11 березня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 688/3923/25
Провадження № 22-ц/820/513/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
секретар судового засідання Демчук В. М.,
з участю представника відповідача Хвороста Д. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2025 року (суддя Березюк Н. П., повне судове рішення складено 03 грудня 2025 року) та на додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2025 року (повне судове рішення складено 16 грудня 2025 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
26 серпня 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 14 жовтня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» (в подальшому зміна найменування на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_2 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631858618. Відповідно до умов договору Банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит та виплачувати проценти за користування ним на умовах, що передбачені договором. Банк виконав свої зобов'язання щодо надання позичальнику кредиту. ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 344482,15 грн, з яких: 211974,12 грн - прострочений кредит, 132508,03 грн - проценти за користування кредитом. З метою досудового врегулювання спору на адресу позичальника була надіслана вимога щодо виконання договірних зобов'язань, яка залишена ним без реагування.
Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631858618 від 14 жовтня 2021 року у розмірі 122745,75 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 119700 грн, заборгованості за процентами - 3045,75 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 1472,86 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Додатковим рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2025 року заяву представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
АТ «Сенс Банк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині відмови в позові та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі, а також скасувати додаткове рішення суду. Посилається на незаконність судових рішень. Суд не взяв до уваги те, що відповідно до довідки про ідентифікацію ОСОБА_2 підписав угоду аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 7315, надісланого на його номер телефону. В електронній формі з відповідачем був укладений кредитний договір і він отримав від Банку підписаний акцепт. Така форма договору, всі істотні умови були узгоджені сторонами. Використання кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку за період з 18.10.2021 по 04.06.2025. Систематичне використання кредитних коштів свідчить про те, що відповідач був обізнаний з умовами кредитування, активував кредитну картку та свідомо користувався наданими банком кредитними коштами. Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, витрачений час, розмір витрат на професійну правничу допомогу має складати не більше 1000 грн.
У відзиві представник ОСОБА_2 Хворост Д. М. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду залишити без змін. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та власного тлумачення норм права, що не спростовує висновки суду першої інстанції.
У засіданні апеляційного суду представник відповідача апеляційну скаргу не визнав.
Представник позивача не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що 14 жовтня 2021 року між АТ «Альфа-Банк», яке в подальшому змінило найменування на АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_2 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631858618.
Згідно із довідкою про ідентифікацію АТ «Сенс Банк» клієнт ОСОБА_2 ініціював процес активації картки із використанням системи інтернет сервісу «My Alfa-bank» та отримав від банку ОТП-пароль - аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора.
Підписання угоди № 631858618 про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії, паспорта споживчого кредиту; довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб здійснено ОСОБА_2 шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора 7315, направленого 14 жовтня 2021 року на його номер телефону НОМЕР_1 .
Згідно з акцептом пропозиції на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії сума встановленої кредитної лінії складає 119700 грн, максимальний ліміт кредиту складає 200000 грн, процентна ставка за користування кредитом 35,99 %.
Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_2 за період з 18 жовтня 2021 року по 04 червня 2025 року відповідач користувався кредитними коштами, останній платіж здійснив 01 лютого 2022 року в сумі 5000 грн.
14 жовтня 2025 року АТ «Сенс Банк» направило ОСОБА_2 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, в якій зазначило, що станом на 06 липня 2025 року сума заборгованості за кредитним договором № 631858618 складає 351051,67 грн.
За розрахунком позивача заборгованість за договором станом на 04 червня 2025 року складає 344482,15 грн з яких: 211974,12 грн - прострочений кредит, 132508,03 грн - проценти за користування кредитом.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в позові, суд виходив з недоведеності позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів погодження відповідачем умов договору та наявності заборгованості і стягнув заборгованість визнану позичальником.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом частини 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
На підставі статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Разом з тим, позивач не надав належних і допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору (угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) від 14 жовтня 2021 року з урахуванням того, що відсутня оферта (пропозиція відповідача позивачеві), яка б містила умови на яких відповідач пропонував видати йому кредит і на які банк погодився.
До матеріалів справи долучено копію акцепту АТ «Альфа Банк» пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
За змістом частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Підписання споживачем паспорта споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця по наданню споживачу інформації відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» та не означає укладення договору та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору, а є лише письмовою формою ознайомлення позичальника до укладення договору з умовами виду кредитування для забезпечення можливості вибору умов кредитування.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.
Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, який міститься у матеріалах справи, сам по собі не доводить факту погодження між сторонами у письмовому вигляді істотних умов договору.
Погодження банком (акцепт) обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не свідчить про волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору на зазначених Банком умовах.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники мають рівні права щодо здійснення процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що на сторони покладений обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За відсутності доказів погодження ОСОБА_2 умов договору виписка по рахунку не може бути визнана належним доказом на підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором.
Посилання позивача на умови Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладання договору про банківське обслуговування фізичних осіб, як невід'ємну частину договору не заслуговує на увагу, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію АТ «Альфа Банк» розумів відповідач та ознайомився і погодився з нею. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_2 умови надана Банком Публічна пропозиція АТ «Альфа Банк» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
З огляду на викладене не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
ОСОБА_2 визнав заборгованість за кредитним договором станом на 13 лютого 2022 року в розмірі 122494,10 грн, з яких 119448,35 грн - кредит, 3045,75 грн - проценти за користування кредитом.
Згідно з частиною 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Питання про судові витрати вирішено відповідно до вимог ЦПК України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підставі частин 1 і 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
У суді першої інстанції інтереси відповідача представляв адвокат Хворост Д. М., на підставі договору про надання правничої допомоги № 138 від 11.09.2025 та ордера серії ВІ № 1334273 від 16.09.2025.
За умовами договору за надання вказаної допомоги сторони визначили фіксовану оплату в сумі 15000 грн (пункт 3.3.).
Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами (пункт 3.7).
Згідно з актом приймання-передачі наданої правової допомоги № 1 від 02.12.2025 та детального опису робіт (наданих послуг) адвокат виконав, а клієнт прийняв послуги за договором: юридичний супровід справи клієнта № 688/3923/25: консультація клієнта про порядок розгляду спорів щодо стягнення заборгованості в судовому порядку, роз'яснено право на відзив, проаналізовано позов та запропоновано стратегію захисту прав відповідача; підготовка та написання відзиву на позовну заяву в інтересах клієнта у справі № 688/3923/25. Сума гонорару, на яку станом на 02.12.2025 надана правова допомога, складає 15000 грн. Клієнт вніс суму гонорару платіжною інструкцією № 808910263 від 12.09.2025.
Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані представником ОСОБА_2 у строк, передбачений частиною 8 статті 141 ЦПК України.
Представник позивача заявив про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу відповідача.
Суд з урахуванням наведених норм права, складності справи, ціни позову, значення справи для сторін, виконаної адвокатом роботи, обґрунтованості витрат з урахуванням критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Рішення суду першої інстанції і додаткове рішення суду ухвалені відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для їх скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 грудня 2025 року та додаткове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 березня 2026 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта