18 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/4475/19 (910/3262/19)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Національного банку України - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «Ю-Бейс» - Іванишина О.О., Круглика В.В.,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Соларенерго» - Василенко Н.В.,
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 (у складі колегії суддів: Владимиренко С.В. (головуючий), Демидова А.М., Ходаківська І. П.)
у справі № 910/4475/19 (910/3262/19)
за позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» (правонаступника Публічного акціонерного товариства «Златобанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Соларенерго»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання правочину недійсним,
У березні 2019 року Національний банк України звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Соларенерго» (далі - ТОВ «Соларенерго») про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТОВ «Соларенерго» від 12.02.2015 № 12-1 про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13-KLMV.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до договору застави від 26.03.2014 № 12/ЗМП/2, укладеного між Національним банком України і ПАТ «Златобанк», у позивача перебувають у заставі майнові права за кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13-KLMV, укладеним між ПАТ «Златобанк» і ТОВ «Соларенерго», тому вчинення ТОВ «Соларенерго» одностороннього правочину про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13-KLMV порушує права та інтереси позивача як заставодержателя за договором застави, а також впливає на втрату позивачем предмета застави.
ТОВ «Соларенерго», заперечуючи проти позову, подало заяву про застосування позовної давності.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.03.2023 залучив до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні ПАТ «Златобанк».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 позов задоволено; визнано недійсним односторонній правочин - заяву ТОВ «Соларенерго» від 12.02.2015 № 12-1 про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13-KLMV.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 19.03.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 скасовано. Справу № 910/4475/19 (910/3262/19) передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.07.2024 замінив ПАТ «Златобанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс») на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20240508-68848 від 21.05.2024, 06.06.2024 уклало із ПАТ «Златобанк» договір купівлі-продажу майнових прав, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 966, за кредитними договорами, що укладені з юридичними особами та фізичними особами, до складу яких входить, зокрема кредитний договір від 21.01.2013 № 8/33/13-KLMV, укладений між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Соларенерго».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у жовтні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О.В. - головуючий, судді: Волковицька Н.О., Могил С.К. від 11.11.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/4475/19 (910/3262/19) за касаційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК.
Національний банк України у відзиві на касаційну скаргу просив задовольнити касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс», скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 910/4475/19 (910/3262/19) та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023.
ТОВ «Соларенерго» у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
27.12.2024 ТОВ «Соларенерго» через систему «Електронний суд» подало додаткові пояснення.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О.В. - головуючий, судді: Волковицька Н.О., Могил С.К. від 28.01.2025 задоволено заяву судді Случа О. В. про самовідвід у справі № 910/4475/19 (910/3262/19). Справу передано для повторного автоматизованого розподілу.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025 справу № 910/4475/19 (910/3262/19) передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Міщенко І.С.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Міщенко І.С. від 17.02.2025 прийнято до провадження справу №910/4475/19 (910/3262/19) за касаційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024. Призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.03.2025.
11.02.2025 ТОВ «Соларенерго» через систему «Електронний суд» подало клопотання, у якому просило прийняти до розгляду та приєднати до матеріалів справи роздруківку постанови Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 910/3264/19.
11.03.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» через систему «Електронний суд» подало клопотання про передачу справи № 910/4475/19 (910/3262/19) на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
06.04.2025 ТОВ «Соларенерго» через систему «Електронний суд» подало заперечення на клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» через систему «Електронний суд» про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
У судовому засідання 12.03.2025 оголошено перерву до 09.04.2025.
09.04.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» змінило своє клопотання, просило про зупинення касаційного провадження в справі № 910/4475/19 (910/3262/19) до закінчення перегляду у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі № 910/10365/15.
У судовому засіданні 09.04.2025 оголошено перерву до 16.04.2025.
12.04.2025 ТОВ «Соларенерго» через систему «Електронний суд» подало заперечення на клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» про зупинення касаційного провадження в справі № 910/4475/19 (910/3262/19) до закінчення перегляду у касаційному порядку об'єднаною палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі № 910/10365/15.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2025 клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» про зупинення касаційного провадження у справі № 910/4475/19 (910/3262/19) задоволено. Зупинено касаційне провадження у справі № 910/4475/19 (910/3262/19) до закінчення перегляду у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі № 910/10365/15.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.12.2025 поновлено касаційне провадження у справі № 910/4475/19 (910/3262/19) та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.02.2026.
19.01.2026 ТОВ «Соларенерго» через систему «Електронний суд» подало додаткові пояснення.
04.02.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.02.2026.
17.02.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» через систему «Електронний суд» подало додаткові пояснення.
Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без її участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяв зазначених учасників справи щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є їхнім правом, а не обов'язком, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ТОВ «Соларенерго», ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс», дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 21.01.2013 між ПАТ «Златобанк» (Кредитодавець, Банк) та ТОВ «Соларенерго» (Позичальник, Боржник) укладено кредитний договір, за умовами якого в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, Кредитодавець надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього Кредитного договору (пункт 1.1 договору).
Кредитодавець надає Позичальнику кредитні кошти у наступних валютах: у гривні та доларах США у формі відкриття відкличної Кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим Кредитним договором. Базовою валютою є гривня. Кредит може надаватися траншами у будь-якій валюті, зазначеній в Кредитному договорі, відповідно до письмової заяви Позичальника. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення Банку здійснити погашення поточної заборгованості по Кредиту і за умови дотримання умов надання Кредитних коштів, встановлених цим Кредитним договором, може знову отримувати Кредит в межах Максимального Ліміту за Кредитною лінією (пункт 1.2 договору).
Максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 110 000 000,00 грн (пункт 1.3 договору).
Строк дії максимального ліміту за кредитною лінією складає 6 місяців. Кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 19.07.2013 включно (пункт 1.4 договору).
За користування кредитом Позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки. Процента ставка встановлюється у наступних розмірах: 28 % річних за користування кредитними коштами у гривні; 15 % річних за користування кредитними коштами у доларах США (пункт 1.5 договору).
Проценти за користування кредитом у гривні сплачуються у гривні. Проценти за користування кредитом у доларах США сплачуються у доларах США (пункт 1.5.1 договору).
Разова комісія за обслуговування кредиту сплачується Позичальником в національній валюті України та становить 275 000,00 грн. Комісія сплачується на рахунок Комісії протягом 5-ти календарних дні з дня укладення кредитного договору, але не пізніше останнього числа місяця, в якому укладено цей кредитний договір (пункт 1.6 договору).
Позичальник має право здійснювати повне або часткове повернення отриманих кредитних коштів в межах дії строку, встановленого пунктом 1.4 цього кредитного договору (пункт 3.3.1 договору).
Позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в порядку та строки, передбачені цим кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, у тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій. Достроково повернути кредит та сплатити проценти на вимогу Кредитодавця у випадках, передбачених цим кредитним договором (пункти 3.4.3 та 3.4.10 договору).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ «Златобанк» уклало договори поруки з фізичними особами, договори застави майнових прав на частки у статутному капіталі юридичних осіб та договори іпотеки.
За твердженням позивача, додатковими договорами до кредитного договору було внесено зміни, зокрема строк користування кредитом було продовжено до 27.07.2015 (копій додаткових угод матеріали справи не містять).
05.03.2014 між Національним банком України (Кредитор) та ПАТ «Златобанк» (Позичальник) укладено кредитний договір № 12, відповідно до пункту 1.1 якого Кредитор надає Позичальнику кредит для забезпечення ліквідності у сумі 670 000 000,00 грн на строк з 05.03.2014 до 26.02.2015 (включно).
Згідно з пунктом 2.3.5 кредитного договору № 12 від 05.03.2014 Позичальник зобов'язався щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати до Національного банку України оновлену інформацію у формі реєстру за станом на перше число поточного місяця щодо пулу кредитів, майнові права за якими виступають забезпеченням за цим кредитним договором для збереження ліквідності; зведену інформацію про рух коштів за позичковими рахунками позичальників, майнові права за кредитами яких передані у забезпечення, узагальнену на підставі відповідних виписок; інформацію про спрямування кредитних коштів за цим кредитним договором.
Цей кредитний договір вважається укладеним з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за цим кредитним договором (розділ 3 кредитного договору № 12 від 05.03.2014).
