04 лютого 2026 року м. Рівне№460/17613/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Войтюк К.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник адвокат Костюченко С.А.,
відповідача: представник Гуц О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна геологія»
доОстрозької міської ради Рівненської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна геологія» (далі також ТзОВ «Західна геологія», Товариство, позивач) до Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області (далі - Острозька міська рада, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення 79 сесії Острозької міської ради восьмого скликання №2563 від 25 липня 2025 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3788 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області ТзОВ «Західна геологія»;
визнати протиправним та скасувати рішення 79 сесії Острозької міської ради восьмого скликання №2564 від 25 липня 2025 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 9,7559 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області ТзОВ «Західна геологія»;
визнати протиправним та скасувати рішення 79 сесії Острозької міської ради восьмого скликання №2565 від 25 липня 2025 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4827 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області ТзОВ «Західна геологія»;
зобов'язати Острозьку міську раду надати ТзОВ «Західна геологія» дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0, 3788 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області ТзОВ «Західна геологія»;
зобов'язати Острозьку міську раду надати ТзОВ «Західна геологія» дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 9,7559 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області ТзОВ «Західна геологія»;
зобов'язати Острозьку міську раду надати ТзОВ «Західна геологія» дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4827 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області ТзОВ «Західна геологія».
Обґрунтовуючи позов, Товариство вказує, що ним отримано Спеціальний дозвіл строком дії 20 років на користування надрами №6628 від 21.06.2022 на видобування корисних копалин - пісків, придатних для виготовлення ніздрюватого бетону, на ділянці Південного Вельбівненського родовища, що розташоване у Рівненській області, Рівненського району, 160 м на північний схід від с. Вельбівно, площею 40,3 га. Також між Державною службою геології та надр України та позивачем укладено Угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 21 червня 2022 року №6628. Передбачені спеціальним дозволом географічні координати родовища та межі ділянки надр Південно Вельбівненського родовища поширюються на несформовані земельні ділянки загальною орієнтованою площею 10,6174 га комунальної форми власності, розпорядником яких є Острозька міська рада. З метою отримання доступу до надр та здійснення передбаченої спеціальним дозволом діяльності позивач звернувся до відповідача з клопотаннями про надання дозволу на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, проте вказані клопотання були зняті з розгляду за рішенням постійної комісії з питань земельних відносин, екології та сільського господарства з підстав того, що на територію запитуваних земельних ділянок не розроблено містобудівної документації на місцевому рівні. У зв'язку з цим та враховуючи, що земельні ділянки, як об'єкти цивільних прав, не сформовані, позивач 04.07.2025 звернувся до відповідача із заявами про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастровий номер не визначений) орієнтованою площею 0,4827 га, 9,7559 га, та 0,3788 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами №6628 від 21.06.2022. Відповідач 25.07.2025 прийняв рішення №2563, №2562, №2564 про відмову у наданні дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення вищезазначених земельних ділянок з метою подальшого встановлення сервітутів, у зв'язку з відсутністю містобудівної документації. Позивач доводить, що у статті 66 Земельного кодексу України законодавець закріпив можливість надання земельних ділянок усіх форм власності та категорій у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, дослідно-промислову розробку та видобування корисних копалин загальнодержавного значення, шляхом встановлення земельних сервітутів без зміни цільового призначення таких земельних ділянок. Вказує, що він з дотриманням вимог статті 124-1 Земельного кодексу України з метою формування земельних ділянок для подальшого встановлення земельних сервітутів для потреб, передбачених спеціальним дозволом на користування надрами, звернувся до відповідача з клопотаннями про надання дозволів на розроблення проєктів землеустрою, до яких було долучено усі необхідні документи, в тому числі копію спеціального дозволу на користування надрами, графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельних ділянок, які передбачається сформувати. Зауважує, що нормами чинного законодавства чітко визначено обов'язок відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо прийняття рішення про надання відповідного дозволу або ж прийняття рішення про відмову у наданні такого дозволу із зазначенням вичерпного переліку підстав для такої відмови з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. При цьому ст. 66, 20, 79-1, 123 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій» не передбачають такої обов'язкової умови, як наявність затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні, для надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою подальшого встановлення земельних сервітутів на термін дії спеціального дозволу на користування надрами для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності. За наведеного, позивач вважає оскаржені рішення Острозької міської ради протиправними, що й зумовило звернення за судовим захистом.
Ухвалою від 06.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідач позов не визнав, 20.10.2025 в підсистемі «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення, вказав, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на термін дії спецдозволу, орієнтовною площею 0,48 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами в с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади (Вельбівненський старостинський округ) Рівненського району (рішення Острозької міської ради №2562 від 25.07.2025) слугувало те, що згідно Генерального плану та плану зонування території с. Вельбівно знаходиться в зоні С-4 (зона земель озеленення спеціального призначення). Підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3788 га, з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами №6628 від 21.06.2022 для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника за рахунок земель запасу за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади (рішення Острозької міської ради №2563 від 25.07.2025) слугувало те, що вказана земельна ділянка є несформована та містобудівна документація на місцевому рівні на неї не розроблена. Підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 9,7559 га, з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами №6628 від 21.06.2022 для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника за рахунок земель запасу за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади (рішення Острозької міської ради №2564 від 25.07.2025) слугувало те, що вказана земельна ділянка є несформована та містобудівна документація на місцевому рівні на неї не розроблена. Окрім того, рішенням Острозької міської ради №2660 від 26.09.2025 позивачу надано дозвіл на розроблення детального плану території з метою функціонального призначення території та зміни цільового призначення земельних ділянок для розширення, організації та обслуговування кар'єру з видобування піску в межах спеціального дозволу на користування надрами №6628 від 21.06.2022. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки Острозька міська рада діяла та діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України. З урахуванням викладеного відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач 04.11.2025 подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач 06.11.2025 подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 17.11.2025 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 01.12.2025 о 09:30 год.
28.11.2025 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 01.12.2025 задоволено клопотання відповідача, відкладено підготовче засідання на 10.12.2025 о 15:30 год.
Протокольною ухвалою від 10.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2026 о 14:00.
В судовому засіданні 14.01.2026 представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, наведених в заявах по суті справи.
Протокольною ухвалою від 14.01.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.01.2026 об 11:00.
В судовому засіданні 26.01.2026 оголошено перерву до 04.02.2026 о 14:00 у зв'язку з технічними проблемами в роботі системи відеоконференцзв'язку.
В судовому засіданні 04.02.2026 закінчено судовий розгляд справи проголошенням вступної та резолютивної частини судового рішення.
Встановлені судом обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна геологія» зареєстроване відповідно до чинного законодавства України як юридична особа, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; ідентифікаційний код юридичної особи 39085579.
Товариство здійснює види економічної діяльності: 08.99 Добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів, н.в.і.у. (основний); 32.12 Виробництво ювелірних і подібних виробів; 08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; 09.90 Надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну (а.с. 13-14).
Товариству з обмеженою відповідальністю «Західна геологія» Державною службою геології та надр України видано Спеціальний дозвіл на користування надрами № 6628 від 21.06.2022 на видобування корисних копалин з метою видобування пісків, придатних для виготовлення будівельних розчинів (крім штукатурних розчинів для опоряджувального шару) (блок В-І), для дорожнього будівництва та для виробництва ніздрюватих бетонів (блоки В-І, В-ІІ, С1-ІІІ, С1-IV) для використання як пісок-компонент в'яжучого щільних силікатних бетонів (блоки В-І, В-ІІ, С1-ІІІ, С1-IV, С1-V, С1-VI), а також рекультивації, благоустрою і планування.
Об'єкт надрокористування: Вельбівненське-2 родовище; місцезнаходження: Рівненська область, Рівненський район; прив'язка на місцевості: північно-західна околиця с. Вельбівно; площа: 56,94 га; вид корисної копалини: пісок; ступінь освоєння надр: не розробляється; строк дії спеціального дозволу: до 21.06.2042 (а.с. 15-17).
Між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна геологія» укладено Угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 21.06.2022 № 6628 (а.с. 18-27).
В травні 2025 року Товариство звернулося до Острозької міської ради з клопотаннями про надання дозволу на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастрові номери не визначені) в оренду на термін дії спеціального дозволу на користування надрами для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (11.01) за рахунок земель запасу на території Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області (а.с. 28, 29).
Острозькою міською радою клопотання Товариства про надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на термін дії спеціального дозволу, орієнтовною площею 9,74 га, 0,48 га, 0,38 га за межами с. Вельбівно на території Острозької міської ради були зняті з розгляду за рішенням постійної комісії з питань земельних відносин, екології та сільського господарства (а.с. 30-32).
04.07.2025 Товариство звернулося до Острозької міської ради із заявами № 04/07/25-1, № 04/07/25-2, № 04/07/25-3, в яких відповідно до ст. 99, 124-1 Земельного кодексу України просило надати дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастровий номер не визначений) орієнтовною площею 0,4827 га, 9,7559 га, 0,3788 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами №6628 від 21.06.2022 для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності, за умови, що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 Земельного кодексу України (07.14) за рахунок земель запасу за межами населених пунктів на території Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області.
До вказаних заяв було додано засвідчену копії виписки з ЄДР щодо ТзОВ «Західна геологія»; засвідчену копію спеціального дозволу на користування надрами; графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельних ділянок, які передбачається сформувати, з метою подальшого встановлення сервітуту (а.с.33-40).
Суд встановив, що рішенням Острозької міської ради від 25.07.2025 № 2564 відмовлено ТзОВ «Західна геологія» у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 9,7559 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області.
В такому рішенні орган місцевого самоврядування покликається до статей 20, 66, 79-1, 123 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України «Про землеустрій», а також як підставу відмови вказує, що земельні ділянки площею 16,3889 га (кадастровий номер 5624281200:01:003:0263) та площею 2,0000 га (кадастровий номер 5624281200:09:004:0010) перебувають у власності Товариства, та земельні ділянки, на які Товариству надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовними площами 2,03 га та 5,21 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, рішеннями Острозької міської ради № 2244 та № 2245 від 28.03.2025, є не освоєними, та враховуючи що земельна ділянка площею 9,7559 га не є сформована і на територію даної земельної ділянки, що розташована за межами с. Вельбівно, не розроблена містобудівна документація на місцевому рівні (а.с. 41-43).
Крім цього, рішенням Острозької міської ради від 25.07.2025 № 2563 відмовлено ТзОВ «Західна геологія» у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3788 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області.
Обґрунтовуючи рішення, орган місцевого самоврядування покликається до статей 20, 66, 79-1, 123 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України «Про землеустрій», а також як підставу відмови вказує, що земельні ділянки площею 16,3889 га (кадастровий номер 5624281200:01:003:0263) та площею 2,0000 га (кадастровий номер 5624281200:09:004:0010) перебувають у власності Товариства, та земельні ділянки, на які Товариству надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовними площами 2,03 га та 5,21 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, рішеннями Острозької міської ради № 2244 та № 2245 від 28.03.2025, є не освоєними, та враховуючи що земельна ділянка площею 0,3788 га не є сформована і на територію даної земельної ділянки, що розташована за межами с. Вельбівно, не розроблена містобудівна документація на місцевому рівні (а.с. 44-46).
Також, рішенням Острозької міської ради від 25.07.2025 № 2565 відмовлено ТзОВ «Західна геологія» у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4827 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області.
Обґрунтовуючи означене рішення, відповідач покликається до статей 20, 66, 79-1, 123 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України «Про землеустрій», а також як підставу відмови вказує, що земельні ділянки площею 16,3889 га (кадастровий номер 5624281200:01:003:0263) та площею 2,0000 га (кадастровий номер 5624281200:09:004:0010) перебувають у власності Товариства, та земельні ділянки, на які Товариству надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовними площами 2,03 га та 5,21 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, рішеннями Острозької міської ради № 2244 та № 2245 від 28.03.2025, є не освоєними, та враховуючи що земельна ділянка площею 0,4827 га, що розташована в с. Вельбівно, не є сформована (а.с. 47-49).
Згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про надання витягу з містобудівної документації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, на земельну ділянку площею 0,4827 га містобудівну документацію затверджено рішенням сесії Вельбівненської сільської ради № 616 від 29.05.2019; інформацію щодо земельних ділянок площею 0,3788 га та 9,7559 га неможливо надати у зв'язку з відсутністю містобудівної документації (а.с. 102-110).
Крім цього, з наданих відповідачем доказів встановлено, що згідно з рішенням Острозької міської ради від 26.09.2025 № 2660 за результатами розгляду заяви ТзОВ «Західна геологія» від 03.09.2025 вирішено розробити детальний план території з метою визначення функціонального призначення території та зміни цільового призначення земельних ділянок для розширення, організації та обслуговування кар'єру з видобування піску в межах спеціального дозволу на користування надрами № 6628 від 21.06.2022 (Вельбівненське-2 родовище) в межах Острозької територіальної громади Рівненського району Рівненської області (а.с. 116).
21.11.2025 між Управлінням містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та землекористування виконавчого комітету острозької міської ради (Замовник), ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) та ТзОВ «Західна геологія» (Платник) укладено Договір № С-25-21-МД на розроблення проєкту детального плану території, предметом якого є виконання робіт з розроблення містобудівної документації «Детальний план території для розширення, організації та обслуговування кар'єру з видобування піску в межах спеціального дозволу на користування надрами № 6628 від 21.06.2022 (Вельбівненське-2 родовище) в межах Острозької територіальної громади Рівненського району Рівненської області». Вартість робіт є договірною і становить 312766 грн (а.с. 141-146).
Вважаючи, що рішення Острозької міської ради від 25.07.2025 № 2564, № 2563, № 2565 є протиправними та порушують права і законні інтереси надрокористувача, Товариство звернулося до адміністративного суду з позовом про їх скасування та зобов'зання надати дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою подальшого встановлення земельного сервітуту.
При вирішенні цього публічно-правового спору суд враховує таке.
Згідно з частиною першою статті 13 та частиною першою статті 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 395 Цивільного кодексу України регламентує, що речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Водночас, відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України його положення застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Статтею 24 Кодексу України про надра встановлено, що користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу тощо.
Права та обов'язки користувача надр виникають з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами, якщо в такому спеціальному дозволі на користування надрами не передбачено більш пізній строк, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення прав на користування надрами (припинення дії спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених цим Кодексом.
При цьому статтею 18 Кодексу України про надра передбачено особливості надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами.
Зокрема, надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.
Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.
Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.
В статті 3 Кодексу України про надра визначено, що гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, законами України "Про адміністративну процедуру", "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.
Водночас у частині четвертій цієї ж статті наголошено, що земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.
В свою чергу поняття земельного законодавства та його завдання містяться у статті 4 Земельного кодексу України відповідно до якої земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, його завданням є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Частинами першою-другою статті 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Отже за існуючої моделі правового регулювання безумовний пріоритет в регулюванні земельних відносин (суспільних відносин щодо володіння, користування і розпорядження землею) надається саме нормам земельного законодавства, а норми іншого законодавства, зокрема, цивільного та гірничого, застосовуються до нього субсидіарно і в частині, яка йому не суперечить.
Відповідно до частини першої статті 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Згідно з частиною четвертою статті 66 Земельного кодексу України надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проєктом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.
Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення.
Суд враховує, що частину четверту статті 66 Земельного кодексу України доповнено абзацом другим згідно із Законом № 402-IX від 19.12.2019; в редакції Закону № 2805-IX від 01.12.2022.
Отже в такий спосіб законодавець в земельному законодавстві визначив особливості надання земельних ділянок (у тому числі юридичний титул, на якому вони надаються) для потреб, пов'язаних з користуванням надрами.
Запровадження такої моделі вочевидь повинно було враховувати як тимчасовий характер надрокористування, так і необхідність максимального забезпечення раціонального використання земель, зокрема щодо збереження земельних ділянок у цивільному та господарському обороті, дотримання їх цільового використання.
Іншими словами в законодавстві запроваджено механізм, при якому в межах гірничого відводу відсутня імперативна необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки, виведення її з господарського обороту.
Наприклад, у випадку видобування корисних копалин підземним способом земельні ділянки сільськогосподарського призначення в межах гірничого відводу можуть продовжувати використовуватись для сільськогосподарських потреб.
З іншого боку, власники або користувачі земельних ділянок у випадку встановлення земельного сервітуту не тільки не позбавляються прав щодо володіння, користування та розпорядження ними, а й отримують можливість компенсації тих обмежень, а також втрат, які можуть мати місце у цьому разі.
При цьому за змістом статті 66 Земельного кодексу України саме встановлення земельного сервітуту і є тим юридичним титулом, який легітимізує здійснення надрокористувачем своєї діяльності в межах земельних ділянок (як сформованих у встановленому порядку, так і тих, формування яких не здійснено).
Вказане розуміння змісту статті 66 Земельного кодексу України наведене в постанові Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 902/1257/24.
Загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений статтею 123 Земельного кодексу України, а статтею 124-1 цього кодексу визначено порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності:
1. Особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з заявою у разі, якщо:
а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності;
б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.
У заяві має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.
До заяви додаються:
а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);
б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально;
в) проєкт договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);
г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту);
ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).
2. У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці:
особа відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні;
особа відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.
Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.
У разі подання заяви про надання згоди на встановлення земельного сервітуту для розміщення лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, або подання заяви про надання згоди на встановлення земельного сервітуту для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж, поданої постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, який відповідно до Закону України "Про електронні комунікації" внесений до реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, прийняття рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту, забезпечення укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надання мотивованої відмови у встановленні земельного сервітуту здійснюється протягом 14 днів з дня реєстрації такої заяви.
3. У разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування протягом одного місяця з дня отримання заяви приймає рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У разі надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який надав такий дозвіл, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки.
Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має зазначатися вичерпний перелік підстав для такої відмови з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Повторне надання відмови з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові, не допускається, крім не усунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови, а також випадків, коли підстава відмови виникла пізніше надання попередньої відмови.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення земельного сервітуту для будівництва, розміщення та експлуатації лінійних об'єктів енергетичної інфраструктури або у разі розташування на земельній ділянці, яку передбачається сформувати, будівель, споруд, які перебувають у власності заявника, та необхідності встановлення земельного сервітуту для розміщення, доступу та експлуатації таких будівель, споруд, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Протягом шести місяців з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах орієнтовного місця розташування земельних ділянок, дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення якої наданий відповідним органом, забороняється:
надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, яка передбачає формування земельних ділянок;
передача земельних ділянок державної, комунальної власності у власність, користування.
4. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін, але не більше шести місяців.
Розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається на затвердження органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, який протягом одного місяця з дня його отримання зобов'язаний затвердити проєкт та прийняти рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту або надати мотивовану відмову у його затвердженні. Рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту є підставою для укладення договору про встановлення земельного сервітуту. У разі якщо розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки не був поданий на затвердження протягом шести місяців з дня надання дозволу на його розроблення, рішення про надання такого дозволу втрачають чинність. Зазначений строк може бути продовжений не більш як на шість місяців органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за заявою особи, заінтересованої у встановленні земельного сервітуту.
5. У разі відмови особи відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті у прийнятті рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або укладення договору про встановлення земельного сервітуту, такий земельний сервітут встановлюється за рішенням суду за позовом особи, заінтересованої у встановленні земельного сервітуту.
Суд зазначає, що системний аналіз статті 124-1 Земельного кодексу України дозволяє диференціювати порядок встановлення земельного сервітуту для сформованої земельної ділянки (частина друга статті 124-1) та не сформованої земельної ділянки (частини третя-четверта статті 124-1).
Як встановлено судом під час розгляду справи та не заперечується сторонами, позивач, який відповідно до приписів чинного законодавства України отримав спеціальний дозвіл на користування надрами в межах Вельбівненського-2 родовища, з метою реалізації своїх прав та обов'язків надрокористувача, визначених угодою про умови користування надрами, звернувся до Острозької міської ради з клопотаннями про надання дозволів на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які не є сформованими, в оренду, однак такі клопотання відповідачем задоволені не були.
Так, наприклад, рішенням Острозької міської ради від 25.07.2025 № 2562, яке не є спірним, Товариству відмовлено у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,48 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, в оренду в с. Вельбівно, з тих підстав що дана земельна ділянка згідно Генерального плану та плану зонування території с. Вельбівно знаходиться в зоні С-4 (зона земель озеленення спеціального призначення) не відповідає цільовому призначенню 11.01 - Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (а.с. 111).
Товариство, застосовуючи правовий механізм, запроваджений статтею 124-1 Земельного кодексу України, звернулося до органу місцевого самоврядування із заявами про надання дозволів на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастрові номери не визначені) орієнтовною площею 0,3788 га, 9,7559 га, 0,4827 га за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади, з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу. До поданих заяв Товариством було долучено копію спеціального дозволу на користування надрами, графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельних ділянок, які передбачається сформувати, тобто усі необхідні та достатні документи для вирішення вказаного питання.
Однак відповідач спірними рішеннями від 25.07.2025 № 2563, № 2564, № 2565 відмовив у наданні таких дозволів, покликаючись на те, що земельні ділянки не є сформованими.
Враховуючи фактичні обставини справи, встановлені судом, та проаналізовані вище по тексту судового рішення норми чинного законодавства України, суд зазначає про безпідставність та необґрунтованість оскаржених рішень Острозької міської ради, оскільки порядок встановлення земельного сервітуту щодо не сформованої земельної ділянки регламентований в частинах третій, четвертій статті 124-1 Земельного кодексу України та підлягав застосуванню органом місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що статтею 98 Земельного кодексу України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
За змістом статей 91, 96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Згідно з пунктом в-3 статті 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення такого земельного сервітуту, як право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (частини перша-друга статті 100 Земельного кодексу України, стаття 402 Цивільного кодексу України).
Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту (частини четверта-п'ята статті 101 Земельного кодексу України).
Отже, в межах спірних правовідносин позивач як надрокористувач має право використати земельний сервітут з метою видобування корисних копалин відповідно до спеціального дозволу на користування надрами.
Як встановлено з матеріалів судової справи, в зв'язку з відсутністю містобудівної документації відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із цільовим призначенням 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами. На такі ж обставини вказує відповідач, обґрунтовуючи правомірність відмови позивачу в наданні дозволів на розроблення проєктів землеустрою з метою подальшого встановлення сервітуту.
Так, дійсно, частиною третьою статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" детальний план території.
В той же час, у статті 66 Земельного кодексу України законодавець закріпив можливість надання земельних ділянок усіх форм власності та категорій у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, дослідно-промислову розробку та видобування корисних копалин загальнодержавного значення, шляхом встановлення земельних сервітутів без зміни цільового призначення таких земельних ділянок. А відповідна процедура встановлення земельного сервітуту регламентована в статті 124-1 Земельного кодексу України.
При цьому, нормами чинного законодавства України встановлено обов'язок уповноваженого суб'єкта владний повноважень за результатами розгляду поданого надрокористувачем клопотання прийняти рішення про надання відповідного дозволу, або ж рішення про відмову у наданні такого дозволу із зазначенням вичерпного переліку підстав для такої відмови з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
В даному випадку відповідачем у оскаржуваних рішеннях як на підставу для відмови у наданні дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для подальшого встановлення сервітутів міститься посилання на статті 66, 20, 79-1, 123 Земельного кодексу України та статтю 50 Закону України «Про землеустрій» та зазначено про те, зокрема, що на території земельних ділянок, що розташовані за межами с. Вельбівно, не розроблена містобудівна документація на місцевому рівні.
Водночас статті 66, 20, 79-1, 123 Земельного кодексу України, стаття 50 Закону України «Про землеустрій» не передбачають такої обов'язкової умови, як наявність затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні для надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою подальшого встановлення земельних сервітутів на термін дії спеціального дозволу на користування надрами для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об'єктів, пов'язаних із зазначеним видом діяльності.
Встановлення сервітуту, як і оренда, передбачає виникнення правовідносин користування земельною ділянкою, однак характер і обсяг такого користування є різними. Так, на відміну від відведення земельної ділянки в оренду, коли законодавець у зв'язку з передачею земельної ділянки у володіння та користування іншій особі вимагає, щоб цільове призначення земельної ділянки відповідало тій діяльності, яку планує орендар, встановлення земельного сервітуту відповідно до статті 66 Земельного кодексу України передбачає лише право обмеженого користування чужою земельною ділянкою в межах конкретної мети. В даному випадку - для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення.
За приписами статті 98 Земельного кодексу України, у випадку встановлення сервітуту власник земельної ділянки зберігає усі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження нею, за винятком тих обмежень, які випливають із встановленого сервітуту.
В той же час, у статті 66 Земельного кодексу України законодавець закріпив можливість надання земельних ділянок усіх форм власності та категорій у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, дослідно-промислову розробку та видобування корисних копалин загальнодержавного значення, шляхом встановлення земельних сервітутів без зміни цільового призначення таких земельних ділянок.
З урахуванням наведеного та положень статті 66 Земельного кодексу України, слід дійти висновку, що відсутність містобудівної документації не може бути законною підставою для відмови надрокористувачу, як власнику спеціального дозволу на користування надрами, у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, якими передбачалося формування нових земельних ділянок в межах ділянок надр Вельбівненського родовища.
Суд вже зазначав, що згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 124-1 Земельного кодексу України розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається на затвердження органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, який протягом одного місяця з дня його отримання зобов'язаний затвердити проєкт та прийняти рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту або надати мотивовану відмову у його затвердженні. Рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту є підставою для укладення договору про встановлення земельного сервітуту.
Таким чином, отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту.
Як вбачається зі статті 79-1 Земельного кодексу України, метою надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Отже, надання дозволу на розробку проєкту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. При цьому надання дозволу на розробку проєкту відведення не свідчить, що проєкт буде затверджено уповноваженим суб'єктом владних повноважень. Адже в разі встановлення обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проєкту, відповідач може відмовити у його затвердженні.
Окремо суд вважає необхідним вказати на безпідставність покликання відповідача в оскаржених рішеннях на те, що позивачем не освоєні інші, сформовані земельні ділянки, на які позивачу надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних дівлянок в оренду. Такі обставини не передбачені чинним законодавством України як підстава для відмови в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту, а також жодним чином не стосуються тих земельних ділянок, які в межах спірних правовідносин має намір сформувати позивач.
Отже, суд вважає, що мотиви, наведені відповідачем в оскаржуваних рішеннях про відмову у наданні позивачу дозволів на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою подальшого встановлення сервітуту, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи наведене у сукупності, суд доходить висновку, що оскаржені рішення відповідача є безпідставними та необґрунтованими, не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України, не відповідають критеріям правомірності, встановленим в частині другій статті 2 КАС України, порушують права та законні інтереси позивача на отримання відповідних дозволів органу місцевого самоврядування, необхідних для реалізації прав, наданих спеціальним дозволом на користування надрами, а тому підлягають скасуванню.
Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проєктом нормативно-правового акта. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом. У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічна позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 817/864/18, від 11 листопада 2019 року у справі № 818/960/17 та від 18 травня 2022 року у справі № 400/1350/19.
У справі, що розглядається, суд встановив, що позивач виконав усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок з метою подальшого встановлення земельного сервітуту. Відповідач розглянув подані позивачем документи та прийняв рішення, якими відмовив у наданні позивачу таких дозволів. Разом з цим, суд встановив, що мотиви, які наведені відповідачем у оскаржуваних рішеннях, є незаконними та безпідставними.
За таких обставин суд вважає правильним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати уповноважений орган місцевого самоврядування прийняти конкретні рішення про надання дозволу на розроблення відповідних проєктів землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшого встановлення земельного сервітуту, на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області. Суд зазначає, що для прийняття відповідних рішень на користь позивача виконано всі умови, визначені законом, отже прийняття таких рішень не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд оцінює критично та відхиляє доводи відповідача про те, що спірні правовідносини вичерпалися з прийняттям Острозькою міською радою рішення від 26.09.2025 № 2660 «Про розроблення детального плану території з метою вивчення функціонального призначення території та зміни цільового призначення земельних ділянок для розширення, організації та обслуговування кар'єру з видобування піску в межах спеціального дозволу на користування надрами № 6628 від 21.06.2022 (Вельбівненське-2 родовище) в межах Острозької територіальної громади Рівненського району Рівненської області» та укладенням відповідного договору на розроблення проєкту детального плану території.
На переконання суду, вищевказане рішенні та договір на розроблення проєкту детального плану території не впливають на спірні правовідносини, оскільки стосуються іншої процедури надання земельної ділянки в користування, аніж встановлення земельного сервітуту, для якої, як обґрунтовано вище по тексту судового рішення, чинним законодавством не передбачено такої обов'язкової умови, як розроблення містобудівної документації на місцевому рівні. Тобто, процедура розроблення детального плану території (відповідно до рішення відповідача від 26.09.2025 № 2660) та процедура розроблення відповідних проєктів землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшого встановлення земельного сервітуту можуть здійснюватися паралельно, що цілком узгоджується з вимогами чинного законодавства України.
За правилами, встановленими в частинах першій, другій статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Оцінивши всі наведені учасниками справи вагомі аргументи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд доходить висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності оскаржених рішень. Натомість позовні вимоги ґрунтуються на нормах матеріального закону, підтверджуються матеріалами судової справи, а тому підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи результати судового розгляду справи, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже на користь позивача суд присуджує судовий збір в сумі 7267,20 грн. В частині надмірно сплаченого позивачем судового збору в сумі 1816,80 грн питання про його повернення підлягає вирішенню ухвалою суду за відповідним клопотанням позивача.
Оскільки в матеріалах судової справи відсутні докази понесення позивачем судових витрат та професійну правничу допомогу, то такі судові витрати при вирішенні судового спору не розподіляються.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Острозької міської ради №2563 від 25.07.2025 про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3788 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області ТзОВ «Західна геологія».
Зобов'язати Острозьку міську раду надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Західна геологія» дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3788 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області.
Визнати протиправним та скасувати рішення Острозької міської ради №2564 від 25.07.2025 про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 9,7559 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області ТзОВ «Західна геологія».
Зобов'язати Острозьку міську раду надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Західна геологія» дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 9,7559 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області.
Визнати протиправним та скасувати рішення Острозької міської ради №2565 від 25.07.2025 про відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4827 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області ТзОВ «Західна геологія».
Зобов'язати Острозьку міську раду надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Західна геологія» дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,4827 га з метою подальшого встановлення земельного сервітуту на термін дії спеціального дозволу на користування надрами за межами с. Вельбівно на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна геологія» за рахунок бюджетних асигнувань Острозької міської ради судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7267,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна геологія» (с. Вельбівно,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35809, ЄДРПОУ/РНОКПП 39085579)
Відповідач - Острозька міська рада Рівненської області (вул. Героїв Майдану, 4,м. Острог,Рівненська обл., Рівненський р-н,35800, ЄДРПОУ/РНОКПП 05391005)
Повний текст рішення складений 16 березня 2026 року
Суддя Н.О. Дорошенко