Унікальний номер справи № 752/15549/24 Головуючий у суді першої інстанції - Плахотнюк К.Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3680/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
05 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Київгаз» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законного представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 до Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, акціонерного товариства «Київгаз», треті особи: Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності незаконною, визнання права на приватизацію квартири та зобов'язання вчинити дії,
У липні 2024 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 як законний представник ОСОБА_3 звернулися до суду із вказаним позовом.
Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на комплексних навчаннях з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру на об'єктах екосистеми у складних умовах, на озері Пісочне Старовижівського району, під час водолазних робіт загинув ОСОБА_4 , котрий був чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_5 . Спеціальною комісією по розслідуванню нещасного випадку було встановлено, що даний нещасний випадок був пов'язаний з виробництвом.
12.07.2012 Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 515 ОСОБА_1. та членам її родини: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як сім'ї загиблого при виконанні службових обов'язків, було надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Позивачі вказували, що при видачі їм ордеру на зазначену квартиру, з цього ж жилого приміщення було знято статус службового житла ВАТ «Київгаз» та анульовано попередній ордер виданий на дану квартиру. Виданий 16.07.2012 ОСОБА_1 у складі сім'ї з трьох осіб ордер на зазначене жиле приміщення № 018052 серія Б, ніким не оскаржений та не скасований. На підставі цього ж ордеру вони вселилися в квартиру АДРЕСА_1 , зробили капітальний ремонт.
25.01.2018 ОСОБА_1 , як наймач житлового приміщення звернулася із заявою про приватизацію до УЖКГ Голосіївської РДА, в якій просила оформити передачу їй та членам її сім'ї ОСОБА_2 (дочка) та ОСОБА_3 (онук) в приватну (спільну часткову) власність дану квартиру.
08.02.2018 УЖКГ Голосіївської РДА листом № 100/02-109 повідомило про необхідність вирішення даного питання в судовому порядку, оскільки квартира АДРЕСА_1 була передана Головним управлінням житлового забезпечення (на сьогоднішній день - Департамент будівництва та житлового забезпечення міста Києва) у 2008 році до ВАТ «Київгаз» (акт № 146 від 17.06.2008) під службове житло працівникам підприємства, в свою чергу ПАТ «Київгаз» не дає згоди на приватизацію вищезазначеної квартири.
Позивачі вважають дії УЖКГ Голосіївської РДА щодо не прийняття відповідного рішення по приватизації житла та АТ «Київгаз» щодо не звернення з клопотанням до Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, а також не прийняття рішення про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових, незаконною.
Посилаючись на викладене, позивачі просили суд:
визнати незаконною бездіяльність УЖКГ Голосіївської РДА, щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 31 січня 2018 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 ;
зобов'язати УЖКГ Голосіївської РДА прийняти рішення про безоплатну передачу у приватну (спільну часткову) власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в порядку приватизації, квартири АДРЕСА_1 ;
зобов'язати АТ «Київгаз» звернутися з клопотанням до Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службової, шляхом підписання акту прийому-передачі даної квартири до комунальної власності міста Києва;
здійснити розподіл судових витрат.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано за: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) ; ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) право на приватизацію житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 .
Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач АТ «Київгаз» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом матеріальних норм права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розпорядженням Голосіївської РДА в м. Києві «Про включення до числа службових жилих приміщень» від 01.09.2008 № 1147 двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 1761 було надано ОСОБА_8 та двом його синам ( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ), як службову.
Розпорядженням Голосіївської РДА в м. Києві «Про надання житлових приміщень мешканцям Голосіївського району» від 12.07.2012 № 515 двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 надано у користування ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 .
Апелянт жодним чином не порушував та не порушує право позивачів на житло, оскільки їх не позбавляють можливості проживати у спірному житловому службовому приміщенні та користуватися ним, не ставиться питання про виселення із спірної квартири.
АТ «Київгаз» є підприємством критичної інфраструктури та на даний час має виробничу потребу у забезпеченні працівників товариства службовим житлом.
Факт скасування пунктів 3, 4 розпорядження Голосіївської РДА в м. Києві «Про включення до числа службових жилих приміщень» від 01.09.2008 № 1147 та анулювання ордеру № 1161 від 03.09.2008 жодним чином не впливають на статус службової квартири АДРЕСА_1 , оскільки АТ «Київгаз» не зверталося з клопотанням про виключення даної квартири з числа службових житлових приміщень у порядку передбаченому п. 6 р. I Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР.
Враховуючи вищевикладене, службова двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , яка на підставі ордеру № 1761 була надана ОСОБА_8 відповідно до п. 2 ст. 2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягає приватизації.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Стрикаль О.В. проти задоволення апеляційних скарг заперечив. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
У судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник відповідача АТ «Київгаз» - адвокат Полішко Ю.О., який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Стрикаль О.В. у судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 25.01.2018 ОСОБА_1 звернулася до керівника відділу приватизації житлового фонду Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про оформлення передачі квартири в спільну часткову власність їй та членам її сім'ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.27 т.1).
Листом №100/02-109 від 08.02.2018 начальника УЖКГ Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації повідомлено ОСОБА_1 , що приватизація житлового фонду здійснюється згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» та інших нормативних документів у сфері приватизації житла. Квартира АДРЕСА_1 була передана Головним управлінням житлового забезпечення у 2008 році до ВАТ «Київгаз» під службове житло працівникам підприємства. Статтею 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» заборонено місцевим державним адміністраціям втручатися у господарську діяльність підприємств, установ та організацій. Зважаючи на те, що ПАТ «Київгаз» не дає згоди на приватизацію зазначеної квартири, та з метою недопущення порушених прав заявників на приватизацію займаного житлового приміщення вони мають право звернутися до суду за захистом своїх прав. (а.с.34-35 т.1).
Крім того, 05.10.2017 заступником директора Департаменту будівництва та житлового забезпечення було надіслано листа №056/93-1865/1 на адресу Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та ОСОБА_1 зі змісту якого встановлено, що Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація 01.03.2017 року зверталася з листом №100-100,ОП/3-197/1Бор861 щодо приватизації ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_3 . Зазначена квартира передана Головним управлінням житлового забезпечення у 2008 році до ВАТ «Київгаз» на підставі акту №146 від 17.06.2008 року під службове житло для надання працівникам підприємства, квартира не була заселена підприємством. Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.07.2012 року №515 дружині загиблого при виконанні службових обов'язків, ОСОБА_1 згідно черги квартирного обліку, надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та 16.07.2012 року їй видано ордер №018052 серії Б на сім'ю з трьох осіб на право заселення у вказану квартиру. З метою недопущення порушення прав ОСОБА_1 на приватизацію займаного житлового приміщення, Департамент будівництва та житлового забезпечення листом №056/93-1865 від 26.04.2017 звертався до ПАТ «Київгаз» з проханням повернути зазначену квартиру в установленому порядку до Департаменту, але листом від 11.05.2017 №1494/09 товариством було відмовлено у задоволенні порушеного питання. (а.с.39-40 т.1).
Так, листом №1494/09 від 11.05.2017 ПАТ «Київгаз» повідомляло Департамент будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про те, що після отримання службового житла відповідно до акту №146 від 17.06.2008 року товариство не зверталося до Департаменту із клопотанням про виключення з числа службових жилих приміщень квартиру АДРЕСА_1 , оскільки у товариства є виробнича потреба у службовому житлі (а.с.41 т.1).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі стверджували, що квартиру АДРЕСА_1 отримали у користування, як родина загиблого рятувальника, котра перебувала на квартирному обліку та на підставі ордеру №018052 серії Б, виданого 16.07.2012 на виконання розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.07.2012 №515. Цим же розпорядженням було скасоване розпорядження Голосіївської РДА у місті Києві від 01.09.2008 №1147 «Про включення до числа службових та надання службових приміщень», яким було включено до числа службових жилих приміщень ВАТ «Київгаз» двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 29,07 кв.м.
Відповідно до правил частини 1 статті 118 ЖК України, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Порядок надання службових жилих приміщень передбачений статтями 121, 122 ЖК України, згідно з якими службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, на підставі якого виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для заселення у надане службове жиле приміщення.
Встановлено, що 16.07.2012 року Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією ордер № 018052 серії Б на жиле приміщення було видано ОСОБА_1 з сім'єю з трьох осіб на право зайняття жилого приміщення жилою площею 29,07 кв.м., яке складається з двох кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.20).
Відповідно до ст. 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
Як видно зі змісту зазначеного ордеру, він був виданий на підставі розпорядження Голосіївської районної державної адміністрації від 12.07.2012 року №515.
Зі змісту розпорядження №515 Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.07.2012 року «Про надання житлових приміщень мешканцям Голосіївського району» встановлено, що керуючись ст. 51 ЖК УРСР, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 №121 «Про реалізацію районними м. Києва Державними адміністраціями окремих повноважень», враховуючи позиції громадської комісії з житлових питань при Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації 12.07.2012 надати: 1) ОСОБА_1 , яка родиною три особи зареєстрована в кімнаті АДРЕСА_5 , загальної трикімнатної квартири АДРЕСА_6 , житловою площею 15,70 кв.м., на квартирному обліку перебуває з 25.01.1988 в пільговій черзі сім'ї загиблих при виконанні державних та громадських обов'язків з 23.05.2011 року під №1 тим же складом родини, двокімнатну квартиру АДРЕСА_7 на 3 особи; 2) вважати таким, що втратив чинність п.п. 3,4 розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 01.09.2008 №1147 «Про включення до числа службових та надання службових жилих приміщень»; 3. Ордер №1761 від 03.09.2008 року анулювати. (а.с.30).
Пунктами 3, 4 розпорядження №1147 Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 01.09.2008 «Про включення до числа службових та надання службових жилих приміщень»: включено до числа службових жилих приміщень ВАТ «Київгаз» двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 29,07 кв.м.; затверджено рішення правління ВАТ «Київгаз» від 23.06.2008 «Про надання службового жилого приміщення», згідно якого надати: ОСОБА_8 двокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 29,07 кв.м. на три особи. (а.с.31-32).
В ході судового розгляду судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачці ОСОБА_1 та членам її ж родини, 16.07.2012 ордер №018052 серії Б на право зайняття квартири АДРЕСА_1 було видано з дотриманням порядку встановленого правилами статті 58 ЖК України, оскільки ордер було видано на жиле приміщення в будинку державного житлового фонду Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, житлове приміщення було вільним, сам ордер відповідав формі встановленого зразка.
Також встановлено, що зазначене житлове приміщення було надано Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією позивачці ОСОБА_1 та членам її родини, як сім'ї ОСОБА_4 загиблого при виконанні службових обов'язків, котра перебувала на квартирному обліку з 25.01.1988.
З 12.07.2012 позивачка ОСОБА_1 та члени її родини постійно використовують надане їм у користування житлове приміщення, користуючись своїм правом, передбаченим Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» заявили про передачу їм цього ж житлового приміщення у власність.
Заперечуючи проти позову, відповідач УЖКГ Голосіївської РДА посилався на відсутність правових підстав для передачі родині позивачки в порядку приватизації квартири АДРЕСА_1 з тих підстав, що квартира Головним управлінням житлового забезпечення у 2008 році була передана ВАТ «Київгаз» під службове житло працівникам підприємства, останнє не дає згоди на приватизацію цієї ж квартири, а статтею 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» заборонено місцевій державній адміністрації втручатися у господарську діяльність ВАТ «Київгаз».
Аналогічними доводами мотивована апеляційна скарга.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі твердження відповідача, оскільки суду не було надано належних та допустимих доказів, котрі б свідчили, що квартира, щодо якої заявлено спір має статус службового житла, в той час як розпорядженням №515 Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.07.2012 «Про надання житлових приміщень мешканцям Голосіївського району» є належним та допустимим доказами зворотного, а саме що квартири АДРЕСА_1 виключена з відання ВАТ «Київгаз» як службова.
Так, розпорядженням Голосіївської РДА в м. Києві «Про включення до числа службових жилих приміщень» від 01.09.2008 №1147 квартира АДРЕСА_1 на підставі ордеру №1761 була передана родині ОСОБА_8 , як службова, однак останні у квартиру не вселялися. Вказана обставина не заперечувалась стороною відповідача.
Розпорядженням Голосіївської РДА в м. Києві №515 від 12.07.2012 року «Про надання житлових приміщень мешканцям Голосіївського району» зазначена квартира була надана у користування родині ОСОБА_1 і цим же розпорядженням визнано таким, що втратило чинність попереднє розпорядження про включення цієї ж квартири до числа службових ВАТ «Київгаз» та анульовано ордер про надання квартири у користування працівника ВАТ «Київгаз».
У матеріалах справи відсутні докази, що АТ «Київгаз» чи ОСОБА_8 оскаржували зазначене розпорядження в установленому законом порядку.
Оскільки судом встановлено, що Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, розпорядженням №1147 від 01.09.2008 включила спірну квартиру до числа службових жилих приміщень ВАТ «Київгаз» і своїм же розпорядженням №515 від 12.07.2012 визнала таким, що втратило чинність розпорядження про передачу цього ж жилого приміщення в розпорядження ВАТ «Київгаз», як службового, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність відмови ОСОБА_1 у приватизації зазначеної квартири з тих підстав, що вона є службовим жилим приміщенням АТ «Київгаз», а місцева державна адміністрація як місцевий органом виконавчої влади в межах своїх повноважень не може втручатися у господарську діяльність підприємства.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
За правилами статті 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» .
Відповідно до вимог статті 1 зазначеного вище Закону, приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Відповідно до ч астини 4 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (ч.5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Відповідно до частини 3 статті 8 зазначеного Закону, передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
У частині 10 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №201/6092/17.
Частинами 3,5 статті9 ЖК України визначено, що: громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом; житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій
Відповідно до п. 1 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення) передачі у власність громадян підлягають квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, жилі приміщення у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно п. 4 Положення передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника.
Пунктом 23 Положення визначено, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.
Ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
Пунктом 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, п.63).
Таким чином, встановлені судом обставини, що квартира з приводу якої заявлено спір не є службовим житлом, позивачка та її родина безперешкодно з 2012 року постійно проживають у квартирі, утримують її, є достатньою правовою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним таким особам у розумінні статті 8 Конвенції.
Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що встановлене законом право громадянина на житло, у тому числі і на приватизацію житла гарантується державою і підлягає захисту у разі його порушення у спосіб визнання права на приватизацію.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі №750/2176/17.
Встановлено, що на час звернення позивачки ОСОБА_1 до УЖКГ Голосіївської РДА з заявою про передачу їй та членам її родини у власність квартиру АДРЕСА_1 , а також на час вирішення спору судом у квартирі зареєстровані та проживають: наймач квартири позивачка ОСОБА_1 , її дочка ОСОБА_2 та онук ОСОБА_3 , котрі також є позивачами у справі, заявили про порушене їх право на приватизацію житлового приміщення, що перебуває у їх користуванні (а.с.25).
Отже, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з урахуванням принципів розумності, пропорційності та справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи відзиву на позовну заяву, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Київгаз» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 13 березня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома