12 березня 2026 року
м. Київ
справа № 757/963/22
провадження № 61-2171ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Головного управління Національної поліції у м. Києві, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Головного управління Національної поліції у м. Києві, держави Україна
в особі Державної казначейської служби України, у якому просив стягнути з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь матеріальну шкоду в розмірі 224 292, 92 грн та моральну шкоду в розмір 1 200 000, 00 грн.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 січня
2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України
на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди
884 400,00 грн. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог. Судові витрати
зі сплати судового збору віднесено на рахунок держави.
23 лютого 2026 року Офіс Генерального прокурора, через підсистему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року
та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року в частині стягнення моральної шкоди шляхом зменшення її до 104 586,63 грн.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
У касаційній скарзі Офіс генерального прокурора, як на підставу касаційного оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо:
застосування статті 56 Конституції України, статей1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України у комплексі та взаємозв'язку з положеннями статей 76, 78, частини шостої статті 81 ЦПК щодо можливості включення до періоду перебування особи під кримінальним переслідуванням часу після фактичного закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами у випадку, коли до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено відомостей про таке закриття, а також інформації про скасування запобіжного заходу;
застосування частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
і суду» у взаємозв'язку зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» для розрахунку відшкодування моральної шкоди за час незаконного перебування під слідством чи судом.
З огляду на зазначене касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Крім того, у касаційній скарзі заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року
та постанови Київського апеляційного суду від 22 січня 2026 року до закінчення
їх перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції
за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання
про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення,
які підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду може бути надано копію такої постанови.
Представником заявника не надано доказів на підтвердження обставин, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання судових рішень, тому
в задоволенні клопотання необхідно відмовити. У таких висновках визначальними є правила статей 12 та 13 ЦПК України.
Незгода з оскаржуваними судовими рішеннями як така не є підставою для зупинення їх виконання на час перегляду справи в касаційному порядку.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи
не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у цій справі.
Витребувати із Печерського районного суду міста Києва справу № 757/963/22.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції
з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу
в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська