Номер провадження 2/754/1383/26
Справа №754/7428/25
Іменем України
16 березня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Панченко О.М.,
за участю секретаря - Сарнавського М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ліліцького Р.В. звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики у загальному розмірі 1 382 043,94 грн. та витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за укладеним у простій письмовій формі між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договором позики від 04.03.2019 позивачу відповідачем надано позику в сумі 10000 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на день укладення цього договору 271 000 грн. строком до 12:00 год. 04.03.2025. За користування позикою позивач зобов'язався сплачувати 2,5 % щомісяця, що на день укладення договору становить 250 доларів США і за курсом НБУ еквівалентно 6750 грн.
Пунктом 4.1 вказаного Договору позики встановлено, що Позичальник зобов'язується сплачувати Позикодавцю зазначений у п. 4 цього Договору відсотки за користування з урахуванням курсу інфляції та валютних коливань, тобто з прив'язкою до курсу долара США щомісячно, на кожний момент їх сплати (тобто еквівалент 250 $). При цьому Позичальник може сплачувати Позикодавцю зазначені відсотки також і доларами США. Зважаючи на неповернення Відповідачем позики (боргу) Позивачу за договором позики у встановлений строк, а саме до 04.03.2025, приймаючи до уваги вищевикладене та керуючись ч. 2 ст. 625 ЦКУ, Відповідач зобов'язаний повернути/сплатити позику (борг) Позивачу зі сплатою 2,5 процентів щомісячно від простроченої суми, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Згідно з розрахунками Позивача за період з 04.03.2019 по 04.03.2025 (день повернення позики, визначений п. 3 Договору позики), з розрахунку суми заборгованості 10 000 доларів США, яку Відповідач позичив у березні 2019 року, 2,5 процентів щомісячно від простроченої суми становить 15 000 доларів США (250 доларів США * 60 місяців).
Таким чином, загальна сума заборгованості з урахуванням 2,5 процентів щомісячно від простроченої суми становить 25 000 доларів США. Офіційний курс НБУ гривні щодо долару США станом на 12.05.2025 становить 41,5470 грн. за 1 долар США. 25 000 доларів США = 1 038 675 грн. 00 коп. Індекс інфляції за весь час прострочення становить 343 368 грн. 94 коп. Таким чином, загальна сума заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 2,5 процентів щомісячно від простроченої суми складає: 1 038 675,00 грн. + 343 368 грн. 94 коп. = 1 382 043 грн. 94 коп.
Разом з позовною заявою представником позивача було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Відповідача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2025 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 20.05.2025 року у заяві про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 20.05.2025 року позовну заяву залишено без руху.
27.05.2025 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків відповідно до ухвали суду від 20.05.2025 року.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 28.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
21.07.2025 року через «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шмарова О.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке. 07.11.2024 року, Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі 754/17721/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним. Зокрема, у даній справі позивач просив скасувати договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 04 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кириленко Л.В. Крім того, ОСОБА_1 та його син визнали, що приймали кошти від ОСОБА_2 за розписками, які додаються до відзиву. Відповідно до розписок, які збереглися у відповідача, він повертав кошти за договором позики, а позивач їх приймав згідно договору позики в обумовлений договором строк, щомісяця, з призначенням платежу «сплата відсоткових коштів за користуванням позикою», «сплата грошових коштів у відповідності до раніше досягнутих домовленостей». Отже наразі необхідним є встановлення точних сум, які були отримані позивачем та його сином від відповідача для подачі до суду контррозрахунку заборгованості за Договором позики. Також позивачем обрано неправильний спосіб захисту, оскільки борг у іноземній валюті має бути стягнутий саме в іноземній валюті.
Ухвалою суду від 04.08.2025 року, що занесена до протоколу судових засідань закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
05.03.2026 року через «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи проводити без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити з урахуванням письмових пояснень.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, у відзиві просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з відсутністю учасників справи.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Вимогами ч.1 ст.1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
В свою чергу, приписами ч. 2 ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 04 березня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали Договір позики.
Згідно п.1 Договору позики, Позичальник, ОСОБА_2 , позичив (взяв у борг) у Позикодавця, ОСОБА_1 , 271 000 (двісті сімдесят одну тисячу гривень), що на день укладання цього Договору за курсом Національного банку України становить 10 000 (десять тисяч) доларів США.
Відповідно до п.3 Договору позики, Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю зазначений у п. 1 цього Договору борг до дванадцятої години ранку четвертого березня дві тисячі двадцять п'ятого року (тобто на протязі п'яти років), але не раніше, ніж через рік (тобто, не раніше четвертого березня дві тисячі двадцятого року). Місце виконання зобов'язання - м. Київ.
Відповідно до п.3.1 Договору позики, Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю зазначений у п. 1 цього Договору борг з урахуванням курсу інфляції та валютних коливань, тобто з прив'язкою до курсу долара США на момент повернення цього боргу. При цьому Позичальник може повернути Позикодавцю зазначений борг також і доларами США.
Згідно п.4-4.1 Договору позики за користування цією позикою Позичальник щомісяця сплачує Позикодавцю відсотки за користування в розмірі 2.5% (дві цілих, п'ять десятих відсотків), що на день укладання цього Договору становить 6 750 (шість тисяч сімсот п'ятдесят гривень), що становить 250 (двісті п'ятдесят) доларів США. Позичальник зобов'язується сплачувати Позикодавцю зазначений у п. 4 цього Договору відсотки за користування з урахуванням курсу інфляції та валютних коливань, тобто з прив'язкою до курсу долара США щомісячно, на кожний момент їх сплати (тобто, еквівалент 250$). При цьому Позичальник може сплачувати Позикодавцю зазначені відсотки також і доларами США.
Окрім того, рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 07.11.2024 року встановлено факт укладення між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Договору позики від 04.03.2019 року відповідно до якого ОСОБА_2 надано позику в сумі 271 000,00 грн., що еквівалентно за курсом НБУ на день укладення цього договору 10 000,00 доларів США строком до 12:00 год. 04.03.2025 року.
Таким чином, під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що ним було надано у позику відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у сумі в сумі 271 000,00 грн., що еквівалентно за курсом НБУ на день укладення цього договору 10 000,00 доларів США, згідно договору позики від 04.03.2019, а відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути позивачу ОСОБА_1 суму грошових коштів, що на момент повернення буде еквівалента сумі 10 000 доларі США не пізніше 04.03.2025 включно, доказів, що відповідач ОСОБА_2 у встановлений строк виконав свої зобов'язання за вказаним договором позики, матеріали справи не містять.
В свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
В той же час, Відповідачем ОСОБА_2 до Відзиву на позов було додано докази сплати заборгованості за відсотками за Договором позики, що підтверджується розписками: від 04.04.2019 року; 04.05.2019 року; 04.05.2019 року; 04.07.2019 року; 04.08.2019 року; 04.09.2019 року; 04.10.2019 року; 04.11.2019 року; 04.12.2019 року; 04.01.2020 року; 04.02.2020 року; 04.03.2020 року; 04.08.2020 року; 04.09.2020 року; 04.10.2020 року; 04.11.2020 року; 04.12.2020 року; 04.01.2021 року; 04.03.2021 року; 02.04.2021 року; 05.05.2021 року; 04.06.2021 року; 05.07.2021 року; 04.08.2021 року; 04.09.2021 року; 04.10.2021 року; 16.11.2021 р.
Таким чином, Відповідачем було сплачено відсотків на загальну суму - 6 750 доларів США.
Суд, перевіривши надані копії розписок,а також враховуючи визнання стороною позивача отримання від відповідача частини коштів по вказаним розпискам, приходить до висновку про задовлення позовних вимог частково, а саме у розмірі 18 250 доларів США (що складається із 10 000,00 доларів США суми позики та 8 250 додарів США несплачених 2,5 процентів щомісячно від простроченої суми ), що згідно офіційного курсу НБУ гривні щодо долару США станом на 05.03.2026 становить 43,7170 грн. за 1 долар США. 18 250 доларів США = 797 835 грн. 25 коп.
Щодо вимоги сторони позивача про стягнення інфляційних витрат на суму заборгованості, то суд приходить до такого.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Крім того, Велика палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року, у справі № 686/21962/15-ц відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у: Постанові від 20 січня 2016 року у справі N 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України). Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Таким чином, оскільки відповідач має грошове зобов'язання перед позивачем за Договором позики у розмірі 437 170,00 грн. що встановлено судом, з огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Разом з тим, з 12.03.2020 на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30.06.2023 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»). Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України в редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020). Однак, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України). Пунктом 15 Прикінцевих таперехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон Українивід 16.06.2020№ 691-ІХ«Про внесеннязмін доГосподарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).
Отже, на період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками), однак не звільнив від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, тому до спірних правовідносин застосовні положення про позовну давність та щодо її продовження на строк дії карантину. Тобто, строки давності щодо вимог про стягнення сум за статтею 625 ЦК України, які не спливли на момент набрання чинності Законом №540-ІХ (02.04.2020), продовжуються на строк дії такого карантину.
Такі висновки щодо застосування Закону № 540-ІХ викладені в пункті 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 в справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22), а також в постановах Верховного Суду від 07.09.2022 в справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 16.11.2023 в справі №487/1342/21 (провадження № 61-4298св23), від 20.04.2023 в справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св22).
У даній справі прострочення є триваючим правопорушенням, тому у позивача право на позов про стягнення інфляційних втрат виникло за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Отже, на момент набрання чинності Законом №540-ІХ (02.04.2020) прострочені з 02.04.2020 платежі за кредитом перебувають у межах продовженої Законом № 540-ІХ позовної давності. Згідно із Законом України від 15.03.2022 року №2120-ІХ«Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»(далі - Закон № 2120-ІХ), що набрав чинності 17.03.2022, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Закон № 2120-ІХ виключив можливість нарахування сум за статтею 625 ЦК України з 24.02.2022, однак не змінив положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ щодо продовження строку давності, зокрема за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих до 24.02.2022, на період дії карантину. Карантин на території України скасований з 30.06.2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, тому позивач, звернувшись до суду з даним позовом, дотримався строків позовної давності, які продовжувалися відповідно до Закону № 540-ІХ. Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивач не пропустив строки звернення з вимогою про стягнення інфляційних втрат та звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 206/2984/23 (провадження № 61-7249св24).
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З урахуванням вищевикладеного, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення нарахованих інфляційних втрат за період з 04.03.2019 по 31.12.2025, які наведені в позовній заяві, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позову частково, а саме за період з 04.03.2019 по 23.02.2022 року, що становить:
Розрахунок здійснюється за формулою
(ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.21866444
Інфляційне збільшення:
437 170,00 x 1.21866444 - 437 170,00 = 95 593,53 грн.
Відтак, суд приходить до висновку про часткове задовлення вимог щодо стягнення інфляційних витрат, а саме на суму 95 593,53 грн.
Щодо посилання сторонни відповідача про неправильно обраний спосіб захисту. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц. Відповідне також підтверджується укладеним між сторонами Договром Позики, а саме п.3.1.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.
Таким чином, інші доводи сторін не впливають на вищевказані висновки суду.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 04.03.2019 року в розмірі 437 170,00 грн., 2,5 процентів що нараховувались щомісячно від простроченої суми - 360 665,25 грн., а також інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості за період з 04.03.2019 по 23.02.2022 року у розмірі 95 593,53 грн., а всього - 893 428,78 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_2 відповідно до задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8 934,28 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 533, 625, 629, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 134, 137, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) суму боргу за договором позики від 04.03.2019 року у загальному розмірі 893 428,78 грн., що складається з : 437 170,00 грн. (суми позики), 360 665,25 грн. (2,5 процентів, що нараховувались щомісячно від простроченої суми заборгованості), а також інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості за період з 04.03.2019 по 23.02.2022 року у розмірі 95 593,53 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 8 934,28 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя: О.М. Панченко