Справа № 752/276/24
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/6345/2025
17 вересня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ратнікової В.М.
при секретарі Кононовій Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Каращука Юрія Ігоревича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року (суддя Кордюкова Ж.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
встановив:
у грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» у відшкодування матеріальної шкоди 104 943,50грн та із ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 150 000грн, а також з обох відповідачів витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 22 січня 2020 року, приблизно о 10:30 год., ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем HyundaiSonata, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Василя Касіяна у місті Києві грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, підпункту «б» пункту 2.3 та пункту 18.1 Правил дорожнього руху, здійснив наїзд на нього на нерегульованому пішохідному переході, спричинивши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Позивач посилався на те, що у липні 2020 року він у рамках кримінального провадження №12020100000000035 звернувся з цивільним позовом про відшкодування майнової шкоди до ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у даного страховика на підставі полісу № АО/4879397. 25 січня 2023 року кримінальне провадження №12020100000000035 було закрите у зв'язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав, а цивільний позов - залишено без розгляду.
Позивач зазначав, що у період з 22 січня 2020 року по 31 січня 2020 року він був вимушений проходити стаціонарне лікування, при цьому йому було діагностовано закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій м'яких тканин голови, забій та переломи кісток. Внаслідок проведеної йому операції він був звільнений від виконання службових обов'язків, пов'язаних з проходженням військової служби.
Позивач посилався на те, що завдана неправомірними діями ОСОБА_2 шкода визначалась необхідністю нести матеріальні витрати на лікування, придбання
лікарських засобів та виробів медичного призначення, при цьому його постійно супроводжували головні болі та біль, пов'язаний з наслідками переломів кінцівок, тому він був вимушений придбавати знеболювальні препарати та вітаміни. Під час проходження лікування йому також було проведено оперативні втручання для зрощування отриманих при ДТП переломів, були встановлені металофіксатори, що зумовлювало потребу у амбулаторному нагляді для проведення відновлювальних процедур. Крім цього, з 14 березня 2021 року по 25 березня 2023 року він продовжував лікування та реабілітацію в ТОВ «Сіті Доктор», де йому було проведено ще одну операцію з видалення металофіксаторів, після якої він був змушений і надалі продовжувати лікування та реабілітацію, робити перев'язки, відвідувати лікарів, приймати медикаменти тощо.
Позивач стверджував, що йому була завдана матеріальна шкода у розмірі 104 943,50грн, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями рахунків та квитанцій, та за виплатою якої він звертався до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», однак його звернення було проігнороване.
Також, позивач зазначав, що в результаті протиправних дій ОСОБА_2 він зазнав і моральної шкоди, яка полягає у спричиненому йому болю та стражданнях, які виникли внаслідок тілесних ушкоджень, він був вимушений постійно лікуватись, проходити численні медичні огляди та процедури. Отримані ним травми, окрім погіршення стану здоров'я, порушили його звичні суспільні зв'язки, він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення порушеного життєвого укладу. Більше того, він перебував на військовій службі на момент ДТП, однак за станом здоров'я був позбавлений можливості стати на захист Батьківщини, що вплинуло на його самоповагу та авторитет військовослужбовця. Зазначені обставини викликали в нього почуття пригнічення та приниження, у зв'язку з неможливістю продовження активного громадського життя. ОСОБА_2 не надав йому жодної допомоги на лікування, його станом не цікавився та навіть не вибачився за скоєне, що також негативно вплинуло на його моральний стан. Завдану йому моральну шкоду ним оцінено у 150 000грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 66 252,20грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 299,50грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь держави судовий збір у розмірі 764,88грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Каращук Ю.І. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи.
Представник позивача зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував частину наданих чеків на покупку ліків та медичних рахунків з мотивів того, що деякі придбані ліки не були рекомендовані лікарями, деякі чеки стосуються покупки продуктів харчування, а з деяких неможливо зробити висновок, що їх купував саме позивач, оскільки усі надані чеки мають прямий стосунок до процесу лікування позивача. Так, зокрема придбаний лікарський засіб Остеогенон, вартістю 450,08грн, призначений для лікування остеопорозу та сприяє покращенню зростання кісток при переломах; отриману 13 квітня 2020 року медичну послугу МРТ колінного суглобу, вартістю 1200грн, вказано у рекомендаціях лікарів; послугу з параартикулярної інвазивної стимуляції місцевої регенерації (ін'єкція збагачення тромбоцитами), вартістю 500грн, яку оплачено 26 травня 2020 року, було рекомендовано у виписках лікарів № 189/79 та №4929; отриману 9 червня
2020 року послугу консультації з фізичної реабілітації, вартістю 250грн, також було рекомендовано у виписці лікаря №4929; придбані 20 травня 2020 року препарати остеогенон та Кальцій ДЗ Нікомед Остеофорте на суму 870,83грн, призначені для зміцнення кісток; 13 квітня 2020 року позивач придбав препарат Дитролекс, вартістю 88,78грн, призначений для лікування венолімфатичної недостатності та був рекомендований у виписці лікаря №189/79; придбаний 13 квітня 2020 року препарат Клесан, вартістю 265,37грн, приймається для лікування тромбозу глибоких вен і є аналогом зазначених у лікарських виписках препаратів; 16 лютого 2020 року позивач придбав препарат Ксарелто, вартістю 638,80грн, призначений для терапії тромбозу глибоких вен, про що також вказано у виписках лікарів; 19 червня 2020 року позивач знову придбав препарат Остеогенон, вартістю 456,80грн, для профілактики остеопорозу та покращення зростання кісток; отримана 2 червня 2020 року послуга голкорефлексотерапії, вартістю 200грн, допомагає при остеохондрозі, артрозах, радикуліті та інших захворюваннях суглобів; 13 жовтня 2020 року позивач сплатив 294,20грн за послуги рентгену; 15 квітня 2020 року позивач сплатив 2 212грн за послуги здачі аналізів;16 квітня 2020 року позивач придбав медичний препарат Фленокс, вартістю 307,47грн, призначений для профілактики венозних тромбоемболічних ускладнень у хірургічних пацієнтів; 16 квітня 2020 року позивач придбав розчин для ін'єкцій та шприц вартістю 107,70грн; 21 квітня 2020 року позивач придбавав зазначений у лікарських виписках препарат Ксалерто, вартістю 609,30грн; 2 травня 2020 року цей же препарат на суму 645,96грн; 28 січня 2020 року - на суму 1 113,20грн; 5 травня 2020 року позивач повторно отримав послугу параартикулярної інвазивної стимуляції місцевої регенерації (ін'єкція збагачення тромбоцитами), вартістю 500грн.
Також представник позивача вважає, що суд безпідставно не врахував рахунок на 800грн від 11 березня 2020 року, отриманий за консультацію ортопеда-травматолога, та отриману послугу «Пакет передопераційний», вартістю 1 870грн; витрати на аналізи на суми 120грн, 650грн, 40грн та 40грн; 25 березня 2020 року позивач отримав медичні послуги на суму 1 790грн, а саме УЗД вартістю 550грн, зняття швів вартістю 440грн, консультація спеціаліста вартістю 800грн; 25 січня 2020 року позивачем було придбано препарати Цефтріаксон, Детралекс, Цикло 3-форте, рекомендовані у виписці лікаря № 189/79; 25 січня 2020 року позивач придбав костиль, вартістю 600грн, що було рекомендовано у виписці лікаря №189/79 та висновком ортопеда-травматолога; 24 січня 2020 року позивачем було придбано препарати Геласпарин , Стерофундин , Маркаін, Парацетамол на загальну суму 680,40грн за усними рекомендаціями лікарів.
Представник позивача посилається на те, що з матеріалів справи вбачається, що позивач ніс витрати не лише на оперативне лікування та консультації ортопеда та реабілітолога, але й на придбання медичних масок, бахіл, рукавичок тощо. 22 січня 2020 року позивач придбав Ресолбілакт та Цибор 3500, на загальну суму 952,34грн, які хоч і не прописувались лікарями, однак входять до операційного пакету та купувались у перший день перебування позивача у лікарні. Крім цього, 22 січня 2020 року дружина позивача придбала інтрамодулярний стержень, який вставлявся у кістку, за 18 600грн, оскільки позивач на той момент не міг самостійно придбавати ліки. З усіх чеків та квитанцій, що містяться в матеріалах справи, до покупки продуктів харчування можна віднести лише придбання цукерок на суму 80,21грн, однак це не є підставою для зменшення суми відшкодування майже удвічі.
Представник позивача вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку лікаря-невролога, згідно якого позивачу було призначено лікування у зв'язку зі струсом головного мозку, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що деякі придбані позивачем ліки (або їх аналоги) не були призначені лікарями, безпідставно зменшивши розмір відшкодування понесених позивачем витрат на 42 627,42грн.
Також, представник позивача вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 150 000грн, посилаючись на те, що саме ОСОБА_2 , як особа, що завдала майнову шкоду, має відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду.
Крім цього, представник позивача не погоджується з визначеним судом розміром відшкодування витрат позивача на правову допомогу, враховуючи обсяг виконаних ним у цій справі робіт, зокрема ознайомлення з документами позивача та матеріалами кримінального провадження, збір доказів, складання та подання позовної заяви, контроль та комунікація з судом під час розгляду цієї справи, який тривав майже рік, витративши загалом на надання позивачу правової допомоги у цій справі щонайменше 42,5 год.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялось шляхом направлення судової повістки-повідомлення до його електронного кабінету в системі «Електронний суд» (с.с.233, 239), двічі свого представника у судове засідання не направило.
Відповідач ОСОБА_2 про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся за наявною в матеріалах справи поштовою адресою, однак судові повістки-повідомлення повернулись до апеляційного суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с.234-235, 240-241).
Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Іншої адреси місцезнаходження відповідача ОСОБА_6 матеріали справи не містять.
Крім того, у зв'язку з відсутністю інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_6 , останній повідомлявся про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом розміщення оголошення про виклики до суду на офіційному веб-сайті судової влади України (http://court.gov.ua), згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України (с.с.242), однак у судове засідання двічі не з'явився.
Виходячи із вищезазначених норм процесуального права, відповідачі ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» та ОСОБА_6 вважаються належним чином повідомленими про день, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання двічі не з'явились, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Каращука Ю.І., які апеляційну скаргу підтримали, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року у справі № 752/11288/20 звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 12020100000000035 відносно ОСОБА_2
закрито. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 залишено без розгляду (с.с.23-25).
Зі змісту цієї ухвали вбачається, що згідно обвинувального акту, ОСОБА_2 , 22 січня 2020 року, приблизно о 10 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у третій (крайній лівій) смузі проїзної частини вул. В. Касіяна в місті Києві, зі сторони пр-т Академіка Глушкова в напрямку вул. М. Конєва, наближався до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1-5.35.2 «Пішохідний перехід» та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» Правил дорожнього руху. В цей час проїзну частину вул. В. Касіяна, в межах вказаного нерегульованого пішохідного переходу, перетинав пішохід ОСОБА_1 , наближаючись в темпі кроку, справа до смуги руху автомобіля Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 . Під час руху, ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, підпункту «б» п. 2.3 та п. 18.1 Правил дорожнього руху. Вказані порушення з боку водія ОСОБА_2 виявились в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у третій (крайній лівій) смузі проїзної частини вул. В. Касіяна, будучи заздалегідь проінформованим про наближення до пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою, відволікся від керування транспортним засобом, маючи об'єктивну змогу спостерігати момент початку перетину проїзної частини пішоходом ОСОБА_1 по нерегульованому пішохідному переходу та урахувати це, будучи обізнаним, що в даному випадку пішохід має перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли він вступив на перехід, а водій, в свою чергу, зобов'язаний зменшити швидкість, а в разі потреби - зупинитись, не зміг відповідно зреагувати на зміну дорожньої обстановки та створюючи небезпеку для руху, загрозу життю та здоров'ю громадян, виїхав на пішохідний перехід, розташований навпроти зупинки громадського транспорту «Автостоянка Дублер», де здійснив наїзд на останнього, спричинивши йому тілесні ушкодження. В результаті вказаної дорожньо-транспортної події потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху та настання наслідків у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесного ушкодження перебувають між собою у прямому причинному зв'язку.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» відповідно до полісу № АО/4879397 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 13 грудня 2019 року з лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду, спричинену здоров'ю, у розмір 260 000грн, а за шкоду спричинену майну - 130 000грн, франшиза - 0грн (с.с.40).
Відповідно до виписки з медичної карти № 189/79 стаціонарного хворого ОСОБА_1 , останній 22 січня 2020 року поступив у стаціонар відділення політравми КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17» з діагнозом: ЗЧМТ; струс головного мозку; забій м'яких тканин голови; закритий перлом обох кісток с/н/3 лівої гомілки зі зміщенням. Дата виписки: 27 січня 2020 року (с.с.73-74).
Під час перебування на стаціонарному лікуванні у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17» ОСОБА_1 отримав наступне лікування: 22 січня 2020 року - система скелетного витягу; 24 січня 2020 року - закрита репозиція БІОС лівої великогомілкової кістки стержнем Sanatmetal; знеболення (Дексалгін), симптоматичне лікування, антикоагуляційна терапія, антибіотикопрофілактика.
Під час виписки з КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17» ОСОБА_1 були надані наступні рекомендації по лікуванню: нагляд у травматолога за місцем проживання; таблетки Дексалгін (1 таб. / 3 рази на добу при болях); рентген контроль лівої гомілки через 1 місяць; таблетки Ксарелто (1 таб. 10 мг / 1 раз на добу / 1 місяць);
хода на милицях 1,5 місяці; дозоване навантаження на прооперовану кінцівку через 3 тижні; ЛФК нижніх кінцівок; зняття швів на 10-14 день після операції; перев'язки; таблетки Цикло 3 форт (1 таб. / 2 рази на добу / 5 днів); таблетки Детралекс 500 мг (1 таб. / 1 раз на добу / 10 днів); МРТ лівого колінного суглоба та головного мозку в плановому порядку.
27 січня 2020 року ОСОБА_1 був виданий листок непрацездатності серії АДШ № 344165, згідно якого він перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17» з 22 січня 2020 року по 27 січня 2020 року (с.с.79).
Згідно виписного епікризу № 2322 Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», ОСОБА_1 перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні в травматологічному відділенні з 27 січня 2020 року по 31 січня 2020 року; основний діагноз: S82.2 ЗЧМТ (22 січня 2020 року); струс головного мозку; стан після операцій (24 січня 2020 року) закритої репозиції; БІОС лівої великогомілкової кістки з приводу її закритого перелому в нижній третині (22 січня 2020 року) зі зміщенням уламків; особливості перебігу лікування: перев'язки, антибактеріальна, знеболююча, протинабрякова, антикоугулянтна терапія, ЛФК, магнітотерапія на ліву гомілку (с.с.75).
Під час виписки з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» ОСОБА_1 були надані наступні рекомендації по лікуванню: виконати рішення ВЛК; ЛФК направлене на розробку рухів в лівому колінному та гомілковому суглобах; перев'язки, зняти шви 7 лютого 2020 року; ходити з допомогою милиць без навантаження на ліку нижню кінцівку 2 місяці; нагляд травматолога за місцем служби; оформити довідку про обставини травми форма № 5 згідно наказу МОУ № 402; таблетки Ксарелто 10 мг (1 раз на добу в 10:00 год., до 24 лютого 2020 року); таблетки Цинарізін (по 1 таб. 3 рази на добу, 2 місяці); капсули Аміналон 0,2 (по 1 кап. 3 рази на добу); таблетки Кватірон 0,025 (1 таб. 1 раз на добу ввечері); R-графія лівої гомілки через два місяці з оглядом травматолога за місцем служби.
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 30 січня 2020 року, ОСОБА_1 потребує відпустки за станом здоров'я на шістдесят календарних днів (с.с.80).
Згідно довідки військово-лікарської комісії від 2 квітня 2020 року ОСОБА_1 потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів (с.с.82).
15 квітня 2020 року між МПП Фірма «Реабілітація» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) був підписаний договір про надання платних медичних послуг № 154/04, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику медичні послуги, а замовник бере на себе зобов'язання оплачувати надані медичні послуги у порядку і на умовах, передбачених цим договором, а також виконувати вимоги виконавця, необхідні для належного надання медичних послуг (с.с.83-86).
Згідно додатку № 1 до вказаного договору, ОСОБА_1 надаються послуги: операція 5-ї категорії складності з медикаментами на час перебування в стаціонарі; перебування в стаціонарі; перев'язки; зняття швів; післяопераційні консультації, вартістю 34 000грн (с.с.87).
Відповідно до виписки із історії хвороби № 4929 стаціонарного хворого ОСОБА_1 , останній 15 квітня 2020 року поступив до Медичного центру МПП Фірма «Реабілітація» з діагнозом: травматичне пошкодження медіального меніска по типу «ручки лійки», хвороба Гоффа, пошкодження хряща медіального компартмента 2 ст. за Оутербрідж, блок лівого колінного суглоба; консолідуючий перелом н/3 обох кісток лівої гомілки (БІОС 24 січня 2020 року).15 квітня 2020 року виконано оперативне втручання: артроскопія лівого колінного суглоба; шов медіального меніска. Хворий отримував лікування в післяопераційному періоді, знеболювальні препарати, тромбопрофілактику та перев'язки (с.с.72).
Після виписки з Медичного центру МПП Фірма «Реабілітація» ОСОБА_1 були надані наступні рекомендації: таблетки Ксефокам (по 1 таб. (8 мг) 1-2 рази на добу до прийому їжі, протягом 5-7 днів при болях); холод на 15-20 хв. через рушник 3-4 рази на добу протягом 10-14 днів; спостереження у ортопеда-травматолога в умовах МПП «Реабілітація»; зняття швів через 14 днів після операції; внутрішньосуглобові ін'єкції збагаченої тромбоцитами плазми; внутрішньосуглобне введення препарату гіалуронової кислоти; обмеження навантаження оперованої кінцівки, хода з милицями, лікувальна фізкультура та ін.
15 травня 2020 року ОСОБА_1 був оглянутий лікарем Медичного центру МПП Фірма «Реабілітація», за результатами чого складено консультативний висновок спеціаліста, згідно якого стан колінного суглобу відповідає термінам п/о, наявні ознаки незначного виновіїту лівого колінного суглобу. За результатами огляду ОСОБА_1 були надані наступні рекомендації: спостереження ортопеда-травматолога в умовах МПП Фірма «Реабілітація»; дозоване навантаження на травмовану кінцівку 30-50 %; лікувальна фізкультура згідно програми реабілітації; сухий холод місцево на колінний суглоб після тренувань; консультації лікуючого лікаря стосовно динамізації стержня та режиму навантажень; таблетки Остеогенон (по 1 таб. 2 рази на добу протягом 4 тижнів) (с.с.76).
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 17 травня 2020 року ОСОБА_1 потребує звільнення від виконання службових обов'язків на 15 календарних днів (с.с.81).
Згідно консультативного висновку ортопеда-травматолога КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17», складеного 4 червня 2020 року за результатами огляду ОСОБА_1 , діагноз на теперішній час: консолідуючі переломи н/3 обох кісток лівої гомілки з наявністю металофіксатора. За результатами огляду надано такі рекомендації: спостереження травматолога за місцем проживання; ЛФК нижніх кінцівок; таблетки Остеогенон (4 таб. на добу 30 днів, з переходом на 1 таб. 2 рази на день протягом 60 днів); ударно-хвильова терапія в плановому порядку 10 сеансів; повторна консультація ортопеда-травматолога через 2 місяці (с.с.78).
Відповідно до розрахунку-акту № СД-000056047 від 11 березня 2021 року ОСОБА_1 отримав у ТОВ «Сіті Доктор» наступні послуги: консультація ортопеда-травматолога (первинний прийом) (вартість - 800грн); пакет передопераційний «Сіті Доктор» (розширений) (вартість - 1 870грн); електрокардіографія (ЕКГ) (вартість - 120грн); експрес-тест ПЛР-дослідження COVID-19 (вартість - 650грн); збір венозної/капілярної крові (вартість - 40грн); збір мазків для дослідження методом ПЛР (вартість - 40грн), а всього - 3 520грн (с.с.68-71).
14 березня 2021 року між ТОВ «Сіті Доктор» (медичний центр) та ОСОБА_1 (пацієнт) був укладений договір про надання платних медичних послуг № 603, відповідно до умов якого медичний центр бере на себе зобов'язання кваліфіковано, своєчасно, якісно, в повному обсязі надати, а пацієнт отримати та оплатити замовлені медичні послуги, а саме видалення металофіксатора (с.с.90-91).
Згідно акту наданих послуг № СД-000056334 від 15 березня 2021 року ТОВ «Сіті Доктор» надало ОСОБА_1 наступні послуги: хірургічне втручання (видалення металофіксаторів) (вартість - 15 000грн); спинномозкова (спінальна)/епідуральна анестезія (вартість - 3 165грн); анестезіологічний моніторинг з редакцією (до 1 год.) (вартість - 1 050грн); стаціонарне перебування в двомісній палаті з 3-х разовим харчуванням (вартість - 3 000грн); медикаментозне забезпечення (вартість - 3 785грн), а всього - 26 000грн (с.с.63).
Відповідно до рахунків-актів № СД-000056653 від 18 березня 2021 року та № СД-000056920 від 22 березня 2021 року, ОСОБА_1 у ТОВ «Сіті Доктор» надавались послуги з перев'язки, вартість кожної з яких складала 300грн (с.с.64, 65).
Також, згідно рахунку-акту № СД-000057255 від 25 березня 2021 року
ОСОБА_1 у ТОВ «Сіті Доктор» надавались наступні послуги: УЗД (вартість - 550грн); зняття швів (вартість - 440грн); консультація спеціаліста (вартість - 800грн), а всього - 1 790грн (с.с.66).
31 жовтня 2023 року представник позивача надіслав на адресу ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» додаткову заяву про виплату страхового відшкодування, в якій просив виплатити на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась 22 січня 2020 року за участю забезпеченого транспортного засобу Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , в розмірі 104 943,50грн (с.с.41-43).
Матеріали справи не містять відомостей про виплату страхового відшкодування.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав тілесні ушкодження у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 22 січня 2020 року, з вини ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», у якого виник обов'язок виплатити позивачу страхове відшкодування, пов'язане з лікуванням потерпілого.
Суд першої інстанції, оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку про те, що з ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 66 252,20грн, яка складається з таких витрат: проведення оперативного лікування на підставі договору від 15 травня 2020 року № 154/04 з МПП Фірма «Реабілітація» в сумі 34 000грн; оплата консультації ортопеда-травматолога, пакет № 1.1 «Передопераційний Сіті Доктор» (розширений) в сумі 3 520грн; витрати на лікування згідно з актом наданих медичних послуг від 15 березня 2021 року та рахунком-актом від 14 березня 2021 року у ТОВ «Сіті Доктор» на суму 26 000грн; витрати на три перев'язки згідно з рахунком-актом від 15 березня 2021 року, 22 березня 2021 року та від 25 березня 2021 року ТОВ «Сіті Доктор» на загальну суму 900грн (300грн х 3 перев'язки); витрати на рентген послуги на суму 232,20грн, згідно з чеком від 4 червня 2020 року; витрати на консультації фахівця з фізичної реабілітації, згідно з чеком від 2 червня 2020 року на суму 250грн та чеком від 9 червня 2020 року на суму 250грн.
Разом з цим, суд першої інстанції вважав, що решта витрат на лікування не підлягає відшкодуванню за рахунок ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», оскільки суду не надано доказів того, хто саме оплатив медичні препарати, які придбані згідно наданих суду чеків, частина витрат зроблена на медичні препарати, які не призначались лікарями, у зв'язку з чим неможливо встановити чи були ці витрати необхідними для відновлення здоров'я позивача через протиправні дії відповідача, у наданих чеках містяться витрати на придбання продуктів харчування (цукерок «Улітка Боб»), за деякими чеками платником є ОСОБА_7 , а не позивач.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована в ПрАТ «СК «Еталон», тому саме страховик повинен відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду, розмір якої не перевищує ліміт відповідальності страховика, однак до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» вимога про стягнення моральної шкоди не заявлялась.
Проте, повністю погодитися з висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам
фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно частини шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вина ОСОБА_2 у заподіянні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середньої тяжкості внаслідок порушення п.п. 1.3, 1.5, підпункту «б» п. 2.3 та п. 18.1 Правил дорожнього руху встановлена ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 січня 2023 року.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").
Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відносини у сфері обов'язкового страхування регламентує Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1961-IV ).
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У пункті 22.1 статті 22 Закону України № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 1194 ЦК України в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як було встановлено судом, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої було завдано тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», відповідно до полісу № АО/4879397 з лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду, спричинену здоров'ю, у розмірі
260 000грн.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону України № 1961-IV).
У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я (пункт 24.1 статті 24 Закону України № 1961-IV).
Суд першої інстанції визнав обґрунтованими та документально підтвердженими витрати, понесені ОСОБА_1 та пов'язані з лікуванням після вказаної дорожньо-транспортної пригоди, перелік яких наведено вище, на загальну суму 66 252грн 20коп.
Рішення суду в цій частині не оскаржується і відповідно до положень частини 1 статті 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.
Разом з тим, проаналізувавши наявні в матеріалах справи медичні документи, а також надані докази понесення позивачем витрат на лікування, придбання ліків та медичних засобів, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено позивачу у відшкодуванні наступних витрат.
Під час виписки ОСОБА_1 27 січня 2020 року із КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17», йому був рекомендований прийом препаратів Детралекс , Ксарелто та Цикло 3 форт.
Наданими позивачем квитанціями, підтверджено покупку наступних препаратів: Детралекс - 25 січня 2020 року на суму 242,69грн (с.с.61), 13 лютого 2020 року на суму 89,40грн (с.с.56) та 13 квітня 2020 року на суму 88,78грн, а всього - 420,87грн ; Ксарелто - 28 січня 2020 року на суму 1 113,20грн (с.с.61), 16 лютого 2020 року на суму 638,80грн (с.с.57), 21 квітня 2020 року на суму 609,30грн та 2 травня 2020 року на суму 645,96грн (с.с.53), а всього - 3 007,26грн; Цикло 3 форт - 25 січня 2020 року на суму 354,20грн (с.с.61), 5 лютого 2020 року на суму 328,40 (с.с.60), а всього - 682,60грн.
У виписному епікризі № 2322 від 31 січня 2020 року позивачу був рекомендовано прийом препарату Цинарізін , який був придбаний позивачем 19 лютого 2020 року на суму 51грн (с.с.56).
За результатами післяопераційного огляду 16 квітня 2020 року у Медичному центрі МПП Фірма «Реабілітація» позивачу було рекомендовано здійснення ін'єкцій тромбоцитів, які були зроблені позивачем 5 травня 2020 року (с.с.53) та 26 травня 2020 року (с.с.49), вартістю по 500грн кожна.
Крім цього, у консультативному висновку спеціаліста МПП Фірма «Реабілітація» від 15 травня 2020 року ОСОБА_1 було рекомендовано прийом препарату Остеогенон, який неодноразово придбавався позивачем протягом травня-червня 2020 року на загальну суму 2 825,79грн (456,80грн (с.с.45) + 449,50грн (с.с.47) + 450,08грн (с.с.50) + 566,91грн (с.с.51) + 453,50грн (с.с.54) + 449грн (с.с.54)).
Колегія суддів звертає увагу, що лікарями було неодноразово рекомендовано позивачу пересування на милицях у післяопераційний період, відтак наявні підстави для включення до витрат покупку милиць, вартістю 600грн (с.с.62).
Приймаючи до уваги неодноразове оперативне втручання, тривале лікування позивача та рекомендації лікарів, колегія суддів вважає, що врахуванню підлягають
сплачені 15 квітня 2020 року позивачем витрати на лікування у розмірі 2 212грн ТОВ «Іксі Клініка» (с.с.53) за медичну послугу з проведення аналізу крові.
Відповідно до рахунку-акту № СД-000057255 від 25 березня 2021 року позивачем були сплачені витрати на УЗД (вартість - 550грн), зняття швів (вартість - 440грн) та консультації спеціаліста (вартість - 800грн), які були рекомендовані лікарем ортопедом-травматологом МПП Фірма «Реабілітація».
26 січня 2020 року позивачем було витрачено 12грн на придбання пелюшок, що пов'язано з його перебуванням у лікарні (с.с.61).
Крім цього, позивачем суду було надано докази придбання металевого стержня, що вставлявся у травмовану ногу ОСОБА_1 , вартістю 18 600грн (с.с.62).
При цьому, колегія суддів, враховуючи характер травми ОСОБА_1 , вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції, як на підставу для відмови у відшкодуванні, ту обставину, що у квитанціях на придбання стержня та у деяких інших квитанціях не зазначено прізвище позивача, як покупця, так як суд не врахував характер отриманих позивачем травм, а також обмеженість позивача самостійно відвідувати аптеки та купувати ліки та наявність саме у позивача оригіналів квитанцій, які підтверджують придбання зазначених медичних засобів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що до витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу страховиком, необхідно врахувати вищезазначені витрати, а відтак розмір страхового відшкодування підлягає збільшенню на 31 201,52грн.
Отже рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» шкоди підлягає зміні, шляхом збільшення розміру стягнення з 66 252,20грн до 97 453,72грн.
Стосовно решти заявлених позивачем витрат на лікування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем обґрунтованості таких витрат у зв'язку з відсутністю відповідних медичних рекомендацій чи застережень.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем купувалися аналоги ліків, які були рекомендовані лікарями, належними доказами не підтверджені, зокрема, не надані медичні документи, що придбані позивачем ліки є аналогами тим, які були йому рекомендовані лікарями.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина перша та друга статті 23 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказано, що «покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової
відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.»
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, зазначено, що «внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).»
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 вказано, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв'язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV. Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв'язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV.»
Відповідно до статті 26-1 Закону України № 1961-IV страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 процентів страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Таким чином, граничний розмір моральної шкоди, який може бути стягнений зі страховика, становить 4 877,19грн (97 453,72грн х 5%), а відтак висновок суду першої інстанції, що розмір моральної шкоди, який просить стягнути позивач, не перевищує ліміт відповідальності страховика, є помилковим і не ґрунтується на нормах матеріального права.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 150 000грн.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини
особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, постанова Верховного Суду від 5 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
Колегія суддів, враховуючи характер отриманого позивачем ушкодження, його тяжкість, тривалість лікування та реабілітації, поведінку відповідача ОСОБА_2 , який не здійснював будь-яких дій для надання позивачу допомоги у лікуванні та відшкодуванні завданих збитків, вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди значно перевищує встановлений у статті 26-1 Закону України № 1961-IV ліміт
відповідальності страховика з виплати моральної шкоди потерпілому під час дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
При визначенні розміру моральної шкоди, колегія суддів враховує перенесений позивачем фізичний біль від завданих тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тривалість лікування та реабілітації позивача, його моральні страждання, зумовлені безпомічністю через отримані травми, неможливість вести повноцінне життя у період непрацездатності, байдуже ставлення винного у цих стражданнях відповідача ОСОБА_2 до наслідків скоєного й ухилення від надання будь-якої допомоги потерпілому, колегія суддів вважає, що є правові підстави для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 , у сумі 100 000грн, що буде відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості.
Щодо витрат на правову допомогу.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової
допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, витрати на професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Саме такою є правова позиція, зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
На підтвердження розміру витрат на правову допомогу представником позивача суду було надано:
копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 58-23 від 22 вересня 2023 року, укладеного між адвокатом Каращуком Ю.І. (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт), відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надати правничу (правову) допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а клієнт зобов'язаний сплатити гонорар у порядку та строки обумовлені сторонами відповідно до умов договору, визначений у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною цього договору (с.с.13-15);
копію додаткової угоди № 1 від 22 вересня 2023 року до вказаного договору, в якій адвокат та клієнт погодили наступну вартість послуг: досудова підготовка матеріалів справи, складання позовної заяви та направлення до суду - вартість 5 000грн; супроводження справи адвокатом у суді першої інстанції (включає: складання всіх необхідних процесуальних документів та участь у всіх призначених судом судових засіданнях, контроль строків та руху справи) - 15 000грн (с.с.134-135);
копію акту приймання-передачі наданих послуг № 58-23 від 14 червня 2024 року до вказаного договору, підписанням якого адвокат та клієнт погодили, що загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалась правова допомога клієнту у формі надання послуг становить 42,5 год.; враховуючи складність та тривалість справи, а також перелік робіт, проведених адвокатом на підставі цього договору та додаткових угод до нього, адвокат та клієнт узгодили, що вартість послуг адвоката становить 20 000грн, тобто 470,58грн за одну годину (с.с.136-137);
копію інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 494166392.1 від 26 вересня 2023 року про сплату ОСОБА_1 на користь адвоката Каращука Ю.І. коштів у сумі 5 000грн в якості оплати адвокатських послуг за договором № 58-23 від 22 вересня 2023 року (с.с.138);
копію інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 565702865.1 від 28 березня 2024 року про сплату ОСОБА_1 на користь адвоката Каращука Ю.І. коштів у сумі 20 000грн в якості оплати адвокатських послуг за договором № 58-23 від 22 вересня 2023 року (с.с.139).
Враховуючи складність справи, обсяг поданих представником позивача суду документів, кількість судових засідань під час розгляду справи судом першої інстанції та їх тривалість, колегія суддів вважає, що визначений адвокатом розмір оплати є обґрунтованим та таким, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх розміру.
Будь-яких заперечень проти заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачами заявлено не було.
Разом з цим, пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші (крім судового збору) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідачів підлягають стягненню понесені позивачем витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем до страховика були заявлені позовні вимоги на загальну суму 104 943,50грн, з яких задоволено 97 453,72грн, тобто 92,86%, тому з ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову
допомогу у розмірі 9 286грн (10 000грн х 92,86%).
До відповідача ОСОБА_2 позивачем були заявлені позовні вимоги у розмірі 150 000грн, з яких задоволено 100 000грн, тобто 66%, тому із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 6 600грн.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, не оцінені надані докази, неправильно застосовані норми матеріального права при вирішенні позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_2 , тому рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди зі страховика підлягає зміні, шляхом збільшення розміру страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, а в частині відмови у стягненні моральної шкоди із ОСОБА_2 рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частина 6 статті 141 ЦПК України передбачає, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, апеляційна скарга та позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» та ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у прибуток держави за подання позовної заяви та апеляційної скарги по 2 684грн (1 073,60грн + 1 610,40грн) з кожного.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каращука
Юрія Ігоревича задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року в частині часткового задоволення позовних вимог, пред'явлених до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», змінити, збільшивши розмір стягнення з 66 252грн 20коп. до 97 453грн 72коп.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 листопада 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та розподілу судових витрат скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 100 000грн та витрати на правову допомогу у сумі 6 600грн, а всього 106 600грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 9 286грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» у прибуток держави судовий збір у сумі 2 684грн.
Стягнути з ОСОБА_2 у прибуток держави судовий збір у сумі 2 684грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 13 березня 2026 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
В.М. Ратнікова