Справа № 761/47867/24
Провадження № 2/761/4342/2025
(заочне)
30 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Мальцева Д.О.
при секретарі: Губенко О.М.,
представник позивача ОСОБА_13,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання права власності,-
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (відповідач -1) , Київської міської ради (відповідач - 2), ОСОБА_2 (відповідач-3) про визнання права власності, згідно якого просить: визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі Договору дарування від 24.03.1992 року ОСОБА_3 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_3 , вказана квартира на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.08.2004 року успадкована в рівних частках, по частині, її чоловіком - ОСОБА_4 та позивачем - ОСОБА_1 , який є сином померлої.
Разом із тим, будинок вже протягом довгого часу, щонайменше з 1996 року потребував модернізації та рекомендації, що слідує зі змісту розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.02.1998 року № 422.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07.08.2000 року №1352 «Про заходи щодо прискорення реконструкції жилого будинку АДРЕСА_3 » вирішено відселити у встановленому законодавством порядку мешканців будинку АДРЕСА_4 , а також розробити та затвердити у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію на реконструкцію жилого будинку АДРЕСА_5 .
В подальшому, після смерті ОСОБА_3 та після прийняття спадщини на квартиру позивачем та його батьком, пунктом 2.4. розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.03.2005 року №331, у зв'язку із реконструкції будинку АДРЕСА_3 , вирішено надати у власність за умовами виконання пункту 3 розпорядження - ОСОБА_3 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 замість квартири АДРЕСА_6 у вказаному будинку.
Пунктом 2.6. розпорядження вирішено надати у власність ОСОБА_5 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (замість квартири АДРЕСА_7 ).
Також Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією було видано повідомлення про право огляду запропонованої житлової площі, а саме квартири АДРЕСА_8 .
17.12.2009 року складено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта - реконструкція 6-го під'їзду житлового будинку АДРЕСА_5 .
Розпорядженням Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 22.03.2010 року №171 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та вирішено вважати утвореними квартири АДРЕСА_8 та АДРЕСА_2 .
Також відповідно до п.3 розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 01.03. 2005 року №331 передбачено просити КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» анулювати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 в зазначеному будинку.
Однак враховуючи, що на момент прийняття розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 01.03.2005 року №331 та від 22.03.2010 року №171 ОСОБА_3 вже померла, то не могла звернутись до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» щодо припинення її права власності на квартиру АДРЕСА_6 .
У зв'язку із вказаним, позивач та його батько отримали свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 співвласник квартири - батько позивача ОСОБА_4 помер.
Позивач прийняв спадщину після смерті свого батька, оскільки на момент його смерті вони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_9 , що підтверджується довідками КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району у м.Києві» від 15.10.2012 року №1328 від 15.10.2012 року №1327.
З врахуванням вказаних вище розпоряджень Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації та Акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта позивач просив видати йому свідоцтво про право на спадщину саме на квартиру АДРЕСА_8 . Постановою нотаріуса від 14.03.2023 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_1 , а також у зв'язку із тим, що право власності на квартиру АДРЕСА_6 зареєстроване за іншою особою, оскільки відповідно до рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 03.08.2020 року у справі №761/41973/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 за ОСОБА_6 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка утворилась після реконструкції будинку.
Та на даний час відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 28.01.2022 року належить ОСОБА_7 .
Таким чином, за фактичних обставин, що склались, пункту 3 розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 01.03.2005 року №331 щодо припинення права власності на квартиру АДРЕСА_2 фактично виконаний.
Поряд із вказаним розпорядженням Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації від 01.03.2005 року №331 та розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 22.03.2010 року №171 щодо права власності на новоутворену квартиру АДРЕСА_1 не виконане і позивач не має змоги зареєструвати право власності на вказану квартиру внаслідок відсутності у нього та його померлих батьків правовстановлюючого документа на спірну квартиру, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2024 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.
24.12.2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва по справі відкрито провадження у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, встановлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
20.01.2025 року від представника відповідача Київської міської ради надійшов відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями проти неї.
23.01.2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О. задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Габрієль Лідії Євгенівни ( АДРЕСА_10 ) належним чином посвідчену копію спадкової справи №34-2012 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , витребувано у Першої Київської державної нотаріальної контори (01135, м. Київ, проспект Берестейський, 11) належним чином посвідчену копію спадкової справи №277 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 та витребувано у Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в) належними чином посвідчену копію інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_1 та копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02.10.1997 року.
30.01.2025 року на адресу суду від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на виконання вимог ухвали суду від 23.01.2025 року надійшла витребувана інформація.
19.02.2025 року на адресу суду від Першої Київської державної нотаріальної контори на виконання вимог ухвали суду від 23.01.2025 року надійшла витребувана інформація.
26.02.2025 року на адресу суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Габрієль Лідії Євгенівни на виконання вимог ухвали суду від 23.01.2025 року надійшла витребувана інформація.
04.03.2025 року хвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О. задоволено клопотання представника позивача про допит свідків та викликано в якості свідків ОСОБА_8 ( АДРЕСА_11 ); ОСОБА_9 ( АДРЕСА_12 ); ОСОБА_10 ( АДРЕСА_13 ) для їх допиту у судовому засіданні.
04.03.2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О. задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі у справі співвідповідача за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права власності та залучено до участі у справі № 761/47867/24 в якості співвідповідача - ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Радянським РУГУ МВС України м. Києва 17.09.1996 року, АДРЕСА_14 ).
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду від 02.07.2025 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача-1 Київської міської ради в судове засідання не з'явились, про дату місце та час судового розгляду був повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та прийняти рішення згідно чинного законодавства.
Представник відповідача-2 Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явились, про дату місце та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату місце та час судового розгляду була повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Допитана в судовому засіданні 30.09.2025 року свідок ОСОБА_8 , яка проживала в даній квартирі разом з чоловіком пояснила, що квартира на ОСОБА_11 - це квартира бабусі чоловіка ОСОБА_12 , яку вони разом з чоловіком доглядали. Оскільки було два під'їзди які хотіли переробити в їх домі їм було запропоновано або переселити мешканців в інші квартири, або надати квартиру в іншому районі. Оскільки бабуся чоловіка не захотіла переїхати до іншого району, у зв'язку з тим, що була плутанина з документами, а квартира АДРЕСА_6 , яка знаходилась на другому поверсі була знята - бабусю переселили в квартиру АДРЕСА_8 , що знаходиться на третьому поверсі, тобто володіли вони нею ще до реконструкції.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд ухвалює проводити розгляд у заочному порядку за відсутності представника позивача та відповідача, на підставі наявних в справі доказів.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, що на підставі Договору дарування від 24.03.1992 року ОСОБА_3 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_3 , вказана квартира на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.08.2004 року успадкована в рівних частках, по частині, її чоловіком - ОСОБА_4 та позивачем - ОСОБА_1 , який є сином померлої.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07.08.2000 року №1352 «Про заходи щодо прискорення реконструкції жилого будинку АДРЕСА_3 » вирішено відселити у встановленому законодавством порядку мешканців будинку АДРЕСА_4 , а також розробити та затвердити у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію на реконструкцію жилого будинку АДРЕСА_5 .
В подальшому, після смерті ОСОБА_3 та після прийняття спадщини на квартиру позивачем та його батьком, пунктом 2.4. розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.03.2005 року №331, у зв'язку із реконструкції будинку АДРЕСА_3 , вирішено надати у власність за умовами виконання пункту 3 розпорядження - ОСОБА_3 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 замість квартири АДРЕСА_6 у вказаному будинку.
Пунктом 2.6. розпорядження вирішено надати у власність ОСОБА_5 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (замість квартири АДРЕСА_7 ).
Також Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією було видано повідомлення про право огляду запропонованої житлової площі, а саме квартири АДРЕСА_8 .
17.12.2009 року складено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта - реконструкція 6-го під'їзду житлового будинку АДРЕСА_5 .
Розпорядженням Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 22.03.2010 року №171 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та вирішено вважати утвореними квартири АДРЕСА_8 та АДРЕСА_2 .
Також відповідно до п.3 розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 01.03. 2005 року №331 передбачено просити КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» анулювати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 в зазначеному будинку.
Однак враховуючи, що на момент прийняття розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 01.03.2005 року №331 та від 22.03.2010 року №171 ОСОБА_3 вже померла, то не могла звернутись до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» щодо припинення її права власності на квартиру АДРЕСА_6 .
У зв'язку із вказаним, позивач та його батько отримали свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 співвласник квартири - батько позивача ОСОБА_4 помер.
14.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на (одну другу) частку квартири за АДРЕСА_1 .
Однак, Постановою нотаріуса від 14.03.2023 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_1 , а також у зв'язку із тим, що право власності на квартиру АДРЕСА_6 зареєстроване за іншою особою.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Позивач прийняв спадщину після смерті свого батька, оскільки на момент його смерті вони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_9 , що підтверджується довідками КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району у м. Києві» від 15.10.2012 року №1328 від 15.10.2012 року №1327.
Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 03.08.2020 року у справі №761/41973/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 за ОСОБА_6 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка утворилась після реконструкції будинку.
Та на даний час відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 28.01.2022 року належить ОСОБА_7 .
Таким чином, за фактичних обставин, що склались, пункту 3 розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 01.03.2005 року №331 щодо припинення права власності на квартиру АДРЕСА_2 фактично виконаний.
Поряд із вказаним розпорядженням Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації від 01.03.2005 року №331 та розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 22.03.2010 року №171 щодо права власності на новоутворену квартиру АДРЕСА_1 не виконане і позивач не має змоги зареєструвати право власності на вказану квартиру внаслідок відсутності у нього та його померлих батьків правовстановлюючого документа на спірну квартиру.
Правом власності, відповідно до положень ст. 316 Цивільного кодексу України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Як передбачено ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Аналіз норми цієї статті дає підстави для висновку, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власнсті (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26.01.2024 року в справі №731/90/22, провадження №61-14481св23).
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі №450/3258/17, провадження №61-13688св21).
Як вбачається з матеріалів справи позивач успадкував частину квартири АДРЕСА_6 після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла до моменту прийняття розпорядження про зміну квартири на АДРЕСА_8 після реконструкції будинку. Іншу частину квартири АДРЕСА_6 позивач у спадкував після смерті батька, так як він є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Зазначений висновок зробила Велика палата Верховного суду у постанові від 14 травня 2019 року справа № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18.
Таким чином, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які були посилання як на підставу вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 добросовісно заволодів квартирою і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном (з моменту прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - 22.03.2010 року) протягом десяти років, тому суд вважає, що є законом передбачені підстави для визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 47.0 кв.м., житловою площею 20,9 кв.м. за набувальною давністю.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (дані: РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_15 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_4 , яка належала останньому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.08.2004 року, виданого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Іванько О.О., на квартиру АДРЕСА_2 , у рівних частках , по частині між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя