Апеляційне провадження № 22-ц/824/3602/2026
Справа № 753/12855/25
Іменем України
11 березня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Комаревцевої Л.В. в м. Київ 11 липня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У червні 2025 року позивач КП «Київтеплоенерго» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь: заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15618,85 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2374,05 грн., 3 % річних у розмірі 584,12 грн., заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 19308,35 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2934,89 грн., 3 % річних у розмірі 722,11 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 47958,66 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 7289,71 грн., 3 % річних у розмірі 1793,53 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 37371,87 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 5680,52 грн., 3 % річних у розмірі 1397,60 грн., заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 31576,75 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 3827,15 грн., 3 % річних у розмірі 923,95 грн., пеню в розмірі 524,03 грн., заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 24328,62 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2922,40 грн., 3 % річних у розмірі 700,93 грн., пеню у розмірі 390,03 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн., заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 73,57 грн., судовий збір у розмірі 3147,77 грн.
Позов мотивував тим, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), з 01 листопада 2021 року в зв'язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (Правила № 630).
Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії».
Відповідно до вимог нормативно-правових актів, послуги з ТЕ/ПГВ та послуги з ЦО/ЦПГВ надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на підставі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.
На виконання вимог законодавства позивачем на підставі типових договорів підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ повідомляв, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води. Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і послуг з ТЕ/ПГВ, у тому числі, є отримання послуг споживачем.
Будинок за адресою АДРЕСА_1 , в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира за вказаною адресою під'єднана до внутрішньобудинкової системи тепло- та водопостачання, а відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року - споживачами з ТЕ/ПГВ.
Відповідачі від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року від послуг з ТЕ/ПГВ не відмовлялися (не відключалися). Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами підтверджується діями сторін: позивач щомісячно надає відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року послуги з ТЕ/ПГВ, а відповідачі споживають надані послуги та зобов'язані оплатити вартість, розрахунковим періодом є календарний місяць. Проте відповідачі у порушення вимог законодавства своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01 травня 2018 року по 30 червня 2025 року складає 143443,38 грн., а саме за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 47958,66 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 37371,87 грн., за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 31576,75 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води в розмірі 24328,62 грн.
Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов'язані були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг. Також відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також плату за абонентське обслуговування.
Таким чином, за вищевказаною адресою у відповідачів також існує заборгованість: у період до 31 жовтня 2021 року заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 73,57 грн., за період з 01 листопада 2021 року заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн.
Крім того, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, укладеного ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення в розмірі 15618,85 грн. та централізованого постачання гарячої води у розмірі 19308,35 грн. Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами № 630 та опублікованого 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
Вказував, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення, а загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу.
Крім того, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1205, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, поновлено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на комунальні послуги з 31 грудня 2023 року, у випадку прострочення сплати коштів.
Отже, згідно норм чинного законодавства позивачем було нараховано розмірі 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за послуги центрального опалення та постачання гарячої води, з врахуванням штрафних санкцій, що станом на 30 квітня 2025 в загальному розмірі становить 209851,48 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3147,77 грн., що становлять по 1573,88 грн. з кожного.
Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила застосувати строк позовної давності до позовних вимог, скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що судом першої інстанції було ухвалене оскаржуване рішення вже 11 липня 2025 року, не дочекавшись відзиву, на шістнадцятий день з дня направлення на ім'я апелянта ухвали про відкриття провадження в справі, чим фактично позбавлено її права на судовий захист. Копія рішення, в порушення ч. 5 ст. 272 ЦПК України, взагалі не направлялась апелянту.
Щодо неналежності, недопустимості та недостовірності документів, які позивачем заявлено як докази та додано до позовної заяви, посилалася на положення ст. 76 - 81, 95 ЦПК України, зазначала, що в порушення вимог ст. 83, 95 ЦПК України жодна копія документа, яка додана до позовної заяви, не засвідчена позивачем.
В частині вимог до відповідача ОСОБА_2 , які було нібито відступлені позивачу на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, вказувала, що у витягів з додатків до договору споживачем послуг вказано іншу особу « ОСОБА_3 », а також іншу адресу АДРЕСА_1 , тобто фактично позивачем надано копії документів щодо надання послуг у невідомому офісному приміщенні у комплексі нежилих приміщень, яке належить невідомому споживачу. При цьому відповідачем у даній справі залучений ОСОБА_2 , який є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 . Отже, надані документи не можуть підтверджувати набуття позивачем будь-яких вимог до ОСОБА_2 .
Крім того, в корінцях наряду за період з 19 жовтня 2018 року по 24 березня 2025 року зазначено невідомого споживача-юридичну особу ТОВ «Новобудова», яка володіє будинками АДРЕСА_2 і має особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідач ОСОБА_2 не має жодного відношення до ТОВ «Новобудова», має інший особовий рахунок та є власником квартири, а не будинку, яка знаходиться у першому під'їзді будинку (а не у 3-4 будинку, як зазначив позивач).
Також в копіях корінців наряду зазначено, що такі документи дійсні при наявності форми Е-8, яка відсутня в матеріалах справи, що свідчить про недійсність таких документів.
Крім того, такі копії документів не містять всієї інформації, яка може підтвердити їхню дійсність і вимоги щодо постачання теплової енергії і гарячої води, а саме: інформація щодо споживання гарячої води взагалі відсутня, оскільки всі показники дорівнюють нулю; копії документів не містять жодних даних про лічильники теплової енергії (номер, акт введення в експлуатацію і документи про повірку), копії документів не містять жодних показників вузла обліку (лічильника) теплової енергії, які за загальним принципом повинні нараховуватися наростаючим підсумком; копії документів не містять ідентифікаційних даних (ПІБ) і повноважень особи, яка поставила підпис замість начальника району теплових мереж РТ «Позняки», СП «Київській теплові мережі» КП «Київтеплоенерго».
Звертала увагу, що розрахунки заборгованості, надані позивачем, не містять жодних підписів і печаток, ПІБ і посади відповідальності особи, яка підготувала заявлені документи, тобто не містять жодної інформації про осіб, які будуть нести процесуальну і кримінальну відповідальність за надання неправдивих даних. Зазначене свідчить про наявність підстав для визнання копій таких документів неналежними, недопустимими і недостовірними доказами.
Вказувала, що позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених обсягів начебто спожитих відповідачами комунальних послуг, законності заявлених тарифів та порядку розрахунків, а також не надано доказів доведення до відома відповідачів цієї інформації, не надано доказів погодження та отримання відповідачами заявлених обсягів начебто спожитих комунальних послуг, законності заявлених тарифів та порядку розрахунків; позивачем заявлено неіснуючі послуги (наприклад, плата за абонентське обслуговування послуг); за період з 01 липня 2015 року по 02 квітня 2017 року вимоги заявлені з пропуском позовної давності, на застосуванні якої наполягає відповідач, оскільки була позбавлена такої можливості в суді першої інстанції.
Зазначала, що в частині наданих позивачем розрахунків продубльовано періоди споживання і нарахування теплової енергії і гарячої води, відповідно, у розрахунках інфляційної складової позивачем взято за основу неправильні і нічим не підтверджені вхідні дані, оскільки дані в розрахунках заборгованості не відповідають дійсності і дублюються. Більше того, розрахунки інфляційної складової, заявлені позивачем, стосуються заборгованості по оплаті за період з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2025 року, однак суми заборгованостей (вхідні дані) взяті позивачем за весь заявлений період нарахувань з 2015 року, що не відповідає принципу розрахунків інфляції і порушує строки позовної давності.
Посилалася на положення п. 3 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 3 ст. 31 розділу «Права та обов'язки виконавця» Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, якими передбачено обов'язок позивача надавати споживачеві в установленому законом порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості, якісні показники надання послуг. Вказаними правилами також передбачений обов'язок позивача виставляти та надавати споживачам рахунки на сплату послуг (платіжні документи), проте відповідачі ніколи не отримували зазначених документів та інформації і в матеріалах справи докази їх надання відсутні.
Крім того, позивачем не надано доказів погодження та отримання відповідачами заявлених послуг.
Позивач лише наводить числа у таблицях і позовній заяві, але не надає інформації про те, яким чином і на основі яких вхідних даних (лічильників тощо) вони були розраховані.
Щодо заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 15618,85 грн. та за централізованого постачання гарячої води у розмірі 19308,35 грн., спожитих до 01 травня 2018 року, зазначала, що заявлені кінцеві суми в розрахунку заборгованості 15029,06 грн. за послуги з централізованого опалення та 15663,54 грн. за постачання гарячої води не відповідають заявленим позивачем сумам у позові.
Вказувала, що заявлені позивачем обсяги начебто споживання гарячої води та теплової енергії є завищеними і нічим не підтверджуються. Позивачем не надано доказів (показників лічильників тощо) на підтвердження заявлених обсягів спожитих відповідачами комунальних послуг, обґрунтованості розміру тарифу та порядку розрахунку, а також погодження та отримання апелянтом заявлених комунальних послуг.
Зазначала, що в будь-якому випадку позивачем пропущено строки позовної давності до квітня 2017 року.
Щодо інших розрахунків заборгованості, також вказувала про недоведеність заявлених обсягів спожитих комунальних послуг, обґрунтованості розміру тарифу та порядку розрахунку, а також погодження та отримання апелянтом заявлених комунальних послуг. Звертала увагу, що відповідачами не подавались показники приладу обліку як гарячої води, так і споживання теплової енергії, а позивачем не надано документів та даних приладів обліку, що містять такі показники.
Щодо розрахунку заборгованості внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, зазначала, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності вузлів обліку, пов'язаних з відповідачами, обґрунтованості розміру тарифу та порядку розрахунку, а також погодження та отримання апелянтом заявленої послуги.
Щодо підстав для закриття провадження в справі, зазначала, що в матеріалах справи відсутні належно оформлені та засвідчені документи, які б підтверджували право Костянтина Лопатіна , яким підписано позовну заяву, діяти в порядку самопредставництва як посадової особи органу, пов'язаного з позивачем.
Крім того, на підтвердження припущень наявності у позивача прав вимоги до відповідачів на підставі договору цесії позивачем надано копії належних, недопустимих та недостовірних додатків, а отже, не доведено наявності законних підстав для пред'явлення будь-яких позовних вимог.
Вказувала, що не може бути співвідповідачем у справі, оскільки власником квартири є інший відповідач ОСОБА_2 , при цьому ОСОБА_1 проживає за іншою адресою, і нею з ОСОБА_2 була досягнута домовленість про обов'язок відповідача ОСОБА_2 самостійно сплачувати всі житлово-комунальні послуги та послуги з обслуговування квартири, що підтверджується відповідним договором від 20 вересня 2016 року.
10 лютого 2026 року до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 , у яких відповідач підтримала в повному обсязі апеляційну скаргу, наполягала на визнанні неналежними, недопустимими та недостовірними докази, на підставі яких було ухвалене оскаржуване рішення, а також наполягала на врахуванні того, що з 20 вересня 2016 року апелянт та її діти проживають не за адресою місця реєстрації у квартирі АДРЕСА_3 , тобто фактично не використовують комунальні послуги у цій квартирі.
Крім того, з метою додаткового спростування необґрунтованості вимоги позивача, апелянтом здійснено перерахунок заявлених позивачем сум та встановлено їх недостовірність, з огляду на застосування недостовірних тарифів, норм споживання, неврахування усіх обставин справи.
Повідомляла, що в 2021 році в квартирі було встановлено вузол обліку гарячої води та вузол розподільного обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення, що підтверджується відповідними актами, що додатково підтверджує необґрунтованість розрахунків та вимог позивача.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційний суд враховує, що апеляційна скарга подана відповідачем ОСОБА_1 . Другий відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не подав та до апеляційної скарги ОСОБА_1 не приєднався.
Відтак, правильність висновків суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом лише в частині доводів відповідача, яким подано апеляційну скаргу.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Судом встановлено, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), з 01 листопада 2021 року в зв'язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
30 вересня 2021 року на сайті КП «Київтеплоенерго» було оприлюднено типові індивідуальні договори на постачання гарячої води та на постачання теплової енергії (а. с. 41).
На а. с. 26 - 38 наявні копії корінців нарядів щодо включення та відключення опалення в житловому будинку за адресою абонента «будинок житловий відомчий (буд. № 3-4) ТОВ «Новобудова», АДРЕСА_3» на підставі відповідно початку та завершення опалювальних сезонів за 2018 - 2025 роки.
На а. с. 39 наявна копія довідка КП «Київтеплоенерго» про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ за адресою АДРЕСА_4 .
На а. с. 7 - 23 наявні розрахунки заборгованості споживачів за адресою АДРЕСА_4 : заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2025 року послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, за спожиті з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, розрахунок заборгованості за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, розрахунок заборгованості за період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2025 року внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, розрахунок заборгованості за період з 01 липня 2015 року по 30 квітня 2025 року за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, розрахунок інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2025 року, розрахунок інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2025 року, розрахунок інфляційної складової та 3 % річних і пені заборгованості за послуги з теплової енергії за період з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2025 року, розрахунок інфляційної складової та 3 % річних і пені заборгованості за послуги з гарячого водопостачання за період з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2025 року, розрахунок інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з централізованого опалення, надані до 01 травня 2018 року ПАТ «Київенерго», за період 01 січня 2024 року по 30 квітня 2025 року, розрахунок інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з постачання гарячої води, надані до 01 травня 2018 року ПАТ «Київенерго», за період 01 січня 2024 року по 30 квітня 2025 року,
На а. с. 40 знаходиться копія першої та останньої сторінок договору від 11 жовтня 2018 року, сторонами якого зазначені ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору та коригувань платежів. На а. с. 24 - 25 знаходяться копії витягів з додатків № 1 та № 2 до цього договору, згідно з якими відступлено право вимоги до споживача ОСОБА_1, адресою якого зазначено АДРЕСА_3: заборгованість за послугу з централізованого опалення 15618,85 грн. та за послугу з постачання гарячої води 19308,35 грн.
Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 з 08 лютого 2008 року та ОСОБА_2 з 28 березня 2024 року (а. с. 6).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, до апеляційної скарги надано нові докази, а саме копію договору про розподіл зобов'язань при користуванні житлом від 20 вересня 2016 року, укладеного ОСОБА_2 із ОСОБА_1 .
Разом із додатковими поясненнями до апеляційної скарги ОСОБА_1 надано копію акту зняття пломб/опломбування вузла розподільного обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення, підписаного у жовтні 2021 року, та копію акту прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку гарячої води від 01 грудня 2021 року.
Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).
Оскільки відповідач не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції, а право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, відтак прийняття доказів, наданих відповідачем, є необхідним для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи в межах апеляційного перегляду.
Так, за умовами п. 1.3 договору про розподіл зобов'язань при користуванні житлом від 20 вересня 2016 року, укладеного ОСОБА_2 із ОСОБА_1 , сторони погодили, що ОСОБА_2 , як власник квартири, самостійно несе тягар утримання квартири (в тому числі, стосовно сплати усіх комунальних платежів, оплати постачання електроенергії і обслуговування будинку), без створення перешкод для ОСОБА_1 у користуванні квартирою і без набуття ОСОБА_1 будь-яких майнових зобов'язань перед ОСОБА_2 та іншими особами, у тому числі щодо сплати кредитів, постачання електроенергії, постачання комунальних послуг, обслуговування будинку тощо (якщо інше не встановлено цим договором).
З наданих відповідачем акту зняття пломб/опломбування вузла розподільного обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення за жовтень 2021 року, а також акту прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку гарячої води від 01 грудня 2021 року вбачається, що квартира за адресою АДРЕСА_1 обладнана відповідними вузлами розподільного обліку теплової енергії та гарячої води.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Задовольняючи позов КП «Київтеплоенерго», суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі неналежним чином сплачують за надані їм житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим, згідно з розрахунком позивача, за ними утворилась заборгованість, в зв'язку з чим у відповідачів, як споживачів, виник обов'язок щодо оплати цих послуг в розмірі 209851,48 грн.
Апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (частина п'ята статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень цивільного законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.
Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, згідно частини першої статті 9 якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).
Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов'язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.
В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирі за адресою АДРЕСА_1 які надавало ПАТ «Київенерго», а після 01 травня 2018 року - КП «Київтеплоенерго».
На підтвердження позовних вимог КП «Київтеплоенерго» надало: розрахунки заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 січня 2025 року; копії витягів з додатку до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18; довідку про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ; документи, які підтверджують надання послуг та підключення будинку до мереж теплопостачання та гарячої води.
Апеляційний суд відхиляє як заявлені з формальних підстав заперечення відповідача в апеляційній скарзі щодо форми та змісту корінців наряду для проведення включення/відключення теплової енергії за період з 2018 по 2025 роки, оскільки даними доказами підтверджується підключення до мереж теплопостачання та гарячої води саме будинку за адресою АДРЕСА_3 , споживачами послуг у якому є відповідачі.
Судом встановлено, що відповідачі не відмовлялися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 .
Доказів неотримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 відповідачами суду також не надано.
Апеляційний суд не може погодитися з хибними доводами апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем за даним позовом в зв'язку з укладенням нею договору з власником квартири ОСОБА_2 про розподіл зобов'язань при користуванні житлом, з огляду на те, що позивач КП «Київтеплоенерго» не є стороною даного договору, а тому укладення відповідачами між собою такого договору не впливає на обсяг їх обов'язків перед позивачем щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, натомість, згідно ст. 156 ЖК України, чинної станом на час спірних правовідносин, повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту; спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до ст. 8, 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором. Виконавець періодично, не менше одного разу на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника.
Зняття показань вузлів обліку та приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється не рідше одного разу на місяць.
У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець комунальної послуги зобов'язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, які були чинні до 01 травня 2022 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Відповідно до абз. 2 п. 10 Правил № 630, справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Правовідносини у сфері надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води регулюються на даний час Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії».
Положеннями п. 34 Правил № 830, п. 36 Правил № 1182 передбачено, що рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.
У постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 759/23657/20 (провадження № 61-21217св21), від 11 квітня 2024 року у справі № 501/2531/20 (провадження № 61-10198св22) вказано, що «Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що за наявності у квартирі засобу обліку гарячої води оплата за надані послуги здійснюється згідно з показаннями такого засобу, за винятком випадку виявлення його несправності, що не підлягає усуненню. Не проведення виконавцем періодичної повірки засобу обліку води не є підставою для неврахування його показників, так як забезпечення проведення повірки є обов'язком виконавця послуг і невиконання ним такого обов'язку не повинно мати негативних наслідків для споживача. Суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що нарахування позивачу оплати за водопостачання гарячої води і водовідведення проводиться згідно з діючими нормативами споживання, а не за показаннями засобу обліку гарячої води, що суперечить пункту 10 Правил № 630, дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання КП «Київтеплоенерго» провести періодичну повірку засобу обліку гарячого водопостачання та зобов'язання провести перерахунок заборгованості за послуги з гарячого водопостачання і водовідведення по особовому рахунку № НОМЕР_2 за період з початку надання відповідних послуг».
Апеляційний суд враховує, що позивач КП «Київтеплоенерго» має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати спожитих послуг згідно показань квартирних засобів обліку постачання гарячої води та опалення (постачання теплової енергії).
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що нарахування за спожиті відповідачами послуги за постачання гарячої води безпідставно здійснювалось КП «Київтеплоенерго» за нормами споживання, а за послуги з постачання теплової енергії - за показниками загальнобудинкового лічильника, який слугує для вимірювання обсягу всієї теплової енергії, спожитої у будівлі, незважаючи на те, що квартира за адресою АДРЕСА_1 обладнана відповідними вузлами розподільного обліку теплової енергії та гарячої води.
При цьому доказів наявності у відповідача заборгованості за надані послуги, нараховані згідно показань лічильників, позивачем надано не було.
За даних обставин, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності підстав для нарахування послуг з постачання гарячої води за нормою споживання, а також централізованого опалення (постачання теплової енергії) зазначені в позові обставини щодо наявності у відповідача заборгованості за надані послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ не знайшли свого підтвердження та не підлягали задоволенню судом першої інстанції.
Виходячи із вищевикладеного, рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог до відповідача ОСОБА_1 ухвалене в результаті за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню в цій частині із прийняттям нової постанови про відмову в позові у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю.
Оскільки у позові відмовлено в зв'язку з його необґрунтованістю, що є самостійною підставою для відмови в позові, заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності апеляційним судом не розглядається.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про відсутність у справі належно оформлених та засвідчених документів, які б підтверджували право Костянтина Лопатіна , яким підписано позовну заяву, діяти в порядку самопредставництва як посадової особи органу, пов'язаного з позивачем, враховуючи наступне.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно Положення про структурний підрозділ «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго», затвердженого наказом директора КП «Київтеплоенерго» від 01 липня 2024 року № 10-ПП, структурний підрозділ «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» входить до організаційної структури КП «Київтеплоенерго» та є його складовою частиною (а. с. 42 - 43).
Згідно наказу КП «Київтеплоенерго» від 30 квітня 2018 року № 45-к, Лопатіна К.О. переведено на посаду директора структурного підрозділу «Енергозбут» на підставі його заяви (а. с. 44).
Згідно наказу КП «Київтеплоенерго» від 27 серпня 2018 року, директору структурного підрозділу «Енергозбут» Лопатіну К.О. надано право представляти інтереси підприємства, в тому числі (п. 1.8) вести від імені підприємства справи в усіх органах судової системи незалежно від їх юрисдикції, в загальних, господарських та адміністративних судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій з усіма правами, наданими стороні в процесі, подавати та підписувати від імені підприємства позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, клопотання, відзиви заперечення та інші документи, що подаються до суду в ході розгляду справ (а. с. 45 - 46).
