16 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/174/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року (суддя Ремез К.І.)
у справі №160/174/25
за позовом ОСОБА_1
до Державного підприємства «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Німеччині м. Берлін
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Німеччині м. Берлін, в якому, з урахуванням уточнення адміністративного позову (а.с.88) просив:
визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Німеччині м. Берлін, щодо невидачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 29.02.2024, дійсний до 28.02.2034, орган, що видав 2129, який оформлений на ім'я ОСОБА_1 ;
зобов'язати Державне підприємство «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Німеччині м. Берлін, видати ОСОБА_1 оформлений на його ім'я паспорт громадянина України для виїзду за кордон у порядку та на підставі законодавства України, яке було чинним на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про його оформлення - 21.02.2024, тобто без пред'явлення військово-облікових документів.
25.05.2025 позивач, через свого представника, подав до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із виправленням відповідачем оскаржуваних порушень.
В заяві зазначено, що 19.02.2025 позивачу видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 29.02.2024, дійсний до 28.02.2034, орган, що видав 2129, без пред'явлення військово-облікових документів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 заяву ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі на підставі п. 8 ч.1 ст. 238 КАС України.
03.03.2025 позивач, через свого представника, звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державного підприємства «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Німеччині м. Берлін на користь ОСОБА_1 понесені у зв'язку із розглядом справи №160/174/25 у суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн. Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачену при подання адміністративного позову суму судового збору 968,96 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 заяву позивача про повернення судового збору задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції за відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат саме у спірному випадку процесуальним законом, керувався принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025 ухвалу Дніпропетровського адміністративного суду від 05.03.2025 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Федеративній Республіці Німеччина.
Таких висновків суд першої інстанції дійшов, оцінивши витрати на предмет критерію співмірності, який встановлений частиною п'ятої статті 134 КАС України, а також з огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось. Враховуючи, що провадження у справі закрито за заявою позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що належний до стягнення розмір витрат на правничу допомогу становить 500 грн.
Суд зазначив, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити заяву від 03.03.2025 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Скаржник вказує, що, відповідачем задоволено позовні вимоги позивача в повному обсязі саме після звернення позивача до суду із даним позовом, тому цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов'язку відшкодувати всі понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір в судовому порядку. Вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 28000 грн. є абсолютно співмірними зі складністю справи та її значенням для позивача.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти аргументів апеляційної скарги, зазначає, що у спірному випадку відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу на користь позивача в повному обсязі. Просить додаткове рішення суду першої інстанції залити без змін.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В даному випадку додаткове судове рішення оскаржено позивачем в частині розміру стягнення витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка додатковому рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обґрунтованості в цій частині.
Згідно зі ст. 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом ч. 3, 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7ст. 135 КАС України).
З аналізу положень ст. 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18.
В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 28000 грн. позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги від 21 листопада 2024 року; рахунок № 113 від 21.11.2024; рахунок № 130 від 17.12.2024; квитанцію про сплату рахунку № 113; квитанцію про сплату рахунку № 130; рахунок № 20 від 07.02.2025;
Відповідно до доданого представником Позивача розрахунку суми гонорару за надання адвокатських послуг встановлено, що ним надано послуги:
написання та подання адвокатського запиту до Головного управління ДМС у Закарпатській області. Кількість наданих послуг: одна послуга. Вартість за послугу: 4 000,00 грн.
написання та подання адвокатського запиту до Державного підприємства «Документ». Кількість наданих послуг: одна послуга. Вартість за послугу: 4 000,00 грн.
написання та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Державного підприємства «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Федеративній Республіці Німеччина, м. Берлін про визнання протиправною бездіяльності щодо невидачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, зобов'язання вчинити певні дії. Кількість наданих послуг: одна послуга. Вартість за послугу: 15 000,00 грн.
написання та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповіді на відзив Державного підприємства «Документ» від 05.02.2025 по справі № 160/174/25. Кількість наданих послуг: одна послуга. Вартість за послугу: 5 000,00 грн.
Переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції в частині розміру витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про очевидну неспівмірність заявленої суми 28 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені зміст та суть наданої позивачу правничої допомоги, обсяг виконаної юридичної та технічної роботи, вважає, що заявлена сума витрат у розмірі 28 000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, заявлений до відшкодування, є завищеним у порівнянні з їх фактичним обсягом, складністю написання та часом, необхідним для виконання відповідних робіт (наданих послуг).
Суд при цьому зауважує, що такі послуги як надсилання адвокатських запитів (8 000 грн) є етапом збору доказів для підготовки позову.
Крім того, ця справа належить до категорії справ незначної складності та має сталу судову практику, що робить суму у 15000 грн за написання позовної заяви надмірною, при цьому виставлення окремого рахунку за написання та подання відповіді на відзив (5000 грн) є необґрунтованим, так як її нормативне обґрунтування повторює зміст адміністративного позову.
Водночас, стягнення судом першої інстанції 500,00 грн не відповідає принципу реальності адвокатських витрат та нівелює саму суть правової допомоги як професійної діяльності.
З огляду на це, апеляційний суд вважає за необхідне змінити розмір відшкодування до 5000,00 грн.
Таким чином, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 5000 грн., яка є співмірною із фактичним обсягом правничої роботи, та відповідає критеріям розумності.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, додаткове рішення суду першої інстанції змінити, доповнивши його резолютивну частину новим абзацом щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді першої інстанції, у розмірі 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі №160/174/25 - змінити, виклавши другий абзац його резолютивної частини в такій редакції:
«Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства «Документ» в особі відокремленого підрозділу філії в Федеративній Республіці Німеччина (код ЄДРПОУ 32735236, Україна, 04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДОВНАР-ЗАПОЛЬСЬКОГО, будинок 8; місцезнаходження філії: Трептов парк, буд 14, м. Берлін, Республіка Німеччина, 12435).».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров