Номер провадження 2/754/1277/26
Справа №754/13003/25
Іменем України
16 березня 2026 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.
за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.
за участю представниці позивачки Івіної М.Ю.
за участю представниці відповідачки ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,
Стислий виклад позиції сторін
6 серпня 2025 року Позивачка, ОСОБА_3 надіслала засобами поштового зв'язку до суду цей позов. Вона просить стягнути солідарно з Відповідачок на її користь майнову шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, у розмірі 43 266,00 грн, витрати за проведення оцінки збитку у розмірі 6 000,00 грн, витрати на дорогу у розмірі 9 987,81 грн, а також моральну шкоду по 7 500,00 грн з кожної з Відповідачок.
В обґрунтування позовних вимог Позивачка зазначає, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 . У період з вересня по листопад 2024 року відбувалися неодноразові залиття її житла з розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_2 , співвласницями якої на той час були Відповідачки. Крайнє залиття зафіксовано 07 листопада 2024 року, причиною якого, згідно з актом комісії ЖЕД, стало виникнення тріщини на відводі труби каналізаційного стояка в зоні експлуатаційної відповідальності власників квартири АДРЕСА_2 . Позивачка вказує, що Відповідачки ухилялися від усунення причин аварії та добровільного відшкодування збитків. Внаслідок протиправної бездіяльності Відповідачок щодо утримання свого майна Позивачці завдано матеріальної шкоди на загальну суму 59 253,81 грн, яка складається з вартості відновлювального ремонту у сумі 43 266,00 грн, витрат на проведення оцінки - 6 000,00 грн, а також транспортних витрат у сумі 9 987,81 грн, понесених у зв'язку з вимушеним терміновим приїздом Позивачки зі Швейцарії до України для фіксації та усунення наслідків залиття.
Крім того, неправомірними діями Відповідачок Позивачці завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 15 000 грн (по 7 500,00 грн з кожної з відповідачок). Позивачка зазначає, що що факт залиття та пошкодження належного їй майна призвів до порушення її внутрішнього спокою, зниження якості життя та спричинив додатковий сильний стрес. Крім того, Позивачка вказує на погіршення стану свого здоров'я, згідно з витягом із системи Helsi, їй встановлено діагноз "помірний депресивний епізод", за якого будь-які додаткові стресові ситуації негативно позначаються на її самопочутті.
Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, Позивачка також вказує на необхідність докладання нею значних додаткових зусиль для організації судового захисту та усунення наслідків аварії. Зокрема, з початком повномасштабного вторгнення вона як вимушена переселенка проживає у Швейцарії, у зв'язку з чим була змушена витрачати власні ресурси та час на поїздки до України для комісійної фіксації залиття із залученням ЖЕД та пошуку адвоката.
За доводами Позивачки, її моральні страждання були значно обтяжені протиправною поведінкою Відповідачок, які уникали вжиття заходів щодо усунення причин залиття, не відчиняли двері працівникам обслуговуючої організації та категорично ухилялися від добровільного вирішення спору і відшкодування завданих збитків.
Відповідачка, ОСОБА_5 , у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала, про розгляд справи повідомлялась належним чином.
29 серпня 2025 року від представниці Відповідачки ОСОБА_4 адвоката Ягольник А.П. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Представниця Відповідачки ОСОБА_4 не заперечує ту обставину, що до травня 2025 року остання була співвласницею квартири АДРЕСА_2 . Водночас зазначає, що Відповідачка не проживала за вказаною адресою з 2012 року, а на момент заявленого залиття (вересень-листопад 2024 року) квартира перебувала в оренді, при цьому орендар про жодні аварії чи несправності не повідомляла.
Заперечуючи проти наведених Позивачкою обставин та правових підстав позову, представниця відповідачки ОСОБА_4 зазначає, що:
1) відповідальність за обслуговування та здійснення ремонту центральної труби каналізаційного стояка несе балансоутримувач - ЖЕД-301 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", а не співвласники квартири АДРЕСА_2 , оскільки аварія сталася на центральній загальній стоячій труб, а відповідно до пунктів 3, 4 Розділу 1 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 15 серпня 2018 року № 219), обслуговування вказаних систем здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації, а згідно зі статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком включає, зокрема, забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем та поточний ремонт спільного майна. Також згідно з пунктом 2.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, організація поточного ремонту жилих будинків повинна проводитися відповідно до нормативно-правових та нормативно-технічних документів, при цьому поточний ремонт виконується виконавцем послуг власними силами або із залученням підрядних організацій. Відповідно до Розділу 2 зазначених Правил, у межах технічного обслуговування житлового будинку в обов'язковому порядку необхідно проводити планові та позапланові огляди, за результатами яких складається відповідний акт. Зокрема, позапланові огляди проводяться комісією або окремими працівниками виконавця послуг у разі виявлення деформації конструкцій і несправності інженерного обладнання, що порушують умови нормальної експлуатації;
2) затоплення було зумовлене несвоєчасним усуненням аварійних ситуацій чи порушенням технічних регламентів експлуатації будинку, оскільки обслуговуюча компанія (ЖЕД-301 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва") та об'єднана диспетчерська служба (ОДС) проігнорували свої обов'язки щодо негайного реагування на звернення мешканців квартири № 5 , які відповідно до відомостей в акті мали місце 12, 13, 15, 24 та 25 вересня 2024 року. Згідно з пунктами 2.3.5 та 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій ОДС повинна вести облік заявок і розглядати їх у день надходження, а несправності, пов'язані із забезпеченням безпеки проживання, повинні усуватися в терміновому порядку;
3) акт про залиття від 07.11.2024 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки був складений комісією з порушеннями Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій. Причину залиття мала встановлювати саме комісія під час огляду, проте з тексту акту випливає, що комісія під час його складання не мала доступу до квартири АДРЕСА_2 , а тріщину труби виявив слюсар-сантехнік після виходу на адресу, проте не вказано його ПІБ, якого саме дня він туди приходив, і немає жодних доказів його перебування у квартирі АДРЕСА_2 . В акті зазначено, що залиття нібито відбувалися неодноразово (у вересні та 07 листопада 2024), і перераховано загальні пошкодження, проте щодо попередніх залиттів, що сталися у вересні, окремі акти не складалися, і їхні причини не встановлювалися. Акт був складений виключно представниками ЖЕД-301 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва". В акті відсутній належний склад комісії (не вказані та були відсутні майстер технічної та ремонтної дільниці), інформації про присутність зацікавлених осіб - власників квартир, а також їх підписи;
4) звіт №140/24 про оцінку збитків, нанесених власниці кв. АДРЕСА_1 , складений 18 грудня 2024 року, є неналежним доказом, оскільки він повністю ґрунтується на акті про залиття від 07.11.2024 року, в якому безпідставно об'єднано пошкодження від кількох різних попередніх залиттів без встановлення їхніх справжніх причин. Крім того, на відміну від судового експерта, суб'єкт оціночної діяльності має право визначати лише розмір завданих збитків, а не встановлювати фактичні обставини справи, джерело затоплення чи безпосереднього винуватця;
5) вимога щодо відшкодування 9 987,81 грн витрат на дорогу є безпідставною, оскільки Позивачкою не доведено як сам факт поїздки безпосередньо до України, так і її причинно-наслідковий зв'язок безпосередньо із затопленням квартири. Надані до позову проїзні документи підтверджують лише маршрут між Швейцарією та Польщею, до того ж вони викладені іноземною мовою без надання їх офіційного перекладу державною мовою. Суд не уповноважений здійснювати самостійний переклад документів, що складені іноземною мовою, тому такі квитки є неналежними доказами і не можуть бути підставою для відшкодування вказаних витрат;
6) заявлена до стягнення вартість моральної шкоди заперечується Відповідачкою у повному обсязі, зважаючи на недоведеність вини Відповідачки та відсутності відповідних доказів понесення даної шкоди. Про відсутність таких страждань свідчить сама поведінка Позивачки, яка не намагалася зв'язатися з Відповідачкою, поїхала до Швейцарії до вирішення проблеми та понад півроку зволікала зі зверненням до суду. Крім того, надана Позивачкою медична довідка є неналежним доказом, оскільки фіксує післяпологову депресію у січні 2022 року, що не може бути наслідком залиття, яке нібито сталося у листопаді 2024 року.
02 вересня 2025 року від представниці Позивачки, адвоката Івіної М.Ю. до Суду надійшла відповідь на відзив, у якій вона просить позовні вимоги задовольнити повністю, а доводи Відповідачки відхилити, оскільки:
1) Позивачка заперечує твердження Відповідачки про те, що відповідальність за залиття несе виключно балансоутримувач. Вона звертає увагу на те, що згідно з висновками акта комісії ЖЕД-301, аварія виникла не на самому загальнобудинковому стояку, а у зв'язку з виникненням тріщини на відводі труби каналізаційного стояка (підключенні до унітазу), тобто на елементі, який перебуває саме в зоні експлуатаційної відповідальності співвласників квартири АДРЕСА_2 .
2) Відповідачки не здійснювали догляд за належною роботою та справністю сантехнічних приладів у своїй квартирі - системи водопостачання та водовідведення, внаслідок чого сталося протікання води на нижній поверх, у квартиру Позивачки та було пошкоджено її майно. Відповідачка, заперечуючи проти позову, не надала жодних доказів, як б підтверджували, що залиття сталось з вини балансоутримувача будинку, не довела відсутності своєї вини, як того вимагає частина друга статті 1166 ЦК України.
3) акт про залиття від 07.11.2024 був складений комісією з працівників житлово-комунальної організації, яка обслуговує будинок АДРЕСА_4 , що викликались Позивачкою одразу після залиття на підставі письмової заяви від 03.10.2024. В акті обстеження зафіксовано неодноразове залиття та зазначено факт звернення до ОДС, а саме 12, 13, 15, 24 та 25 вересня 2024 року та зафіксовано крайнє залиття 07.11.2024; виявлені при 4) обстеженні пошкодження квартири; причина залиття та висновки комісії, тому вважати, що він містить будь-яку неправильну чи неправдиву інформацію, підстави відсутні. Те, що в акті відсутня інформація, що при огляді затопленої квартири № 5 була присутня Позивачка та свідок ОСОБА_6 та не міститься відомостей про огляд її квартири АДРЕСА_2 , на думку Позивачки, не є істотним порушенням, яке б могло свідчити про його недостовірність. Відповідно, доводи про неналежність звіту №140/24 про оцінку збитків, складеного на підставі вказаного акта, також є безпідставними;
5) твердження Відповідачки про необізнаність щодо фактів залиття до липня поточного року не відповідають дійсності, оскільки сусіди безпосередньо повідомляли ОСОБА_5 про аварійну ситуацію, а після другого-третього залиття ОСОБА_4 особисто з'являлася для перекриття водопостачання. Ці обставини підтверджуватимуться показами свідка ОСОБА_6 ;
6) посилання на те, що Позивачка понад півроку не виходила на зв'язок, також не відповідають дійсним обставинам, адже саме Відповідачки демонстрували відверте ігнорування свого обов'язку з відшкодування завданої шкоди. Твердження представника Відповідачки про те, що Позивачка "вибирала жити у стражданнях", оцінюються як неприйнятні, такі, що принижують її гідність та свідчать про небажання Відповідачок відповідати за наслідки своїх дій. Оперативність звернення за захистом до суду не має правового значення для встановлення факту шкоди;
7) доводи про недопустимість доказу (квитка) через відсутність перекладу є формальними та безпідставними, оскільки ключові реквізити квитка (маршрут, дата поїздки та ПІБ пасажира) є очевидними та загальнозрозумілими без володіння іноземною мовою. Відповідно до засад змагальності цивільного процесу, сторона, яка ставить під сумнів достовірність чи зміст доказу, зобов'язана довести це. Відповідач таких доказів не надав;
8) заперечення Відповідачки щодо надання медичної довідки від 2022 року Позивачка вважає такими, що не спростовують факту моральних страждань у 2024 році. Вона вказує, що наявність попередніх психоемоційних проблем не виключає завдання нових душевних страждань через порушення її прав. Позивачка зауважує, що моральна шкода має оцінюватися в сукупності обставин: через сам факт пошкодження майна, тривалий стан тривоги, порушення нормальних життєвих зв'язків та погіршення умов життя, а не виключно наявності медичних діагнозів.
08 вересня 2025 року від представниці Відповідачки ОСОБА_4 адвоката Ягольник А.П. до Суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представниця Відповідачки додатково наголошує на неналежності акта про залиття, вказуючи, що Позивачкою надано дві різні його копії, які відрізняються датами (27.11.2024 та 07.11.2024) і наявністю печатки ЖЕД.
Представниця Відповідачка стверджує, що комісія не мала доступу до квартири АДРЕСА_2 , оскільки орендар квартири про візит представників ЖЕД чи несправності водопроводу не повідомляла, а в самому акті відсутні підписи зацікавлених осіб. Щодо транспортних витрат, представниця Відповідачки заперечує проти долучення інвойсів бронювання автобуса, оскільки вони були подані з порушенням процесуальних строків без належного обґрунтування неможливості їх подання разом із позовом. Крім того, сам факт бронювання не доводить ні здійснення поїздки, ні наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку із залиттям. Надана медична довідка від 2022 року є неналежним доказом, не стосується предмета доказування моральних страждань у 2024 році. Також представниця Відповідачки заперечує проти виклику свідка з боку Позивачки, посилаючись на те, що згідно з правилами спрощеного позовного провадження свідки не викликаються.
17 вересня 2025 року до Суду надійшли письмові пояснення третьої особи, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва". Третя особа зазначила, що за результатами обстеження працівниками ЖЕД-301 причиною залиття квартири № 5 стало протікання з квартири АДРЕСА_2 , яке виникло через тріщину на відводі труби каналізаційного стояка у місці підключення унітазу. За твердженням управителя, загальнобудинковий каналізаційний стояк перебував у задовільному стані, а аварія сталася внаслідок відсутності щільної герметизації та утворення тріщини на ділянці, що перебуває виключно в зоні експлуатаційної відповідальності власників квартири АДРЕСА_2 .
24 вересня 2025 року представниця Відповідачки ОСОБА_4 подала заперечення на пояснення третьої особи. Представниця Відповідачки вважає надані Третьою особою докази неналежними та такими, що суперечать обставинам, викладеним у позові. Зокрема, вона звертає увагу на розбіжності між актом про залиття, де причиною вказано тріщину на відводі стояка, та поясненнями слюсарів-сантехніків ЖЕД-301, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 які вказують "періодичне затікання відбувалось у місці з'єднання унітазу у квартирі АДРЕСА_2 до відводу каналізаційної труби через відсутність щільної герметизації та невеликої тріщини". Також в самому акті та в позовній заяві зазначено, що воду не перекривали, оскільки мешканці квартири АДРЕСА_2 повідомили, що заміну труби проведуть самостійно, а в поясненнях слюсарів-сантехніків, вказано, що воду не перекривали саме на прохання мешканців квартири № 5 .
Представниця Відповідачки критично оцінює докази, надані Третьою особою на підтвердження джерела протікання у квартирі АДРЕСА_2 . Вона звертає увагу на те, що долучений схематичний план каналізаційного стояка не містить жодних обов'язкових реквізитів проектної технічної документації, зокрема підписів, печаток чи відміток про затвердження. Крім того, надані Третьою особою фотографії зроблені не в квартирі Відповідачок, а в іншому будинку "аналогічного проекту", що додатково підтверджує доводи Відповідачки про відсутність доступу комісії до квартири АДРЕСА_2 під час складання акта.
Також представниця Відповідачки наголошує, що довідка від диспетчерської служби (ТОВ "Нью сістемс") містить ознаки недостовірності, оскільки всі заявки за вересень та листопад 2024 року були одночасно закриті 04.09.2025 року (після подання адвокатського запиту Відповідачкою). Крім того, в одній із заявок міститься коментар, що мешканці верхньої квартири були відсутні вдома, що, на переконання сторони Відповідачки, є беззаперечним доказом того, що комісія та сантехніки (один з яких ( ОСОБА_7 ) взагалі не закріплений за цим будинком) не мали доступу до квартири АДРЕСА_2 і не могли достовірно встановити джерело залиття.
Представниця Відповідачки також звертає увагу суду на розбіжності в датах між актом про залиття та відомостями диспетчерської служби. Вона зазначає, що згідно з позовною заявою та актом, крайнє залиття і складання самого документа відбулися 07 листопада 2024 року. Однак у довідці ТОВ "Нью сістемс" (вих. № 08-09/25-01) останньою зафіксованою заявкою щодо аварії є звернення від 08 листопада 2024 року. Отже, безпосередньо в день складання акта жодних заявок до диспетчерської служби не надходило, що ставить під сумнів достовірність викладених у ньому обстави.
За таких обставин, представниця Відповідачки зазначає, що надані Третьою особою пояснення та додатки не доводять вину відповідачів, а навпаки спростовують інформацію надану в позовній заяві. Подані докази підтверджують факт відсутності комісії у квартирі АДРЕСА_2 в день аварії 07.11.2024 року. Твердження слюсарів-сантехніків про огляд квартири у вересні спростовуються довідкою ТОВ "Нью сістемс", оскільки у єдиній заявці від 25.09.2024 року зафіксовано коментар про відсутність власників вдома. Усі інші заявки були закриті одночасно 04.09.2025 року, тому внесена інформація є недостовірною.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Позивачка, ОСОБА_3 , є власницею квартири АДРЕСА_1 , яка розташована на 1-му поверсі 9-ти поверхового житлового будинку. Право власності підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.01.2019 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідачки, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до 23 травня 2025 року були співвласницями квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку в рівних частинах на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної ради міста Києва 29.12.1995 року. Квартира Відповідачок розташована на 2-му поверсі, безпосередньо над квартирою Позивачки. Станом на час розгляду справи, з 25 травня 2025 року, власником вказаної квартири є інша особа - ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу №1445, виданий 23.05.2025. Відповідачка вказані обставини не оспорює.
У період з вересня по листопад 2024 року відбувалися неодноразові протікання води з квартири АДРЕСА_2 до квартири № 5 . Зокрема, відповідно до довідки ТОВ "Нью сістемс" (Центральна диспетчерська служба Деснянського району) за вих. № 08-09/25-01 від 08.09.2025 року, до ОДС надходили неодноразові заявки щодо сильного та незначного залиття квартири № 5 зверху, зокрема: 12.09.2024, 13.09.2024, 15.09.2024, 24.09.2024, 25.09.2024 та 08.11.2024 року. У коментарях до заявок зафіксовано, що в квартирі АДРЕСА_2 наявна тріщина на відводі каналізаційного стояка, течію тимчасово усували, а власниця зобов'язувалася усунути недоліки самостійно.
03 жовтня 2024 року Позивачка звернулася з письмовою заявою (вх. № 07-166) до начальника ЖЕД-301 з проханням провести обстеження її квартири на предмет залиття та скласти відповідний акт.
З метою фіксації факту протікання води та встановлення обсягу завданих пошкоджень, на підставі письмового звернення Позивачки (вх. № 07-166 від 03.10.2024 року), уповноваженою комісією з числа працівників обслуговуючої організації було проведено обстеження квартири № 5 . З
За результатами огляду комісією у складі головного інженера ЖЕД-301 ОСОБА_13 та слюсарів-сантехніків ОСОБА_10 і ОСОБА_8 було складено Акт про залиття від 07.11.2024 року. Вказаний документ, що фіксує причини аварії та наслідки залиття, був офіційно затверджений Начальником ЖЕД-301 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" ОСОБА_14
Щодо аргументів представниці Відповідачки ОСОБА_4 про наявність у матеріалах справи двох копій вказаного акту з різними датами складання (07.11.2024 та 27.11.2024 року), і без відбитку печатки, Суд зазначає наступне. У судовому засіданні Судом було безпосередньо оглянуто оригінал акту про залиття квартири № 5 . Дослідивши оригінал цього документа, Суд встановив, що датою його складання є 07 листопада 2024 року. Документ містить оригінальні підписи всіх членів комісії та скріплений мокрою печаткою КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва". Наявність у Позивачки фотокопії, де цифра "0" могла візуально сприйматися як "2" через дефект копіювання чи виправлення чернетки, не спростовує дійсності та змісту оригіналу документа, складеного саме 07 листопада 2024 року.
В Акті комісією зафіксовано, що залиття ставалося неодноразово (зокрема, були звернення до ОДС 12, 13, 15, 24 та 25 вересня 2024 року). По приїзду аварійної служби та після надання доступу до інженерних мереж (при попередніх неодноразових спробах мешканці квартири АДРЕСА_2 відмовлялися надати допуск до квартири), працівниками аварійної служби було встановлено, що залиття відбувається через пошкодження, а саме: тріщину відводу труби каналізаційного стояка. Тріщину було тимчасово загерметизовано для уникнення подальшого затікання та для проведення мешканцями ремонтних робіт. Оскільки залиття було незначним, мешканці квартири АДРЕСА_2 попросили водопостачання не перекривати та повідомили, що заміну труби проведуть самостійно.
Крайнє залиття відбулося 07 листопада 2024 року. Слюсарем-сантехніком ЖЕД-301 після виходу на зазначену адресу було встановлено, що тріщину відводу труби каналізаційного стояка мешканці квартири АДРЕСА_2 не усунули та здійснювати проведення робіт по заміні відводу труби каналізації відмовляються.
Під час останнього огляду квартири № 5 комісією виявлено наступні пошкодження опорядження в результаті залиття:
в туалеті: ніша за унітазом, де проходять стоякові труби технічних мереж, закрита самовільно встановленими двостулковими дверима. Верхній шар опорядження зазначених дверей деформовано. На стінах зазначеної ніші виявлено руді плями площею 0,7 кв.м. На стінах туалетної кімнати - руді плями та відшарування опоряджувального шару площею 1,5 кв.м, на стелі - відшарування опоряджувального шару площею 0,2 кв.м;
на кухні: на стелі - руді плями та відшарування опоряджувального шару площею 1,2 кв.м, на стінах - руді плями площею 1,13 кв.м;
в коридорі: на стелі - руді плями площею 2,0 кв.м, відшарування опоряджувального шару площею 1,4 кв.м. На стінах антресолей - руді плями площею 0,6 кв.м.
Відповідно до висновків комісії, викладених в Акті, залиття квартири АДРЕСА_1 відбувалося з квартири АДРЕСА_2 у зв'язку з виникненням тріщини на відводі труби каналізаційного стояка, що перебуває в зоні експлуатаційної відповідальності власників квартири АДРЕСА_2 . Мешканцям квартири АДРЕСА_2 було надане усне роз'яснення щодо необхідності проведення ремонтних робіт.
Допитана в судовому засіданні за клопотанням Позивачки свідок ОСОБА_6 (яка фактично проживає у квартирі № 5 разом із сім'єю на умовах оренди з літа 2024 року) надала детальні показання щодо хронології, причин та наслідків залиття, які Суд визнає логічними, послідовними та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Свідок показала, що перше залиття відбулося влітку 2024 року. На той момент у квартирі АДРЕСА_2 ніхто не проживав. Завдяки допомозі сусіда з 12-ї квартири вдалося зв'язатися з власницею, після чого прийшла її донька та перекрила воду. Наслідки цього залиття були незначними і локалізувалися виключно на стелі у туалеті.
Надалі, починаючи з осені 2024 року (до початку опалювального сезону), коли до квартири АДРЕСА_2 заїхали мешканці, залиття набули систематичного характеру та траплялися з періодичністю два-три рази на місяць. Вода інтенсивно текла зі стелі у туалеті, на кухні та в коридорі, внаслідок чого штукатурка почала надуватися та відпадати.
Свідок підтвердила, що для фіксації та усунення аварійної ситуації вона близько семи разів викликала представників ЖЕК та аварійну службу. Працівники ЖЕК щоразу фіксували залиття у квартирі № 5 та піднімалися до квартири АДРЕСА_2 , однак мешканці останньої поводилися вкрай агресивно, використовували нецензурну лексику, відмовлялися відчиняти двері та не допускали працівників обслуговуючої організації до інженерних мереж, заявляючи, що ті "не мають права переступати поріг".
Як зазначила свідок, їй особисто вдалося лише один раз потрапити до квартири АДРЕСА_2 разом із працівником ЖЕК, коли двері відчинив підліток. Під час цього візиту свідок на власні очі бачила у туалеті квартири АДРЕСА_2 велику кількість води.
Допитана в судовому засіданні за клопотанням Відповідачки свідок ОСОБА_11 (мати нового власника квартири АДРЕСА_2 , яка придбала її у травні 2025 року) показала, що після купівлі вона розпочала ремонт квартири із заміною всієї техніки та сантехніки. На момент огляду та купівлі квартири вона не знала про проблеми із затопленням сусідів і не обговорювала це з попередніми власниками. При огляді квартири свідок не бачила слідів цвілі чи того, що тече вода. Однак вона помітила, що стеля була затопленою, а стоякова труба складалася з різних частин: зверху був пластик, а знизу - стара чавунна труба. Свідок вирішила змінити центральну стоякову трубу, тому що стара труба "сильно шуміла" і їй просто "не подобалася" ця труба через свій стан та вигляд. Заміна центральної труби була здійснена самостійно та за власні кошти. Свідок підтвердила, що не узгоджувала ці дії та не отримувала жодних письмових дозволів на заміну чи ремонт. Розуміючи, що це центральна труба, вона лише попросила перекрити воду для проведення робіт. Свідок не зверталася до ЖЕКу із проханням замінити трубу. Проте, коли вона прийшла просити перекрити воду, головний інженер повідомив їй: "там уже все зроблено" (маючи на увазі, що до цього вже проводились якісь ремонтні роботи). Перед тим, як замінити стоякову трубу, свідок звернулася до сусідки знизу, конкретизувавши, що це була власниця квартири АДРЕСА_3 . Свідок пояснила, що їм була потрібна згода сусідки на пробиття стелі для заміни комунікацій. У процесі обговорення цього технічного питання сусідка знизу почала ділитися додатковою інформацією і розповідати про обставини затоплення.
Відповідно до Звіту № 140/24 про оцінку збитків, складеного 18.12.2024 сертифікованим оцінювачем ФОП ОСОБА_12 на замовлення Позивачки, розмір матеріальних збитків, заподіяних власниці квартири № 5 внаслідок неодноразового залиття, яке траплялось у період з 12.09.2024 р. по 07.11.2024, станом на момент складання даного звіту становить 43 266,00 грн.
Зі змісту вказаного Звіту встановлено, що розмір матеріального збитку визначався із застосуванням витратного підходу, який базується на визначенні вартості відновлювального ремонту. Огляд об'єкта проводився оцінювачем 09.12.2024 року. Вартість ремонтно-будівельних робіт обчислена оцінювачем за допомогою ліцензійного програмного комплексу "АВК-5" на підставі чинних державних будівельних норм та з урахуванням поточних ринкових цін на необхідні будівельні матеріали. При розрахунку суми збитків оцінювачем було враховано коефіцієнт фізичного зносу існуючого оздоблення приміщень квартири Позивачки (від 10% до 40% залежно від елементів - фарби, штукатурки, лінолеуму чи дверей).
Суд оцінює даний Звіт як належний, допустимий та достатній доказ розміру завданої майнової шкоди.
За проведення вказаної незалежної оцінки Позивачка понесла фактичні витрати у розмірі 6 000,00 грн, сплата яких належним чином підтверджується договором на проведення робіт з незалежної оцінки № 147/24 від 09.12.2024, актом прийому-передачі виконаних робіт від 18.12.2024 та квитанцією від 09.12.2024
Згідно з статтею 151 ЖК України (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно статті 322 ЦК України тягар утримання майна лежить на власнику майна.
Отже, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов'язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Співвласники зобов'язані, зокрема, відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників (пункт 7 частини першої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України)
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на Відповідачок, з квартири якої мало місце затоплення квартири, покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Відповідачка, як власник квартири розташованої над квартирою Позивача, з якої мало місце залиття квартири, заперечуючи проти позову, не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири Позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири Позивача, не заявляли та не надали інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є її процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди (постанови Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц, провадження № 61-28098св18, від 19 лютого 2020 року у справі № 369/8038/17, від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19).
Суд відхиляє заперечення представниці Відповідачки про те, що відповідальність за стан труби несе балансоутримувач (ЖЕД), оскільки цей аргумент ґрунтується на твердженні, що аварія сталася на "центральній загальній стоячій трубі". Проте, це твердження прямо спростовується матеріалами справи.
Зокрема, згідно з Актом про залиття від 07.11.2024 року, складеним комісією ЖЕД-301, причиною залиття є пошкодження (тріщина) на відводі труби каналізаційного стояка. Як встановлено пояснювальних записок слюсарів-сантехніків, періодичне затікання відбувалося саме у місці з'єднання унітазу у квартирі АДРЕСА_2 до відводу каналізаційної труби через відсутність щільної герметизації та утворення невеликої тріщини в процесі експлуатації. Відвід каналізаційної труби - це відгалуження від основного каналізаційного стояка, призначене для підключення конкретного сантехнічного приладу (унітазу), яке обслуговує виключно квартиру Відповідачок.
Представниця Відповідачки помилково посилається на Порядок обслуговування внутрішньобудинкових систем, затверджений наказом Мінрегіонбуду від 15.08.2018 № 219. Відповідно до вказаного Порядку, обслуговування систем виконавцем (управителем) здійснюється від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового приміщення. Водночас, цим же Порядком чітко визначено, що точкою приєднання внутрішньобудинкової системи водовідведення до житлового приміщення є трійник на відгалуженні від стояка (сам трійник належить до загальної системи). Обслуговування систем у межах житлового приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками). Оскільки протікання сталося на ділянці підключення унітазу до відводу (тобто після точки приєднання у вигляді трійника), ця ділянка труби не є спільним майном багатоквартирного будинку, а є внутрішньоквартирною мережею, яка перебуває у зоні експлуатаційної відповідальності власників квартири АДРЕСА_2 .
Суд зауважує, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина друга статті 89 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Правила утримання жилих будинків та прибуткової території, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, не є законом, тому невідповідність акту вимогам цих Правил не може бути підставою для визнання його недопустимим доказом.
Суд вважає, що формальні недоліки та відступлення від вимог Правил № 76 при складанні акту комісією, що не залежить від дій Позивача, у даному конкретному випадку не нівелюють доказового значення цього документа. За таких обставин, підстави для визнання акта недопустимим доказом у розумінні статті 78 ЦПК України відсутні.
Натомість, невідповідність акту про залиття затвердженій формі, за наявності інших доказів, визначених статтею 76 ЦПК України, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття, у разі доведеності факту залиття.
Водночас достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд бере до уваги, що згідно з практикою Верховного Суду (зокрема, постанова КЦС ВС від 22.02.2023 у справі № 263/14437/19), наявність шкоди та причинний зв'язок позивач може доводити будь-якими засобами доказування. Зазначені Правила не передбачають можливість встановлення вказаних обставин виключно актом, складеним за формою Додатку 4, а в пункті 2.3.6. Правил передбачено лише можливість складення такого акту у разі залиття, аварії квартир
У цій же постанові Верховний Суд зробив висновок, що за встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину
Отже, акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події. Відсутність Відповідачок під час його складання чи їх відмова від підпису не впливає на його чинність та не є беззаперечною підставою для звільнення їх від відповідальності. Формальні недоліки та відступлення від вимог Правил № 76 при складанні акту комісією, що не залежить від дій Позивачки, у даному конкретному випадку не нівелюють доказового значення цього документа.
Відповідачки не надали жодних доказів на спростування обставин зафіксованих цим актом.
Щодо тверджень представниці Відповідачки про наявність у матеріалах справи двох різних копій Акта (з датами 07.11.2024 та 27.11.2024, без відбитку печатки), Суд зазначає, що у судовому засіданні судом було безпосередньо оглянуто оригінал акта про залиття. Дослідивши його, Суд достеменно встановив, що датою його складання є саме 07 листопада 2024 року, документ містить оригінальні підписи членів комісії та скріплений мокрою печаткою КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва". Наявність у сторони робочої фотокопії (чернетки), де через дефект копіювання чи виправлення цифра могла візуально сприйматися інакше, не спростовує дійсності та змісту оригіналу письмового доказу.
Факт події (протікання з квартири АДРЕСА_2 та залиття квартири АДРЕСА_3 ) підтверджується показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні.
Так, свідок ОСОБА_6 (яка фактично орендує та проживає у квартирі № 5 ) надала послідовні показання, що залиття набули систематичного характеру з осені 2024 року. Вона підтвердила, що для фіксації аварійної ситуації неодноразово викликала представників ЖЕК. За її словами, працівники ЖЕК щоразу фіксували залиття, однак мешканці квартири АДРЕСА_2 поводилися агресивно та відмовлялися надавати доступ до інженерних мереж. Проте одного разу свідку вдалося потрапити до квартири АДРЕСА_2 разом із працівником ЖЕК, коли двері відчинив підліток, і вона особисто бачила значне скупчення води на підлозі у туалеті квартири АДРЕСА_2 .
Показання свідка узгоджуються з письмовими поясненнями письмовими поясненнями Третьої особи (ЖЕД-301) та журналами заявок ОДС. Сукупність цих доказів доводить, що джерелом аварії було саме місце підключення унітазу до каналізаційного відводу безпосередньо у квартирі АДРЕСА_2 , де внаслідок порушення герметичності стику та утворення тріщини відбувалося систематичне протікання води.
Крім того, Суд бере до уваги показання іншого свідка ОСОБА_11 (матері нового власника квартири АДРЕСА_2 , яка придбала її у травні 2025 року). Свідок показала, що після купівлі квартири, під час огляду комунікацій, вона виявила, що центральна стоякова труба складалася з різних частин (зверху пластик, а знизу стара чавунна труба), а стеля навколо неї мала ознаки залиття. Коли свідок звернулася до головного інженера ЖЕД для перекриття води з метою заміни цієї труби, їй повідомили: "там уже все зроблено", що прямо свідчить про попередні ремонти у системі водовідведення квартири АДРЕСА_2 попередніми власниками.
Доводи Відповідачки про те, що аварія сталася на центральному стояку загального користування і відповідальність несе балансоутримувач, не підтверджені жодними доказами.
Надання Відповідачкою договору найму (оренди) квартири від 06.09.2024 року не звільняє її як власника від деліктної відповідальності перед третіми особами, оскільки згідно зі статтею 322 ЦК України саме власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням принципів змагальності й диспозитивності, саме на Відповідачок покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Застосовуючи принцип змагальності та стандарт доказування "більшої переконливості" (постанови Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20), Суд доходить висновку, що Позивачка довела факт завдання шкоди її майну внаслідок залиття, джерелом якого є квартира Відповідачок. Натомість Відповідачки не спростували своєї вини, не надали належних і допустимих доказів (у тому числі висновків відповідних судових будівельно-технічних експертиз), які б доводили, що залиття сталося не з їхньої вини або з вини обслуговуючої організації.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (стаття 623 ЦК України).
Суд приймає як належний і допустимий доказ розміру майнової шкоди Звіт № 140/24 про оцінку збитків від 18.12.2024 року, складений сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_12 .
Суд відхиляє заперечення представниці Відповідачки щодо неналежності цього Звіту через об'єднання пошкоджень від кількох залиттів, оскільки пролонгована дія вологи внаслідок систематичного ухилення Відповідачок від усунення причин аварії у період з вересня по листопад 2024 року становить єдине триваюче правопорушення (делікт).
Клопотання про призначення судової експертизи з метою визначення іншого розміру збитків та/або причин залиття не заявляли.
Отже, вказана сума підлягає стягненню з Відповідачок.
Вирішуючи питання щодо солідарного стягнення вказаної суми, Суд виходить з того, що. відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Водночас стаття 1190 ЦК України встановлює, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Відповідачки, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на момент завдання шкоди (вересень-листопад 2024 року) були співвласницями квартири АДРЕСА_2 у рівних частинах. Шкода майну Позивачки була завдана внаслідок їхньої спільної протиправної бездіяльності, яка полягала у незабезпеченні належного технічного стану, своєчасного ремонту та утримання внутрішньоквартирних санітарно-технічних мереж (відводу каналізаційної труби до унітазу), що є їхнім солідарним і нерозривним обов'язком як співвласників житла.
З огляду на те, що те, що невиконання обов'язку щодо утримання майна в належному стані з боку Відповідачок було спільним і призвело до єдиного, неподільного наслідку у вигляді пошкодження квартири № 5 , і при цьому Позивачка (потерпіла особа) у своїй позовній заяві прямо просила Суд стягнути завдану матеріальну шкоду з Відповідачок саме солідарно (не подаючи заяв про визначення їхньої відповідальності у частках), Суд доходить висновку про наявність правових підстав для застосування солідарної відповідальності.
Отже, доведена майнова шкода у розмірі 43 266,00 грн підлягає стягненню з Відповідачок на користь Позивачки у солідарному порядку.
Щодо вимоги Позивачки про стягнення 9 987,81 грн витрат на дорогу (переїзд зі Швейцарії до України), Суд вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Суд погоджується з аргументами представниці Відповідачки, що сам факт бронювання не доводить наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між залиттям та міжнародною поїздкою, оскільки фіксацію шкоди та юридичний захист Позивачка могла доручити представнику.
щодо моральної шкоди
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частинами 2 - 4 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Суд погоджується із запереченнями представниці Відповідачки стосовно того, що наданий Позивачкою витяг з медичної системи "Helsi" від 24.01.2022 року про встановлення діагнозу "помірний депресивний епізод у післяпологовому періоді" не може бути доказом моральних страждань, завданих залиттям наприкінці 2024 року, оскільки такий діагноз був встановлений задовго до події та не має з нею причинно-наслідкового зв'язку.
Водночас, оцінюючи глибину душевних страждань, Суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_6 яка підтвердила, що залиття мали систематичний характер, а мешканці квартири АДРЕСА_2 поводилися агресивно, відмовлялися надавати доступ до інженерних мереж та ігнорували прохання про усунення аварії.
Зважаючи на тривалу протиправну бездіяльність Відповідачок, яка порушила звичний спосіб життя Позивачки та змусила її докладати значних додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, Суд вважає доведеним факт завдання їй моральної шкоди. Виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, Суд визначає розмір компенсації моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн (по 2 500,00 грн з кожної Відповідачки), відмовляючи у стягненні заявлених 15 000,00 грн як надмірно завищених
Розподіл судових витрат
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев'ята статті 141 ЦПК України)
Позивачка понесла витрати на проведення незалежної оцінки збитків у розмірі 6 000,00 грн, що підтверджується Копією квитанції № 3504989, Договором на проведення робіт з незалежної оцінки № 147/24 від 09.12.2024 року, Актом прийому-передачі виконаних робіт від 18 грудня 2024 рок. З огляду на те, що спір виник виключно внаслідок неправомірної бездіяльності Відповідачок, а висновок оцінювача ними не спростований та покладений Судом в основу рішення, ці витрати покладаються на Відповідачок у повному обсязі (по 3 000,00 грн з кожної Відповідачки).
Судовий збір покладається на сторони, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, Суд ураховує, що такі витрати заявили обидві сторони. Представнця Відповідачки зробила заяву, що такі докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до пункту 5 частини сьомої статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення зазначається про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення, а також строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
Суд вважає за необхідне призначити окреме судове засідання для вирішення питання про розподіл цих судових витрат та встановити сторонам відповідний строк для подання доказів.
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Суд
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду, завдану залиттям квартири, у розмірі 43 266,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 2 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати, що складаються з: 3 000,00 грн витрат за проведення оцінки вартості збитку, 492,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати, що складаються з: 3 000,00 грн витрат за проведення оцінки вартості збитку, 492,00 грн витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні рещти вимоги - відмовити.
Позивач (Стягувач) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач (Боржник) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Відповідач (Боржник) ОСОБА_5 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_3 ? ІНФОРМАЦІЯ_3 )
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати (витрат на професійну правничу допомогу) на 31 березня 2026 року об 11:00 та надати сторонам строк у п'ять днів для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат та заперечень.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано- 16 березня 2026 року.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО