79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" березня 2026 р. Справа № 921/300/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "Люкс"
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2025 (повне рішення складено 22.12.2025, суддя С.О. Хома)
у справі № 921/300/25
за позовом Приватного малого підприємства "Люкс", м.Тернопіль,
до відповідача Микулинецької селищної ради, смт.Микулинці,
про визнання типового договору оренди землі від 11.02.2016 таким, що продовжений на такий самий строк та на таких самих умовах
Представники сторін
від позивача - не з'явився
від відповідача - Кузнєцова М.І. (в режимі відеоконференцзв'язку)
Господарський суд Тернопільської області у рішенні від 12.12.2025 ухвалив: - відмовити в позові Приватного малого підприємства "Люкс" про визнання типового договору оренди землі від 11.02.2016 таким, що продовжений на такий самий строк та на таких самих умовах; - судові витрати у справі покласти на позивача.
Не погодившись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2025 у справі № 921/300/25 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов повністю; судові витрати покласти на відповідача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 12.01.2026, склад колегії по розгляду справи № 921/300/25 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного малого підприємства "Люкс", поданою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2025 у цій справі.
18.02.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 921/300/25.
При ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виходив із того, що поновлення договору оренди земельної ділянки від 11.02.2016 має здійснюватися відповідно до положень ст.33 ЗУ «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладення договору, яка передбачає реалізацію орендарем переважного права на поновлення договору за умови дотримання визначеної законом процедури та строків, зокрема, своєчасного звернення до орендодавця з листом-повідомленням та проєктом додаткової угоди; при цьому, суд врахував правові висновки Верховного Суду щодо процедури застосування цієї норми та зазначив, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, тоді як обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання договору оренди таким, що продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, є неналежним; крім того, суд встановив, що відповідачем прийнято рішення про відмову у продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки та направлено його позивачу. У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що:
- позивач належним чином виконав умови договору оренди землі від 11.02.2016, своєчасно повідомив відповідача про намір скористатися переважним правом на поновлення договору, продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату, тоді як відповідач у встановлені законом строки не висловив заперечень щодо поновлення договору та не вчинив жодних юридично значущих дій, спрямованих на припинення орендних правовідносин, що свідчить про наявність передбаченої частиною шостою ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» мовчазної згоди на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах. За таких обставин, позивач мав обґрунтовані правомірні очікування щодо продовження орендних правовідносин, що узгоджується з принципами добросовісності, справедливості та правової визначеності, а тому належним і ефективним способом захисту порушеного права є визнання договору оренди землі таким, що продовжений на той самий строк та на тих самих умовах;
- суд першої інстанції також допустив порушення норм процесуального права, прийнявши та поклавши в основу рішення докази відповідача, подані з пропуском встановлених процесуальних строків без клопотання про їх поновлення.
Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, Микулинецькою селищною радою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається, зокрема, на таке:
- позивач не дотримався встановленого договором та Законом України «Про оренду землі» порядку реалізації переважного права на поновлення договору оренди, зокрема, звернувся до орендодавця з порушенням визначених строків та не надав проект додаткової угоди, що є обов'язковою умовою для поновлення договору оренди;
- рішенням Микулинецької селищної ради від 29.01.2021 № 251 позивачу було відмовлено у продовженні строку дії договору оренди, про що останнього належним чином повідомлено, а відтак, твердження апелянта про відсутність заперечень орендодавця щодо поновлення договору не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи, що виключає можливість застосування положень частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» щодо поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В дане судове засідання в режимі відеоконференцзв'язку з'явився представник відповідача, який підтримав свої доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія встановила наступне:
11.02.2016 між Приватним малим підприємством «Люкс» (позивач, за договором - орендар) та Микулинецькою селищною радою (відповідач, за договором - орендодавець) укладено Типовий договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку водного фонду загальною площею 0,1000 га.
Згідно з пунктом 8 вказаного договору, його укладено строком на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У такому випадку, орендар зобов'язаний не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. У разі неподання орендарем письмового повідомлення про намір продовжити дію договору він вважається пролонгованим на тих самих умовах і на той самий термін.
У відповідності до пункту 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування мікрогідроелектростанції.
Пунктом 39 договору оренди передбачено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.10.2024, право оренди земельної ділянки площею 0,1000 га зареєстровано 18.02.2016 за Приватним малим підприємством «Люкс» на підставі типового договору оренди землі, номер запису 13368607.
28.03.2017 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт «Будівництво мікрогідроелектростанції на р. Серет» замовника ПМП «Люкс».
12.01.2021 ПМП «Люкс» звернулося до Микулинецької селищної ради з листом-заявою про продовження строку дії договору від 11.02.2016 на термін 10 років.
Рішенням Микулинецької селищної ради від 29.01.2021 № 251 відмовлено у продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 6125055400:04:001:0147), розташованої за адресою: смт Микулинці, Теребовлянський район, Тернопільська область, укладеного 11.02.2016 між Микулинецькою селищною радою та ПМП «Люкс», у зв'язку з тим, що відповідна територія відводиться під відпочинкову зону смт. Микулинці.
Стверджуючи, що жодної відповіді чи заперечень на повідомлення про намір продовжити строк дії договору оренди він не отримував, позивач звернувся до господарського суду за захистом порушеного права з позовом про визнання Типового договору оренди землі від 11.02.2016 таким, що продовжений на той самий строк і на тих самих умовах.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків:
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 ЗУ "Про оренду землі").
За змістом ст. 126-1 Земельного кодексу України, договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає ЗУ «Про оренду землі».
Колегія суддів звертає увагу, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з врахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Розділ IX "Перехідні положення" ЗУ «Про оренду землі» доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:
«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України. Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
В постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 зазначено, що правила, визначені ст. 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України № 340-IX від 05.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Спірний договір укладено у 2016 році, тобто до набрання 16.01.2020 чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству". Тому, в даному випадку, до спірних правовідносин застосовуються приписи ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» до зміни її редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству".
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону про оренду землі).
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (ст. 124). Проте, саме ЗУ «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17 та від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц, дійшла висновку про те, що ст.33 ЗУ "Про оренду землі" визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі. Згідно з висновками, наведеними у зазначених постановах, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч.2 ст.33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою, у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому, таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності, узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1-5 статті 33 ЗУ "Про оренду землі").
У пункті 38 постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 зазначено таке: "Частини п'ята та шоста статті 33 ЗУ «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:
- за загальним правилом, викладеним у частині п'ятій статті 33 ЗУ «Про оренду землі», орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду;
- спеціальне правило, викладене у частині шостій ЗУ «Про оренду землі», розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі, орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення."
Для поновлення договору оренди з підстав, передбачених частиною 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена у наведеній нормі, можлива лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури і строків.
Згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Отже, для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частина 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі") або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
У розумінні наведених положень законодавства, основними відмінностями у застосуванні положень Закону України "Про оренду землі" є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частини 1-5 статті 33 цього Закону) та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі (частина 6 статті 33 цього Закону) та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частини 1-5 статті 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина 6 статті 33 цього Закону).
У частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення орендаря із проектом додаткової угоди вимогам закону не можуть бути відхилені без наведення відповідних причин, а мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проєкті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 13 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
З наведеного вбачається, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 26.05.2020 у справі №908/299/18).
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, так і від характеру його порушення, невизнання чи оспорення. Такі право або інтерес підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним, тобто відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру їх порушення, невизнання або оспорення, а також наслідкам, спричиненим такими діяннями. Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено підстави та порядок поновлення договору оренди землі, який здійснюється шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди. Передбачене цією нормою право сторони на оскарження в судовому порядку відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди у контексті спірних правовідносин означає право сторони звернутися до суду з вимогою про укладення такої додаткової угоди.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», додаткова угода до договору оренди землі є підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Висновки щодо належного способу захисту при вирішенні спорів, пов'язаних із поновленням договору оренди землі, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, у якій зазначено, що у разі виникнення спору щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, обов'язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є вимога про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту в резолютивній частині судового рішення.
Водночас, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № /1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права на поновлення договору оренди землі від 11.02.2016.
ПМП «Люкс» звернулося до суду з позовом про визнання типового договору оренди землі від 11.02.2016 таким, що продовжений на той самий строк та на тих самих умовах, замість звернення із належним способом захисту у вигляді вимоги про визнання укладеною додаткової угоди відповідно до частини восьмої статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка встановлює порядок та умови поновлення договору.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що реалізація переважного права орендаря можлива лише за умови дотримання встановлених законом строків і процедур: для цього орендар повинен завчасно надіслати орендодавцю письмове повідомлення разом із проєктом додаткової угоди, а також за умови, що орендодавець не висловив обґрунтованих заперечень протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.
Твердження позивача про відсутність заперечень з боку Микулинецької селищної ради не відповідають фактичним обставинам, оскільки відповідачем до матеріалів справи долучено рішення Микулинецької селищної ради від 29.01.2021 № 251, яким позивачу відмовлено у продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 6125055400:04:001:0147).
Водночас, надані відповідачем докази направлення цього рішення на адресу ПМП «Люкс», а саме витяг із журналу вихідної кореспонденції за 2021 рік від 03.03.2021, колегія суддів оцінює критично, оскільки такі не можуть вважатися належним доказом фактичного надіслання повідомлення позивачу, так як не підтверджують факту вручення чи отримання кореспонденції за встановленою процедурою та не свідчать про його дії або бездіяльність щодо реагування на рішення орендодавця. Водночас, наведене не заперечує того, що позивач порушив порядок та строки, передбачені ст. 33 Закону України «Про оренду землі» і не звернувся за належним способом захисту свого права - шляхом вимоги про укладення додаткової угоди. Таким чином, дії позивача свідчать про неналежне застосування законодавчо визначеного механізму поновлення договору оренди, а відтак, обраний спосіб захисту є неефективним і не відповідає встановленим нормам матеріального та процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність прийнятого рішення.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом повно і всебічно досліджено обставини справи, надано оцінку доказам у їх сукупності та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених обставин і не містять належного обґрунтування підстав, передбачених процесуальним законом, для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Приватного малого підприємства "Люкс" відмовити.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2025 у справі № 921/300/25 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.
Повний текст постанови складено 16.03.2026.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік