16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 367/4772/21
провадження № 61-2465ск26
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернілевський Віталій Григорович, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного податкового університету, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Ірпінської міської ради, Голова комісії з реорганізації Університету державної фіскальної служби України Якубівський Володимир Леонідович про визнання права на приватизацію, визнання недійсним правочину, визнання незаконною (протиправною) бездіяльності, зобов'язання передати об'єкт державного житлового фонду до комунальної власності, зобов'язання виконати умови трудової угоди (контракту),
12 березня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернілевський В. Г., через підсистему «Електронний суд» направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження,
з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр).
З Реєстру вбачається, що оскаржувана постанова Київського апеляційного суду ухвалена 04 лютого 2026 року, зареєстрована в Реєстрі 11 лютого
2026 року та забезпечено надання загального доступу в Реєстрі 12 лютого 2026 року.
Представник заявника звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 12 березня 2026 року, тобто з пропуском строку, встановленого
статтею 390 ЦПК України.
Зазначаючи в касаційній скарзі про отримання постанови апеляційного суду 11 лютого 2026 року представник заявника не порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, водночас можливість поновлення строку на касаційне оскарження за відсутності клопотання, за власною ініціативою суду, процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, заявник має право звернутися до суду із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
У пункті 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону
України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону
України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги фізичною особою або фізичною особою - підприємцем на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заявник оскаржує судові рішення в частині вирішення судами попередніх інстанцій двох вимог немайнового характеру (визнання недійсним правочину, визнання незаконною (протиправною) бездіяльності) та вимогу майнового характеру (зобов'язання виконати умови трудової угоди (контракту) щодо передачі у власність позивача квартири шляхом її приватизації).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на
2021 рік» з 01 січня 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 270 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до частини третьоїстатті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Отже, за оскарження в касаційному порядку судових рішень в частині вирішення вимог немайнового характеру судовий збір становить
2 905,60грн (908 х 2 х 200% х 0,8%).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 26 лютого 2019 року в справі № 907/9/17).
Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціни позову щодо вимоги майнового характеру, а тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру.
Отже, заявнику необхідно надати докази на підтвердження вартості квартири і, відповідно, самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору за наступною формулою (А ? 1% ? 200% ? 0,8%), де А - це вартість спірного майна, сплативши судовий збір з урахуванням вже сплаченої суми судового збору у розмірі 6 341,12 грн. Розмір судового збору щодо вимоги майнового характеруне повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2026 році.
Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
За частиною другою статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернілевський Віталій Григорович, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року залишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко