Справа № 580/9000/25 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
16 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі 4 відділу, військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 бригади « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі 4 відділу, військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 бригади « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову, яка оформленої довідкою військово-лікарської комісії №2025-0613-1528-0647-0 від 13.06.2025 щодо позивача;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 направити позивача на ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби та провести поглиблене обстеження з врахуванням медичних документів та скарг на стан здоров'я.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року позовну заяву - повернуто.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що сам факт проходження позивачем військової служби свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
На думку скаржника, оскільки під час проведення 13.06.2025 медичного огляду ВЛК довідка (постанова) не була вручена, а її копія отримана дружиною позивача лише 10.07.2025, а позовна заява подана до суду 07.08.2025, зазначене свідчить про дотримання строків звернення до суду з даним позовом.
Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позову, встановивши термін 10 днів з дати отримання цієї ухвали, оскільки позивач не вказав жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду.
Надалі, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року відмовлено повністю у задоволенні заяви вх. від 22.08.2025 про поновлення строку звернення до суду. Повернуто позовну заяву адвокатки Гук А.Ю. від імені ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі 4 відділу, військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 бригади «Скала» про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не вказав жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду, а будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду зі вказаним позовом, заява не містить, тому наявні підстави для повернення позовної заяви.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).
У частині п'ятій статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вимоги, які застосовуються до позовної заяви.
При цьому, у силу вимог частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У силу вимог частин першої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частини другої вказаної статті якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Згідно правової позиції Верховного Суду у постановах від 26.06.2018 у справі №473/653/17, від 18.01.2019 року в справі № 576/1434/17, при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - один місяць, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар'єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв'язку з проходженням публічної служби.
Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об'єктивні причини.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного КАС України строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.
У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху з підстав відсутності заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.
У силу вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно, предметом даного позову є визнання протиправною та скасування постанови, яка оформленої довідкою військово-лікарської комісії №2025-0613-1528-0647-0 від 13.06.2025.
У свою чергу, як зазначає позивач, останнім 13.06.2025 було пройдено медичний огляд ВЛК за наслідками якого було прийнято оскаржену постанову (Довідку).
Однак, довідка (постанова) не була вручена, а її копія отримана дружиною позивача лише 10.07.2025, а позовна заява подана до суду 07.08.2025, тобто в межах місячного строку з дня отримання такої довідки.
При цьому, колегія суддів враховує, що за приписами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (частина третя статті 77 КАС України).
Оцінюючи вказані доводи у контексті вимог чинного законодавства колегія суддів приходить до переконання, що постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, судом першої інстанції не було встановлено чи існували дійсні об'єктивні причини, які б свідчили про неможливість звернення позивача з даним позовом у межах місячного строку з дня направлення 13.06.2025 позивача після проходження ВЛК до військової частини для проходження навчання та подальшої військової служби з відповідним позовом, тому колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції про непідтвердженість причин пропуску звернення до адміністративного суду.
Суд попередньої інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим дійшов передчасних висновків про повернення позовної заяви.
Слід також відзначити, що останнім днем для усунення недоліків позовної заяви, враховуючи десятиденний строк, визначений ухвалою про продовження строків на усунення недоліків від 18.08.2025, припадав на 29 серпня 2025 року, з огляду на отримання такої ухвали представником позивача 20.08.2025 о 8:08, що підтверджується даними з Електронного кабінету.
Отже, оскільки строк для усунення недоліків спливав лише 29 серпня 2025 року, тому висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви 27 серпня 2025 року є у даному випадку передчасним.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - скасувати та направити справу до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року - скасувати, а справу № 580/9000/25 направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко