4 лютого 2026 року місто Київ
справа № 363/3797/23
провадження № 22-ц/824/1657/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Красюк Наталією Іванівною,
на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 травня 2025 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 9 червня 2025 року, ухвалені у складі судді Євтушкіної Д.А.,-
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому після зміни предмету позову просила визнати недійсним договір від 30 вересня 2015 року про дарування земельної ділянки площею 0,279 га та договір від 30 вересня 2015 року про дарування житлового будинку загальною площею 65,3 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений нотаріусом Вишгородського нотаріального округу Київської області Фоєю Л.А., реєстровий № 2252 та № 2255 відповідно, та скасувати записи про право власності на зазначене нерухоме майно, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач як обдарований власник спірної земельної ділянки використовує її не за призначенням, збудував на ній забудову без дотримання норм техніки безпеки, які можуть стати загрозою також для сусідніх земельних ділянок, власником якої є позивач. Відповідач не доглядає за земельною ділянкою у зв'язку з постійним перебуванням за кордоном.
Посилається на положення статті 727 ЦК України, якою передбачено, що дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 9 червня 2025 року заяву відповідача ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500 грн.
Не погоджуючись з такими рішеннями суду, представник ОСОБА_1 адвокат Красюк Н.І. подала апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Судом під час прийняття рішення про недоведеність позовних вимог, залишено поза увагою пояснення свідка позивача та консультативний висновок ТОВ «Проект-Студія», наданий позивачу за результатами зовнішнього огляду технічного стану спірного майна, не враховано фактичні обставини справи, підтверджені відповідачем. Позивачка вважає, що договори дарування повинні бути визнані недійсними, оскільки вона помилялася, розраховуючи на сумлінне і відповідальне ставлення відповідача до дарунку в цілому і до його збереження окремо. Зазначені обставини доведені не лише фактичним станом подарованого майна на дату звернення до суду, а й бездіяльністю відповідача весь цей час, тобто повним ігноруванням «потреб» нерухомого майна, протягом двох років після подання позивачем позову.
Що стосується оскарження додаткового рішення, то в цій частині апелянт зазначає, що за результатами перегляду рішення, за умови задоволення апеляційної скарги, додаткове рішення має бути скасоване.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Горленко А.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Красюк Н.І. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Горленко А.С. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що 30 вересня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Фоєю Л.A. та зареєстрований в реєстрі за №2252.
За умовами договору (п.1.1. договору), на умовах, викладених у цьому договорі дарувальник (позивач) подарував, а обдарований (відповідач) прийняв безоплатно у дарунок земельну ділянку площею 0,0279 га у межах згідно з планом, що розташована на території: АДРЕСА_1 , та надана дарувальнику для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки: 3221885201:03:111:0179.
Згідно з п. 1.3. договору дарування земельної ділянки, відповідно до ст. 722 ЦК України, право власності у обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття. Сторони домовилися, що під передачею майна за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняттям земельної ділянки вважатиметься одержання обдарованим примірника цього договору після його нотаріального посвідчення.
Відповідно до п. 4.4. договору дарування земельної ділянки сторони підтверджують, що на момент укладення цього договору вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, усвідомлюють значення своїх дій і можуть керувати ними; розуміють природу цього правочину, свої права та обов'язки за ним; під час укладення цього договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; договір укладається сторонами відповідно до справжньої їхньої волі, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску; договір укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин; сторони однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки; у сторін відсутні заперечення щодо кожної з умов договору; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивними); цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним); сторони бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються цим договором , про що свідчать їх особисті підписи на договорі.
Право власності відповідача на зазначену земельну ділянку було належним чином зареєстроване, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу 44793538 від 30 вересня 2015 року.
Згідно вказаного витягу, 30 вересня 2015 року на підставі договору дарування земельної ділянки, серія та номер: 2252, від 30 вересня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Фоєю Л.А. внесено запис про право власності №11395569 Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24888647 від 30 вересня 2015 року.
Крім того, в цей же день, 30 вересня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Фоєю Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2255.
За умовами договору дарування житлового будинку (п. 1) дарувальник (позивач) подарував, а обдарований (відповідач) прийняв безоплатно у дарунок житловий будинок номер АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 9 договору дарування житлового будинку сторони підтверджують, що на момент укладення цього договору вони усвідомлюють значення своїх дій і можуть керувати ними; вони розуміють природу цього правочину, свої права та обов'язки за ним; сторони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; під час укладення цього договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; договір укладається сторонами відповідно до справжньої їхньої волі, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску; договір укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин у сторін відсутні заперечення щодо кожної з умов Договору; умови Договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивними); цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним); сторони бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються цим Договором, про що свідчить їх особисті підписи на договорі.
Відповідно до п. 12 договору дарування житлового будинку цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.
Згідно з п. 14 договору дарування житлового будинку, відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Право власності відповідача на зазначений житловий будинок було належним чином зареєстроване, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу 44793538 від 30 вересня 2015 року. Згідно вказаного витягу 30 вересня 2015 року на підставі договору дарування житлового будинку, серія та номер:2255, від 30 вересня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Фоєю Л.А. внесено запис про право власності №11395597 Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24888647 від 30 вересня 2015 року.
Після укладення зазначених вище договорів дарування земельної ділянки та житлового будинку, відповідач змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 внаслідок укладення 20 липня 2018 шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності. Суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на те, що договори дарування земельної ділянки та будинку повинні бути визнані недійсними у зв'язку з тим, що в момент їх укладення не було дотримано вимог актів цивільного законодавства, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що в момент вчинення правочинів позивачем та/або відповідачем не були дотримані вимоги, встановлені частини 1 статті 203 ЦК України, так само як і порушення частин 2-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.
Ухвалюючи додаткове судове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомоги, суд першої інстанції, врахувавши подані до суду документи, відсутність клопотання позивача щодо зменшення розміру таких витрат, визнав доведеним факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн. як такий, що є співмірним із складністю справи та виконанням адвокатами роботи (надання послуги), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для відповідача.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія апеляційного суду з урахуванням наступного.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 30 вересня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір дарування земельної ділянки на території: АДРЕСА_1 , та надана дарувальнику для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 3221885201:03:111:0179. та житлового будинку, розташованого на цій земельній ділянці.
Також встановлено, що право власності відповідача на зазначену земельну ділянку та житловий будинок було належним чином зареєстроване, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу 44793538 від 30 вересня 2015 року.
Внаслідок укладення 20 липня 2018 шлюбу, відповідач змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Отже, сторони набули статусу дарувальника (позивач ОСОБА_3 ) та обдаровуваної (відповідач ОСОБА_2 ).
Частиною другою статті 727 ЦК України визначено, що дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.
У 2023 році звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_3 , як на підставу позовних вимог посилалась на положення частини другої статті 727 ЦК України, оскільки вважає, що обставини, які склались на час звернення до суду щодо подарованого нею майна (земельної ділянки та житлового будинку) охоплюються диспозицією частини другої статті 727 ЦК України, тобто виникла загроза безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.
Згідно з частинами 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження своїх вимог позивачка надала суду консультаційний висновок фахівця з будівельної галузі за результатами визначення фактичного технічного стану будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зі змісту цього висновку та відображених у висновку фотознімках дійсно вбачається, що будинок та територія навколо будинку потребує догляду та ремонту. Також у позові ОСОБА_3 зазначила, що укладаючи договір дарування вважала, що обдаровувана буде здійснювати належний догляд за будинком та земельною ділянкою, проте остання цього не робить оскільки проживає за кордоном, а тому наявні підстави для визнання цього договору недійсним.
Відповідно до вимог статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статті 626, 629 ЦК України визначають договором домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а також його обов'язковість для сторін договору.
Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до частини першої статті 722 ЦК України право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Згідно наявних у матеріалах справи документів встановлено, що ОСОБА_2 прийняла майно за договором дарування та вчинила всі необхідні реєстраційні дії для оформлення такого як свою приватну власність.
Відповідно до статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
В матеріалах справи (том 1 а.с. 101-104) міститься копії укладених договорів дарування.
Відповідно до п. 4.4. договору дарування земельної ділянки сторони підтверджують, що на момент укладення цього договору вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, усвідомлюють значення своїх дій і можуть керувати ними; розуміють природу цього правочину, свої права та обов'язки за ним; під час укладення цього договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; договір укладається сторонами відповідно до справжньої їхньої волі, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску; договір укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин; сторони однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки; у сторін відсутні заперечення щодо кожної з умов договору; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивними); цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним); сторони бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються цим договором , про що свідчать їх особисті підписи на договорі.
Відповідно до п. 9 договору дарування житлового будинку сторони підтверджують, що на момент укладення цього договору вони усвідомлюють значення своїх дій і можуть керувати ними; вони розуміють природу цього правочину, свої права та обов'язки за ним; сторони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; під час укладення цього договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; договір укладається сторонами відповідно до справжньої їхньої волі, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску; договір укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин у сторін відсутні заперечення щодо кожної з умов Договору; умови Договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивними); цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним); сторони бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються цим Договором, про що свідчить їх особисті підписи на договорі.
Відповідно до статей 76, 77, 78 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи, при цьому докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, і допустимими, тобто такими, що можуть бути підтверджені певними засобами доказування.
Доказів, які б підтверджували, що обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, та що цей дарунок має для дарувальника велику немайнову цінність позивачкою не надано.
В укладених договорах дарування жодні зобов'язання щодо збереження нерухомості та земельної ділянки відсутні.
Частина перша статті 203 ЦК України регламентує, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
У справі яка переглядається апеляційним судом, позивачем не доведено підстави для оспорення правочину, а саме умови щодо великої немайнової цінності подарованого будинку та земельної ділянки.
Позивачкою не доведено належними доказами, що подарований житловий будинок та земельна ділянка, становить для неї велику немайнову цінність, а саме не доведено, в чому полягає така цінність. Діями щодо дарування нерухомості позивачка спростовує свою позицію, оскільки добровільно за власною волею подарувала відповідачці ОСОБА_2 належну їй нерухомість та земельну ділянку, чим наділила її всіма повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження зазначеною власністю, не включивши в договори дарування особливих умов щодо користування та розпорядження відповідачкою зазначеним майном.
Сам по собі консультаційний висновок фахівця з будівельної галузі щодо необхідності проведення ремонтних робіт житлового будинку не може бути тим доказом, на підставі якого договори дарування можу бути визнані судом недійсним, оскільки він констатує тільки факт стану будинку та потребу у його ремонті, а не факт можливого знищення такого. Крім того поняття «великої немайнової цінності» є оціночним, а тому в справах про визнання договору дарування недійсним та позбавлення обдаровуваної сторони у цьому випадку майна належного відповідачу на праві приватної власності, є втручанням у таке право, відповідно визнаючи договір дарування недійсним та позбавляючи таким чином особу права на майно, що набуте нею в законному порядку, таке судове рішення повинно бути обґрунтованим та підтвердженим сукупністю беззаперечних та достовірних доказів.
Аналіз зазначеної правової норми свідчить про те, що відносини дарування мають як правовий, так і моральний аспект, який проявляється у тому випадку, коли предметом договору дарування є речі, що мають для дарувальника не лише майнову, а й велику немайнову цінність, і йому буде не байдужа доля такої речі, яка передана в дарунок обдаровуваному.
Якщо такому дарунку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного, дарувальник вправі розірвати договір дарування, предметом якого є такий дарунок, і таке розірвання правочину спрямоване на запобігання втрати дарунка.
При розірванні договору дарування на вимогу дарувальника на підставі, що передбачена частини 2 статті 727 ЦК України, на яку посилається позивачка, визначальним є доведення обставин, що обдаровуваному було відомо про те, яку велику немайнову цінність має дарунок для дарувальника. Останнє, у свою чергу, зобов'язує обдаровуваного бережно та сумлінно ставитись до дарунка та забезпечувати його схоронність.
Також не знайшли підтвердження пояснення позивача, що будинку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного.
В цій справі суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів щодо недоведеності позовних вимог відповідними доказами.
Щодо оскарження додаткового рішення Вишгородського районного суду Київської області від 9 червня 2025 року колегія суддів звертає увагу на таке.
Визначаючи розмір стягнутих судових витрат за надання професійної правничої допомоги з позивача на користь відповідача, суд першої інстанції виходив з принципу співмірності та розумності, надаючи оцінку реально наданим послугам адвоката, а також відсутності заперечень щодо суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500 грн. Оскільки рішення суду від 23 травня 2025 року не підлягає скасуванню, додаткове рішення є похідним від основного, у апеляційній скарзі також не наведено обґрунтувань щодо суми стягнення, колегія суддів вважає, що підстави для скасування оскаржуваного додаткового рішення також відсутні.
Відтак апеляційна скарга позивача і в цій частині не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а зводяться фактично до незгоди з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, а тому така не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 травня 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Красюк Наталією Іванівною, залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 травня 2025 року і додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 9 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 16 березня 2026 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус