Господарського суд міста Києва викладену в ухвалі від 12.06.2024. по справі № 910/18147/23, Господарського суду Волинської області від 05.06.2025. по справі № 903/313/25, де суди у своїх процесуальних рішеннях визнавали контролюючий орган кредитором у справі і одночасно списували податковий борг у відповідності до приписів ч.2 ст.125 КУзПБ у попередньому засіданні.
Судова колегія вважає за необхідне наголосити, що вимоги апеляційної скарги містять доводи щодо незгоди з оскарженим рішенням в частині відмови у визнанні податкового боргу ФОП Сиклівець М.Д. безнадійним і таким, що підлягає списанню у відповідності до ч.2 ст. 125 КузПБ (п.2 резолютивної частини) та не містять жодних доводів та вимог щодо визнання та розміру визнаних грошових вимог ДПС у Львівській області до боржника. Відповідно, оскаржене рішення переглядається в порядку положень ч.1 ст.269 ГПК України в частині п.2 резолютивної частини оскарженого рішення.
Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги Головне управління ДПС у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу в якому зазначило наступне:
- відповідно до пункту 102.4статті102 ПК у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
- при цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.
- у разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення “безнадійного», що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті101 ПК.
- аналогічна позиція викладена і у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.07.2025 №914/1559/24, і є релевантною для застосування до цих правовідносин.
Фактичні обставини справи вірно встановленні місцевим господарським судом.
Податковий борг перед бюджетом боржника - ФОП Сиклівець М. Д., який за результатами розгляду кредиторських вимог визнано арбітражним керуючим Литвиненко С.С., та який заявлено ним до списання в порядку положень ч.2 ст. 125 КУзПБ складається із:
- сум податкових зобов'язань по пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД (у тому числі за порушення вимог валютного законодавства) у розмірі 410 295,89 грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 27324/13-01-24-08 від 23.11.2023;
- заборгованості зі сплати єдиного податку у розмірі 10 636,94 грн (з яких за 1 місяць 2022 року - 652,94 грн, за 5 місяців 2023 року - 4 020,00 грн (804,00*5) та за 7 місяців 2024 року - 5 964,00 грн (852,00*7)), яка виникла на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування;
- заборгованості за податковим повідомленням рішенням № 37250/13-0102401203203606382 від 28.08.2024 у розмірі 680,00 грн, винесеним на підставі акта перевірки № 35956/13-01-24-12/3203606382 від 28.08.2024.
Так, ГУ ДПС у Львівській області винесено ФОП Сиклівець М. Д. податкове повідомлення-рішення № 27024/13-01-24-08 від 23.11.2023 на суму 410 295,89 грн.
Податкове повідомлення-рішення форми “Ф» № 27024/13-01-24-08 від 23.11.2023 надіслано ФОП Сиклівець М. Д. на адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за ШКІ № 7900900508650. Однак конверт рекомендованого поштового відправлення за ШКІ № 7900900508650 повернувся на адресу контролюючого органу без відмітки про вручення такого відправлення адресату.
Боржник не сплатила узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 6888,94 грн. відповідно до поданої нею заяви № 6047 від 12.12.2017 про застосування м прощеної системи оподаткування, то така сума на підставі п. 14.1.175 п. 14.1., статті 14 ПК України є податковим боргом.
ГУ ДПС у Львівській області надіслано податкову вимогу форми “Ф» від 29.11.2023 № 0014521-1305-1301 на адресу ФОП Сиклівець М. Д. рекомендованим з повідомленням про вручення відправленням за ШКІ № 0600066852609, конверт з яким повернувся на адресу податкового органу з відміткою поштового органу “за закінченням терміну зберігання». Доказів оскарження вищевказаної податкової вимоги сторонами не надано.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі № 380/9891/24 задоволено позовні вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ФОП Сиклівець М. Д. та присуджено до стягнення з останньої до бюджету 417 524,83 грн податкового боргу, з яких:
- 410 295,89 грн - пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД (у тому числі за порушення вимог валютного законодавства), яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № 27324/13-01-24-08 від 23.11.2023;
- 7 228,94 грн - заборгованості зі сплати єдиного податку (за 1 місяць 2022 року - 652,94 грн, за 5 місяців 2023 року - 4 020,00 грн (804,00*5) та за 3 місяців 2024 року - 2 556,00 грн (852,00*3).
Зазначене рішення набрало законної сили 17.12.2024, та відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді цієї справи.
Податковим повідомленням-рішенням № 37250/13-0102401203203606382 від 28.08.2024 винесеним на підставі акта перевірки № 35956/13-01-24-12/3203606382 від 28.08.2024, нараховано боржниці борг у розмірі 680,00 грн, а також заборгованості зі сплати єдиного податку за 4 місяці 2024 року у розмірі 3 408,00 грн. Для підтвердження розміру заборгованості до матеріалів справи кредитором долучено інтегровану картку ФОП Сиклівець М. Д. по сплаті єдиного податку з фізичних осіб.
Кредитором не надано доказів надіслання податкового повідомлення-рішення № 37250/13-0102401203203606382 від 28.08.2024 ФОП Сиклівець М. Д. та також доказів винесення податковим органом податкової вимоги про сплату єдиного податку за 4 місяці 2024 року у розмірі 3 408,00 грн та її надіслання, в порядку, визначеному ст. 42 ПК України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Перед судом у цій справі постало питання наявності чи відсутності підстав для списання, як безнадійного податкового боргу боржника в порядку положень ч.2 ст. 125 КУзПБ.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що, з огляду на мету та цілі КУзПБ, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна.
Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при не результативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Аналіз частини першої, третьої статті 125 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що Кодексом визначено перелік боргів, які не підлягають реструктуризації і повне погашення яких є імперативною умовою для затвердження господарським судом плану реструктуризації.
Водночас, частиною другою статті 125 КУзПБ визначено наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника та початку процедури реструктуризації боргів боржника щодо податкового боргу, який виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника.
Такими наслідками, зокрема є визнання податкового боргу безнадійним та його списання.
При цьому, у пункті 101.2 статті 101 ПК України під терміном “безнадійний податковий борг» розуміється:
- податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;
- податковий борг фізичної особи, яка визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку;
- податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу;
- податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
- податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду;
- податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 по справі № 807/2097/16 (№К/9901/99/17) зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.
Водночас, у другому реченні пункту 102.4 статті 102 ПК України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
При цьому слід зауважити, що законодавством не визначено термінів, за межами яких виконання судового рішення про стягнення податкового боргу має бути припинене, і тривалість процедури стягнення боргу не впливає на право стягнення.
Виходячи із зазначених вище приписів судова колегія акцентує, що за наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу презюмується, що контролюючий орган нарахував та ініціював стягнення цього податкового боргу до закінчення строків давності, передбачених пунктами 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, а тривале невиконання боржником відповідного судового рішення не може бути підставою для звільнення його від обов'язку сплатити присуджену до стягнення суму боргу, відтак такий податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення платежу або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.
Наведене узгоджується з висновками про застосування пункту 102.4 статті 102 ПК України, викладеного у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.04.2020 у справі № 822/2243/17, від 19.05.2020 у справі № 826/8231/15, від 11.06.2020 у справі № 823/127/17 та Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.07.2020 у справі № Б8/129-11 (пункт 10.6), а також у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №922/2727/20, що вірно зазначено місцевим господарським судом.
В межах цієї справи судом встановлено, що кредитор - ГУ ДПС у Львівській області, дотримавшись спеціального строку давності, звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу і за наслідками розгляду Львівським окружним адміністративним судом справи № 380/9891/24, прийнято рішення від 14.11.2024, яким позовні вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ФОП Сиклівець М. Д. задоволено та присуджено до стягнення з останньої до бюджету 417 524,83 грн податкового боргу, з яких: 410 295,89 грн - пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД (у тому числі за порушення вимог валютного законодавства), яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № 27324/13-01-24-08 від 23.11.2023, а також 7 228,94 грн - заборгованості зі сплати єдиного податку (за 1 місяць 2022 року - 652,94 грн, за 5 місяців 2023 року - 4 020,00 грн (804,00*5) та за 3 місяців 2024 року - 2 556,00 грн. (852,00*3).
Підсумовуючи зазначене, судова колегія виснує, що за наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу презюмується, що контролюючий орган нарахував та ініціював стягнення цього податкового боргу до закінчення строків давності, передбачених пунктами 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, а тривале невиконання боржником відповідного судового рішення не може бути підставою для звільнення його від обов'язку сплатити присуджену до стягнення суму боргу/
Відтак, такий податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення платежу або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України, що є підставою для відмови у задоволенні поданого арбітражним керуючим клопотання (вх.№28265/25 від 23.10.2025).
В частині заявленого до списання податкового боргу зі сплати єдиного податку за 4 місяці 2024 року у розмірі 3 408,00 грн (852,00*4) та податкового боргу за податковим повідомленням рішенням № 37250/13-0102401203203606382 від 28.08.2024 у розмірі 680,00 грн, судова колегія погоджуючись із висновками місцевого суду вважає, що оскільки він також не підпадає під жоден із випадків, передбачених пунктом 101.2 статті 101 ПК України, підстави для задоволення поданого клопотання відсутні.
Загальні висновки суду апеляційної інстанції.
В порядку положень ч.1 ст. 276 ГПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, а оскаржена ухвала Господарського суду Львівської області від 14.01.2026 у справі №914/1872/25 скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами розгляду справи судова колегія виснує про наявність підстав для покладення судового збору на скаржника.
Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1 В задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 21.01.2026 (вх. №01-05/208/25 від 22.01.2026) - відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.01.2026 у справі №914/1872/25 в оскарженій частині, а саме п.2 резолютивної частини - залишити без змін.
3. Судовий збір покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повна постанова складена 16.03.2026
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.