Житомирський апеляційний суд
Справа №296/1857/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/168/26
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
09 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (дистанційно),
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі судове провадження № 296/1857/26 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 19 лютого 2026 року, якою застосовано до підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
запобіжний захід у вигляді тримамння під вартою строком до 17.04.2026, без визначення розміру застави,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8
запобіжний захід у вигляді застави. Вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою. Зазначає, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам КПК України.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що слідчим управлінням ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060000001363, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КУ України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , керуючись єдиним злочинним умислом, з корисливих мотивів направлених на отримання неконтрольованого державою прибутку від дій пов'язаних із незаконним обігом психотропних речовин, у невстановлений точно досудовим розслідуванням день та час, однак не пізніше 17.02.2026, у порушення вимог Законів України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995, зі змінами та доповненнями, «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 зі змінами та доповненнями, вирішили реалізувати діяльність пов'язану із незаконним виготовленням, зберіганням, пересиланням з метою збуту психотропних речовин, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Так, з метою реалізації свого спільного злочинного умислу, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_10 , у достовірно невстановлений день та час, однак не пізніше 17.02.2026, знаходячись за місцем свого проживання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , незаконно виготовив психотропну речовину обіг якої обмежено - амфетамін, що становить особливо великі розміри (34,3868 г. згідно висновку експерта від 19.02.2026), частину якої у невстановлений точно досудовим розслідуванням період часу, користуючись послугами приватної поштово-кур'єрської компанії ТОВ «Нова пошта», надіслав ОСОБА_10 з метою збуту, а решту психотропної речовини зберігав за місцем свого проживання до моменту її виявлення та вилучення о 17 год. 23 хв. 17.02.2026 під час проведення обшуку.
У свою чергу ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8 , користуючись послугами приватної поштово-кур'єрської компанії ТОВ «Нова пошта», отримав від останнього психотропну речовину обіг якої обмежено - амфетамін, яку переніс до місця свого проживання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де продовжив зберігати з метою збуту, до моменту її виявлення та вилучення о 12 год. 15 хв. 17.02.2026 під час проведення обшуку.
17.02.2026 ОСОБА_8 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Обгрунтованість підозри підтверджується доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Під час досудового розслідування встановлені ризики, передбачені п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам.
Враховуючи обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчій суддя дійшов висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 слідчим суддею в повній мірі дотримано вимоги ст.ст.177, 178, 183, 194, 197 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що CУ ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025060000001363 від 05.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2,3 ст.307, ч.1 ст. 263 КК України.
17.02.2026 ОСОБА_8 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
У відповідності до вимог ст.ст. 276-278 КПК України, 17.02.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, копії яких містяться в матеріалах клопотання слідчого.
Більш того, обгрунтованість підозри стороною захисту не оспорюється.
Також, слідчим суддею враховано особу підозрюваного ОСОБА_8 , та доведеність прокурором високого ступеню ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Також, слідчий суддя зазначив, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливість перешкоджання кримінальному провадженню.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Так, ризик можливого переховування обґрунтований тим, що під тяжкістю можливого покарання, яке загрожує підозрюваному у разі доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, останній може вчиняти такі спроби.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також підозрюваний ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, про місце знаходження, яких орган досудового розслідування не володіє інформацією.
Ризик незаконного впливу на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 може вчиняти спроби протиправного впливу на них будь-яким шляхом для зміни (відмови) від показів останніх, зокрема на свідків та іншого підозрюваного з якими він підтримував звязок у ході злочинної діяльності.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 обґрунтований тим, що він офіційно не працевлаштований, а тому, можна зробити висновок про те, що вчинення злочинів цієї категорії, підозрюваний визначив для себе як основне джерело доходу. Також, слідчим суддею зазначено в ухвалі, що ОСОБА_8 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, що додатково свідчить про схильність особи до протиправної поведінки.
За таких обставин, колегія суддів повністю погоджується з висновками слідчого судді про те, що з огляду на тяжкість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , даних про особу останнього, та доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти зазначеним ризикам.
Колегія суддів вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на даному початковому етапі досудового розслідування в повній мірі відповідає меті його застосування та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
Отже, доводи апелянта про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не доведені, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Доводи апелянта про те, що до ОСОБА_8 може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання та колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу. Не наведено доводів, які б вказували на належну процесуальну поведінку підозрюваного в разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу і в апеляційній скарзі.
Всі викладені захисником апеляційні доводи були об'єктом дослідження при застосуванні підозрюваному запобіжного заходу і ним надана належна оцінка.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 19 лютого 2026 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримамння під вартою строком до 17.04.2026, без визначення розміру застави - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: