03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22/-ц/824/6858/2025
22 жовтня 2025 року м. Київ
Справа № 754/1288/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Слив'юк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Десна», яка подана представником Худяковим Анатолієм Геннадійовичем, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Грегуля О.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Десна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - П'ятнадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності у порядку спадкування за законом,
встановив:
У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Десна», посилаючись на порушення своїх спадкових прав, через відсутність оригіналу документа про право власності і державної реєстрації права власності на спадкове майно просив визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 загальною площею 92,1 кв. м., який складається з гаража (34,5 кв. м.), надбудови (27,1 кв. м.), підвалу (19,1 кв. м.), підвалу (11,3 кв. м.) у Обслуговуючому кооперативі «ГК «Десна» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Космонавта Волкова, 4-А, ЄДРПОУ 22868408).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 загальною площею 92,1 кв. м., який складається з гаража (34,5 кв. м.), надбудови (27,1 кв. м.), підвалу (19,1 кв. м.), підвалу (11,3 кв. м.) у Обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив «Десна» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Космонавта Волкова, 4-А,).
Не погоджуючись з рішенням представник відповідача ОК «Гаражний кооператив «Десна» - Худяков А.Г., звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вказує, що ордер виданий згідно розпорядження Ватутінської районної державної адміністрації м. Києва від 28.01.2000 № 54 і є єдиним документом на право зайняття боксу та користування ним, але не володіння ним, а тому гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Десна» Ватутінського району м. Києва не відноситься до спадкової маси спадкодавця, а відповідно позивач не може бути спадкоємцем гаражного боксу.
Зазначає, що довідка ГБК «Десна» від 15.01.2005 № 9 видана члену ГБК «Десна» ОСОБА_1 та є внутрішнім документом тоді ще ГБК «Десна», а тому не є правовстановлюючим документом у розумінні законодавства і була на той час лише підставою для проведення приватизації гаражного боксу померлим, чого він свідомо не робив.
Крім того, позивач не має права успадковувати гаражний бокс у порядку спадкування за законом, так як право власності не виникло у часі і просторі у спадкодавця за його життя, про що і було вказано суду відповідачами та третьою особою.
Вважає, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог, таких як: документи про купівлю будівельних матеріалів (чеки, накладні тощо); акт введення в експлуатацію гаражного боксу; акт передачі спадкодавцю земельної ділянки під будівництво гаражного боксу; документи, що підтверджували б початок процесу приватизації спадкодавцем та причини, з яких він не зміг закінчити початий процес; інші документ/докази, які б вказували на наявність права володіння у спадкодавця на гаражний бокс за життя.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду - залишити без змін.
Погоджується з висновками суду про те, що у спадкодавця ОСОБА_1 існували правові підстави для оформлення права власності на спірний гараж. При цьому на час набуття права власності у спадкодавця на гараж чинне законодавство (2000 рік) не вимагало обов'язкової реєстрації нерухомого майна. Належний правовстановлюючий документ, що був необхідним на час виникнення права власності на будівлю (2000 рік), а саме - свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна, на підставі якого провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, ОСОБА_1 за життя не отримав, право власності на гаражний бокс № НОМЕР_2 у ГБК «ДЕСНА» по вулиці Волкова Космонавта, 4-А в місті Києві - не зареєстроване. Відтак позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, враховуючи неможливість вирішення вказаного питання в нотаріальному порядку.
Представник відповідача ОК «Гаражний кооператив «Десна» Худяков А. Г. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представники інших учасників справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України судом визнано за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_1 - власника спірного гаража. Доказів оспорювання або невизнання права на спірний гараж за життя спадкодавця до суду не надано, з огляду на що права спадкоємця на набуття у власність у порядку спадкування спірного гаража як єдиним спадкоємцем порушене та має бути поновлене шляхом визнання права власності на гараж.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 лютого 1987 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (спадкодавець) зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , якій після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 (спадкодавця) та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом РАГС Ватутінського району м. Києва 20.10.1998 року.
16 грудня 2004 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
Відповідно до виданого Ватутінською районною державною адміністрацією міста Києва ордера № 811 від 16 червня 2000 року ОСОБА_1 (спадкодавець) має право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Десна» Ватутінського району м. Києва.
Ордер виданий згідно з розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації м. Києва від 28.01.2000 № 54 і є єдиним документом на право зайняття боксу та користування ним ( а.с. 31, т. 1).
Відповідно до довідки ГБК «Десна» від 15 січня 2005 року № 9, виданої члену ГБК «Десна» ОСОБА_1 , він є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 з надбудовою і підвалом загальною площею 92 кв. м, ряд 4 в Деснянському районі м. Києва. Сума пайового внеску 100 грн сплачена 10 жовтня 2000 року у повному обсязі. Гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Десна» побудований господарським способом та введений в експлуатацію 10 січня 2000 року. Вказаний гаражний бокс не проданий, під забороною чи арештом не знаходиться. ( а.с. 30, т. 1)
Відповідно технічного паспорту на гараж № НОМЕР_1 і експлікації площа гаража становить 92,1 кв. м. і складається з гаража (34,5 кв. м.), надбудови (27,1 кв. м.), підвалу (19,1 кв. м.), підвалу (11,3 кв. м.). Вказаний обєкт у повному обсязі ( гараж, надбудова та підвал) збудовані у 2000 році ( а.с. 26 - 29, т. 1).
27 грудня 2021 року ОСОБА_2 (спадкодавець) помер.
20 квітня 2022 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.
ОСОБА_6 (мати позивача) звернулась до нотаріуса із заявою, в якій повідомила, що після смерті колишнього чоловіка ОСОБА_1 вона не претендує на отримання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, яке набуте за час шлюбу.
Відповідно до листа КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» ГЖ-2022 № 1610 від 15 серпня 2022 року на адресу П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори, повідомлено, що даними реєстрових книг бюро гаражний бокс № НОМЕР_1 ряд 4 в ГБК «Десна» (м. Київ, вул. Космонавта Волкова, 4-А) на праві власності не зареєстрований.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 грудня 2023 року державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на гаражний бокс № НОМЕР_2 (попередній № НОМЕР_1) ГБК «Десна» (у подальшому ОК ГК «Десна») у зв'язку з відсутністю факту належності вказаного майна спадкодавцю, документів, що посвідчують право власності та їх державної реєстрації за спадкодавцем.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Стаття 1259 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині (частина перша статті 1259 ЦК України).
У цій справі встановлено, що спадкодавець ОСОБА_1 набув у власність спірний гараж у ОК ГК «Десна» шляхом сплати 10 жовтня 2000 року пайового внеску у повному обсязі. Гараж побудований та введений у експлуатацію 10 січня 2000 року. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_1 є його син ОСОБА_1 , який звернувся у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Інформація про інших спадкоємців відсутня.
Отже, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_1 , до складу якої ввійшов спірний гараж.
Оскільки спірний гараж збудований та введений у експлуатацію 10 січня 2000 року, а сплата пайового внеску у повному обсязі здійснена 10 жовтня 2000 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України від 2004 року, то суд надає оцінку спірним правовідносинам в контексті вимог Закону України «Про власність».
Відповідно до частин першої та третьої статті 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.
Отже, законодавством, чинним на час будівництва гаражу, введення його в експлуатацію, сплати пайового внеску, визначено як безумовну підставу набуття права власності на спірний гараж - повну сплату пайового внеску.
Доказами у матеріалах справи, а саме довідкою ГБК «Десна» від 15 січня 2005 року № 9, виданою члену ГБК «Десна» ОСОБА_1 , підтверджено факт набуття у власність спірного гаража. Однак, згідно з листом КП КМР «КМ БТІ» ГЖ-2022 № 1610 від 15 серпня 2022 року право власності на спірний гараж належним чином не зареєстроване.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки невжиття спадкодавцем дій щодо належної реєстрації права власності на належне йому на праві власності нерухоме майно обмежує право спадкоємця і позивача ОСОБА_1 на набуття права власності на спірний гараж у порядку спадкування. В той же час невжиття таких дій спадкодавцем не нівелює право спадкоємця на набуття права власності на спірний гараж у порядку спадкування, оскільки право власності на гараж спадкодавець набув, сплативши у повному обсязі пайовий внесок, що у повній мірі відповідає вимогам законодавства, чинного на час сплати спадкодавцем пайового внеску.
Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до надання суб'єктивної оцінки обставинам та доказам у справі, що не є безумовною підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що гараж не увійшов до спадкової маси після смерті ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки за положеннями Закону України «Про власність» набуття ОСОБА_1 права власності на гараж у гаражному кооперативі відбулося з моменту повної сплати пайового внеску, і докази на спростування цього факту в суді першої інстанції відповідачем не були надані.
Відповідач помилково посилається на положення законодавства щодо порядку та способів набуття права власності на спірний гараж, які набрали чинності після 2004 року, тобто після набрання чинності Цивільним кодексом України. Однак, колегія суддів наголошує, що частинами першою та третьою статті 5 ЦК України в чинній редакції встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
З огляду на зазначені положення цивільного законодавства для належної оцінки законності набуття права власності спадкодавцем на спірний гараж необхідно застосовувати законодавство, чинне на дату такого набуття, тобто нормативно-правові акти, які набрали законної сили станом на 2000 рік.
Колегія суддів вважає, що правовідносини з набуття у власність спадкодавцем спірного гаража регулювалися ЦК УРСР в редакції, чинній на 2000 рік, а також Законом України «Про власність». Згідно з їх положеннями набуття права власності відбулося в момент повної сплати пайового внеску спадкодавцем ОСОБА_1 , що спростовує доводи апеляційної скарги стосовно відсутності підстав для успадкування позивачем спірного нерухомого майна.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що гараж не може бути об'єктом спадкування, оскільки не набув статусу об'єкта нерухомого майна, з огляду на відсутність реєстрації права власності, колегія суддів також відхиляє з огляду на наступне.
Як вбачається з довідки ГБК «Десна» від 15 січня 2005 року № 9, виданої члену ГБК «Десна» ОСОБА_2 , він є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 з надбудовою і підвалом загальною площею 92 кв. м, ряд 4 в Деснянському районі м. Києва. Сума пайового внеску 100 грн сплачена 10 жовтня 2000 року у повному обсязі. Гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК «Десна» побудований господарським способом та введений в експлуатацію 10 січня 2000 року. Рішення ВК Київміськради про відведення земельної ділянки для будівництва гаражів від 23 грудня 1999 року № 167/669.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 4.17 постанови від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 вказала, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
В абзаці другому пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 644/3686/16-ц , статтею 15 Закону України від 07 лютого 1991 року «Про власність» № 697-ХІІ та роз'яснень, наведених у підпункті «а» пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних із діяльністю гаражно-будівельних кооперативів», зазначено, що член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатися ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші дії угоди, що не заборонені законом. … Оскільки ОСОБА_4 за життя повністю вніс пайовий внесок за гараж та став його власником з моменту вступу в силу Закону України «Про власність», який не зобов'язував власників нерухомого майна проводити його державну реєстрацію, то спірний гаражний бокс є частиною спадкової маси, право на спадкування якого виникло після його смерті.»
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують, тому, відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Десна», яка подана представником Худяковим Анатолієм Геннадійовичем, - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 13 березня 2026 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.