З метою забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Златобанк» за цим договором, 26.03.2014 між Національним банком України (Заставодержатель) та ПАТ «Златобанк» (Заставодавець) укладено договір застави майнових прав № 12/ЗМП/2, за умовами якого предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між Заставодавцем і юридичними особами, перелік яких наведено у Додатку № 1 до цього договору (далі - Боржники), що є його невід'ємною частиною (надалі всі вищезазначені кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування, чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються - кредитні договори). Станом на 26.03.2014 заборгованість за кредитними договорами становить 400 691 890,51 грн. Зобов'язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо.
Згідно з пунктом 2.1.1 договору застави Заставодавець засвідчує, що до повного виконання умов кредитного договору, він не має права без відома та попередньої письмової згоди Заставодержателя відчужувати предмет застави.
У пункті 1.3 договору застави визначено, що надана застава забезпечує належне виконання Заставодавцем вимог Заставодержателя, що випливатимуть з кредитного договору від 05.03.2014 № 12, а також усіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до нього в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, що наведені у цьому договорі).
Заставодавець зобов'язався надавати щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним: інформацію щодо пулу кредитів, майнові права за якими виступають забезпеченням за цим кредитним договором, надавати у формі реєстру до Національного банку України оновлену інформацію за станом на перше число поточного місяця щодо укладених Позичальником кредитних договорів, що надані у забезпечення за кредитним договором для збереження ліквідності; надавати зведену інформацію про рух коштів за позичковими рахунками позичальників, майнові права за кредитами яких передані у забезпечення, узагальнену на підставі відповідних виписок (пункт 3.4.4 договору застави).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором чи настання одного з випадків, з якими чинне законодавство пов'язує припинення права застави (пункт 6.3 договору застави).
Згідно з Додатком № 1 до договору застави у забезпечення надано, зокрема, майнові права за кредитним договором від 21.01.2013 №8/33/13-KLMV, укладеним між відповідачами.
Додатковим договором № 1 від 15.04.2014 до договору застави сторони встановили розмір процентів, які має сплачувати Заставодавець.
До кредитного договору № 12 від 05.03.2014 між сторонами було укладено додатковий договір № 1 від 26.03.2014, додатковий договір № 2 від 15.04.2014, додатковий договір № 3 від 31.12.2014, додатковий договір № 4 від 29.01.2015.
У зв'язку з проблемами ліквідності ПАТ «Златобанк», з метою недопущення погіршення стану ліквідності останнього та захисту інтересів його вкладників і кредиторів Національним банком України прийнято низку рішень, зокрема, постанову Правління Національного банку України від 04.12.2014 № 777/БТ «Про віднесення АТ «Златобанк» до категорії проблемних» строком до 180 днів. Для стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови та до кінця визначеного строку для ПАТ «Златобанк» були встановлені обмеження в його діяльності, в тому числі такі, як: не допускати проведення будь-яких активних операцій з інсайдерами та пов'язаними особами; погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, приймати тільки в грошовій формі; погашення заборгованості за наданими кредитами та іншими активними операціями шляхом набуття права власності на об'єкти застави здійснювати за погодженням з куратором банку; не здійснювати дострокового повернення коштів інсайдерам та пов'язаним особам; не допускати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та інші.
12.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма сошників плюс» (первісний кредитор), ТОВ «Соларенерго» (новий кредитор), ПАТ «Златобанк» (боржник) укладено договір відступлення права вимоги № 100 (далі - договір про відступлення-1).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору про відступлення-1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває належне первісному кредиторові право вимоги у боржника грошових коштів на загальну суму, що складає еквівалент 6 465 236,70 доларів США, в обсязі та умовах, що існували на момент переходу цих прав. За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного та реального виконання обов'язку з повернення залишку коштів в розмірі, що складає еквівалент 6 465 236,70 доларів США.
Згідно з пунктом 1.4 договору про відступлення-1 право вимоги засновано на правочинах, укладених між первісним кредитором та боржником, а також на договорах відступлення прав вимоги, укладених первісним кредитором з клієнтами боржника згідно переліку, що додається до даного договору.
Підписанням цього договору ПАТ «Златобанк» підтверджує факт належного повідомлення про відступлення прав вимоги, визнає відступлення прав грошової вимоги в розмірі, зазначеному в пункті 1.3 цього договору, та зобов'язується виконувати свої обов'язки за правочинами на користь нового кредитора. Одночасно з передачею прав вимоги новому кредитору припиняються зобов'язання боржника по відношенню до первісного кредитора (пункт 1.7 договору про відступлення-1).
12.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок Краусса» (первісний кредитор), ТОВ «Соларенерго» (новий кредитор), ПАТ «Златобанк» (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги (далі - договір про відступлення-2).
Відповідно до договору про відступлення-2 банк має певні зобов'язання з повернення грошових коштів згідно з договорами, що зазначені нижче, на загальну суму 2 528 869,61 доларів США, 82 762 615,83 грн (що є еквівалентом 3 271 365,92 доларів США), 158 245,45 євро (що є еквівалентом 178 769,88 доларів США), 217 516,90 російських рублів (що є еквівалентом 3 323,60 доларів США):
- договір банківського рахунку № 8380-ЮР від 16.10.2014, укладений між банком та Приватним акціонерним товариством «Бахмутський аграрний союз»;
- договір банківського рахунку № 2477-ЮР від 19.08.2011, укладений між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон»;
- договір банківського рахунку фізичної особи від 20.03.2014, укладений між банком та Акнєвською Тетяною Миколаївною;
- договір про відкриття поточного рахунку та надання і використання платіжної картки від 18.03.2014, укладений між банком та Акнєвською Тетяною Миколаївною;
- договір банківського рахунку фізичної особи від 20.03.2014, укладений між банком та Акнєвським Юрієм Петровичем;
- угода про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076689, яка укладена між банком та Акнєвським Юрієм Петровичем;
- договір про відкриття поточного рахунку та надання і використання платіжної картки від 03.09.2013, укладений між банком та Акнєвським Юрієм Петровичем;
- угода про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 079123 від 19.01.2015, яка укладена між банком та Грушком Ігорем Анатолійовичем;
- договір банківського вкладу № 062703 «Класичний плюс» в іноземній валюті від 06.06.2014, укладений між банком та Грушком Ігорем Анатолійовичем;
- договір банківського вкладу № 060929 «Весняний» в іноземній валюті від 07.05.2014, укладений між банком та Грушком Ігорем Анатолійовичем;
- угода про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 077401 від 17.12.2014, яка укладена між банком та Грушком Ігорем Анатолійовичем;
- договір банківського рахунку № 7587-ЮР від 26.02.2014, укладений між банком та Приватним акціонерним товариством «Аквасервіс»;
- договір банківського рахунку № 5432-ЮР від 04.02.2013, укладений між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість».
Відповідно до договору про відступлення права вимоги-2 до ПАТ «Златобанк» за зазначеними договорами на загальну суму, еквівалентну 5 982 329,01 доларів США, були передані/відступлені відповідними особами-кредиторами (клієнтами, вкладниками) банку на користь ТОВ «Будинок Краусса» за наступними договорами: договір № 1 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015; договір № 2 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015; договір № 3 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015; договір № 4 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015; договір № 5 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015; договір № 6 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015; договір №7 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015; договір № 8 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015; договір № 9 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015; договір № 10 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015; договір № 11 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015; договір № 12 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015; договір № 13 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015.
Згідно з пунктом 1.5 договору про відступлення-2 підписанням цього договору банк підтверджує факт належного повідомлення про відступлення прав вимоги, визнає відступлення прав грошової вимоги в розмірах, зазначених в абзаці (А) в преамбулі цього договору та зобов'язується виконувати свої обов'язки за договорами банківського рахунку на користь нового кредитора. Одночасно з передачею прав вимоги новому кредитору припиняються зобов'язання боржника по відношенню до первісного кредитора.
12.02.2015 між Національним університетом «Львівська політехніка» (первісний кредитор), ТОВ «Соларенерго» (новий кредитор), ПАТ «Златобанк» (боржник) укладено договір відступлення права вимоги № 102 (далі - договір про відступлення-3).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору про відступлення-3 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває належне первісному кредиторові право вимоги у боржника грошових коштів на загальну суму, що складає еквівалент 1 805 038,47 доларів США, в обсязі та умовах, що існували на момент переходу цих прав. За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного та реального виконання обов'язку з повернення залишку коштів в розмірі, що складає еквівалент 1 805 038,47 доларів США.
Згідно з пунктом 1.4 договору про відступлення-3 право вимоги засновано на правочинах, укладених між первісним кредитором та боржником, а також на договорах відступлення прав вимоги, укладених первісним кредитором з клієнтами боржника, згідно переліку, що додається до даного договору.
Як передбачено пунктом 1.7 договору про відступлення-3, підписанням цього договору ПАТ «Златобанк» підтверджує факт належного повідомлення про відступлення прав вимоги, визнає відступлення прав грошової вимоги в розмірі, зазначеному в пункті 1.3 цього договору, та зобов'язується виконувати свої обов'язки за правочинами на користь нового кредитора. Одночасно з передачею прав вимоги новому кредитору припиняються зобов'язання боржника по відношенню до первісного кредитора.
12.02.2015 ТОВ «Соларенерго» відповідно до заяв № 12 та № 12-1 повідомило ПАТ «Златобанк» про зарахування однорідних грошових вимог в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13- KLMV.
Відповідно до заяви № 12-1 від 12.02.2015 ТОВ «Соларенерго» на підставі пункту 1.2 кредитного договору заявило про дострокове повне погашення поточної заборгованості шляхом зарахування заборгованості банку в рахунок погашення своєї заборгованості за кредитним договором.
ПАТ «Златобанк» у листі від 13.02.2015 № 911 повідомило ТОВ «Соларенерго» про те, що станом на 12.02.2015 свої зобов'язання за кредитним договором ТОВ «Соларенерго» не виконано, у зв'язку з чим відсутні будь-які правові підстави вважати їх припиненими, про що зазначено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у письмових поясненнях по суті спору (т. 3 а.с. 1-9). Лист в матеріалах справи № 910/4475/19 (910/3262/19) відсутній.
Національний банк України звернувся до суду з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТОВ «Соларенерго» від 12.02.2015 № 12-1 про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13-KLMV, обґрунтовуючи вимоги тим, що зазначена заява від 12.02.2015 № 12-1 порушує права та інтереси Національного банку України як заставодержателя, оскільки майнові права за кредитним договором № 8/33/13-KLMV від 21.01.2013 перебувають у заставі Національного банку України відповідно до договору застави від 26.03.2014 № 12/ЗМП/2.
ТОВ «Соларенерго» проти позову заперечило та заявило про застосування позовної давності.
Суд першої інстанції позов задовольнив та мотивував таке рішення тим, що односторонній правочин - уточнена заява ТОВ «Соларенерго» від 12.02.2015 № 12-1 про зарахування зустрічних грошових вимог суперечить вимогам законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним. Також суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із цим позовом в межах строку позовної давності.
Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував і відмовив у задоволенні позову, мотивуючи постанову тим, що оспорюваний правочин - заява ТОВ «Соларенерго» від 12.02.2015 № 12-1 про зарахування зустрічних грошових вимог в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13-KLMV не відповідає положенням статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та частини 3 статті 203 ЦК, оскільки вимоги за кредитним договором, договорами про відступлення права вимоги та договорами банківських рахунків/вкладів не є однорідними, що є підставою для визнання такого правочину недійсним на підставі частини 1 статті 215 ЦК. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив посилання на судові рішення, прийняті у справі № 910/20978/15, оскільки Національний банк України не приймав участі у справі № 910/20978/15, а під час розгляду справи № 910/4475/19 (910/3262/19) встановлено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, як заставодержателя.
Водночас, встановивши, що про порушення своїх прав, як заставодержателя, Національний банк України знав з 13.05.2015, а з позовом до суду у справі № 910/4475/19 (910/3262/19) звернувся 14.03.2019, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.
У поданій касаційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» в обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції послалося на те, зокрема, що суд апеляційної інстанції:
- всупереч приписам статей 80, 86 ГПК надав оцінку доказам, які подані з пропущенням процесуального строку, та не врахував висновків Верховного Суду щодо розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів у господарському процесі, викладені, зокрема в постановах від 03.04.2019 у справі № 913/317/18, від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012, від 16.07.2020 у справі № 908/2828/19, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19 та від 12.01.2021 у справі № 924/1103/19.
- прийняв оскаржувану постанову з порушенням норм процесуального права - пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК щодо дослідження доказів у справі, визнавши обґрунтованою заяву ТОВ «Соларенерго» про застосування строку позовної давності без будь-яких доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, порушив положення статей 74, 80 ГПК та не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №145/797/15-ц, від 28.05.2020 у справі № 910/13119/17, від 19.08.2021 у справі № 910/570/16, від 11.10.2023 у справі № 910/7381/21;
- неправильно застосував статті 261, 262 ЦК, порушив статті 74, 80, 86, 91, 236, 237, 238 ГПК щодо врахування недопустимих доказів, а також залишив поза увагою висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.10.2023 у справі № 910/21220/21, від 20.06.2023 у справі № 922/2088/21, щодо обов'язку відповідача довести обставини щодо початку перебігу позовної давності; не дослідив умови кредитного договору та договору застави та дійшов передчасного і невірного висновку про застосування до даних правовідносин строку позовної давності.
Також скаржник послався на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо визначення початку перебігу строку позовної давності для заставодержеталя майнових прав за кредитним договором у випадку подання третьою особою позову до заставодавця про визнання припиненими кредитних зобов'язань на підставі одностороннього правочину.
Відповідно до статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження у справі № 910/4475/19 (910/3262/19), що розглядається, зупинялося до закінчення перегляду у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі № 910/10365/15.
За результатами розгляду зазначеної справи № 910/10365/15 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 висловила правові позиції, які в силу частини 4 статті 300 ГПК підлягають урахуванню судом касаційної інстанції, який у такому випадку не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.
З урахуванням зазначених приписів процесуального законодавства та критеріїв подібності правовідносин, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, правовідносини у справі № 910/10365/15 та у справі № 910/4475/19 (910/3262/19), що розглядається, є подібними, тому суд касаційної інстанції враховує висновки, викладені у зазначеній постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/10365/15.
За встановлених обставин, спір у справі, що розглядається, виник з приводу наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до частин 1-3 статті 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно із частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом частини 5 статті 202 ЦК до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Суди встановили, що оспорювана заява ТОВ «Соларенерго» про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому навпаки - боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому. Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
У статті 602 ЦК передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Аналіз зазначених норм права свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов'язання, для цього (припинення зобов'язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.
Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково.
Отже, у разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов'язань такими, що припинилися у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Подібні висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 910/3264/19.
У справі, що розглядається, судами встановлено, що ТОВ «Соларенерго» у серпні 2015 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Златобанк», в якому просило суд визнати припиненими правовідносини між ними за кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13-KLMV та за договорами іпотеки від 18.02.2013 та від 31.07.2013 на підставі заяв ТОВ «Соларенерго» № 12 та № 12-1 від 12.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 у справі № 910/20978/15, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 та Вищого господарського суду України від 15.03.2016, позовні вимоги задоволено, визнано припиненими правовідносини між ТОВ «Соларенерго» та ПАТ «Златобанк» за кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13-KLMV, за договором іпотеки від 18.02.2013, посвідченим приватним нотаріусом Рогатинського нотаріального округу Дзерою Л.О., зареєстрованим у реєстрі за № 363, за договором іпотеки від 31.07.2013, посвідченим приватним нотаріусом Рогатинського нотаріального округу Дзерою Л.О., зареєстрованим у реєстрі за № 2540.
Верховний Суд України постановою від 30.11.2016 відмовив у задоволенні заяви ПАТ «Златобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2016 у справі № 910/20978/15.
Суд, задовольняючи позов у справі № 910/20978/15, виходив із того, що за встановлених фактичних обставин, зобов'язання між ТОВ «Соларенерго» та ПАТ «Златобанк» є зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, у зв'язку з чим позивачем правомірно було реалізовано передбачене статтею 601 ЦК право та направлено на адресу відповідача відповідну заяву про зарахування таких зустрічних однорідних вимог у сумі 14 252 604,18 доларів США, а отже і грошове зобов'язання ТОВ «Соларенерго» за кредитним договором перед ПАТ «Златобанк» у розмірі 14 252 604,18 доларів США в силу приписів статті 601 ЦК припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяв № 12 та № 12-1 від 12.02.2015.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20, пункт 7.10), від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21, пункт 9.8)).
Судовим рішенням у справі № 910/20978/15 остаточно вирішено спір між ПАТ «Златобанк» і ТОВ «Соларенерго» та визнано припиненими правовідносини між ними за кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13-KLMV, за договорами іпотеки від 18.02.2013 і від 31.07.2013 на підставі заяв ТОВ «Соларенерго» № 12 та № 12-1 від 12.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Судові рішення у справі № 910/20978/15 усунули стан правової невизначеності і забезпечили, що всі учасники правовідносин могли у майбутньому знати про права всіх учасників, не порушуючи їх (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справа № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 59)). Тому особи, які брали участь у справі № 910/20978/15, не можуть ставити під сумнів відсутність боргу ТОВ «Соларенерго» та припинення правовідносини між сторонами за кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13-KLMV та договорами іпотеки від 18.02.2013 і від 31.07.2013. Це стосується і скаржника у цій справі як правонаступника ПАТ «Златобанк» у спірних правовідносинах.
Подібні висновки наведено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/10365/15, до перегляду в касаційному порядку судових рішень в якій було зупинено провадження у справі № 910/4475/19 (910/3262/19), що розглядається.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України»).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц звернула увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).
Наразі саме на суди покладено значний обсяг відповідальності за дотримання принципу правової визначеності.
Крім того, в основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Принцип правової визначеності серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999 (заява №28342/95). Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії» (заява №52854/99), від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України» (заява №41984/98), від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії» (заява №69529/01), від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» (заява №24465/04), від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України» (заява №3236/03), в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.
Поняття «перегляд» охоплює не лише перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції в межах однієї справи чи перегляд рішення за нововиявленими обставинами. У рішенні у справі «Центр «Украса» проти України» від 25.11.2021 (заява №2836/10) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що судові рішення у провадженні №15/140 фактично нівелювали результати провадження №12/254, позбавивши його остаточне рішення юридичної сили та призвівши до порушення принципу юридичної визначеності (констатував порушення пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Таким чином, обставини щодо правомірної реалізації ТОВ «Соларенерго» права згідно зі статтею 601 ЦК вже було предметом судового розгляду у справі № 910/20978/15 і з цього питання на момент розгляду справи № 910/4475/19 (910/3262/19) є остаточне та обов'язкове до виконання рішення суду.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд не може розглядати питання, зокрема, щодо обґрунтованості зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки такий розгляд буде виходити за межі цієї справи і порушуватиме принцип res judicata.
Доводи скаржника щодо оцінки доказів судом апеляційної інстанції стосовно пропуску/дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з цим позовом, без урахування висновків Верховного Суду або за відсутності таких висновків, зводяться до переоцінки поданих сторонами доказів та намагання спрямувати Верховний Суд втрутитися у фактичну складову оскаржуваного судового рішення, а також надати власну оцінку зазначеним скаржником доказам, що виходить за межі визначених статтею 300 ГПК повноважень суду касаційної інстанції.
Отже, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в позові, проте з інших мотивів.
Оскільки доводи касаційної скарги з посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК стосуються питання оцінки судом доказів щодо застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, а суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, однак з інших мотивів, то зазначене виключає необхідність надання Верховним Судом оцінки аргументам скаржника, які стосуються питанню застосування позовної давності.
Доводи скаржника про не дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК також відхиляються судом касаційної інстанції, у зв'язку з не підтвердженням підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням викладеного вище, а також того, що суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в позові, проте з інших мотивів, то за наслідками розгляду касаційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін з мотивів, наведених у цій постанові.
Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 910/4475/19 (910/3262/19) залишити без змін з мотивів, наведених у цій постанові.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді: В.А. Зуєв
І.С. Міщенко