Справа №369/10730/22Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3627/2026Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
3 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора в режимі відеоконференції - ОСОБА_6 ,
захисника в режимі відеоконференції - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого в режимі відеоконференції із ДУ «Київський слідчий ізолятор» - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2026 року, -
Даною ухвалою суду продовжено ОСОБА_8 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів, до 20 березня 2026 року включно, з визначенням розміру застави в розмірі 125 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 416000 (чотириста шістнадцять тисяч) гривень, з покладенням відповідних обов'язків.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що ризик переховування ОСОБА_8 від суду продовжує існувати та не зменшився, навіть з урахуванням наявності у нього постійного місця проживання. Доказів наявності міцних соціальних зв'язків за місцем проживання або в іншому населеному пункті суду не надано. Крім того, до затримання обвинувачений ніде не працював і не навчався, не одружений, не має малолітніх чи неповнолітніх дітей, а також інших осіб, які б перебували під його наглядом або утриманням. Також, суд зазначив, що обвинувачений може незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не гарантуватимуть належну поведінку обвинуваченого.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Зазначає, що висновки суду щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження та не підтверджуються будь-якими доказами у справі. Обвинувачений не вчиняв спроб втечі, не переховувався від слідства та суду. Крім того, обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце проживання та має на утриманні мати пенсійного віку. Вважає, що застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою буде достатнім для забезпечення виконання останнім покладених на нього обов'язків.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думки захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали контрольного провадження, а також наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів судової справи, в провадженніІрпінського міського суду Київської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Прокурор у своєму клопотанні про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати та неможливо запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Суд першої інстанції під час розгляду клопотання прокурора зазначив, що враховуючи суть обвинувачення та його обставини, ОСОБА_8 може вчинити дії щодо ухилення від суду.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів вважає доведеним прокурором підстав щодо подальшого тримання ОСОБА_8 під вартою, а отже, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, з врахуванням даних про особу обвинуваченого, з огляду на тяжкість інкримінованого злочину, його специфіку, виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, що вмотивовано в ухвалі суду першої інстанції.
Таким чином, на думку колегії суддів, доведеною є актуальність зазначених стороною обвинувачення ризиків, окрім цього, колегія суддів приходить до висновку, що протиправна поведінка ОСОБА_8 , що є потенційно небезпечною і загрозливою для інтересів та суверенітету держави Україна, і надалі має свій раціональний зміст та високий ступінь імовірності, а тому, недостатнім є застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, не можуть бути визнані обґрунтованими доводи захисника щодо відсутності ризиків неправомірної поведінки обвинуваченого, оскільки судовий розгляд триває, отже встановлені судом ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України зберігаються та є актуальними.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
З огляду на це, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість застосування відносно ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить запобігання встановленим ризикам та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Підтверджень того, що обвинувачений за станом здоров'я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора за матеріалами справи не встановлено.
Відтак, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими і безпідставними.
З огляду на вказані обставини провадження, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість зміни запобіжного заходу, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв законне та обґрунтоване рішення. Суд апеляційної інстанції, виходячи з наведених в апеляційній скарзі сторони захисту мотивів, не знаходить законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали за наслідками апеляційного розгляду.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2026 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя