Справа №758/15194/21Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3711/2026Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
10 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року, -
Даною ухвалою суду продовжено ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 02 квітня 2026 року.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт з покладенням на нього відповідних обов'язків.
Зазначає, що клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу не містить викладу обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, та відсутні посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.
Вказує, що протягом досудового розслідування та судового розгляду не встановлено фактів переховування ОСОБА_7 , знищення доказів чи впливу на свідків.
Крім того, судом не взято до уваги, що ОСОБА_7 немає судимостей, має постійне місце проживання, позитивну характеристику, стан здоров'я обвинуваченого, який потребує лікування та додаткової діагностики та стан здоров'я його матері, яка потребує його догляду.
Заслухавши доповідь судді, думки захисника та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дослідив в повній мірі обставини, які мають значення для вирішення даного питання, врахував конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість інкримінованого злочину, дані, що характеризують особу обвинуваченого, та вірно встановив наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, про те, що стороною обвинувачення не доведено існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Обґрунтовуючи висновок щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, з огляду на стадію судового провадження, суд першої інстанції врахував з достатньою повнотою та об'єктивністю усі обставини, з якими закон та судова практика Європейського суду з прав людини, пов'язують можливість продовження такого запобіжного заходу як тримання під вартою, в тому числі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які повинні враховуватися не тільки при обранні такого запобіжного заходу, а й при його продовженні.
При цьому, судом встановлено, що звертаючись з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурором, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 199 КПК України, в повній мірі доведено існування обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Зважаючи на встановлені судом першої інстанції конкретні обставини даного кримінального провадження, а також з урахуванням сукупності даних про особу ОСОБА_7 , на переконання колегії суддів, місцевий суд дійшов вірного висновку, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, і такі ризики за відсутності достатніх стримуючих факторів не зменшилися.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що ризики, на які посилається суд першої інстанції є безпідставними, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки жодних даних та доказів, які б спростовували існування ризиків, в суді апеляційної інстанції наведено не було.
Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про неможливість визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Так, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу,має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи кваліфікацію інкримінованого злочину, його суспільну небезпеку, колегія суддів вважає, що визначення останньому запобіжного заходу у вигляді застави є недоцільним.
Доводи про те, що ОСОБА_7 немає судимостей, має постійне місце проживання, позитивну характеристику, стан здоров'я обвинуваченого, який потребує лікування та додаткової діагностики та стан здоров'я його матері, яка потребує його догляду, на думку колегії суддів, не є визначальними обставинами, які давали б можливість змінити останній запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки такий не гарантуватиме запобігання встановленим ризикам.
З наявних в апеляційного суду матеріалів контрольного провадження не вбачається даних, що ОСОБА_7 за станом здоров'я не може утримуватись під вартою.
Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновками місцевого суду про те, що застосування щодо ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даній стадії судового провадження буде недостатнім для запобігання встановлених ризиків, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Перевіркою доводів, наведених в апеляційній скарзі захисника, колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, на які посилається захисник, які б могли служити законними підставами для скасування оскаржуваної ухвали про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та задоволення вимог апеляційної скарги.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, за наслідками її розгляду, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя