Унікальний номер справи 333/2608/26
Номер провадження 1-кс/333/1107/26
13 березня 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_4 від 09.02.2026 р. про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 в частині визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 62021080020000020 від 19.03.2021 р.,
за участі:
заявника - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференціїї),
представника ТУ ДБР - ОСОБА_5 ,
10.03.2026 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_4 від 09.02.2026 р. про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 в частині визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 62021080020000020 від 19.03.2021 р. Скаргу мотивовано наступним.
Територіальним управлінням ДБР у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування кримінального провадження 62021080020000020 від 19.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КПК Украіни. 09.02.2026 року в ході розгляду звернення ОСОБА_3 від 28.11.2025 року до ТУ ДБР про визнання його потерпілим, винесено постанову про відмову у визнанні його потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні. Вважає постанову такою, що винесено без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення у зв'язку із тим, що йому було незаконно перервано лікування та здійснено перешкоди у отриманні медичної допомоги, судовим рішенням Жовтневого районного суду від 24.01.2017 року встановлені факти заподіяння йому шкоди посадовими особами, внаслідок чого йому були завдані моральні та фізичні страждання. Отже факт заподіяння заявнику кримінальним правопорушенням шкоди є очевидним та підтвердженим документально.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав скаргу за викладених в ній підставах та вважав за необхідне її задовольнити.
Представник ТУ ДБР в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, вказав, що наразі не вбачається підстав того, що ОСОБА_3 завдана шкода.
Вислухавши доводи сторін, вивчивши матеріали скарги та долучені до неї матеріали, слідчий суддя дійшов до такого.
Пунктом 5 ч.1 ст.303 КПК України передбачена можливість оскарження до слідчого судді рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілого.
У судовому засіданні встановлено, що Територіальним управлінням ДБР у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування кримінального провадження 62021080020000020 від 19.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КПК КПК Украіни, внесене до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 щодо можливого перевищення влади та службових повноважень працівником Запорізького слідчого ізолятору у 2015 році.
ОСОБА_3 28.11.2025 засобами поштового зв'язку було направлено клопотання у порядку ст.ст. 220, 221 КПК України про проведення слідчим процесуальних дій у кримінальному провадженні № 62021080020000020 від 19.03.2021, в тому числі, про визнання його в якості потерпілого та допиту.
09.02.2026 слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_4 винесено постанову про часткову відмову у задоволенні клопотання, зі змісту якої вбачається, що слідчий відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 щодо визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 62021080020000020 від 19.03.2021, з тих підстав, що відсутні підстави для визнання останнього потерпілим у зв'язку з тим, що на даний час в ході досудового розслідування не отримано достовірних даних, які б свідчили про наявність шкоди, завданої ОСОБА_3 . Тобто, фактично постановою від 09.02.2026 слідчий відмовив ОСОБА_3 у визнанні потерпілим.
Разом із тим, слідчий суддя вважає, що такі висновки слідчого є передчасними та суперечать завданням Кримінального кодексу України щодо забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності та завданням кримінального провадження щодо захисту особи від кримінальних правопорушень, тощо.
Відповідно до ст.2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою,яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Слід зазначити, що процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
З огляду на те, що права потерпілого визначають обсяг та межі його дозволеної і гарантованої поведінки у кримінальному провадженні і, відповідно, широкий обсяг прав, якими наділяється потерпілий, покликані забезпечити його активну участь у кримінальному провадженні, що, у свою чергу, необхідне для повного виконання завдань кримінального провадження, визначених у статті 2 КПК України, гарантоване законом право потерпілого подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду покликане забезпечити його активну участь у доказуванні, слідчий суддя приходить до переконання, що визнання заявника потерпілим у вказаному кримінальному провадженні гарантує повне та всебічне проведення досудового розслідування по зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінальному правопорушенні.
Проте, слідчий у своїй постанові взагалі не навів очевидних та достатніх підстав, як того вимагають положення ч. 5 ст. 110 КПК України, які б давали йому право вважати, що ОСОБА_3 не завдано шкоди.
Не встановлено слідчим суддею і підстав вважати, що слідчим вживались заходи щодо з'ясування наявності чи відсутності заподіяння ОСОБА_3 шкоди, як того вимагають норми ст. 91 КПК України.
Слідчий суддя звертає увагу, що доведення наявності або відсутності моральної, фізичної та матеріальної шкоди не є предметом розгляду цієї скарги. Крім того, заявник без статусу потерпілого не наділений правом збирання доказів, яке є у сторін кримінального провадження, як передбачено ч. 1 ст. 93 КПК України, відповідно до якої збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання про те, що висновок слідчого ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_4 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим по даному кримінальному провадженню є передчасним, належним чином не обґрунтованим.
Отже, враховуючи те, що вищезазначена постанова слідчого ОСОБА_4 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим по даному кримінальному провадженню порушує права останнього, перешкоджає приймати активну участь у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне її скасувати.
Що стосується вимог заявника про зобов'язання слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі визнати його потерпілим в кримінальному провадженні, вручити пам'ятку про права і обов'язки, зобов'язати слідчого допитати його, то слідчий суддя за обставин, викладених вище, не вбачає підстав для задоволення цих вимог, оскільки саме по собі скасування оскаржуваної постанови є вказівкою слідчому на виконання даних дій за наявності відповідних підстав. Більш того, слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу заявника на вимоги ч. 5 ст. 40 КПК України, згідно якої слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Відповідну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14.02.2023р. по справі № 405/680/22.
Керуючись ст.ст. 2, 26, 40, 55, 303-307, 309 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_4 від 09.02.2026 р. в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 62021080020000020 від 19.03.2021 р. - задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_4 від 09.02.2026 про часткову відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , а саме в частині визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 62021080020000020 від 19.03.2021.
В решті заявлених вимог - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1