справа № 752/7094/25
провадження №: 1-кс/752/377/26
11.03.2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №420241000000001024, відомості щодо якого внесені 03.09.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, про скасування арешту майна,-
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання, в якому представник власника майна просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.04.2025 у справі № 752/7094/25 (провадження №: 1-кс/752/3015/25), а саме з: 1 купюри номіналом 200 Євро, 9 купюр номіналом 100 Євро, 42 купюр номіналом по 50 Євро, 1 купюри номіналом 20 Євро всього 3220 Євро; 53 576 доларів США; 474 500 гривень; мобільного телефону «iPhone 14 Pro Max» s/n: НОМЕР_1 , smei: НОМЕР_2 , smei: НОМЕР_3 ; довіреності ТОВ «Лексіон» код 34464169 в двох екземплярах на румунській мові та український мові; довіреності № 228 від 08.06.2023 в двох екземплярах на румунській мові та український мові; дублікату спеціальної довіреності № 8381 на румунській мові та український мові.
В обґрунтування поданого клопотання адвокат зазначила, що в матеріалах клопотання прокурора відсутні будь-які документи, які б підтверджували, що ОСОБА_5 причетний до вчинення кримінального правопорушення, а вилучені грошові кошти можуть бути, в силу ст. 98 КПК України, речовим доказом у кримінальному провадженні №420241000000001024. Разом з цим, вилучені грошові кошти у ОСОБА_7 та які належать останньому, здобуті законним шляхом, у тому числі з продажу нерухомості. Крім того, в рамках вказаного кримінального провадження жодній особі не повідомлено про підозру та не здійснювалися слідчі (розшукові) дії відносно ОСОБА_5 та ТОВ «Лексіон». Більш того, з моменту вилучення речей і документів та арешту минуло достатньо часу для встановлення того факту, що вказані речі та документи не містять відомості про обставини кримінального правопорушення, не є засобом вчинення злочину, а відтак підлягають негайному поверненню. Таким чином, представник власника майна зазначила про те, що у подальшому арешті майна відпала потреба.
Слідчий суддя, заслухавши обґрунтування представника власника майна, яка підтримала подане клопотання з підстав викладених вище, прокурора, яка заперечувала щодо скасування арешту, зазначивши, що досудове розслідування триває, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання.
Слідчий суддя, дослідивши вказане клопотання та копії доданих до нього матеріалів, вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
Зокрема, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), який застосовуються на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ст. 132 КПК України).
Зі змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема: збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №420241000000001024, відомості щодо якого внесені 03.09.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
01.04.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва за місцем проживання директора ТОВ «Лексіон» ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук під час якого виявлено та вилучено речі і грошові кошти, про що зазначено у протоколі обшуку.
Постановою слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 від 01.04.2025 вилучені під час обшуку речі та грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024000000001024.
Після чого, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.04.2025 у справі № 752/7094/25 (провадження №: 1-кс/752/3015/25), накладено арешт на майно, вилучене 01.04.2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання директора ТОВ «Лексіон» ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони користування, розпорядження, відчуження, а саме на: мобільний телефон «iPhone 14 Pro Max» s/n: НОМЕР_1 , smei: НОМЕР_2 , smei: НОМЕР_3 ; довіреність ТОВ «Лексіон» код 34464169 в двох екземплярах на румунській мові та український мові; довіреність № 228 від 08.06.2023 в двох екземплярах на румунській мові та український мові; дублікат спеціальної довіреності № 8381 на румунській мові та український мові; 1 купюра номіналом 200 Євро, 9 купюр номіналом 100 Євро, 42 купюри номіналом по 50 Євро, 1 купюра номіналом 20 Євро всього 3220 Євро; 53 576 доларів США; 474 500 гривень, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Отже, слідчий суддя, накладаючи арешт, виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що вилучене майно за вказаною адресою відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та відповідає ознакам речових доказів.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Положеннями частини 1 стаття 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Таким чином, особа, що заявила клопотання про скасування арешту, повинна довести, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні на даний час триває. При цьому, доводи представника власника майна про те, що у подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, є безпідставними та такими, що не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.04.2025 у справі № 752/7094/25 (провадження №:1-кс/752/3015/25).
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна.
Керуючись ст.ст. 170, 174, 372 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №420241000000001024, відомості щодо якого внесені 03.09.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1