Київський апеляційний суд
11 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12023100050003899 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки с. 10 Жовтня Щокинського району Тульської області,
Російська Федерація, громадянки України, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
згідно зі ст.89 КК України не судимої,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
уродженки с. Сурсько-Михайлівка Солонянського району
Дніпропетровської області, громадянки України,
що зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_3 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
згідно зі ст.89 КК України не судимої,
які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року,
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 16.06.2025 ОСОБА_7 і ОСОБА_8 визнані винуватими у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.190 КК України і кожній з обвинувачених призначено покарання у виді штрафу у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.
В апеляційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції в частини призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.2 ст.190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і ОСОБА_8 за ч.2 ст.190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості обвинувачених і правову кваліфікацію їх дій, однак вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки всупереч вимогам ч.2 ст.53 КК України призначив обвинуваченим покарання у виді штрафу у розмірі, меншому за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Також, на переконання прокурора, покарання у виді штрафу не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених через м'якість.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства, при цьому проігнорував дані, які вказують на підвищену суспільну небезпечність як вчиненого діяння, так і осіб обвинувачених, які не працюють, не мають законного джерела доходу і ще повинні сплатити процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 4 444 грн. Тож, при обранні виду покарання майновий стан обвинувачених судом не досліджувався. Крім того, у вироку відсутня інформація про відшкодування потерпілій ОСОБА_10 завданої шкоди. Не погоджується прокурор і з тим, що суд врахував як обставину, яка пом'якшує покарання, щире каяття, яке окрім визнання особою факту вчинення злочину, полягає у дійсному, відвертому, а не уявному визнанні провини, щирому жалі та осуді своєї поведінки, намаганні відшкодувати завдані збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Такі дані у справі відсутні, натомість суд вірно врахував як обставину, яка обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити; доводи захисника і обвинувачених, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, при цьому захисник погодився з доводами прокурора, що розмір штрафу не відповідає вимогам ч.2 ст.53 КК України; провівши судові дебати, надавши обвинуваченим останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити частково, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинили шахрайство щодо ОСОБА_10 за наступних обставин.
У невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 26 вересня 2023 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вступили у злочинну змову з метою заволодіння чужим майном шляхом обману щодо невизначеного кола осіб і розподілили між собою ролі, відповідно до яких ОСОБА_7 мала підшукати осіб, яких можна умовити передати їй грошові кошти та майно під приводом проведення магічного ритуалу, а ОСОБА_8 мала імітувати клієнтку ОСОБА_7 , яка користувалася її послугами, що допомогло їй у вирішенні соціально-побутового питання, для виклику довіри у осіб, чиїми коштами вони мали намір заволодіти.
26 вересня 2023 року близько 11 години ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебуваючи біля будинку № 26 на просп. Свободи в м. Києві, побачили ОСОБА_10 , грошовими коштами та майном якої вирішили заволодіти під приводом покращення стану здоров'я її сина. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили ОСОБА_10 про необхідність тимчасової передачі належних їй грошових коштів та ювелірних виробів під приводом фіктивного лікування та покращення стану здоров'я її сина.
Не будучи обізнаною щодо дійсних мотивів та намірів обвинувачених, ОСОБА_10 , маючи надію на покращення стану здоров'я сина, погодилась і цього ж дня близько 12 години винесла з квартири АДРЕСА_4 , де вона мешкає, належні їй грошові кошти в сумі 20 000 грн, годинник із золота 585 проби вартістю 29 153 грн 81 коп., ланцюжок із золота 585 проби вартістю 17 137 грн 40 коп., хрестик із золота 585 проби вартістю 7 876 грн 04 коп., перстень із золота 585 проби із вставкою з оніксу вартістю 7 876 грн 04 коп., 2 сережки круглої форми із золота 585 проби вартістю 1 849 грн 16 коп., 2 сережки з камінням із золота 583 проби вартістю 3 350 грн 61 коп., каблучку із золота 585 проби вартістю 2 319 грн 23 коп., каблучку із золота 583 проби вартістю 2 156 грн 18 коп., каблучку із золота 585 проби вартістю 1 758 грн 88 коп., підвіску круглої форми із зображенням лева із золота 585 проби вартістю 1 696 грн 62 коп., підвіску у вигляді круглої ладанки із золота 585 проби вартістю 2 443 грн 75 коп., підвіску у вигляді ладанки, що має форму серця, із золота 585 проби вартістю 2 895 грн 15 коп., хрестик із золота 583 проби вартістю 1 520 грн 19 коп., хрестик із золота 585 проби вартістю 902 грн 79 коп., каблучку зі вставкою каміння білого кольору із золота 585 проби вартістю 5 354 грн 46 коп., ланцюжок із срібла 925 проби вартістю 59 грн 86 коп., підвіску у вигляді прямокутної ладанки з медичного золота вартістю 158 грн, фрагмент із золота 585 проби вартістю 809 грн 40 коп., кільце із золота 585 проби вартістю 171 грн 22 коп., а також перстень жіночий із золота, пару сережок із золота, 4 коронки із золота, чоловічий перстень із золота, встановити вартість яких в ході проведення досудового розслідування не представилось можливим. Вказані грошові кошти та ювелірні вироби ОСОБА_10 поклала в поліетиленовий пакет, розраховуючи на чесність та добропорядність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не підозрюючи, що вони не мають наміру повертати їх, та передала їх обвинуваченим біля будинку 28-А на просп. Свободи в м. Києві для проведення молитви на покращення стану здоров'я сина.
Заволодівши таким чином грошовими коштами та ювелірними виробами ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили потерпілій, що їй потрібно очікувати бажаного результату в покращенні стану здоров'я сина і розпорядились грошовими коштами та ювелірними виробами на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 109 488 грн 79 коп.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особи обвинувачених, які судимостей не мають, незаміжні, характеризуються посередньо, мають постійне місце проживання, не працюють, а також відсутність до них претензій з боку потерпілої, обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченим, - щире каяття, обставину, яка його обтяжує, - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, і правильно призначив ОСОБА_11 та ОСОБА_12 покарання у виді штрафу.
Ще до подання прокурором апеляційної скарги обвинувачені в повному обсязі сплатили штраф та процесуальні витрати, і всупереч твердженням прокурора у вироку та матеріалах справи наявна інформація про повернення потерпілій слідчим грошових коштів та ювелірних виробів, якими заволоділи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Крім того, ОСОБА_7 є внутрішньо переміщеною особою, має хронічні захворювання, є інвалідом третьої групи, зареєстрована як фізична особа-підприємець. ОСОБА_8 також має незадовільний стан здоров'я у зв'язку з наявними у неї хронічними захворюваннями.
За таких обставин підстав вважати, що покарання у виді штрафу є явно несправедливим через м'якість, і призначати обвинуваченим найбільш суворе за видом покарання, установлене у відповідній санкції, як про це просить прокурор, немає.
Разом з тим, доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у призначенні обвинуваченим покарання у виді штрафу в меншому розмірі за розмір завданої майнової шкоди, заслуговують на увагу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.53 КК України розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Санкцією ч.2 ст.190 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до трьох років.
З формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним, вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своїм злочинним діями завдали ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 109 488 грн 79 коп.
Отже, у разі призначення покарання у виді штрафу, його розмір не може бути меншим за вказану суму. А тому, призначивши ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосував закон, який підлягає застосуванню, а саме, положення ч.2 ст.53 КК України.
Відповідно до вимог ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Тому відповідно до вимог ст.ст.413, 420 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання і ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції із застосуванням більш суворого покарання, тобто штрафу у більшому розмірі і часткового задоволення апеляційної скарги прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_7 за ч.2 ст.190 КК України покарання у виді штрафу у сумі 110 000 /сто десять тисяч/ гривень.
Призначити ОСОБА_8 за ч.2 ст.190 КК України покарання у виді штрафу у сумі 110 000 /сто десять тисяч/ гривень.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
В умовах дії воєнного стану після проголошення резолютивної частини вироку його повний текст обов'язково вручається учасникам судового провадження в день його проголошення.
На вирок суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3