Крім того, на а. с. 47 наявна копія довіреності з терміном дії до 30 квітня 2026 року, виданої КП «Київтеплоенерго» на ім'я директора структурного підрозділу «Енергозбут» Лопатіна К.О. представляти інтереси товариства, в тому числі вести від імені підприємства справи в усіх органах судової системи незалежно від їх юрисдикції, в загальних, господарських та адміністративних судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій з усіма правами, наданими стороні в процесі, подавати та підписувати від імені підприємства позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, клопотання, відзиви заперечення та інші документи, що подаються до суду в ході розгляду справ.
Таким чином, повноваження директора структурного підрозділу «Енергозбут» Лопатіна К.О. на подання позовної заяви в інтересах КП «Київтеплоенерго» належним чином підтверджуються довіреністю, виданою юридичною особою КП «Київтеплоенерго» в особі його директора.
Крім того, апеляційний суд не може погодитися з необґрунтованими доводами апеляційної скарги, що в порушення вимог ст. 83, 95 ЦПК України жодна копія документа, яка додана до позовної заяви, не засвідчена позивачем, з огляду на те, що КП «Київтеплоенерго» надано до суду пакет документів, які прошито, з'єднано в один цілісний документ та завірено засвідчувальним написом представника структурного підрозділу «Енергозбут» Огньової Т.Б., довіреність на представництво якої наявна в матеріалах справи на а. с. 48, із проставленням печатки.
Враховуючи наведене, з огляду на те, що розрахунки заборгованості входять до пакету документів, прошитого та завіреного представником позивача, апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що розрахунки заборгованості, надані позивачем, не містять жодних підписів і печаток, ПІБ і посади відповідальності особи, яка підготувала заявлені документи, тобто не містять жодної інформації про осіб, які будуть нести процесуальну і кримінальну відповідальність за надання неправдивих даних, і зазначене, на помилкову думку відповідача, свідчить про наявність підстав для визнання копій таких документів неналежними, недопустимими і недостовірними доказами.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції було ухвалене оскаржуване рішення вже 11 липня 2025 року, не дочекавшись відзиву, на шістнадцятий день з дня направлення на ім'я апелянта ухвали про відкриття провадження в справі, апеляційний суд враховує, що на а. с. 57 міститься конверт, у якому на адресу відповідача ОСОБА_1 направлялася копія ухвали про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатками, та який було повернуто до суду з відміткою Укрпошти від 08 липня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою суду, вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-233гс18 та постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, провадження № 61-2583св20, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20, провадження № 61-3782св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св21.
Апеляційний суд враховує, що оскаржуване рішення Дарницького районного суду м. Києва ухвалене 11 липня 2025 року, тобто дійсно до спливу п'ятнадцятиденного строку з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження від 23 червня 2025 року, як зазначено в апеляційній скарзі. Проте зазначені обставини не призвели до неправильного вирішення справи, а тому не є обов'язковою підставою для скасування рішення, передбаченою ст. 376 ЦПК України.
Щодо доводів апеляційної скарги про позбавлення відповідача права на судовий захист, оскільки їй не було надано можливості взяти участь в судовому розгляді, надати свої заперечення та докази стосовно припущень позивача, апеляційний суд враховує, що таке право було відновлене під час апеляційного перегляду, оскільки апеляційним судом було поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, прийнято її докази і надано оцінку доводам апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги, що копія рішення, в порушення ч. 5 ст. 272 ЦПК України, взагалі не направлялась апелянту, спростовуються наявною в матеріалах справи копією супровідного листа від 14 липня 2025 року (а. с. 70).
Разом із тим, помилковість окремих доводів апеляційної скарги не впливає на результат апеляційного перегляду в цілому, за яким рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог до відповідача ОСОБА_1 підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в позові в цій частині у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю позову.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог до ОСОБА_1 ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування, з прийняттям нової постанови про відмови у позові до ОСОБА_1 .
В частині вимог до відповідача ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції цим відповідачем не оскаржувалось та не підлягає зміні чи скасуванню з підстав, зазначених у апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат, та оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог до ОСОБА_1 скасовується, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволення вимог у розмірі 2260,83 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року скасувати в частині задоволення позову до ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нову постанову.
Відмовити Комунальному підприємству Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ пл. І.Франка 5 код ЄДРПОУ 40538421) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 2260,83 грн.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 12 березня 2026 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.