25 лютого 2026 року місто Київ
справа № 755/21660/24
провадження № 22-ц/824/2118/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Левченко Марією Миколаївною,
на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року, постановлену у складі судді Гончарука В.П., суд -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без розгляду.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Левченко М.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. На думку позивача зазначені обставини не дають підстав для висновку про наявність повторної неявки поспіль, належним чином повідомлених про час та місце розгляду позивача та її представника в судове засідання, а відтак висновки суду про залишення позовних вимог без розгляду є помилковими.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Пілюга В.В. доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В судове засіданні не з'явився відповідач, будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки - повідомлення на поштову адресу та на електронну адресу, на підтвердження повідомлення відповідача на електронну адресу в матеріалах справи наявний звіт про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду. Судове повідомлення направлене на поштову адресу повернуто до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України вважається врученим адресату.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження, з повідомленням сторін. Призначено судове засідання на 18 лютого 2025 року / а.с. 90/.
Справа неодноразово призначалась до розгляду, зокрема, на 18 лютого 2025 р., 26 березня 2025 р., 5 травня 2025 р. та 28 липня 2025 р. позивач чи її представник в зал судового засідання не з'явилися.
18 лютого 2025 року представник позивачки подала клопотання про відкладення розгляду справи. Справу відкладено на 26 березня 2025 року
26 березня 2025 року представник позивачки просила відкласти розгляд справи, оскільки вона перебувала на обшуку у клієнта в період часу, на який призначена справа. Справу відкладено на 5 травня 2025 року.
5 травня 2025 року у зв'язку з неявкою сторін справу перенесено на 4 червня 2025 року.
4 червня 2025 року складена довідка секретарем судового засідання про зняття справи з розгляду у зв'язку з сімейними обставинами судді та призначено розгляд справи на 28 липня 2025 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач та її представник, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, повторно не з'явилися в судове засідання, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не подали.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ч.ч.1,2 ст.211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання проводиться судом, відповідно до вимог ст.ст.128-131 ЦПК України.
За приписами ст.128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Таким чином, про належне повідомлення учасника справи про час і місце розгляду справи у даному випадку може свідчити лише розписка або звіт про отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За змістом ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Тобто правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача, який належним чином повідомлений про розгляд справи, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Отже, умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку повторної неявки в судове засідання позивача є: - повторна, тобто друга поспіль неявка позивача в судове засідання; - повідомлення позивача про судове засідання належним чином; - відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання, або неповідомлення позивачем про причини його неявки в судове засідання; - нез'явлення в судове засідання позивача перешкоджає вирішенню спору; - від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Крім цього, складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 23 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 18 лютого 2025 року.
18 лютого 2025 року представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено, а розгляд справи відкладено на 26 березня 2025 року.
Отже, у цьому випадку позивачем завчасно повідомлено суд про неможливість участі у судовому засіданні та подано відповідне клопотання, що свідчить про наявність поважної причини неявки.
26 березня 2025 року представник позивача також подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю у проведенні обшуку у клієнта в той самий час, на який було призначено судове засідання. Суд також визнав ці обставини поважними та відклав розгляд справи на 5 травня 2025 року.
Таким чином, у зазначених судових засіданнях позивач був відсутній з поважних причин, оскільки суд був повідомлений про причини неявки, а розгляд справи відкладався саме з цих підстав.
5 травня 2025 року розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою сторін, а наступне судове засідання призначено на 4 червня 2025 року.
Однак 4 червня 2025 року розгляд справи фактично не відбувся з причин, що не залежать від сторін, оскільки відповідно до довідки секретаря судового засідання справу було знято з розгляду у зв'язку із сімейними обставинами судді та призначено до розгляду на 28 липня 2025 року.
Таким чином, фактично відсутні дві послідовні неявки позивача без поважних причин, які є обов'язковою умовою для залишення позову без розгляду відповідно до вимог статей 223 та 257 ЦПК України.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, - підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Левченко Марією Миколаївною, задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 16 березня 2026 року.
Суддя- доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус